Постанова

від 13.11.2024 по справі 206/5307/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6673/24 Справа № 206/5307/23 Суддя у 1-й інстанції - Поштаренко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

секретар Піменова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом (суддя першої інстанції ОСОБА_4 , повний текст рішення складено 09 квітня 2024 року),

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, в якому просив:

Визнати частково недійсним на 1/4 частку свідоцтво про право на спадщину, серія та номер : 1-297, видане 30.05.2023 року Восьмою дніпровською державною нотаріальною конторою, державний нотаріус Небосенко О.А., номер запису про право власності 50457195, на ім?я ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67819492 від 31.05.2023 року державного реєстратора Небосенко Олени Анатоліївни, Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, Дніпровський міський нотаріальний округ, Дніпропетровська область, на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .

Визнати за ним - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що складається літ. А-2 житловий будинок; літ. П/д -підвал; літ. А1-2, літ. А2-2 -прибудови, літ. пг- погріб; літ. А3-1 - веранда; літ. А4, літ. А5 - ганки; літ. Б -сарай; літ.В -душ; літ. Г- вбиральня; літ.Д- навіс; літ. Е- басейн; літ. Ж- вхід в погріб;; N?1-8,1 - споруди ( огорожа, ворота, хвіртка, замощення); по житловому будинку літ. А-2 загальна площа (кв.м): 365,5; житлова площа (кв.м) : 122,2, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з відповідачки на користь позивача всі судові витрати.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та через свого представника ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій вказано, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції під час розгляду справи не з`ясовано обставини, які мають значення для справи.

Скарга мотивована тим, що домоволодіння АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю батьків позивача відповідно до ч.1 ст. 22Кодексу про шлюб та сім`ю УРСР.

Наголошує на тому, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_3 від 30.05.2023 року, повинно бути частково недійсним на частину, а також повинно бути скасовано рішення про державну реєстрацію та визнано право власності на частину домоволодіння за позивачем.

ОСОБА_2 , просила рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Від представника ОСОБА_3 ОСОБА_6 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона наголошує на тому, що позивачем не доведено джерел походження спірного будинку з господарськими будівлями, наявність свідоцтва про право особистої власності ОСОБА_7 від 09.04.1998 року на спірне нерухоме майно є особистою її власністю.

ОСОБА_1 не вживались заходи направлені а визначення часток подружжя спадкодавців у майні яке належало йому на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_6 просила оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні адвокат Маркело В.О. доводи апеляційних скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник ОСОБА_3 ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала та просила відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 26 серпня 1951 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було зареєстровано шлюб, актовий запис №7. Після реєстрації шлюбу, прізвище подружжя ОСОБА_10 (а.с.6).

Під час шлюбу у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , народилися діти - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с.7, а.с.121).

Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів від 02.03.1990 року під №93/9 вирішено відвести гр. ОСОБА_7 , яка мешкає по АДРЕСА_2 земельну ділянку пл. 600 кв.м. для будівництва індивідуального жилого будинку по АДРЕСА_3 (а.с.86).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради народних депутатів 20.08.1998 № 162, встановлено, що право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1067 гектарів розташованої на території АДРЕСА_1 видано на ім?я ОСОБА_7 . Землю передано для 0.1000га-обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, 0.0067 га ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 018145 (а.с.56).

Як встановлено зі свідоцтва про право власності виданого 09 квітня 1998 року виконавчим комітетом Самарської районної ради на підставі рішення виконавчого комітету Самарської районної ради від 27 лютого 1998 року №134 право власності в цілому на житловий будинок по АДРЕСА_1 видано на ім?я ОСОБА_7 (а.с.14).

Звітом про оцінку житлового будинку садибного типу, загальною площею 365,5кв.м., що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 , складеного оцінювачем ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» Носенко О.Ю. кваліфікаційне свідоцтво МФ№ 21 від 22.02.03 встановлено, що ринкова вартість становить 2593600 грн. (а.с.20).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна №343231612 від 30.05.2023 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 було зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 1-297, виданого 30.05.2023 державним нотаріусом Восьмою дніпровської державної нотаріальної контори Небосенко О.А. (а.с.12).

З вказаної довідки встановлено, що №343231612 об?єктом речових прав є закінчений будівництвом об?єкт, тип об?єкта - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості. Об`єкт складається з: літ. А-2 житловий будинок; літ. П/д - підвал; літ. А1-2, літ. А2-2- прибудови, літ. пг- погріб; літ. А3-1 - веранда; літ. А4, літ. А5 - ганки; літ. Б - сарай; літ. В - душ; літ. Г - вбиральня; літ.Д- навіс; літ. Е-басейн; літ. Ж- вхід в погріб; №1-8,1 - споруди (огорожа, ворота, хвіртка, замощення); по житловому будинку літ. А-2 загальна площа (кв.м): 365,5; житлова площа (кв.м):122,2. (а.с.12).

Згідно з реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації № 5922114 від 20.12.2004, реєстраційний номер 9146976, встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 є власниками квартири АДРЕСА_2 на праві свідоцтва про право власності б/н виданого 21.06.1993 трестом «Дніпротрансбуд» у рівних частках 1/4 (ас.129).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Самарської районної ради м.Дніпропетровська від 04.06.1998, помер ОСОБА_8 31.05.1998 року у віці 70 років, по що зроблено актовий запис № 550 (а.с.9).

На виконання ухвали суду від 18.12.2023 Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області надано належним чином засвідчену копію спадкової справи № 725/03 до спадкового майна заведену на ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки № 1641 від 08.12.2003 року виданої ОСОБА_11 головою квартального комітету ОСОБА_12 , встановлено, що його батько ОСОБА_8 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 мешкав за адресою АДРЕСА_2 (а.с.120).

Після смерті ОСОБА_8 до Восьмої дніпровської держаної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини на все належне майно померлого звернулися ОСОБА_11 та ОСОБА_1 (а.с.118,124).

До Восьмої дніпропетровської держаної нотаріальної контори у 2004 році звернулася ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після померлого її чоловіка ОСОБА_8 . В заяві вказано, що строк прийняття спадщини вона пропустила, до суду для продовження строку прийняття спадщини звертатись не буде (а.с.123).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.12.2003 виданим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н.В., засвідчено, що на підставі ст. 529 ЦК України спадкоємцями майна ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 є його син гр. ОСОБА_11 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з грошових внесків з відповідними відсотками та компенсаціями, що знаходяться в філії «Ощадбанк» по рахункам № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , що належали померлому на підставі ощадкнижок (а.с.122).

Свідоцтвом про право на спадщину за законом виданим державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н.В. виданим від 30.12.2004 року встановлено, що спадкоємцями майна ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 є в рівних частинах кожний: його син гр.. ОСОБА_11 та його син ОСОБА_13 , які мешкають по АДРЕСА_2 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається з: 1/4 частини квартири АДРЕСА_4 та належить померлому на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 21.06.1993 року, виданого трестом «Дніпротрансбуд», згідно з розпорядженням від 21.06.1993 за № 14 та зареєстрованого в Дніпропетровському МБТІ 21.06.1993 року, номер запису: 100 в книзі: 16п, реєстраційний номер:9146976. Вказане свідоцтво видано гр. ОСОБА_11 , на 1/2 частину спадкового майна, або 1/8 частину квартири гр. ОСОБА_1 , 1/2 частину спадкового майна, або 1/8 частину квартири. Зареєстровано в реєстрі під № 6572 (а.с.10,127,128,130).

З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно під № 6459107 від 09.02.2005, реєстраційний номер 9146976, встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/8 частини квартири АДРЕСА_2 на праві спадщини ВВТ№574827, реєстр 2-6572/30.12.2004/ видане Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 17.01.2007, встановлено, що помер ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 51 року, про що зроблено актовий запис №66 (а.с.84).

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 виданим 11 травня 2018 року Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 483 (а.с.34 на звороті).

На випадок своєї смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , склала заповіт, що посвідчений державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорішко О.М. за реєстровим №1-1808, відповідно до якого все належно їй майно з чого б воно не складалось та де б воно не знаходилося, усі майнові права та обов`язки, які належатимуть їй на день її смерті заповідає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Заповіт складений 24.10.2007 року (а.с. 48 на звороті).

Як встановлено із належним чином засвідченої копії спадкової справи №531/2018 заведеної після смерті ОСОБА_7 наданої Восьмою дніпровською державною нотаріальною конторою на вимогу ухвали суду від 16.11.2023, встановлено наступне.

03 жовтня 2018 року до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим Восьмою дніпропетровською державною нотаріальною конторою від 24.10.2007 реєстровий номер №1-1808, після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.32).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) під № 53531384 від 03.10.2018, встановлено, що ОСОБА_7 складено заповіт, стан є чинним (а.с.36 на звороті-37).

05 жовтня 2018 року до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою під № 1411 про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині згідно із ст. 1241 ЦК України, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_7 (а.с.38)

31 жовтня 2018 року до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою під № 1520, відповідно до якої останній відкликав заяву від 05 жовтня 2018 року під № 1411 про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині згідно із ст. 1241 ЦК України та приймає спадщину за законом згідно із ст. 1241 ЦК України, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_7 (а.с.41).

07 листопада 2018 до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 із заявою під № 1542 про відмову від прийняття обов`язкової частки у спадщині згідно із ст. 1241 ЦК України, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_7 , йому роз`яснено, що його заява про відмову від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, та що відмова від прийняття спадщини має місце щодо всього спадкового майна, що він не вправі відмовитись від однієї частини спадщини, а іншу прийняти (а.с.41 на звороті).

Відповідно до відповіді наданої начальником виборчого відділу КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР під № 4323 від травня 2023 року на запит №194/02 від 20.04.2023 завідувачу Восьмої державної нотаріальної контори НебосенкоО., встановлено, що станом на 31.12.2012 в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про права власності на домоволодіння в цілому за гр. ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності 09.04.1998, виданого виконавчим комітетом Самарської районної ради згідно з рішенням виконкому Самарської ради від 27.02.1998 № 134 зареєстроване в КП «ДМБТІ» записане в реєстрову книгу № 614 за реєстровим № 198 та надано копію плану земельної ділянки та копію поверхневого плану житлового будинку літ. А-1, які наявні в інвентаризаційній справі на вищезазначене нерухоме майно. Загальна площа житлового будинку літ. А- 1 складає - 317,0 кв.м., житлова площа 122,2 кв.м. (а.с.43 на звороті -44).

ОСОБА_3 , 30 травня 2023 року звернулась до Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом який залишила на її ім`я ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_10 . Спадщину вона прийняла шляхом подання відповідно її заяви та протягом строку встановленого ст. 1270 Цивільного кодексу України, не заявила про відмову від неї. Також сповіщає, що спадкоємців, передбачених ст. 1241 ЦК України не має (а.с.45).

Відповідно до Свідоцтва про права на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Восьмої дніпровської Державної нотаріальної контори Небосенко О.А. 30.05.2023 на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпровської Державної нотаріальної контори Хорішко О.М. 24.10.2007 року зареєстрованого у реєстрі № 1-1808, встановлено, що спадкоємцем зазначеного заповіту майна ОСОБА_7 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщина на яку видане свідоцтво складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на праві приватної власності на житловий будинок, земельної ділянки площею 0.1000 гектарів, кадастровий номер 1210100000:09:477:0010, вид цільового призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Для цілей оподаткування ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що успадковується згідно з Звіту про оцінку майна, виданого 26.05.2023 ФОП ОСОБА_14 складає 660000 грн., земельної ділянки, що успадковується, згідно із Звіту про оцінку майна виданого 26.05.2023 ФОП ОСОБА_14 складає 14000 грн. Загальна вартість спадкового майна 674000 грн. Спадкова справа 531/2018, зареєстровано в реєстрі № 1-297 (а.с.64). Вказана вартість підтверджується висновками про вартість об`єкта оцінки пароль пошуку звіту про оцінку ЗМАЧЗГ874633 від 26.05.2023 та БМКЮБЛ691579 від 26.05.2023, складеного ФОП ОСОБА_14 (а.с.66-67).

Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 72655139 від 30.05.2023, тип реєстрації видача свідоцтва про право на спадщину, номер у реєстрі 63087146, номер нотаріуса 531/2018, місце заведення Восьма дніпровська Державна нотаріальна контора, дата заведення 03.10.2018, встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_9 за заповітом заповіла ОСОБА_3 , спадкове мано житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав спадкодавцю на праві приватної власності на житловий будинок, земельної ділянки площею 0.1000 гектарів, кадастровий номер 1210100000:09:477:0010, вид цільового призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори Небосенко О.А. 30.05.2023 на підставі заповіту, посвідченого державним нотаріусом Восьмої дніпровської Державної нотаріальної контори Хорішко О.М. 24.10.2007 року зареєстрованого у реєстрі № 1-1808, встановлено, що спадкоємцем зазначеного заповіту майна ОСОБА_7 , 1930 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадщина на яку видане свідоцтво складається із земельної ділянки площею 0.0067 гектарів, кадастровий номер: 1210100000:09:477:0009, вид цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Для цілей оподаткування ринкова вартість спадкового майна, згідно із Звіту про оцінку майна виданого 26.05.2023 ФОП ОСОБА_14 складає 950 грн. Спадкова справа 531/2018. Зареєстровано в реєстрі за № 1-298 (а.с. 68).

Постановою державного нотаріуса Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 08 липня 2023 року ОСОБА_15 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірне домоволодіння ( АДРЕСА_1 ) ОСОБА_1 після смерті його батька ОСОБА_8 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю складу спадкового майна (а.с. 21).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 07 листопада 2018 відмовився від прийняття обов`язкової частки у спадщині згідно із ст. 1241 ЦК України, що залишилась після смерті його матері ОСОБА_7 , таким чином останньому було достеменно відомо щодо заповіту на все спадкове майно після смерті матері, однак будь-яких дій на протязі п`яти років останній не вживав.

Апеляційний суд частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Устатті 15 Цивільного кодексу Українивстановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 1220 ЦК Українипередбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно достатті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно дост. 1223 ЦК Україниправо на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Згідно з ч. 1ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною третьоюстатті 1268 ЦК Українивстановлено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі частини п`ятоїстатті 1268 ЦК Україниспадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття з часу відкриття спадщини.

За змістом частини першоїстатті 1269 ЦК Україниспадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина першастатті 1270 ЦК України).

Статтею 1226 ЦК Українивизначено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Згідно з частиною першоюПрикінцевих положень Сімейного кодексу Україницей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Оскільки спірне майно на яке претендує позивач, було придбано до 01.01. 2004 року, тобто до набрання чинності СК України, тому при вирішенні справи підлягають застосуванню положенняКпШС України, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зістаттею 22 КпШС Українимайно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує допоки не спростована. Презумпція спільності майна подружжя поширюється, у тому числі й на те майно, яке було нажите у період шлюбу, але оформлене і зареєстровано на ім`я одного з подружжя.

Матеріалами справи встановлено, що під час шлюбу з ОСОБА_8 за рахунок власних коштів ОСОБА_7 було збудовано будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 . Рішенням виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів від 27.02.1998р. за № 134 було затверджено акт прийняття в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 . Також, згідно п.2 вищевказаного рішення за ОСОБА_7 встановлено право особистої власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .

На підставі вищевказаного рішення ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право приватної власності від 09.04.1998р., зареєстрованого в КП «ДМБТІ» та записано в реєстрову книгу № 614 за реєстровим № 198.

Всі роботи по будівництву домоволодіння виконувалися особисто чоловіком відповідача. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 мешкали в квартирі за адресою АДРЕСА_2 , а мати ОСОБА_7 мала намір спірне домоволодіння залишити відповідачу з чоловіком, тому вони витрачали багато своїх особистих коштів для завершення будівництва. Батько ОСОБА_8 про це знав і не заперечував проти цього. Оскільки син ОСОБА_7 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 помер на це спірне домоволодіння, мати склала заповіт 24.10.2007 на відповідача. Таким чином, домоволодіння розташоване за адресою АДРЕСА_1 є особистою власністю спадкодавиці ОСОБА_7 і не є спільно нажитим майном з її чоловіком ОСОБА_8 і тому його частина не може бути спадковим майном після смерті ОСОБА_8 .

Спору між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо того кому належить спірне домоволодіння не було, ОСОБА_8 не здійснював дій щодо виділення частки у спільному майні подружжя та належним чином не зареєстрував за собою.

З огляду на наведене слідує, що спірний будинок було побудовано під час перебування у ОСОБА_8 та ОСОБА_7 (батьки позивача) у шлюбу, що у розумінні статті 22 КпШС України є спільним сумісним майном подружжя.

Презумпція спільної сумісної власності майна подружжя відповідачкою не спростована; рівність часток подружжя у спільній сумісній власності також не спростована.

З матеріалів справи вбачається, що матір позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після її смерті стало відомо, що вона залишила заповіт, яким все своє майно заповіла відповідачці ОСОБА_3 , яка є дружиною покійного брата позивача - ОСОБА_11 . Спадкова справа була відкрита Восьмою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою. Від обов`язкової частки у спадщині після смерті матері, позивач відмовився.

Після смерті матері відкрилася спадщина на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , так як 1/2 частина цього домоволодіння належала ОСОБА_8 . Спірне домоволодіння АДРЕСА_1 складається 3: А-2 - житлового будинку, Б-1 сараю, В- душу, Г - вбиральні, Д-навісу, Е-басейну, Ж входу в погріб, №1-7, 1- споруд, що підтверджується планом земельної ділянки, отриманим в КП "ДМБТІ" ДМР.

08.07.2023 року позивач звернувся до Восьмої ДДНК з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_8 на 1/4 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , але постановою державного нотаріуса Восьмої ДДНК Небосенко О.А. від 08 липня 2023 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв?язку з відсутністю складу спадкового майна.

Презумпція спільної сумісної власності майна подружжя відповідачкою ОСОБА_1 не спростована; рівність часток подружжя у спільній сумісній власності також не спростована.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 71 Закону України «Про нотаріат»у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

За змістом підпункту 5 пункту 2 глави 1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року №20/5(далі - Інструкція), у редакції, що була чинною на час видачі оспорюваного свідоцтва про право на спадщину від 21.12.2007 року, державними нотаріусами вчиняються, зокрема, нотаріальні дії з видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя. Якщо у спільному майні подружжя правоустановчий документ на таке майно оформлений на того із подружжя, що є живим, нотаріус вимагає його (її) письмову згоду на виділ на ім`я померлого його частки в спільному майні (пункт 224 Інструкції).

Згідно з пунктом 241 Інструкції, зокрема, у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз`яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Пунктом 242 Інструкції встановлено, зокрема, що при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них нотаріус вимагає, крім свідоцтва про смерть, документи і перевіряє обставини, зазначені в пунктах 239, 240 цієї Інструкції.

Отже, той з подружжя, хто є живим, реалізуючи свої права як спадкоємець, має право подати заяву про прийняття спадщини (чи відмови у її прийнятті), а також заяву про видачу свідоцтва про право на частку в спільному майні подружжя.

Згідно з частиною першоюстатті 1241 ЦК Українималолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

За змістомстатті 347 ЦК Україниособа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі №544/555/17 (провадження №61-40552св18), від 06 травня 2020 року у справі №758/384/17 (провадження №61-37911св18), від 08 квітня 2020 року у справі №130/2319/17-ц (провадження №61-17641св19).

За таких обставин, апеляційний суд, виходячи з викладеного, та надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши, що батьку позивача належало частину домоволодіння АДРЕСА_1 , як частки у праві спільної сумісної власності подружжя; приймаючи до уваги, що він за життя не відмовився від належної йому на праві спільної сумісної власності подружжя половини будинку, та встановивши, що позивач ОСОБА_1 у встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після батька, однак отримати право власності по частині власності з братом та матір`ю не мав можливості,оскільки за життя ОСОБА_8 (батько позивача), частка не виділялась та на день смерті не була зареєстрована, а тому апеляційний суд дійшов висновку, про доведеність ОСОБА_1 позовних вимог, щодо отримання останнім права власності на частину спірного будинку, оскільки заява була подана у межах строку, але право власності не було зареєстровано за батьком позивача.

Крім того. слід наголосити на тому, що після смерті ОСОБА_7 була відкрита спадщина на частину спірного будинку, а тому вважати, що даний будинок належав виключно матері позивача неможливо.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що право позивача ОСОБА_1 підлягає захисту, оскільки останнього незаконного було усунуто від спадкування його частину будинку після смерті батька, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Однак, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском строку позовної давності, яка була заявлена представником відповідачки.

З матеріалівсправи вбачається,що представником ОСОБА_3 ОСОБА_6 до судупершої інстанціїподавався відзивна апеляційнускаргу,в якомувона вказувалана те,що в період з 2004 року і до листопада 2023 року, майже 20 років, позивач за своїм порушеним правом до суду чи в будь-який інший спосіб не звертався, у зв`язку з чим можна дійти висновку, що позивач після смерті свого батька ОСОБА_8 з 30.12.2004 знав про можливість звернення до суду для вирішення питання отримання спадщини на частину домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджено позивачем у позові, протягом трьох річного строку (строк позовної давності) своїм правом не скористався. Окрім того і протягом життя матері - ОСОБА_7 це не робив, знаючи, що домоволодіння є її особистою власністю. Навіть після смерті своєї матері ОСОБА_7 у 2018 та відкриття після її смерті спадщини, протягом п`яти років також не звертався до суду та навіть відмовився від обов`язкової частки у спадщині у встановлений строк, а відтак вважає, що строк позовної давності сплив. Такі ж аргументи було викладено представником відповідачки у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першоюстатті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четвертастатті 267 ЦК України).

Застосування позовної давності має забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від задавнених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (рішення ЄСПЛ STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM № 22083/93, № 22095/93, § 51, від 22 жовтня 1996 року).

Встановивши, що спадщина після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 та після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_9 , відкрилася на спірний будинок, а ОСОБА_1 , як їх син і один із спадкоємців першої черги, не здійснив жодних юридичних дій щодо оформленнясвоїх спадкових прав після смерті батька на будинок, та взагалі відмовився від спадщини після смерті матері, більш того, фактично погодився з оформлення усього спадкового нерухомого майна на ім`я ОСОБА_3 та реалізував у 2004 році своє право на спадкування належної йому частки у спадщині після смерті батька ОСОБА_8 , апеляційний суд, дійшов висновку про пропуск позивачем позовної давності при зверненні у 2023 році до суду з позовом про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування реєстрації права власності, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом.

В контексті визначення періоду коли ОСОБА_1 довідався або міг довідатися про порушення свого права апеляційним судом взято до уваги факт отримання позивачем свідоцтва про право на спадщину від 30 грудня 2004 року після смерті свого батька та невчинення належних юридичних дій до 2023 року щодо оспорювання розміру визначеної йому частки у праві власності на спірне нерухоме майно, що фактично свідчить про погодження з визначеною йому часткою в спадковому майні після смерті його батьків.

З огляду на приписи частини першоїстатті 265 ЦК України, а також відсутність відповідного клопотання позивача про поновлення пропущеного строку позовної давності з наведенням обґрунтованих підстав вважати причини такого пропуску поважними, з урахуванням доводів представника відповідачки щодо пропуску ОСОБА_1 позовної давності при зверненні до суду з позовом у справі, що переглядається, колегія суддів вважає, що відсутні законні підстави для задоволення позову, у зв`язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятоїстатті 267 ЦК Українипозивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. Саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня2019 року у справі № 911/3681/17, від 19 листопада 2019 року у справі№ 911/3680/17 та у справі № 911/3677/17).

Чинним законодавством не передбачено переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 359/4206/19).

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, але не дослідив наявні в матеріалах справи докази та не з`ясував обставини, стосовно того, що позивачем мав право на частку у спадковому майні, але останнім пропущено строк позовної давності та питання про його поновлення ним не ставилось, у зв`язку із чим колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини у відмові у позові у редакції цієї постанови.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував та є однаковими з доводами які були викладені у позовній заяві.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Керуючись статтями 374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст судового рішення складено 14 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач О. В. Халаджи