Рішення

від 14.11.2024 по справі 758/3375/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3375/23

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Будзан Л.Д.,

з участю секретаря судового засідання Губенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сос Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфою», Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2023 року позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сухарко А.В. звернулась до суду із позовом до відповідачів ТОВ «Сос Кредит», ТОВ «Маніфою», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан», в якому просила визнати недійсними договори позики, укладені між ОСОБА_1 та ТОВ «Сос Кредит», ТОВ «Маніфою», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан».

В обґрунтування позову зазначено, що позивач із 05.07.2017 по теперішній час перебуває у довготерміновому відрядженні у м. Чикаго. Позивач вказує, що на момент взяття позик у фінансових установах позивача перебувала за межами України, та номером мобільного телефону НОМЕР_1 тривалий час не користувалась, в зв`язку з чим оператор мобільного зв`язку його заблокував. 15.04.2020 на мобільний телефон мами ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зателефонував представник ТОВ «Сос Кредит» із вимогою передати інформацію позивачу про нібито отримання позивачем позики в цьому товаристві. Крім того, за декілька днів надійшов дзвінок ще із однієї установи з аналогічними вимогами. Так, впродовж березня 2020 року невідомі особи, користуючись персональними даними позивача, маючи доступ до рахунків, отримали позики, зокрема, в наступних установах: ТОВ «Маніфою» в сумі 2200,00 грн; ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в сумі 3000,00 грн; ТОВ «Сос Кредит» в сумі 8500,00 грн; ТОВ «Мілоан» в сумі 3000,00 грн. В подальшому позивачу стало відомо, що її номером телефону користується інша особа. За даними ПрАТ «Київстар» сім-карта з телефонним номером НОМЕР_1 була деактивована з 2018 та 2020 р.р. та в мережі не використовувалась, а також в період із 24.03.2019 по 23.10.2020 у роумінгу цей номер не перебував, що підтверджує той факт, що телефонний номер у період, коли отримувались позики у фінансових установах, позивачем не використовувався. З огляду на неправомірні дії щодо використання даних позивача, остання, в травні 2020 року звернулась із заявою про вчинення кримінального правопорушення, та до ЄРДС були внесені відомості № 1020100030003218 за ч. 1 ст. 182 КК України. Позивач вказує, що оспорювані договори були укладені без участі позивача та без її волі. Здійснення платіжних операцій всупереч споживчому волевиявленню позивальника є неприпустимим, завдало непоправної шкоди позивачу, яка, дізнавшись про несанкціоновані транзакції та позики, вжила необхідні заходи для повідомлення фінансовим установам про злочинні дії шахраїв. У вчинених правочинах відсутня вина позивача та відсутнє порушення позивачем обов`язків по зберіганню та використанню ПІН кодів та інших відомостей. Посилаючись на викладене, а також з огляду на відсутність волевиявлення та згоди позивача на укладення оспорюваних договорів, остання, вимушена звернутись до суду із даним позовом за захистом своїх прав, вказуючи про наявність підстав для визнання цих договорів недійсними.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2023, головуючим суддею у справі було визначено ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 19.07.2023, у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомлення (викликом) сторін.

В зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_3 зі штату суду, на підставі розпорядження керівника апарату суду № 139 від 16.01.2024, справу було повторно автоматично розподілено та визначено для розгляду справи головуючого суддю Будзан Л.Д.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 18.01.2023, справу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомлення (викликом) сторін.

В січні 2024 року до суду від представника відповідача ТОВ «Мілоан» надійшов відзив на позов, відповідно до якого сторона відповідача просила в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що 17.04.2020 між позивачем та товариством було укладено кредитний договір № 1130558 на суму 3000,00 грн, який було перераховано на карту позивача. Позивач вказує, що оспорюваний договір нею не укладався, а відтак наявні підстави для визнання цього договору недійсним. Однак, за викладених в позові обставин позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, оскільки, неукладений договір в силу вимог закону не може бути визнаний недійсним, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач та представник позивача в судове засіданні не з`явилися, представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності

Представник відповідача ТОВ «Мілоан» в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. У відзиві на позов просив розгляду справи без його участі, та в позові відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Маніфою» в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься письмова заява про розгляд справи без його участі.

Відповідачі ТОВ «Сос Кредит» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» явку своїх представників в судове засідання не забезпечили. Про розгляд справи повідомлялись належним чином. Відзиви на позов до суду не надходили.

З огляду на викладене, суд вважає можливим розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу Міністерства закордонних справ України від 26.06.2017, ОСОБА_1 було призначено з 05.07.2017 на посаду спеціаліста (фінансові питання та діловодство) Генерального консульства України в Чикаго (США) на час довготермінового відрядження.

Згідно відомостей Державної прикордонної служби, ОСОБА_1 виїхала за межі України 05.07.2017 року, а в`їхала на територію України 01.03.2021 року.

Згідно відповіді ПрАТ «Київстар» від 27.04.2022, сім карта з телефонним номером НОМЕР_2 була деактивована у 2018 та 2020 роках і в певний час ПрАТ «Київстар» не обслуговувалася.

Крім того зазначений номер в період часу із 24.03.2019 по 23.10.2020 у роумінгу не перебував.

22 травня 2020 року позивач звернулась до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 182 КК України, в якій вказувала, що впродовж березня 2020 року невідомі особи, користуючись персональними даними позивача, маючи доступ до рахунків, отримали позики, зокрема, в наступних установах: ТОВ «Маніфою» в сумі 2200,00 грн; ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» в сумі 3000,00 грн; ТОВ «Сос Кредит» в сумі 8500,00 грн; ТОВ «Мілоан» в сумі 3000,00 грн.

26.05.2020 року кримінальне провадження за заявою позивача внесено до ЄРДР за № 12020100030003218 від 25.05.2020 року.

Постановою слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві від 09.06.2020 року, позивача було визнано потерпілою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020100030003218 від 25.05.2020 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.08.2022 у справі № 759/23568/20, позовні вимоги АТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором були залишені без задоволення. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», про визнання дій неправомірними, кредитного договору недійсним та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку були задоволені частково. Зобов`язано АТКБ «Приватбанк» відновити залишок коштів на картковому рахунку ОСОБА_1 станом на 23.03.2020 року, тобто у розмірі перед виконанням незаконних операцій зі зняття коштів з кредитної картки № НОМЕР_3 у сумі 13637,97 грн. Визнано недійсними кредитні договори б/н про видачу кредитних карток № НОМЕР_4 , НОМЕР_5 між АТКБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 .

Постановою Київського апеляційного суду від 25.01.2023, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року було скасоване та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТКБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТКБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2009 року, а саме тіло кредиту у розмірі 9 117 (дев`ять тисяч сто сімнадцять) грн. 23 коп. В решті позовних вимог було відмовлено. Позов ОСОБА_1 до АТКБ «Приватбанк» про визнання дій неправомірними, кредитного договору недійсним та зобов`язання відновити залишок коштів на рахунку було залишено без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 26.07.2023, постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року було скасовано. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року в частині визнання недійсними кредитних договорів про видачу кредитних карток було скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 у цій частині. У решті рішення Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2022 року було залишено в силі.

З мотивувальної частини рішення суду касаційної інстанції вбачається, що судами було встановлено, що грошові кошти з рахунків ОСОБА_1 були списані та використані не нею, а іншими особами, при цьому банком не було доведено, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, а тому позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 є безпідставними.

Крім того, в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів, суд касаційної інстанції вказав на те, що суд, встановивши відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення оспорюваних кредитних договорів, дійшов помилкового висновку про визнання таких правочинів недійсними, оскільки, в цій частині позовних вимог позивачем було обрано невірний спосіб захисту.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на відсутність у неї волевиявлення та згоди на укладення із фінансовими установами - відповідачами у даній справі, кредитних договорів, а тому наявні підстави для визнання цих договорів недійсними.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, суд приймає до уваги те, що за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі їх суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно зі статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, визначає різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, оскільки є невчиненими.

Так, згідно з частиною першою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис (в тому числі електронний) є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) та постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі №405/223/17 (провадження №61-18434св20).

Суд вважає, що позивачем обрано спосіб відновлення порушеного права, який не підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів позики, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Сос Кредит», ТОВ «Маніфою», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ «Мілоан».

Так, наявні у справі докази свідчать про відсутність волевиявлення у позивача на укладення цих договорів, фактично позивачем ці договори не укладались, у зв`язку з чим суд вважає, що заявлена позовна вимога про визнання недійсними цих правочинів є неналежним способом захисту порушеного права і задоволенню не підлягає, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним і наслідки недійсності правочину до нього не застосовуються.

Слід звернути увагу на те, що наявність же сама по собі у текстах кредитних договорів даних позивача, фактично наданих не позивачем, тобто невстановленою особою, та не уповноваженою учасником, не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням.

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України, волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

За встановленими у справі обставинами, оспорювані договори позивач не підписувала, за отриманням кредиту до відповідачів не зверталась та, відповідно, її волевиявлення щодо правочинів не було, істотних умов цього договору не погоджувала, а тому немає підстав вважати кредитні договори, про які заявлено позивачем, - укладеними.

Суд відмічає, що інші наведені позивачем доводи в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовують наведених висновків суду.

Як зазначає Європейський суд з прав людини в своїй усталеній практиці, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що позивач волю на укладення кредитних договорів не виражала та не укладала їх, а відтак ці правочини є неукладеними, та підстав для їх визнання недійсними за вимогами закону відсутні, а тому з огляду на невірно обраний позивачем спосіб захисту в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними оспорюваних договорів слід відмовити.

В порядку ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем по фактично понесеним.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сос Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфою», Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про визнання недійсними договорів - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_1 по фактично понесеним.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОС КРЕДИТ", ЄДРПОУ 39487128, адреса м.Київ, вул. Почайнинська, 23;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНІФОЮ", ЄДРПОУ 42848369, адреса м.Київ, вул. Малевича Казимира, буд 86 літ Д;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів", ЄДРПОУ 39861924, адреса м.Київ, площа Арсенальна, буд 1-Б;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН", ЄДРПОУ 40484607, адреса м.Київ, вул. Багговутівська, буд 17-21.

Повний текст рішення суду складено та оголошено 14.11.2024.

Суддя Леся БУДЗАН