Постанова

від 12.11.2024 по справі 761/40274/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 761/40274/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11984/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

секретар - Черняк Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Готельбуд» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, про визнання дій протиправними та визнання довіреності недійсною,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року,

встановив:

у листопаді 2023 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та визнання довіреності недійсною.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 29 червня 2022 року позов було задоволено частково, визнано недійсною з моменту видачі довіреність на ім`я ОСОБА_2 , посвідчену 30 серпня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Ковальчуком С.П.

У червні 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року вказана заява була залишена без руху з підстав невідповідності її форми та змісту вимогам ч. 2 ст. 285 ЦПК України.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2024 року заяву було визнано неподаною та повернуто заявнику.

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 повторно звернулась із заявою про перегляд заочного рішення та просила поновити строк для її подання.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року клопотання про поновлення строку було залишено без задоволення, а заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду.

У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року заяву було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , представника позивача - ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вирішуючи питання про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вона була подана до суду з порушенням строків, а клопотання про поновлення строку для подачі заяви подано не було. Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 посилається на те, що судом не було враховано те, що про ухвалення заочного рішення відповідач дізнався лише після ознайомлення його представника ОСОБА_3 з матеріалами справи 04 березня 2024 року, а також не взято до уваги доводи його заяви про поновлення строку для подачі заяви про перегляд заочного рішення. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 червня 2022 року Шевченківським районним судом міста Києва було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Юг-Готельбуд». Доказів на підтвердження направлення та вручення копії вказаного заочного рішення відповідачу ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

Глава 11 «Заочний розгляд справи» Розділу ІІІ «Позовне провадження» ЦПК України встановлює особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення. Так, відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення до суду, який це рішення ухвалив, на предмет наявності передбачених частиною першою статті 288 ЦПК України підстав для його скасування, і оскаржити таке рішення у загальному порядку (статті 284-288 ЦПК України).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (стаття 284 ЦПК України).

Частинами 1, 2 ст. 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач пропустив строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення та не навів причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними.

08 червня 2023 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про перегляд заочного рішення. Представник вказувала, що копію заочного рішення відповідач не отримував та не був обізнаний про розгляд справи. Зазначала, що про існування заочного рішення ОСОБА_2 дізнався 01 травня 2023 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2023 року вказана заява була залишена без руху з підстав невідповідності її форми та змісту вимогам ч. 2 ст. 285 ЦПК України. Суд першої інстанції виходив з того, що заявник всупереч нормам процесуального закону не вказував про обставини, що свідчать про поважність причин неявки ОСОБА_2 в судові засідання, а також не надавав доказів на підтвердження викладених обставин. Копія вказаної ухвали була вручена представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 26 вересня 2023 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2024 року заяву було визнано неподаною та повернуто заявнику. Вказана ухвала ОСОБА_2 в апеляційному порядку не оскаржувалась.

У листопаді 2023 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 повторно звернулась із заявою про перегляд заочного рішення та просила поновити строк для її подання. Вказувала, що відповідач з 24 листопада 2021 року перебуває за межами України. Про поважність причин пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення після ознайомлення з його змістом 01 травня 2023 року, як про те стверджує у заяві, представник відповідача не вказувала.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року клопотання про поновлення строку було залишено без задоволення, а заяву про перегляд заочного рішення залишено без розгляду. Вказана ухвала ОСОБА_2 в апеляційному порядку також не оскаржувалась.

19 березня 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. В обґрунтування підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення представник відповідача вказував, що про заочне рішення ОСОБА_2 дізнався від свого представника лише після його ознайомлення з матеріалами справи 04 березня 2024 року. Аналогічні доводи викладені представником відповідача і в апеляційній скарзі.

Разом з тим, доводи скаржника про поважність причин пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_6 через свого представника - адвоката Варес М.О. двічі звертався до суду із заявою про перегляд заочного рішення та стверджував про те, що про ухвалення заочного рішення він дізнався 01 травня 2023 року. Сам по собі факт ознайомлення нового представника відповідача з матеріалами справи у березні 2024 року не свідчить про наявність підстав для поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення. Повноваження адвоката Варес М.О. представляти інтереси ОСОБА_2 у Шевченківському районному суді м.Києва підтверджуються оригіналом ордеру на надання правничої допомоги від 31 травня 2023 року, а також копією ордеру на надання правничої допомоги від 21 листопада 2023 року, засвідченою електронним підписом ОСОБА_4 . Доказів про те, що ОСОБА_2 не уповноважував адвоката Варес М.О. діяти в його інтересах, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає встановленим те, що ОСОБА_2 дізнався про ухвалення заочного рішення у даній справі та його зміст не пізніше травня 2023 року, тоді як заяву про перегляд заочного рішення, яку було залишено без розгляду оскаржуваною ухвалою, подав 19 березня 2024 року, тобто більше ніж через 11 місяців. Враховуючи викладене, доводи скаржника про наявність підстав для поновлення строку для звернення із заявою про перегляд заочного рішення є неспроможними.

Також не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про те, що судом було постановлено ухвалу про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, тоді як процесуальним законом передбачено лише можливість задоволення такої заяви або залишення її без задоволення. Представник відповідача вказував, що судом не було враховано висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у справі №214/5505/16. Однак, у постанові від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі

№ 214/5505/16.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Законодавець встановив темпоральні обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу. Отже, перевірка судом дотримання процесуальних строків при поданні процесуальних звернень учасниками процесу відбувається ex officio.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 зауважила, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу.

Так, прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви (частина перша статті 286 ЦПК України). У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд згідно із частиною третьою статті 287 ЦПК України може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Тлумачення статей 286, 287 ЦПК України в сукупності із частиною першою статті 288 ЦПК України дає підстави для висновку, що в разі, коли відповідач не довів наявність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву, а також не подав доказів по суті справи, суд залишає заяву про перегляд заочного рішення без задоволення. Для застосування повноважень, передбачених у частині третій статті 287 ЦПК України, суд звертає увагу, по-перше, на подання доказів по суті справи, які потенційно можуть змінити висновки по суті спору, викладені в заочному рішенні, та, по-друге, звертає увагу на існування і доведеність поважних причин, через які відповідач не зміг з`явитися на судове засідання, а також подати відзив, у зв`язку із чим і було ухвалене заочне рішення.

Це означає, що до підстав залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не відноситься питання оцінки причин пропуску строку на подання такої заяви.

Передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не мають відношення до вирішення питання щодо наслідків пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

На користь такого висновку свідчить і те, що як вимоги до форми та змісту заяви про перегляд заочного рішення (стаття 285 ЦПК України), так і строк звернення до суду з такою заявою (стаття 284 ЦПК України) наведені законодавцем перед врегулюванням ним дій суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення, які визначені у статті 286 ЦПК України та наступних статтях.

Тобто суд зобов`язаний перевірити дотримання відповідачем вимог статей 284, 285 ЦПК України, зокрема в частині строку подання заяви про перегляд заочного рішення, до прийняття такої заяви до розгляду. Суд не наділений правом, оминувши процесуальну дію щодо встановлення дотримання або порушення заявником строків звернення до суду, перейти до розгляду заяви по суті.

Тому правила частини третьої статті 287 ЦПК України щодо повноважень місцевого суду не можуть застосуватися в ситуації, коли відсутні підстави для розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті, та, відповідно, не можуть бути підставою для залишення такої заяви без задоволення.

Водночас відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

З урахуванням мотивів, викладених у постанові від 12 червня 2024 року, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу: - передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення; - оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

За таких обставин підстави вважати, що ухвала про залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення була постановлена судом з порушенням норм процесуального права, відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на незгоді відповідача з ухваленим у справі заочним рішенням та не впливають на висновок суду щодо наявності підстав для залишення без розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 12 листопада 2024 року.

Головуючий

Судді