Постанова

від 12.11.2024 по справі 2-3273/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1534/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №2-3273/11 Категорія: 301030600 Клочко О.В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретар Івануса А.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , як особи, яка небрала участіу розглядісправи,однак питанняпро правата обов`язкиякої вирішеносудом, на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 25.11.2011 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовними вимогами про визнання права власності на самовільно переплановане нежитлове приміщення першого поверху з житлового приміщення, загальною площею 270,4 кв.м.; самовільно переплановане нежитлове приміщення другого поверху з житлового приміщення, загальною площею 264,4 кв.м., самовільно добудовану веранду літ. «а» площею 4,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язати КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за нею право власності на вищевказані приміщення.

Указує, що вона являється власником житлового будинку у АДРЕСА_1 з квітня 2004 року.

У 2006 році під час негоди житловий будинок завалився. З 2004 року позивач неодноразово зверталася до міської ради з приводу отримання дозволу на проведення реконструкції житлового будинку з вбудованим магазином на 1-му і 2-му поверсі. Такі дозволи були надані 05.01.2007. Також архітектурним бюро розроблено проект для внесення в Генеральний план міста змін та нанесено будівлю, що проектується.

З метою спільного проживання разом з членами сім`ї позивач здійснила реконструкцію будинку, щоб забезпечити житлові права усім мешканцям.

16.12.2008 Придніпровським районним судом м. Черкаси ухвалено рішення, яким узаконено самовільне будівництво та визнано право власності на житловий будинок та позивач отримала технічну документацію.

У березні 2011 року зроблений технічний звіт по дослідженню конструкцій житлового будинку під магазин по АДРЕСА_1 , де всі конструкції відповідають нормам.

Також позивачем самовільно переплановано І та II поверхи в житловому будинку АДРЕСА_1 із житлового приміщення в нежитлове та здійснено добудову веранди, що підтверджено відповідним технічним звітом та висновком будівельно-технічного дослідження.

Позивач стверджує про те, що перепланування будинку та добудова веранди, виконані з додержанням всіх вимог і правил, відповідають архітектурно - планувальним та конструктивним рішенням державних будівельних норм, санітарно - гігієнічним вимогам та нормам пожежної безпеки, а також не порушує права та інтереси інших осіб.

З цих підстав слід за нею визнати право власності на самовільне будівництво.

Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 25.11.2011 у даній справі позовні вимоги задоволено у повному обсязі, з посиланням на їх обґрунтованість.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у розгляді справи, однак про права та обов`язки якої судом вирішено питання, подав у серпні 2024 року апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову. Скаржник зазначає, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про його права та обов`язки, як суміжного землекористувача, так як йому належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 . Скаржник наголошує, що ухвалюючи рішення, суд у даній справі допустив численні порушення як норм матеріального, так і процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просив суд іі відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч.1,2ст.367ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанціїв межахдоводів тавимог апеляційноїскарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим .Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що предметом позову є вимоги про визнання права власності за позивачем на самовільно переплановані нежитлові приміщення першого та другого поверхів з житлового приміщення, а також самовільно добудовану веранду літ. «а» площею 4,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Устатті 129 Конституції Україниу числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначенимиКонституцією Україниосновними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зістаттею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини першоїстатті 352 ЦПК Україниучасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Пунктом 3 частини першоїстатті 362 ЦПК Українипередбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постановах ВС від 01.08.2019 в справі №412/1277/2012 та від 26.02.2020 у справі №619/134/17 зроблено висновок, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (постанова Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17).

За обставин цієї справи скаржник вважає, що рішенням суду вирішено питання про його права, як суміжного землекористувача.

Проте, судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні від 25.11.2011у цій справі ні в мотивувальній частині, ні в резолютивній при вирішенні позовних вимог про визнання права власності на самовільно переплановане нежитлове приміщення першого та другого поверхів з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , не вирішувалися питання про права та обов`язки осіб стосовно земельних ділянок позивача за адресою АДРЕСА_1 , чи скаржника ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Натомість суд у справі лише вирішував питання про наявність у позивача ОСОБА_2 права власності на самовільно переплановане нежитловеприміщення зжитлового приміщення уже в наявних на земельній ділянці межах, тобто надавав оцінку законності вчинення будівельних робіт власником у середині її приміщення.

Скаржнику слід врахувати, що рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 16.12.2008 у іншій справі №2-331/08 узаконено самовільне будівництво ОСОБА_2 у АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на самочинно збудований індивідуальний житловий будинок за вказаною адресою.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість скаржником не дано доказів того, що перепланування всередині приміщення позивача стосується його прав чи обов`язків.

З урахуванням вищевикладеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд констатує, що скаржник не довів вирішення оскаржуваним рішенням питань про його права та обов`язки при розгляді позовних вимог про визнання права власності на самовільно переплановане нежитлове приміщення першого та другого поверхів з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд констатує, що питання про права,свободи,інтереси таобов`язки скаржника судом першої інстанції у цій справі не розглядалося та не вирішувалось при розгляді позовних вимог про визнання права власності на самовільно переплановане нежитлове приміщення першого та другого поверхів з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 , що є підставою для закриття апеляційного провадження у вказаній частині скарги.

Таким чином право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у вищевказаних межах у цій справі у ОСОБА_1 відсутнє.

Апеляційний суд враховує, що ЄСПЛ виходить із поваги до правилаres judicataяк принципу остаточності судових рішень, відповідно до якого повноваження судів вищих інстанцій щодо перегляду мають використовуватися для виправлення фундаментальних судових помилок під час здійснення правосуддя, а не для нового розгляду справи. Перегляд справи не може розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи (п.52 рішення від 24.07.2003 у справі «Ryabykh v. Russia»).

Одночасно апеляційний суд враховує, що за приписами ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач: ч.2 ст.51 ЦПК України - якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналогічні за змістом приписи мали норми чинної на час вирішення спору у справі судом першої інстанції редакції ст. 30 та ст. 33 ЦПК України.

Позивачем у справі до суду заявлені вимоги, зокрема, про визнання права власності на самовільно добудовану веранду літ. «а» площею 4,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Такі вимоги обґрунтовуються фактом самовільної добудови веранди до наявного на земельній ділянці приміщення житлового будинку, чим фактично було збільшено його площу.

Скаржник ОСОБА_1 , як власник сусідньої земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , вважає, що позивачем у справі порушено його права вказаним самочинним будівництвом добудовою веранди.

При цьому за змістом приписів ч.5 ст.376 ЦК України суд першої інстанції для забезпечення представництва інтересів сусідніх землевласників мав залучити до участі їх у розгляді справи, що, однак, не мало місця.

Відтак, за встановленого кола учасників судового розгляду вирішення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на самовільно добудовану веранду літ. «а» площею 4,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 буде передчасним, адже позовні вимоги заявлено не до всіх належних відповідачів, які при їх вирішенні мали б змогу надати на оцінку суду аргументи щодо порушення їх прав внаслідок самочинної добудови з боку позивача.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 25.11.2011 у даній справі в частині вирішення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на самовільно добудовану веранду літ. «а» площею 4,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та про зобов`язання КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за позивачем право власності на вказане приміщення слід скасувати у зв`язку з порушенням норм матеріального права та прийняти нове постанову про відхилення зазначених позовних вимог.

На підставі приписів ст. 141 ЦПК України, пропорційно до відхиленої частки позовних вимог (предметом спору є вимоги про визнання права власності на площу 538,8 кв.м. самочинного будівництва, а відхилено вимоги щодо площі 4,0 кв.м., що складає 0,74 %) з позивача на користь скаржника слід стягнути 2473,50 * 0,74 % = 18,30 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Доказів наявності у позивача пільг щодо сплати судового збору апеляційному суду надано не було.

Керуючись п.3 ч.1 ст.362, ст.ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 25.11.2011 у даній справі в частині вирішення позовних вимог про визнання права власності на самовільно переплановане нежитлове приміщення першого та другого поверхів з житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 .

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в частині визнання права власності на самочинно побудовану веранду задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 25.11.2011 у даній справі в частині вирішення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на самовільно добудовану веранду літ. «а» площею 4,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за позивачем право власності на вказане приміщення - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» про визнання права власності на самовільно добудовану веранду літ. «а» площею 4,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов`язання КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» зареєструвати за позивачем право власності на вказане приміщення залишити без задоволення .

У решті рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 25.11.2011 у даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18,30 грн. судового збору, сплаченого за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 14.11.2024.

Суддя-доповідач

Судді