Рішення

від 05.11.2024 по справі 761/1996/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/1996/24

Провадження № 2/761/5168/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року Шевченківськии? раи?оннии? суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.,

при секретарі: Харечко О.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 ?овича про стягнення заборгованості за договором позики,

в с т а н о в и в :

У січні 2024р. позивач ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського раи?онного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просив суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики від 06 вересня 2021р. (далі по тексту - договір позики) у розмірі 100000,0 дол. США основного боргу; 6410,96 дол. США - 20% річних; 6454,41 дол. США - 3 % річних;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати;

- до моменту виконання цього рішення на суму боргу нараховувати за методом факт/факт три відсотки річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті позивачу за правилами обчислення простих точних процентів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 вересня 2021р. між сторонами було укладено договір позики, у вигляді боргової розписки, відповідно до якого позивач надав відповідачу в борг 100000,0 дол. США, які відповідач зобов`язався повернути позивачу до 31 грудня 2021р. Отримання грошових коштів та складення розписки відбулося за згодою дружини відповідача, про що на розписці є рукописний текст та її підпис, з номером телефону. На момент подання позову до суду, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів за договором позики. При цьому, в досудовому порядку, відповідач уникає спілкування з позивачем, що свідчить про відсутність наміру у відповідача добровільно повертати отримані грошові кошти за договором позики.

Крім цього, на підставі ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, позивач просив зазначити у виконавчому документі про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2024р. позовну заяву залишено без руху.

02 лютого 2024р. стороною позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 лютого 2024р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження і призначено справу в підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024р. підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що відповідачем взагалі не виконані зобов`язання за договором позики, щодо повернення грошових коштів, про що свідчить оригінал боргової розписки, наданий суду для огляду. Також сторона позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач, про дату, час та місце розгляду справи був оповіщений у встановленому законом порядку, в судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки не повідомив. Відзив на позов відповідачем до суду не подавався, у визначені ухвалою суду про відкриття провадження по справі, строки.

Оскільки, сторона позивача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи і відповідно до ст. ст. 280, 282 ЦПК України суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 06 вересня 2021р. між сторонами було укладено договір позики, у вигляді боргової розписки, наступного змісту: «..Я, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Шевченківським РУГУ м. Києва 27.09.2005, взяв у ОСОБА_2 $100000 (сто тисяч) доларів США, які зобов`язуюсь повернути до 31 грудня 2021 року З нарахуванням 20 % (двадцяти відсотків) річних.

06.09.2021 Підпис

+380509242220

Підпис

НОМЕР_2

розписка написана з моєї згоди.».

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Надаючи оцінку наведеній вище розписці з урахуванням наведених норм матеріального права та висновків Верховного Суду в подібних правовідносинах суд вважає доведеним факт укладання між сторонами договору позики, у вигляді боргової розписки.

Даних, які б свідчили про повернення відповідачем всіє всієї суми заборгованості позивачу судом не встановлено, в силу положень ч. 3 ст. 545 ЦК України.

Передача та отримання відповідачем зазначеної суми позики, підтверджується письмовим доказом, а саме розпискою від 06 вересня 2021р., оригінал якої було надано стороною позивача до суду для огляду.

Згідно з умовами договору позики, відповідач ОСОБА_4 мав виплачувати 20% річних від суми позики, яку мав повернути позивачу до 31 грудня 2021р. Позивачем надано розрахунок 20% річних від суми позики за період з 06 вересня 2021р. по 31 грудня 2021р., відповідно до якого відсотки за користування сумою позики за 117 днів складають 6410,96 дол. США.

Статтею 610 ЦК України, передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошовоі? суми в іноземніи? валюті, при цьому з огляду на положення частини першоі? статті 1046 ЦК Украі?ни, а також ч. 1 ст. 1049 ЦК Украі?ни належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тіи? валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національніи? валюті Украі?ни.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018р. у справі № 14-134цс18 та від 16 січня 2019р. у справі № 373/2054/16-ц.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт не виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором позики, а тому з метою захисту прав позивача, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за тілом позики у розмірі 100000,0 дол. США та відсотки за користування тілом позики у розмірі 6410,96 дол. США.

Наслідки порушення позикових зобов`язань визначені нормою статті 1050 ЦК Украі?ни, якою передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За умовами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач звертаючись до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача, в порядку ст. 625 ЦК України, 3,0 % річних у розмірі 6454,41 дол. США, за період часу з 01 січня 2022р. по 09 січня 2024р., не врахував положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Таким чином, оскільки строк виконання відповідачем грошового зобов`язання настав 31 грудня 2021р., то відповідно 3% річних, визначених ст. 625 ЦК України підлягають нарахуванню за період з 01 січня 2022р. по 23 лютого 2022р. включно, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3,0 % річних у розмірі 472,29 дол. США, виходячи з суми заборгованості 106410,96 дол. США.

Стосовно вимог позивача, що до моменту виконання цього рішення на суму боргу нараховувати за методом факт/факт три відсотки річних, розрахувавши остаточну суму, що підлягає виплаті позивачу за правилами обчислення простих точних процентів, на підставі положень ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, то в цій частині вимоги не підлягають задоволенню, в силу вище наведених положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, та дії на території України з 24 лютого 2022р. воєнного стану.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 16351,20 грн. (15140,00 грн. - за подання позову + 605,60 грн. - за подання заяви про забезпечення позову + 605,60 грн. за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції).

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 525, 526, 545, 610, 612, 625, 1046, 1048, 1050, Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму заборгованості за договором позики від 06 вересня 2021р. у розмірі 106883 /сто шість тисяч вісімсот вісімдесят три/ дол. США 25 центів; судовии? збір в розмірі 16351 /шістнадцять тисяч триста п`ятдесят одна/ грн. 20 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 13 листопада 2024р.

Суддя: