Рішення

від 15.11.2024 по справі 394/404/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У к р а ї н а

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100, смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави, 26, тел. 2-10-45, E-mail: inbox@na.kr.court.gov.ua

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

15.11.2024 2/394/245/24

394/404/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2024 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Підвисоцької територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Новоархангельська державна нотаріальна контора, Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визначення (продовження) додаткового строку для прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визначення (продовження) додаткового строку для прийняття спадщини посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області померла їх мати, ОСОБА_4 .

Крім позивачок по справі, у померлої було ще двоє дітей: ОСОБА_5 і ОСОБА_3 , дошлюбне прізвище якої ОСОБА_3 .

Із витягу Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя очевидно також, що прізвище матері після укладання шлюбу було змінене на прізвище ОСОБА_3 .

Коли відбулося неправильне зазначення прізвища матері та її стали писати як ОСОБА_3 їм невідомо.

Первинне свідоцтво про смерть було видано на прізвище ОСОБА_3 29 жовтня 2013 року реєстратором відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новоархангельського районного управління юстиції у Кіровоградській області на підставі висновку про внесення змін до актового запису цивільного стану від 04.12.2008 р. Деснянського відділу ДРАЦС м. Києва відомості про померлу ОСОБА_3 було змінено на ОСОБА_3.

Таким чином очевидний факт, що вони мають всі підстави звернутися із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Мати померла в с. Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області, що зазначено у свідоцтві про смерть, яке додано до матеріалів справи.

Їх мати 6 квітня 1989 року склала заповіт, яким заповіла все своє майно їх брату ОСОБА_5 .

Мати, не приховувала від них, що зробила заповіт на ОСОБА_5 .

Після смерті матері вони взяли після поховання мамині нові хустинки, а в нотаріальну контору заяви не подавали, оскільки знали, що мати залишила заповіт на брата.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_5 його дружина, ОСОБА_8 , повідомила ОСОБА_1 , що вона виявила документи, які стосуються прийняття спадщини і передала їй.

Із цих документів вони довідалися, що ОСОБА_5 не прийняв спадщину, а через дванадцять років після відкриття спадщини, 24 січня 2008 року зробив заяву про відмову від спадщини на користь відповідачки ОСОБА_3 .

Таким чином вони дізналися, що спадкування за заповітом не відбулося, а нотаріус вчинив нотаріальні дії за законом, про що свідчить свідоцтво про право на спадщину за законом.

24 січня 2008 року, через 12 років після пропуску строку на прийняття спадщини, ОСОБА_5 зробив заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_3 , що протирічить ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 р.).

Відповідно до ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 р.) спадкоємець за законом або за заповітом в праві відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

25 січня 2008 року нотаріус Новоархангельської державної нотаріальної контори Іванова Н.К. видала свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_3 .

Оскільки спадкування за заповітом не відбулося, то відповідно до ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) на спадкування після померлої матері ОСОБА_9 за законом, спадкоємцями першої черги є, в рівних частинах її діти.

Вони мають право успадкувати частину майна на рівні з відповідачкою.

Їм невідомо, що стало причиною видання свідоцтва про право на спадщину за законом лише на ОСОБА_3 .

На даний час вони не можуть надати суду доказ, як ОСОБА_3 приховала від нотаріуса, що є ще дві сестри, які мають право на спадщину, крім неї.

Позивачки звернулися із заявами про прийняття спадщини у Новоархангельську державну нотаріальну контору. Спочатку вони отримали відповідь за № 231X01-16 від 03 червня 2023 року, якою завідувач Новоархангельської державної нотаріальної контори Кіровоградської області Н.К. Іванова пояснила, що вони направили неналежно оформлені заяви про прийняття спадщини.

Допущену помилку вони виправили, направивши належну заяву про прийняття спадщини. Але нотаріус надала у серпні 2023 року відповідь, якою роз`яснила, що вона не може відкрити спадкову справу, бо спадкову справу було відкрито раніше, видано свідоцтво про право на спадщину і спадкову справу передали на зберігання до Кіровоградського державного нотаріального архіву, а вони пропустили строк для звернення про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, якщо він подав заяву нотаріальному органові за місцем відкриття спадщини.

Зазначені в ст. 549 ЦК України дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Частина 1 ст. 550 ЦК України (в ред. 1963 року) передбачає, що строк для прийняття спадщини встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.

Законом не передбачено можливість визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину уже видане нотаріусом в односторонньому порядку.

Оспорюване позивачами свідоцтво про право на спадщину було видано з порушенням вимог закону і відповідно до ст. 48 ЦК України (в ред. 1963 р.) має бути визнано недійсним.

Зважаючи на вимоги закону і отримані позивачками роз`яснення завідувача Новоархангельської державної нотаріальної контори Кіровоградської області, яка прирівняла відповіді на їх заяви, як постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій, ми звернулись до суду з даним позовом, оскільки захист наших прав лежить лише в компетенції суду.

Просили визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 25 січня 2008 року державним нотаріусом Новоархангельської державної нотаріальної контори Івановою Н.К. на ім`я ОСОБА_3 . Визначити додатковий строк для прийняття спадщини. Стягнути з відповідачів витрати, пов`язані з розглядом справи в суді: судовий збір в сумі 2147,20 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 1800 грн.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні просила задовольнити позов в повному обсязі.

Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідачка в підготовче судове засідання не з`явилася про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача - Підвисоцької територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області в судове засідання не з`явилася надіслала до суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку із закінченням строку позовної давності /а.с.61/.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Новоархангельської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явилася, надіслала суду пояснення в якому розгляд справи просила проводити за її відсутності /а.с.56, 144, 157/.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явилася, надіслала суду пояснення, в якому розгляд справи просила проводити за її відсутності та ухвалити законне та обґрунтоване рішення /а.с.62-75/.

Заслухавши представника позивачки та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку.

Ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказує на те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області померла ОСОБА_9 /а.с.14/, позивачки доводяться померлій рідними доньками /а.с.12,13/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 , заповіла усе майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все, що буде належати їй на день смерті за законом ОСОБА_5 /а.с.17/.

25.01.2008 року ОСОБА_5 подав до Новоархангельської нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, в якій не заперечував проти оформлення після смерті ОСОБА_9 іншими спадкоємцями /а.с.123/.

25.01.2008 року ОСОБА_3 подала до Новоархангельської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9 /а.с.122/.

25.01.2008 року державним нотаріусом Новоархангельської нотаріальної контори Кривобок Людмилі Карпівні було видано свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого остання успадкувала право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Нерубайське», що знаходиться на території Нерубайської сільської ради Новоархангельського району Кіровоградської області, розміром 4,46 га без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало спадкодавцеві на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серія КР № 0055436 виданого Новоархангельською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 11.01.1997 року на підставі рішення Новоархангельської районної державної адміністрації від 03.09.1996 року № 191 /а.с.19,141/.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 /а.с.21-22/.

Суд відмічає, що правовідносини сторін регулюються, як нормами ЦК 1963 року так і нормами ЦК 2004 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно ст. 525 ЦК України (в редакції 1963 року) часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини (ст. 526 ЦК України в редакції 1963 року).

Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті (ст. 527 ЦК України в редакції 1963 року).

В розумінні ст. 529 ЦК України ( в редакції 1963 року) При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Заповідач може у заповіті позбавити права спадкоємства одного, кількох або всіх спадкоємців за законом (ст. 534 ЦК України в редакції 1963 року).

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (ст. 548 ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до положень ст. 553 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України 2004 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Представник відповідача подав суду заяву про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог /а.с.61/.

На це суд зазначає наступне, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд констатує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню як положення ЦК Української РСР, які були чинними на момент смерті спадкодавця ОСОБА_9 , щодо кола спадкоємців та порядку прийняття спадщини, так і положення ЦК України, чинні на момент видачі ОСОБА_3 оспорюваного свідоцтва про право на спадщину, щодо способу захисту, застосованого судом.

Відповідно до статті 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини (стаття 548 ЦК Української РСР).

Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (частини перша, друга статті 549 ЦК Української РСР).

Спадщина після смерті ОСОБА_9 відкрилася за правилами ЦК Української РСР, а тому коло спадкоємців визначається за законом, чинним на момент відкриття спадщини, тож до спірних правовідносин застосовуються ЦК Української РСР щодо кола спадкоємців.

Суд наголошує на тому, що наступні зміни у законодавстві не впливають на коло спадкоємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 561 ЦК Української РСР свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що зі спливом шести місяців з дня відкриття спадщини спадкоємець, діючи розумно, обачливо і добросовісно, має отримати свідоцтво про право на спадщину.

Обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно встановлено і у статті 1297 ЦК України.

Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України).

