Постанова

від 13.11.2024 по справі 202/21421/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8898/24 Справа № 202/21421/23 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мірошник Роман Сергійович, на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2024 року про відмову у забезпеченні доказів в цивільній справі номер 202/21421/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного підприємства «СЕТАМ», Індустріального відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання недійсними електронних торгів, скасування постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Індустріального районного суду міста Дніпропетровська перебуває цивільна справа номер 202/21421/23 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного підприємства «СЕТАМ», Індустріального відділу Державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевич Євген Володимирович, про визнання недійсними електронних торгів, скасування постанови державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування акту державного виконавця про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності.

29.07.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мірошника Р.С., надійшла заява про забезпечення доказів, в якій останній просив:

- зобов`язати ДП «СЕТАМ» надати до суду належним чином засвідчені копії усіх документів, пов`язаних і процедурою реалізації частини квартири АДРЕСА_1 , в тому числі документи, отримані від виконавця, адресовані виконавцю, інші документи, що стосуються зазначеної процедури реалізації майна, а також документи, створені у процесі її здійснення;

- зобов`язати приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевича Є.В. надати суду належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо квартири АДРЕСА_1 .

Заявник в заяві зазначив, що процедура реалізації ДП «СЕТАМ» арештованого майна ( частини квартири АДРЕСА_1 ) проводилася з порушеннями, як на стадії підготовки державного виконавця до реалізації арештованого майна, на стадії електронних торгів, так і під час реєстрації за відповідачем ОСОБА_3 права власності на частину квартири. Тому є необхідність у наданні ДП «СЕТАМ» суду зазначених документів.

Щодо надання копії реєстраційної справи щодо квартири АДРЕСА_1 заявник вказав, що копії зазначених документів необхідні для аналізу реєстраційної справи та підтвердження порушень вимог закону під час проведення реєстрації права власності на частину квартири.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2024 року у клопотанні про забезпечення доказів представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Мірошника Романа Сергійовича відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодилась ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мірошник Р.С., подала апеляційну скаргу, в якій просила апеляційний суд скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30.07.2024 року у справі № 202/21421/23 про відмову у забезпеченні доказів та постановити нову ухвалу, якою клопотання про забезпечення доказів задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивачки судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги та за подання заяви про забезпечення доказів.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала є незаконною, не обґрунтованою, постановлена з істотним порушенням цивільного процесуального законодавства України, висновки, викладені в ухвалі, не відповідають обставинам справи, підстави для відмови у задоволенні клопотання про забезпечення доказів відсутні.

Електронні аукціони проводяться у передбаченому нормативноправовими актами порядку з використанням обчислювальної техніки та мережі Інтернет, внаслідок чого створюються відповідні сліди їх використання, «log» файли, ІР-адреси, текстові та бінарні дані про використання Системи, навігацію по ній, тривалість сесії (сесій), збір статистики, інші метадані, які можуть свідчити про наявність тих чи інших порушень і можуть бути відображені у вигляді електронних доказів чи паперових копій електронних доказів, а також, які можуть підтвердити факт проведення електронного аукціону з порушенням встановлених законодавством строків та підтвердити відсутність підстав для перенесення аукціону.

Необхідність аналізу реєстраційної справи, зокрема, переліку документів, які подавалися відповідачем для реєстрації права власності за ним, є обґрунтованням для підтвердження порушень вимог закону під час проведення реєстрації права власності на частину квартири.

Позивачка своєчасно та у передбаченому ЦПК України порядку зверталась до усіх передбачених цивільним процесуальним законодавством процесуальних інститутів, направлених на збирання доказів та вичерпала їх.

З наведених обставин вбачається, що суд лише формально розглянув заяву, не вчинив жодних дій, передбачених цивільним процесуальним законом для забезпечення можливості реалізації стороною процесуальних інститутів, пов`язаних зі збиранням доказів, у забезпечені доказів відмовив, чим фактично відмовив позивачці у доступі до правосуддя, реалізації прав, передбачених ЦПК України, не спрямувавши судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

У даному випадку процедура реалізації арештованого майна здійснювалася, при чому, здійснювалася з порушеннями. В результаті процедури реалізації не відбувся саме третій аукціон, а не торги, як про те вказано судом. При чому, порушення під час здійснення процедури реалізації арештованого майна і могли бути причиною того, що аукціон не відбувся і майно не було продане за більшою вартістю. Зокрема і для цього необхідно забезпечити докази.

Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційний суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а викладені у ній обставини надуманими та такими, що не знаходять свого відображення у матеріалах цивільної справи.

Від інших учасників справи відзив у письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції представник позивачки ОСОБА_5 адвокат Мірошник Р.С. доводи апеляційної скарги підтримав, просив судове рішення скасувати та задовольнити заяву.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Товстий К.А. апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші сторони та треті особи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_2 та його представник адвокат Домашенко Д.М. надали апеляційному суду пояснення по суті справи та просили розглянути справу за їх відсутністю (а.с. 32, 33, 37, 51-53, том 2).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю осіб, які не з`явилися.

Заслухавши суддю доповідача, представника позивачки, відповідача та йго представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно допункту 2частини 1статті 353ЦПК Україниокремо відрішення судуможуть бутиоскаржені вапеляційному порядкуухвали судупершої інстанції щодо відмови в забезпеченні доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 29.07.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мірошника Р.С., надійшла заява про забезпечення доказів (а.с. 183-193, том 1).

Відповідно до протоколів проведення електронного аукціону (торгів) №569262 від 16.02.2022 року та №571359 від 01.06.2022 року, №572855 від 21.06.2022 року електронні торги з реалізації частини квартири АДРЕСА_1 не відбулися (а.с. 173, 174, 175, том 1).

До матеріалів справи долучено акт про зупинення електронних аукціонів від 28.02.2022 року (а.с. 176-180, том 1).

Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.

Частиною 1 статті 76, частинами 5 і 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положеннями частин 1, 2 статті 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

У частині першій ст. 117 ЦПК України визначено вимоги, що ставляться до заяви про що забезпечення доказів. Зокрема, у заяві має бути зазначено докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні.

Судом встановлено, що 29.07.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мірошника Р.С. надійшла заява про забезпечення доказів.

З тексту заяви про забезпечення доказів вбачається, що витребування у ДП «СЕТАМ» належним чином засвідчених копії усіх документів, пов`язаних і процедурою реалізації частини квартири АДРЕСА_1 необхідно для доведеності порушення проведення процедури електронних торгів.

Проте, відповідно до протоколів проведення електронного аукціону (торгів) №569262 від 16.02.2022 року, №571359 від 01.06.2022 року та №572855 від 21.06.2022 року електронні торги з реалізації частини квартири АДРЕСА_1 не відбулися.

Крім того, в частині вимог заяви про зобов`язання приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рудкевича Є.В. надати належним чином засвідчену копію реєстраційної справи щодо спірної частини квартири заявником не наведено обставин, для доказування яких він просив витребувати реєстраційну справу.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що, розглядаючи клопотання про забезпечення доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про його необґрунтованість.

Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують та переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу змагальності сторін і не створюючи їм перешкод у процесі доказування обставин, що мають значення для справи, з урахуванням вимог ст. 12 ЦПК України, правомірно відмовив у задоволенні клопотання про забезпечення доказів.

Отже, оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мірошник Роман Сергійович, залишити без задоволення, ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2024 року про відмову у забезпеченні доказів без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 14 листопада 2024 року.

Судді: