Ухвала

від 12.11.2024 по справі 639/4310/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №639/4310/24 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/1267/24 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023222030000134 від 11 вересня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.4 ст. 190 КК України,-

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023222030000134 від 11.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.4 ст. 190 КК України за фактом того, що в період з 01.01.2023 року по теперішній час службові особи КНП «МКЛ №14 ім. проф. Гіршмана» ХМР, діючи умисно, за попередньою змовою з невстановленими особами, шляхом обману та зловживання службовим становищем, заволоділи грошовими коштами громадян, що потребують проведення операцій, у великих розмірах, що спричинило тяжкі наслідки.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.09.2024 року було проведено обшук земельної ділянки, садового будинку з літ."А-2", житлових будівель та нежитлових (надвірних) будівель, розташованих у садовому товаристві " АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137500:08:003:0321, за адресою: АДРЕСА_2 , безпосередніми користувачами якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , в ході яких виявлено та вилучено майно, відповідно до переліку, зазначеному в протоколі обшуку.

Вилучені під час проведення обшуків предмети та документи оглянуті та визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

05.10.2024 року (відповідно до штампу поштового відділення) прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, яке було виявлено та вилучено в ході проведення обшуку 04.10.2024 року відповідно до переліку, зазначеному в протоколі обшукі.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що метою накладання арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст.170 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2024 року клопотання про арешт майна задоволено.

Суд вирішив накласти арешт шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вилученим майном на речі та документи, які були вилучені 04.10.2024 року під час проведення обшуку земельної ділянки, садового будинку з літ."А-2", житлових будівель та нежитлових (надвірних) будівель, розташованих у садовому товаристві " АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровий номером 6310137500:08:003:0321, за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на:

-чорнові записи з номером № НОМЕР_1 за 2700 за операцию» на 1 арк.;

-візитку на ім`я ОСОБА_6 «врач офтальмологический высшей категории» на 1 арк.;

- банківську карту АТ КБ «Приватбанк» з № НОМЕР_2 - поміщено до експертного сейф - пакету № 7365071.

-мобільний телефон марка/модель «Samsung Galaxy 21 Ultra 5 G», SM-G998B, s/n: НОМЕР_3 , imei 1: НОМЕР_4 , imei 2: НОМЕР_5 , (разом із сім-картою), у корпусі чорного кольору, в захисному чохлі чорного кольору, власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - поміщено до експертного сейф - пакету № 7365072;

-мобільний телефон 15 Pro Max у корпусі сірого кольору, № моделі: НОМЕР_6 , imei 1: НОМЕР_7 , imei 1: НОМЕР_8 (разом із сім-картою), власником якого є ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - поміщено до експертного сейф - пакету № ICR0012100;

-банківську карту № АТ КБ «Приватбанк» з № НОМЕР_9 (дійсна до 12/26) на ім`я Solamin Omar - поміщено до експертного сейф - пакету № 7365071.

- розчин офтальмологічний гідроксипропіл метилцелюлози ТМ «iVista Vida» (2.0%, 2.4%), No: G/28A/6197-A у кількості 26 штук, упакований в паперову коробку - поміщено до експертного сейф - пакету № WAR 1348084;

- матеріал офтальмологічний віскоеластичний Віскот/Viscoat/ ТМ «Alcon», 0,5 мл, у кількості 1 шт. - поміщено до експертного сейф - пакету № WAR 1348084;

- комплект хірургічних інструментів для офтальмології ТМ «Alcon/ ClearCut, 1. 2 mm (у жовтій паперовій коробці) у кількості 5 шт. - поміщено до експертного сейф - пакету № WAR 1348084;

- ніж (від комплекту хірургічних інструментів для офтальмології ТМ «Alcon/ ClearCut, 1, 2 mm (жовтого кольору), у кількості 111 шт. поміщено до поліетиленового пакету, на якому наявний пояснювальний напис ( бирка);

- ніж (від комплекту хірургічних інструментів для офтальмології ТМ «Alcon/ ClearCut, 2, 75 mm (фіолетовогокольору), у кількості 177 шт. - до поліетиленового пакету, на якому наявний пояснювальний напис ( бирка);

- ніж (від комплекту хірургічних інструментів для офтальмологіїТМ «Alcon/ ClearCut HP « (зеленого кольору), у кількості 12 шт. - до поліетиленового пакету, на якому наявний пояснювальний напис ( бирка);

- ніж (від комплекту хірургічних інструментів для офтальмології ТМ «Alcon/ ClearCut S» (зеленого кольору), у кількості 2 шт. - поміщено до поліетиленового пакету, на якому наявний пояснювальний напис ( бирка);

- картриджі - cистема для імплантації інтраокулярних лінз TM «MONARCH» / «MONARCH» III С 1х / «MONARCH» II В 1, без пакування, у кількості 112 шт.- поміщено до поліетиленового пакету, на якому наявний пояснювальний напис ( бирка);

- паперову коробку - cистему для імплантації інтраокулярних лінз TM «MONARCH» III, у якій мається картриджі у кількості 18 шт. - поміщено до поліетиленового пакету, на якому наявний пояснювальний напис ( бирка);

- розхідний матеріал ТМ «Moncher», у паперовій коробці, у кількості 1 шт.- поміщено до експертного сейф - пакету № WAR 1348084;

- розхідний матеріал ТМ «Zettiss Miloop», у паперовій коробці, у кількості 1 шт. - поміщено до експертного сейф - пакету № WAR 1348084;

- ніж (від комплекту хірургічних інструментів для офтальмології ТМ «Medone», 23 gram (без пакування), у кількості 1 шт. - поміщено до експертного сейф - пакету № WAR 1348084.

шляхом заборони права на відчуження, розпорядження та користування вилученим майном.

Зобов`язано слідчого, який здійснює досудове розслідування по даному кримінальному провадженню, після проведення необхідних слідчих дій та судових експертиз, але в строк не пізніше двох місяців з дати винесення ухвали суду передати вилучені мобільні телефони на відповідальне зберігання, з дозволом на користування, їх власникам ОСОБА_6 та ОСОБА_9 ..

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник власника майна просить ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на банківські картки та мобільні телефони скасувати та постановити в цій частині нову, якою відмовити у задоволенні клопотання та повернути вилучене майно.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ухвалою слідчого судді від 30.09.2024 року було надано дозвіл на проведення обушку, однак в ухвалі було чітко зазначено про недопустимість вилучення електронних носіїв інформації, однак було надано дозвіл на зняття з них інформації. Втім, усупереч зазначеній ухвалі слідчого судді, під час проведення обшуку слідчим були вилучені мобільні телефони та банківські картки, хоча такої необхідності не було, оскільки власниками майна було надано безперешкодний доступ до відомостей мобільних телефонів.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Власник майна ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив. Клопотання про відкладення судового засідання до апеляційного суду від ОСОБА_6 не надходило.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 до початку судового розгляду подав до суду заяву в якій зазначає, що 08.11.2024 року договір про надання правової допомоги з ОСОБА_10 достроково розірвано у односторонньому порядку на підставі його заяви від 25.10.2024 року, а тому він просив розгляд апеляційної скарги провести без його участі.

Враховуючи вимоги ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення апеляційного перегляду ухвали слідчого судді за відсутності прокурора та власника майна, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів судового провадження вбачається, що СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023222030000134 від 11.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 364, ч.4 ст. 190 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Новобаварська окружна прокуратура м. Харкова.

Ухвалою слідчого судді від 30.09.2024 року надано дозвіл на проведення обшуку земельної ділянки, садового будинку з літ."А-2", житлових будівель та нежитлових (надвірних) будівель, розташованих у садовому товаристві " АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровий номером 6310137500:08:003:0321, за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві власності належить ОСОБА_6 , з метою відшукання та вилучення наступного: медичної документації, пов`язаної з проходженням обстеження та лікування пацієнтів, історії хвороб (висновків спеціалістів, карток амбулаторних хворих, актів дослідження здоров`я, медичних карток стаціонарного хворого, виписок із медичної карти стаціонарного хворого, виписок із медичної карти амбулаторного хворого, карток обстеження на медичного огляду, висновків лікарів, які стали підставами для складання та видачі зазначених документів), фінансово-господарської документації щодо медичних товарів, придбаних за бюджетні грошові кошти та кошти Національної служби здоров`я України, використаних для оперативного втручання та лікування, а також внутрішніх документів КНП «МКЛ №14 ім. проф. Гіршмана» ХМР щодо переміщення зазначених медичних товарів зі складу (журнали обліку медикаментів лікарських засобів, журналів надходження, видачі та списання лікарських засобів, журналів обліку відділеннями отриманих і використаних лікарських засобів та медичних виробів), службових переписок (листи та розпорядження, в тому числі листи щодо проведення оперативного лікування за бюджетною програмою в електронному та в письмовому вигляді), чорнові записи та обладнання для обробки інформації (комп`ютери, планшети, ноутбуки, мобільні пристрої, сім-карти мобільних операторів), мобільні телефони осіб, причетних до вчинення злочинів, що можуть містити листування, відомості щодо банківських карток та контакти задіяних у злочинній діяльності осіб, електронні носії інформації (жорсткі диски, оптичні диски, USB-флеш-накопичувачів, карти пам`яті), що можуть містити відомості щодо вчинених епізодів злочинної діяльності, осіб, які в ній задіяні, та грошових коштів, отриманих злочинним шляхом; а також інші речі, які зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та інші документи на яких міститься інформація про обставини кримінального правопорушення, або предметах що спростовують або підтверджують вчинення даного кримінального правопорушення, а також свідчать про протиправну діяльність причетних до вказаного кримінального правопорушення, оскільки мають значення для встановлення істини у справі, і можуть виступати в якості речових доказів по кримінальному провадженню. При цьому, слідчий суддя наголосив на недопустимості вилучення електронних носіїв інформації, але з метою фіксації обставин вчинення кримінального правопорушення надає дозвіл на зняття з них інформації.

04.10.2024 року у період часу з 06 годині 24 хвилини до 15 години 54 хвилин слідчим проведено обшук на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.09.2024 року земельної ділянки, садового будинку з літ."А-2", житлових будівель та нежитлових (надвірних) будівель, розташованих у садовому товаристві " АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровий номером 6310137500:08:003:0321, за адресою: АДРЕСА_2 , безпосереднім користувачем якого є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 виявлено та в подальшому вилучено майно (згідно переліку до протоколу обшуку).

Постановою слідчого від 05.10.2024 року вилучені речі та документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №42023222030000134 від 11.09.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя врахував обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, за фактом вчинення яких здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що органом досудового розслідування доведено, що вилучене майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановленні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання на час постановлення ухвали слідчим суддею, виправдовували втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

Доводи апелянта про те, що слідчим було безпідставно вилучено мобільні телефони та банківські картки, дозвіл на вилучення яких не надавався є необґрунтованими, оскільки вилучене майно повинно бути досліджене органом досудового розслідування, яким повинно бути встановлено чи має відношення вилучене майно до кримінального правопорушення за якими здійснюється досудове розслідування з урахуванням того, що вилучене майно може мати безпосередню значення для встановлення факту причетності або відсутності такої причетності до кримінального правопорушення за фактом якого здійснюється досудове розслідування.

Крім того, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про те, що вилучені мобільні телефони можуть містити відомості, які не мають значення для даного кримінального провадження, та необхідні особам для забезпечення своїх соціальних потреб та на підставі ст.114, ст.132, ч.4 ст.173 КПК України, з метою запобігання надмірного обмеження права власності на слідчого покладено обов`язок, після зняття за участю спеціаліста інформації з вилучених мобільних телефонів та проведення судових експертиз, але в строк не пізніше двох місяців з дати винесення ухвали суду передати вилучене майно на відповідальне зберігання їх власникам, попередивши про кримінальну відповідальність за ст.388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.

Також, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді про те, що вилучені банківські картки могли бути пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення вищевказаних злочинів та (або) зберегти на собі їх сліди, а також могли бути призначені для фінансування та/або матеріального забезпечення кримінальних правопорушень або винагороди за їх вчинення, а тому відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.167 КПК України, як тимчасово вилучене майно, та які можуть бути речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, колегія суддів зазначає, що накладення арешту на банківські картки не свідчить про надмірне обмеження прав власника майна, оскільки арешт накладено лише на електронний платіжний засіб у вигляді пластикової картки та в розпорядженні власника майна залишився його особовий рахунок за допомогою якого він може безперешкодно розпоряджатись власними коштами.

Постановою слідчого вилучене майно було визнано речовими доказом у кримінальному провадженні та повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування фактів, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власниками, ані його захисником не надано та колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано та у відповідності до вимог ст.132,170-173 КПК України, наклав арешт на мобільний телефон з метою забезпечення збереження інформації, яка може міститься на ньому, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

Крім того, системний аналіз статей 170, 171 КПК України вказує на те, що арешт на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується до тимчасово вилученого майна та майна, яке виявлено слідчим або прокурором іншими заходами, ніж проведення обшуку.

Стосовно майна, яке було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, для виявлення якого і проводиться обшук, судовий контроль обмеження права власності на це майно здійснюється під час розгляду клопотання слідчого або прокурора на дачу дозволу на проведення обшуку.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 року у справі № 457/1485/13-к, провадження № 51-4881км19, що згідно ч.5 ст.171 КПК України щодо тимчасово вилученого майна слідчим подається клопотання про його арешт або таке - повертається особі, в якої було вилучено. Щодо речей та документів, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку, то накладення на них арешту КПК України не передбачає.

Також, з узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» вбачається, що слідчим суддям необхідно ретельно оцінювати підстави віднесення певного майна до категорії тимчасово вилученого в розумінні ст. 167 КПК, оскільки вони залежать від процесуального порядку його одержання органом досудового розслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор повинні вносити клопотання в порядку і строки, встановлені ч.5 ст.171 КПК, а стосовно майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч.5 ст.171 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що, оскільки для законного утримання майна, вилученого внаслідок проведення обшуку за переліком, зазначеним в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та обмеження прав власності, немає потреби додатково звертатись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на це майно, доля речових доказів вирішується на підставі вимог статті 100 КПК України.

За таких обставин матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого під час обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину з урахуванням його специфіки, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, на час її постановлення, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 16 жовтня 2024 року про арешт майна - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4