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

У постановах від 14 листопада 2018 року у справі N 2-1316/2227/11 (провадження N 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі N 296/10637/15-ц (провадження N 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі N 742/740/17 (провадження N 61-23св18) Верховний Суд виклав правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Щодо застосування позовної давності до позову про оспорювання свідоцтва про право на спадщину

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

У ч. 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що початком перебігу строку є день, коли особа довідалась або повинна була (могла) довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2019 року у справі N 522/19610/15-ц (провадження N 61-35779св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі N 332/4629/15 (провадження N 61-15451св18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року у справі N 441/688/18 (провадження N 61-2912св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі N 711/4004/19 (провадження N 61-2485св21) викладено правові висновки, відповідно до яких до правовідносин у справах за позовом спадкоємця, який прийняв спадщину, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним застосовується трирічний строк для звернення до суду за захистом порушеного права, який розпочинає свій відлік з моменту видачі нотаріусом свідоцтва про право на спадщину. Момент, з якого особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, пов`язується з датою видачі нотаріусом відповідного свідоцтва.

Щодо визначення початку перебігу позовної давності

Перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та не визначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може доводити, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) іншому із спадкоємців або особі, яка не мала права на спадкування, перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців (єдиному спадкоємцю), який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже свідчить про виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті.

Видача свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) одному із спадкоємців унеможливлює завершення оформлення своїх спадкових прав іншим із спадкоємців.

Варто враховувати, що строк реалізації спадкоємцем спадкових прав - отримання свідоцтва про право на спадщину та строк захисту порушених прав спадкоємця - оспорення свідоцтва про право на спадщину, виданого іншому спадкоємцеві на все спадкове майно або особі, яка не є спадкоємцем, є різними строками і не є взаємозалежними. Перший строк законодавцем не обмежений і спадкоємець вправі на власний розсуд реалізувати таке право, водночас строк захисту порушеного права обмежений законодавцем у три роки з моменту порушення такого права, чи з моменту, коли особі стало чи мало стати відомо про порушення такого права, та може бути поновлений лише у разі доведення поважності причин його пропуску. Не обмеження спадкоємця у строках оформлення своїх спадкових прав не має наслідком не обмеження такої особи у строках захисту порушених спадкових прав.

Положеннями глави 19 ЦК України встановлено загальне правило про поширення позовної давності на всі цивільно-правові вимоги, окрім тих, що як виняток зазначені у статті 268 ЦК України.

Так, у частині першій статті 268 ЦК України законодавець визначив, на які позовні вимоги не поширюється позовна давність. У частині другій статті 268 ЦК України закріплено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, не згадуються вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Видача відповідачці свідоцтва про право на спадщину не є таким порушенням, що не пов`язане із позбавленням володіння, оскільки факт видачі свідоцтва про право на спадщину (на все спадкове майно) та реєстрація права власності на спадкове майно за одним із спадкоємців створює ситуацію, за якої другий із спадкоємців позбавляється права на спадщину в цілому та не може оформити своє право.

При цьому, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника. Факт володіння нерухомим майном (possessio) може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно у встановленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння) (пункт 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 653/1096/16-ц (провадження N 14-181цс18)).

Оспорювання свідоцтва відбувається за волею відповідної особи, законодавець не передбачив конструкцію нікчемності свідоцтва, а тому на таку вимогу має поширюватися позовна давність. Тобто правова природа вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не виключає застосування до неї позовної давності. По своїй суті вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину не може бути ототожнена та/або кваліфікована, як негаторний позов.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим ст. 1301 ЦК України.

На погляд суду, початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права. У визначенні початкового моменту позовної давності суд повинен виходити з таких критеріїв оцінки поведінки позивача, як добросовісність, розумність та справедливість, закріплених у статті 3 ЦК України, що відповідним чином висуває до кожного учасника цивільних відносин вимоги до обрання поведінки, яка має відповідати поведінці умовного доброго господаря та дбайливого власника. Для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі N 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі N 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі N 209/3085/20). Добрий господар повинен піклуватися про своє майно, вживати дії з його збереження та своєчасного захисту його і прав на нього протягом розумного строку. Особа не може вважатися дбайливим власником, якщо тривалий період не цікавиться своїм майном, не вживає заходів, які б вчинив добрий господар невідкладно, якщо не існує перешкод, що об`єктивно перешкоджали йому у вчиненні таких дій.

З огляду на викладене, суд констатує, що оскаржене свідоцтво про право на спадщину порушує права позивачок, як спадкоємців першої черги, оскільки заповітоотримувач відмовився від своєї спадщини на користь інших спадкоємців, якими окрім ОСОБА_3 були позивачки, проте позовна вимога про визнання його недійсним не підлягає застосуванню у зв`язку зі спливом позовної давності.

Аналогічна позиція викладена у Постанові об`єднаної палати Верховного суду від 05.09.2022 року справа N 385/321/20 провадження N 61-9916сво21.

На погляд суду, враховуючи строк починаючи з 25.01.2008 року (час видачі свідоцтва), позивачки мали довідатися про порушення їх прав оскарженим свідоцтвом про право на спадщину протягом розумного строку після моменту його видачі.

Суд, з урахуванням викладеного, приходить до висновку, що позивачки станом на 23.04.2024 року (час звернення до суду) пропустили строк на звернення до суду з матеріально-правовою вимогою про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, оскільки воно (свідоцтво) було видано 25.01.2008 року, тобто з цього часу позивачки, якщо б цікавились долею майна матері та спілкуючись з померлим братом знали б або повинні були знати про порушення їх прав та особу, яка порушила право, підставою звернення з позовом, на думку суду, стало те, що у позивачів погіршились відносини з відповідачкою. Поновити строк звернення до суду позивачки не просили /а.с.1-6/. Заперечення позивачок /а.с.158-161/ не спростовують встановлені судом обставини.

З огляду на вмотивоване, суд з у рахуванням положень ст. 257 ЦК України приходить до висновку про відмову в задоволенні цивільного позову в частині позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину через пропуск строку звернення до суду.

Разом з тим суд зауважує, що стосовно позовної вимоги про визначення (продовження) строку на подання заяви про прийняття спадщини позовна давність в розумінні ст. ст. 71 83 ЦК України (в редакції 1963 року) та ст. ст. 257, 268 ч. 1 п. 1 не поширюється.

Стосовно позовної вимоги про визначення (продовження) строку на подання заяви про прийняття спадщини, суд звертає увагу на наступне.

Так положеннями ст. 550 ЦК України (в редакції 1963 року) визначено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину. У цих випадках, якщо спадкове майно було прийняте іншими спадкоємцями або перейшло до держави, спадкоємцеві, що пропустив зазначений строк, передається лише те з належного йому майна, яке збереглося в натурі, а також кошти, виручені від реалізації решти належного йому майна.

Як зазначалося вище спадкодавиця померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачки як спадкоємиці першої черги (ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року) повинні були подати до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року).

Майже протягом майже 28 років позивачки не вчинили жодних дій на оформлення спадкового майна після смерті матері, навіть не цікавились його долею та знаходженням.

Проміжок часу, протягом якого позивачки не зверталися із заявою до нотаріуса є значним, оскільки між закінченням строку на подання заяви про прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини минуло багато часу, дана обставина вказує на те, що позивачки не бажали та не мали наміру успадковувати майно. На це вказує їх фактична, реальна та правова поведінка.

Причини, що є поважними, а саме, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємець на вчинення дій з приводу реалізації свого права на спадкування майна, що заважали вчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, судом не встановлено.

На переконання суду, позивачками не доведено обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог, як регламентовано у ч. 1 ст. 81 ЦПК України, а саме поважності пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, а тому в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд відносить судові витрати за рахунок позивачок.

Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ст. ст. 71, 83, 524, 525, 526, 527, 529, 534, 548, 549, 550, 561 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. ст. 156, 16, 256, 257, 261, 268, 1297, 1301 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 13, 27, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Підвисоцької територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Новоархангельська державна нотаріальна контора, Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Підвисоцької територіальної громади Голованівського району Кіровоградської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Новоархангельська державна нотаріальна контора, Південне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) в частині визначення (продовження) додаткового строку для прийняття спадщини відмовити у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Судові витрати по цивільній справі віднести за рахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , місце реєстрації АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Підвисоцька сільська рада Голованівського району Кіровоградської області, місце знаходження вул. Центральна, 4 с. Підвисоке Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 04367080.

Новоархангельська державна нотаріальна контора Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місце знаходження вул. Слави, 35 селище Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 02884724.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місце знаходження пр. Дмитра Яворницького, 21А м. Дніпро, код юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій 43315529.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Копію даного рішення негайно після постановлення направити сторонам.

Повний текст рішення виготовлено 15.11.2024 року.

Суддя: