Рішення

від 06.11.2024 по справі 572/820/24

САРНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сарненський районний суд

Рівненської області

Справа № 572/820/24

Провадження№2/572/565/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,

за участю секретаря судових засідань Щерби А.Ф.,

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛЮС-СЕРВІС» про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння -

ВСТАНОВИВ:

До Сарненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ПАТ «Рівнеобленерго» до ОСОБА_2 в якій просять повернути з незаконного володіння ОСОБА_2 будівлю трансформаторної підстанції що розміщена в АДРЕСА_1 на користь ПрАТ «Рівнеобленерго» та стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що позивачу стало відомо, що будівлею трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 незаконно заволодів відповідач. Інформація про даний факт потрапила до Товариства у зв`язку з тим, що до Сарненської міської ради надійшло звернення ОСОБА_2 щодо земельної ділянки під трансформаторною підстанцією. Оскільки земельна ділянка під даною трансформаторною підстанцією перебуває у володінні Сарненської міської ради (за користування якою Товариство сплачує орендну плату міській раді) та на ній розміщений об`єкт електроенергетики та наявні охоронювані зони згідно чинного законодавства, Товариством було направлено лист до Сарненської міської ради з метою отримання копій документів, поданих ОСОБА_2 .

Виконавчим комітетом Сарненської міської ради надано відповідь до якої долучено зокрема витяг з державного реєстру речових прав №344969387 від 01.09.2023 року, згідно якого право власності на будівлю трансформаторної підстанції за адресою АДРЕСА_1 (далі будівля ТП) 30.08.2023року за рішенням загальних зборів ТОВ «Полюс-Сервіс» №5 від 25.08.2023 року на підставі акту приймання-передачі б/н від 25.08.2023 року було зареєстровано за ОСОБА_2 . Однак вказане майно є власністю позивача, яким воно відкрито та мирно володіло та користувалось з моменту введення даної будівлі в експлуатацію 01.06.1979 року. Будівля трансформаторної підстанції, що знаходиться в АДРЕСА_1 перебуває на балансі Товариства за інвентарним номером 30015914 згідно довідки Товариства від 14.11.2023 №44-28/8141.

Позивач вважає, що Відповідач заволодів даним майном незаконно, та дане майно має бути повернене у володіння, користування та розпорядження Товариства згідно ст. 387 ЦК України за рішенням суду, тому звернувся з даним позовом.

В подальшому представник позивача подала додаткові пояснення.

Представник відповідача подав заяву про застосування строків позовної давності до позовних вимог ПАТ «Рівнеобленерго» до ОСОБА_2 в якому просить в задоволенні позову про витребування нерухоме майно з чужого незаконного володіння відмовити та письмові пояснення по суті справи. В обґрунтування вказує, що державна реєстрація права власності на трансформаторну підстанцію було зареєстровано за ВАТ «Сарнивантажавтотранс» КП «Рівненське обласне БТІ» 07.08.2003 року; за ТОВ «ПОЛЮС СЕРВІС» в ДРРП на нерухоме майно право власності на будівлю, трансформаторну підстанцію, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 на підставі наказу Регіонального відділення фонду Державного майна України по Рівненській області №474 від 0.12.2002 року 04.08.2017 року; за відповідачем в ДРРП на нерухоме майно право власності на будівлю, трансформаторну підстанцію, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано 30.08.2023 року на підставі акту приймання-передачі, виданого 25.08.2023 року.

Представник позивача подала клопотання про залишення без розгляду клопотання відповідача або визнати поважними причини пропуску строків позовної давності, оскільки, позивач дізнався про порушення права на нерухоме майно лише у 2023 році. Протягом цих років позивач здійснював обслуговування спірної будівлі, зокрема, в 2022 році здійснював заміну дверей про що було відомо відповідачу.

Представник позивача просила проводити розгляд справи без її участі, позов просила задовольнити з підстав викладених в заявах по суті.

Відповідач просив проводити розгляд справи без його участі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених в його поясненнях.

Дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

З 01.01.2019 року ПрАТ «Рівнеобленерго» на підставі отриманої ліцензії, здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності.

Приватне акціонерне товариство Рівнеобленерго є новим найменуванням ПАТ Рівнеобленерго, що є новим найменуванням ПАТ АЕС Рівнеобленерго, яке було правонаступником ЗAT Ей-І-Ес Рівнеенерго, яке було створено шляхом реорганізації ВАТ Ей-І-Ес Рівнеенерго на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 27.01.2004.

У свою чергу ВАТ Ей-І-Ес Рівнеенерго створене шляхом перейменування Державної акціонерної енергопостачальної компанії Рівнеобленерго відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 14.11.2001 (протокол № 7).

Державна акціонерна енергопостачальна компанія Рівнеобленерго створена шляхом перетворення Державного підприємства Рівненське обласне підприємство електричних мереж відповідно до Указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995 Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України та наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 137 від 31.07.1995 (п. 1.1 Статуту позивача).

Отже, виходячи з вищевикладеного, ПрАТ «Рівнеобленерго» є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії Рівнеобленерго.

Рівненське обласне підприємство електричних мереж виробничого об`єднання «Львівенерго» набуло статусу юридичної особи з моменту затвердження Статуту вказаного підприємства Міністерством енергетики та електрифікації УРСР, а саме 21.04.1978.

Наказом № 137 від 31.07.1995 Міністерства енергетики та електрифікації України створено Державну акціонерну енергетичну компанію «Рівнеобленерго», яка визнана правонаступником Рівненського обласного підприємства електричних мереж.

Згідно з п. 4.1.1 Статуту ДАЕК «Рівнеобленерго» засновником Компанії є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

28.11.2002 листом № 04/12-1313 Міністерства палива та енергетики України передано затверджений Міністерством палива та енергетики України Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК «Рівнеобленерго» під час корпопатизації 1995 року на 338 аркушах (Перелік нерухомого майна) .

Відповідно до вказаного Переліку нерухомого майна, визначено перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Сарненському РЕМ станом на 01.07.1995 (надалі - Перелік нерухомого майна по Сарненському РЕМ).

Так відповідно по Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Сарненському РЕМ станом на 01.07.1995, визначено право власності позивача на об`єкт нерухомості - ТП - 50 по вул. Варшавська у м. Сарни Рівненської області (надалі ТП-50).

Згідно з довідкою ПрАТ "Рівнеобленерго" від 14.11.2023 № 44-28/8141 станом на 31.10.2023 будівля ЗТП-50 обліковується на його балансі у складі наступних основних засобів: Будівля ЗТП № 50: інвентарний номер - 30015914, дата прийняття на баланс - 01.06.1979; Електрообладнання ЗТП 10/0,4 № 50: інвентарний номер - 400005336, дата прийняття на баланс - 01.01.1979 року.

22.07.1998 Фондом державного майна України прийнято наказ Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно № 1450, яким визначено перелік документів, які підтверджують право власності акціонерних товариств, які створені в процесі перетворення державних підприємств. Зокрема, документами, які підтверджують право власності акціонерних товариств, що створені до набуття чинності даним наказом, є Перелік нерухомого майна, переданого у власність вказаних підприємств.

01.03.2001 Позивач звернувся до Рівненського філіалу Української академії аграрних наук Інституту землеустрою для розроблення технічної документації по складанню державного акту на право постійного користування земельними ділянками, розташованими в межах м. Сарни.

24.05.2002 Рівненський філіал Української академії аграрних наук Інституту землеустрою розробив для Позивача Технічну документацію про передачу земельних ділянок в оренду для виробництва та розподілення електроенергії на території Сарненської міської ради Рівненської області (надалі Технічна документація).

Згідно висновку відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Сарненського району та експлікації земель, що передаються в оренду Позивачу визначено земельну ділянку розміром 0,011 га на якій знаходиться будівля ТП. Товариством також вживались заходи з метою встановлення нормативно-грошової оцінки даної земельної ділянки, зокрема у 2014 та 2015, для нарахування орендної плати за її використання.

На основі вищевказаної технічної документації Сарненська міська рада рішенням №55 від 25.06.2002 надала в оренду Позивачу землі м. Сарни для ведення господарської діяльності.

Отже, земельна ділянка під будівлею ТП була передана в оренду Позивачу згідно рішення Сарненської міської ради на підставі якого був укладений договір оренди землі №463 від 24.07.2003. Даний договір зареєстрований у Сарненському районному відділі земельних ресурсів, про що у книзі Державної реєстрації договорів оренди землі зроблено запис 06.06.2003 р №2 поновлений у 2014 та 2016 роках, (так як договори оренди було перезаключено в 2014 та в 2016 відповідно).

Позивач щомісячно здійснював оплату за користування земельною ділянкою, що входить в предмет договорів оренди за весь період, що підтверджується копіями платіжних документів що підтверджують факт здійснення оплати за 2021,2022,2023.

Отже, з 2003 року та на даний час Позивач згідно укладених договорів оренди постійно користується земельною ділянкою що знаходиться під будівлею ТП та протягом цього часу щомісячно здійснює оплату за таке користування Сарненській міській раді.

Позивач у 2006 році по будівлі ТП здійснював обстеження щодо технічного стану будівлі та отримав у вересні 2006 від Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту «Волиньагропроект» паспорт технічного стану вказаної будівлі.

За період з 01.01.2007 року Товариство здійснює утримання даної будівлі в належному стані, проводить огляди та роботи в будівлі ТП, що підтверджується копією акту про використання матеріалів.

08.09.2022 року Позивачем було здійснено заміну двох дверей та залізних замків у будівлі ТП, працівниками позивача відбулось встановлення дверей у будівлі ТП що підтверджується план-завданням на виконання робіт.

До позивача 23.03.2023 року надійшов запит від ТОВ «Полюс-Сервіс», підписаний його керівником ОСОБА_3 з якого вбачається, що дане Товариство володіло інформацією, що працівниками Позивача відбулось встановлення дверей у будівлі ТП

06.12.2023 року Сарненська міська рада на лист позивача від 15.11.2023 року надала позивачу копії документів надані ОСОБА_2 для отримання дозволу на проведення експортної грошової оцінки земельної ділянки в АДРЕСА_1 на якій розміщена будівля трансформаторної підстанції, а саме: копію заяви про надання дозволу на виготовлення звіту з експортної грошової оцінки земельної ділянки в АДРЕСА_1 ; копію витягу з Державного реєстру речових прав, згідно якої встановлено, що ОСОБА_2 є власником будівлі трансформаторної підстанції в АДРЕСА_1 та копію технічного паспорта виготовленого ТОВ «Полюс-Сервіс» на будівлю трансформаторної підстанції.

Відповідно до ст. 312 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статі 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Відповідно до статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 року (провадження 6-2407цс15)).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року (провадження 6-140цс14), власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Право власника згідно із частиною першою статті 388 ЦК України на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої згаданої статті).

Отже відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача. Таким чином, для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права при розгляді заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння визначальним є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна.

Рівненське обласне підприємство електричних мереж виробничого об`єднання Львівенерго (правонаступником якого є позивач) набуло статусу юридичної особи з моменту затвердження Статуту вказаного підприємства Міністерством енергетики та електрифікації УРСР, а саме 21.04.1978 року.

Згідно з п. 4 Статуту 1978 року одним із завдань підприємства було забезпечення прийняття на свій баланс трансформаторних підстанцій колгоспів, радгоспів та інших підприємств.

Постановою Верховної Ради України від 07.07.92 року було затверджено Державну програму приватизації майна державних підприємств (далі - Програма приватизації), якою одним з етапів приватизації підприємств-монополістів визначено їх корпоратизацію, що є перетворенням у відкриті акціонерні товариства, сто відсотків акцій яких належить державі (п. 2.13, 2.14 Програми приватизації).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.93 засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

У силу вимог Указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995 року «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» доручено: 1) Міністерству енергетики та електрифікації України створити державні акціонерні енергетичні компанії згідно з переліком (додаток № 2 до Указу), 2) Фонду державного майна України передати Міністерству енергетики і електрифікації управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до даного Указу.

Пунктом 4 Указу Президента України від 04.04.95 року «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України» (в редакції, чинній станом на 31.07.95) передбачено, що Фонд державного майна України передає Міністерству енергетики і електрифікації України управління частками (паями, акціями) майна державних акціонерних компаній, що створюються відповідно до цього Указу, на період реформування електроенергетичної галузі та становлення ринку енергії.

Згідно з пунктами 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.93 року (в редакції, чинній станом на 14.07.95) (далі Положення № 508 від 05.07.93), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства Розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди.

Відповідно до Наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №73 від 03.05.95 року визначений склад комісії з корпоратизації Рівненського обласного підприємства електричних мереж.

На виконання Наказу №73, Рівненським обласним підприємством електричних мереж вирішено провести інвентаризацію майна підприємства відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого Постановою Кабміну № 158 від 02.03.98 року станом на 01.06.95 рік (далі Положення № 158).

Відповідно до п. 4 Положення №158 (в чинній на момент виникнення правовідносин редакції) головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об`єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

Акт оцінки цілісного майнового комплексу Рівненського обласного підприємства електричних мереж, складений 01.07.95 року, був затверджений наказом Міністерства енергетики та електрифікації України "Про створення ДАЕК "Рівнеобленерго" №137 від 31.07.95 року.

Наказом № 137 від 31.07.1995 року Міністерства енергетики та електрифікації України створено Державну акціонерну енергетичну компанію Рівнеобленерго (надалі ДАЕК Рівнеобленерго), яка визнана правонаступником Рівненського обласного підприємства електричних мереж.

Згідно з п. 3.3 Статуту ДАЕК Рівнеобленерго, реєстраційний № 1197, що затверджений Міністерством енергетики та електрифікації України від 31.07.1995 року та розпорядженням Рівненського міського виконавчого комітету від 31.08.1995 року, компанія є правонаступником Державного підприємства Рівненське обласне підприємство електричних мереж виробничого об`єднання Львівенерго Міністерства енергетики та електрифікації України, до складу якої входить, зокрема Сарненський район електричних мереж.

Майно компанії складається з основних засобів та оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена на балансі Компанії. Компанія є власником майна, переданого засновником у власність (п. 3.4-3.5 Статуту ДАЕК Рівнеобленерго).

Згідно з п. 4.1.1 Статуту ДАЕК Рівнеобленерго засновником Компанії є держава в особі Міністерства енергетики та електрифікації України.

28.11.2002 листом № 04/12-1313 Міністерства палива та енергетики України передано затверджений Міністерством палива та енергетики України Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК Рівнеобленерго під час корпоратизації 1995 року (Перелік нерухомого майна).

Відповідно до вказаного Переліку нерухомого майна, визначено перелік нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Сарненському РЕМ станом на 01.07.1995 (надалі - Перелік нерухомого майна по Сарненському РЕМ).

Відповідно по Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Сарненському РЕМ станом на 01.07.1995 рік, визначено право власності позивача на об`єкт нерухомості будівлю ТП 50 по АДРЕСА_2 (надалі будівля ТП-50).

Станом на сьогодні будівля ТП № 50 обліковується на балансі позивача у складі наступних основних засобів: Будівля ТП № 50: інвентарний номер 30015914, Електрообладнання ТП 10/0,4 № 50: інвентарний номер 400005336.

Відповідно до п. 9 розділу II Методики оцінки вартості об`єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 18.01.1995 року (далі - Методика оцінки вартості), розмір статутного фонду акціонерного товариства, що створюється в процесі приватизації чи корпоратизації, визначається як вартість цілісного майнового комплексу відповідно до розділу III та з дотриманням вимог розділу VI цієї Методики.

Згідно з п. 11 розділу III Методики оцінки вартості, цілісний майновий комплекс - це господарський об`єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Оцінка вартості цього комплексу здійснюється на підставі балансу підприємства.

Відповідно до п. 28 розділу IV Методики вартість основних засобів визначається за даними бухгалтерського обліку (інвентарних карток) і відповідно до Порядку індексації вартості окремих видів майна або за результатами експертної оцінки, якщо приватизація здійснюється на неконкурентних засадах.

Відповідно до п. 4 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1998 року (надалі - Положення) - головною метою інвентаризації є визначення фактичної наявності й стану майна об`єкта інвентаризації, перевірка фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку, врегулювання інвентаризаційних різниць та відображення результатів інвентаризації у передаточному балансі.

З наведеного вище вбачається, що на момент прийняття наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 137 від 31.07.1995 року існував цілісний майновий комплекс Рівненського обласного підприємства електричних мереж; з метою оцінки вартості цілісного майнового комплексу Рівненського обласного підприємства електричних мереж проведено інвентаризацію майна, за результатами якої складено відомість розрахунок вартості передавальних пристроїв станом на 01.07.1995, до якого була включена будівля ТП № 50 у м. Сарни.

В подальшому наказом Міністерства енергетики та електрифікації України № 137 від 31.07.1995 року на базі Рівненського обласного підприємства електричних мереж утворено ДАЕК "Рівнеобленерго", що є правонаступником Рівненського обласного підприємства електричних мереж.

22.07.1998 року Фондом державного майна України прийнято наказ "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" № 1450, яким визначено перелік документів, які підтверджують право власності акціонерних товариств, які створені в процесі перетворення державних підприємств.

Зокрема, згідно з п. 2.2 зазначеного наказу документами, які підтверджують право власності акціонерних товариств, що створені до набуття чинності даним наказом, є Перелік нерухомого майна, переданого у власність вказаних підприємств.

Так відповідно до Переліку нерухомого майна, яке приватизовано у складі цілісного майнового комплексу по Сарненському РЕМ станом на 01.07.1995, визначено право власності позивача на об`єкт нерухомості - ТП -50 по вул. Варшавська у м. Сарни, Рівненської області (надалі ТП -50).

Отже Перелік нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК "Рівнеобленерго" під час корпоратизації, є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності позивача на нерухоме майно, в тому числі - ТП-50, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Наказом Фонду державного майна України № 906 "Про затвердження Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно" від 24 травня 2002 року (далі - наказ ФДМУ № 906), визначено порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, що передане до статутного фонду акціонерних товариств, перетворених з державних підприємств в процесі корпоратизації.

16.10.2002 наказ ФДМУ № 906 доповнено п. 1.5 такого змісту: "Фонд державного майна України, його регіональні відділення та Фонд майна Автономної Республіки Крим за дорученням Фонду державного майна України здійснюють підтвердження права власності на нерухоме майно відкритим акціонерним товариствам, які створені шляхом корпоратизації, у випадках, якщо засновника ліквідовано і правонаступник відсутній або засновник офіційно відмовив ВАТ у підтвердженні права власності на нерухоме майно".

Враховуючи зазначене, органи приватизації, а саме - Фонд держмайна та його структурні підрозділи здійснюють підтвердження права власності лише у виключних випадках, а саме: ліквідації установи - засновника чи отримання від нього відмови у підтвердженні права власності на майно.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про власність" (в редакції, чинній станом на 31.07.1995) право колективної власності виникає на підставі, зокрема, перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства.

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній станом на 31.07.1995) передбачено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 року у справі № 914/1898/18 дійшов висновку, що «правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства у результаті корпоратизації державного підприємства, є рішення засновника відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації. Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації».

Тобто Перелік є тим документом, що підтверджує виникнення у Рівненського обласного підприємства електричних мереж ДАЕК «Рівнеобленерго» (а отже і у ПрАТ «Рівнеобленерго» як правонаступника) права власності на нерухоме майно, зокрема, ТП-50 по вул. Варшавській,8 у м. Сарни.

Разом з тим у п. 4.1 Положення про впорядкування передачі об`єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України № 2097 від 25.11.2003 року, визначено, що при створенні холдингової компанії, державної акціонерної компанії невід`ємним додатком до рішення про створення компанії є акт приймання-передавання нерухомого майна, що набрало чинності в 2003 році, тобто через вісім років з моменту видачі наказу № 137 від 31.07.1995 року.

В свою чергу чинне станом на 31.07.1995 рік законодавство не передбачало складання акту приймання-передачі майна та переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду корпоратизованого товариства, як додатків до наказів про створення корпоратизованих товариств, а тому наказ Міністерства енергетики та електрифікації України № 123 від 14.07.1995 року не міг містити додатків у вигляді акту приймання-передачі майна або переліку нерухомого майна, переданого засновниками у власність ДАЕК "Рівнеобленерго".

(Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.06.2022 року у справі № 910/9381/20).

Згідно з ч. 1 ст. 317 «Зміст права власності» ЦК Україні, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Так з моменту прийняття на баланс та у власність ТП-50 і до теперішнього часу позивач здійснює використання будівлі вказаної трансформаторної підстанції, зокрема, факт використання будівлі та обладнання підтверджується паспортом трансформаторної підстанції ТП-50, згідно з яким працівниками ПАТ «Рівнеобленерго» здійснювались огляди ТП, планові ремонтні роботи.

Позивачем проводились випробування обладнання, що знаходиться в ТП-50, та ремонтні роботи, що підтверджується дослідженими вище доказами.

Разом з тим між ПАТ «Рівнеобленерго», як власником ТП-50, та Сарненською міською радою укладено договори оренди землі, відповідно до якого, орендарю передано земельну ділянку у тому числі забудовані землі, які використовуються для об`єктів розподілу та транспортування електроенергії до користувачів, згідно рішень Сарненської міської ради № 55 від 25.06.2002 року та № 463 від 24.07.2003 року, який поновлювався у 2014 та 2016 роках .

З наведеного вище вбачається, що ПАТ «Рівнеобленерго», як власник, здійснює заходи щодо утримання та користування ТП-50.

Разом з тим судом встановлено, що 20.04.1995 Регіональним відділенням ФДМУ по Рівненській області у зв`язку з прийнятим рішенням про приватизацію майна Сарненської АТБ №2 підприємства «Рівневодбуд» видано наказ № 208 про створення комісії з приватизації.

30.06.1995 наказом № 517 Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу автотранспортної бази №2 будівельно-монтажного управління «Рівневодбуд».

22.11.1995 наказом № 1037 Регіонального відділення ФДМУ по Рівненській області затверджено план приватизації Сарненської автобази №2 будівельно-монтажного управління «Рівневодбуд»; перетворено Сарненську автобазу №2 будівельно-монтажного управління «Рівневодбуд» у відкрите акціонерне товариство «Сарнивантажтранс».

Рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради №459 від 30.10.1995 року закріплено, зокрема, земельну ділянку в постійне користування Сарненській АТБ №2 «Рівневодбуд» в АДРЕСА_1 площею 3,62 га.

Згідно пункту 3.9 Плану приватизації, затверджено наказом Регіонального відділення фонду Державного майна України по Рівненській області №1037 від 22.11.1995 року не входило до переліку майна, яке підлягає приватизації тільки гуртожиток.

На підставі Наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна по Рівненській області №474 від 05.12.2002 року було передано у власність ряд будівель та споруд, що розташовані за адресою в АДРЕСА_1 та 07 серпня 2003 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію права власності на трансформаторну підстанцію, номер запису 85-859 в книзі 2. Згідно Додатку до наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна по Рівненській області №474 від 05.12.2002 року «Перелік нерухомого майна, що додається у власність ВАТ «Сарнивантажавтотранс», визначено, що у складі будівель та споруд у власність Позивача також передано підстанцію трансформаторну, що розташована по АДРЕСА_1 .

При цьому жодних доказів, які б підтверджували факт обслуговування та користування спірним майном ТП-50 у період з серпня 2003 року по листопад 2024 року, оформлення права користування земельною ділянкою для обслуговування цієї будівлі, відповідачем не надало.

Згідно з частинами першою, третьою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний відповідні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про те, що зібраними у справі доказами підтверджується правомірність набуття позивачем права власності на будівлю трансформаторної підстанції № 50, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під час корпоратизації згідно з Переліком нерухомого майна, що увійшло до статутного фонду ДАЕК «Рівнеобленерго» станом на 01.07.1995, до утворення у 22.11.1995 року ВАТ «Сарнивантажтранс». При цьому ТП-50 передано на баланс ПрАТ «Рівнеобленерго» відповідно до Указу Президента України від 04.04.1995 № 282/95 наказом № 137 від 31.07.1995 Міністерства енергетики та електрифікації України. Разом з тим позивач ПрАТ «Рівнеобленерго» у період з 1995 року по день звернення до суду відкрито та безперешкодно користувався майном, оформив право користування земельною ділянкою для обслуговування будівлі ТП-50.

Всупереч наданим доказам позивача відповідач доказів користування та розпорядження зареєстрованим за ним майном трансформаторною підстанцією-50 по АДРЕСА_1 не надав, тобто зміст свого права власності не розкрив; земельну ділянку, на якій знаходиться будівля ТП-50, за цей час не оформив.

Відповідно до вимог ст. 330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається у тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

У разі, коли відчуження майна мало місце два і більше разів після вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, це майно може бути витребувано власником шляхом подання віндикаційного позову від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України.

У такому випадку чинне законодавство не пов`язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів права відчужувати це майно. Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року у справі № 5002-8/5447-2010.

Також слід зазначити, що не є перешкодою для витребування майна власником і та обставина, що під час продажу спірного майна набувачі здійснювали реєстрацію права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 зазначила, що у разі незаконного заволодіння майном власника іншою особою належним способом захисту є віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. При цьому в тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (пункти 98-102 постанови).

За таких обставин позовні вимоги в частині витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нерухомого майна ТП-50 підлягають задоволенню.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідач вважає, що позивач з моменту державної реєстрації у 2003 році і до моменту звернення до суду з позовом у 2024 році не був позбавлений об`єктивної можливості отримати інформацію щодо спірного майна, а тому, звернувшись до суду з цим позовом в 2024 році, позивач пропустив строк позовної давності.

Натомість ПрАТ «Рівнеобленерго» вказує, що дізналося про наявність підстав для звернення до суду із позовом у цій справі у 2023 році листа виконавчого комітету Сарненської міської ради.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При поданні віндикаційного позову застосовується загальний трирічний строк позовної давності.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим про те, що спірна ТП-50 передано у власність відповідачу ПрАТ "Рівнеобленерго" стало відомо лише з моменту звернення відповідача до Сарненської міської ради щодо оформлення земельної ділянки під трансформаторною підстанцією.

В свою чергу положення ст. 321 ЦК України встановлює, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одночасно на власника майна не покладено обов`язку здійснювати постійну перевірку інформації щодо заволодіння належного йому майна іншими особами.

За таких обставин, суд вважає, що ПрАТ "Рівнеобленерго" при зверненні до суду 27.02.2024 з позовом у цій справі позовну давність не пропущено.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто підтверджені судові витрати у справі в розмірі 3029 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» (вул. Князя Володимира,71, м. Рівне, 33013, код ЄДРПОУ 05424874 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛЮС-СЕРВІС» (вул. Варшавська,8, м. Сарни, Рівненської області, 34500, код ЄДРПОУ 13981494) про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Поновити Приватному акціонерному товаристві «Рівнеобленерго» строк звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння задовольнити.

Повернути з незаконного володіння ОСОБА_2 будівлю трансформаторної підстанції що розміщена в АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Рівнеобленерго» 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) гривень судових витрат.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення буде складене 13 листопада 2024 року.

Суддя: