Повістка

від 12.11.2024 по справі 450/484/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/484/19 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-з/811/278/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника відповідача Юрчак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу у цивільній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, третіх осіб Львівської районної державної адміністрації Львівської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіра Романа Васильовича, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності, приведення у відповідність житлового будинку, знесення самовільної добудови та визнання права власності,-

встановив:

У лютому 2019 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, з участю третіх осіб Львівської районної державної адміністрації Львівської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіра Р.В., ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності, приведення у відповідність житлового будинку, знесення самовільної добудови та визнання права власності

Справа розглядалася судами різних інстанцій.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року без змін.

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 10 вересня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023 року оскаржила позивачка ОСОБА_2 , просила скасувати таке та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задоволено частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, третіх осіб Львівської районної державної адміністрації Львівської області, Державної інспекції архітектури та містобудування України, приватного нотаріуса Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіра Романа Васильовича, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування рішення органу місцевого самоврядування і свідоцтва про право власності - скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким такі вимоги задоволено.

Скасовано рішення виконавчого комітету Зубрянської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 93 від 29 листопада 2011 року про надання дозволу Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки на оформлення права власності і видачу свідоцтва про право власності ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 204, 3 кв.м. та житловою площею 88,6 кв. м, а також проведення його державної реєстрації.

Скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , від 20 грудня 2011 року, видане Зубрянською сільською радою на підставі рішення виконкому від 29 вересня 2011 року № 93, зареєстрованого в реєстрі права власності на нерухоме майно 21 грудня 2011 року, серії НОМЕР_1, та державну реєстрацію права власності на вказаний житловий будинок за реєстраційним номером 35585654.

У решті рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 жовтня 2023 року залишено без змін.

Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_3 та Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 1536,8 грн та 2305,2 грн. за подання апеляційної скарги, а саме по 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень 00 копійок з кожного.

25.09.2024 на адресу апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій зазначає, що у попередньому розрахунку витрат на професійну правничу допомогу такі склали 50374,8 грн., вимога про стягнення таких була, як у позовній заяві, так і в апеляційних та касаційній скаргах. Зокрема, 10.12.2018 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір про надання правової допомоги, після часткового задоволення апеляційної скарги, затвердили детальний опис виконаних робіт та погодили, що загальна вартість витрат на правову допомогу становить 67930,8 грн., з яких 24000,00 грн. гонорар успіху. Такі витрати були оплачені ОСОБА_2 , що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг. Покликаючись на судову практику просить ухвалити додаткову постанову та стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 67930,8 грн., вартість експертизи, яка була проведена 12.08.2019 у розмірі 6280,00 грн., а також судовий збір за подання апеляційної скарги 19.10.2021 та 17.06.2022 касаційної скарги.

27.09.2024 апеляційний суд витребував цивільну справу № 450/484/19.

09.10.2024 цивільна справа № 450/484/19 надійшла на адресу апеляційного суду.

В судовому засіданні 12 листопада 2024 року представник відповідачки ОСОБА_3 - адвокат Юрчак В.В. заяву про відшкодування судових витрат заперечив, просив у задоволенні такої відмовити.

Представник позивачки ОСОБА_4 в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у відсутність сторони позивача.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідачки Юрчака В.В. , колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із п. п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що розгляд апеляційної скарги у даній справі проводився з повідомленням учасників справи, розгляд заяви ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу проводиться також у відкритому судовому засіданні із повідомленням учасників справи про таке.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Так, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат

У постанові Верховного Суду від 18.05.2020 року в справі №530/1731/16- ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (ст.412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (ст.411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат», (аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 04.12.2019 року у справі № 917/1739/17).

Зважаючи на те, що після касаційного перегляду дана справа була направлена касаційною інстанцією на новий розгляд до суду першої інстанції, а остаточне у справі рішення ухвалено Львівським апеляційним судом 17.09.2024, саме апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат (у тому числі за подану касаційну скаргу), керуючись загальними правилами розподілу таких.

Зазначене спростовує доводи клопотання представник ОСОБА_5 про те, що сторона позивача не ініціювала питання розподілу судових витрат після ухвалення постанови Верховним Судом.

Враховуючи наведене та те, що Львівський апеляційний суд ухвалив у даній справі остаточне рішення по суті заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, підстави для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 у частині стягнення вартості експертизи, яка була проведена 12.08.2019 у розмірі 6280,00 грн., а також судового збору за подання апеляційної скарги 19.10.2021 та 17.06.2022 касаційної скарги, відсутні.

Таким чином, понесені ОСОБА_2 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви, двох апеляційних скарг та касаційної скарг у загальному розмірі 21780, 00 грн. (3524,00 грн. + 5286,00 грн + 7684,00 грн. + 5286,00 грн.) необхідно було б у рівних частинах стягнути з відповідачів на користь позивачки, зважаючи на доведеність факту їх понесення (т. 2 а.с. 171, т. 3 а.с. 22-23, 55-56, т. 4, а.с. 164).

Крім цього, під час судового розгляду даної справи, за заявою представника позивачки ОСОБА_4 , для подальшого подання до суду, була проведена будівельно-технічна експертиза за наслідками якої складено висновок від 12 серпня 2019 року № 3726, зокрема в пункті 2 вказаного висновку наявна фотофіксація розташування будинків, належних позивачці та ОСОБА_3 , з якої слідує, що такі розташовані один біля одного (т. 1 а.с. 207-213).

Як вбачається із договору № 3726 на виконання судової експертизи від 25.07.2019, вартість експертизи визначена у розмірі 6280,00 грн., які були сплачені згідно квитанції від 26.07.20219 (т. 5 а.с. 97-98).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду з позовом, а те, чи пов`язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає належними докази понесення ОСОБА_2 витрат за проведення експертизи, оскільки такі документально підтверджені, тому такі теж необхідно стягнути на користь позивачки.

Таким чином, сума понесених стороною позивачки судових витрат по сплаті судового збору та оплаті вартості проведеної експертизи становить 28060,00 грн.

Разом з тим, як зазначено вище, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Звертаючись до суду із позовною заявою позивачка ОСОБА_2 просила задовольнити п`ять позовних вимог, натомість за наслідками розгляду справи задоволено дві із п`яти вимог, відтак відсоток задоволених вимог складає 40%.

З врахуванням наведеного, в користь позивачки необхідно стягнути 11224,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору та оплаті вартості експертизи, що становить 40% від загальної суми понесених таких витрат.

Разом з тим, у постанові від 17 вересня 2024 року стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_3 та Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_2 3842,00 грн судових витрат, відтак різниця, яку необхідно додатково стягнути з відповідачів в користь позивачки складає 7382,00 грн., а саме по 3691,00 грн. з кожного із відповідачів.

В свою чергу, відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З матеріалів справи вбачається, що подаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачів понесені витрати за розгляд цієї справи, при цьому заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, разом із доказами сплати таких, відповідачка здала на поштове відділення 20.09.2024, що відповідає п. 8 ч. 3 ст. 141 ЦПК України (т. 4 а.с. а.с. 156, т. 5 а.с. 99-100).

Так, відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

В свою чергу, 02.10.2024 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 у якому останній зазначає, що заявлена позивачкою сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною із визначеними законодавством критеріями. Звертає увагу, що із заявлених п`яти позовних вимог, задоволено лише дві, що становить 40 % від загальної кількості вимог, відповідно у відсотковому відношенні заявленої суми витрат на правову допомогу становить 27132,32 грн. Однак, і така сума, як зазначає представник, може бути зменшена судом, якщо суд дійде висновку, що така перевищує розумні межі. Також заперечує вимоги щодо гонорару успіху, зазначає, що представник ОСОБА_4 надавала правову допомогу позивачці у всіх інстанціях, тому була обізнана із правовідносинами. Звертає увагу, що сторона позивача не ініціювала питання розподілу судових витрат після ухвалення постанови Верховним Судом. Покликається на конкретні процесуальні документи, які були подані особисто позивачкою і відомості про представника у таких відсутні. Також не погоджується із методикою розрахунку та детальним описом виконаних робіт. Просить у задоволенні заяви відмовити за безпідставністю.

Слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Так, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Так, у статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу позивачка ОСОБА_2 подала копію договору б/н про надання правової допомоги від 10.12.2018, Додаток № 1 до договору, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом від 20.09.2024, Акт приймання передачі від 20.09.2024, Договір № 3726 на виконання судової експертизи та копію квитанції про оплату такої (т. 5 а.а. 92-98).

Зокрема, згідно із детальним описом робіт, у такому зазначено узгодження правової позиції, укладення договору про надання правової допомоги, ознайомлення з матеріалами справи, збір доказів, а також адвокатські запити, підготовка позовної заяви та усіх скарг, участь у судових засіданнях.

Враховуючи складність справи, тривалість розгляду такої, об`єм наданих послуг та результат розгляду, колегія суддів приходить переконання, що заявлена представником позивача сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Так, дійсно слідуючи правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

При цьому, як зазначалося вище склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, тому з врахуванням відповідних обставин, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Як вже зазначалося, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Разом з цим, представником позивача диференційовано (розділено) такі послуги, як надання консультацій, вивчення та аналіз судової практики, написання відзиву, при цьому, колегія суддів вважає, що усі ці послуги охоплюються поняттям представництва та здійснюються будь яким адвокатом у межах наданих йому повноважень та визначених законом прав.

Більше того, ще перед подачею та написанням позову представник до наданих послуг віднесла ознайомлення із матеріалами справи, якої ще не було, а також факт укладення договору про надання правової допомоги.

Крім цього, дійсно представляючи інтереси позивачки з 2018 року, представник ОСОБА_4 обізнана з усіма деталями спірних правовідносин, тому витрати за дев`ять годин на написання касаційної скарги, а у подальшому вісім годин для апеляційної скарги вдруге, з відповідним грошовим еквівалентом, на переконання колегії суддів, не узгоджується із критерієм розумності розміру судових витрат.

Таким чином, складність спірних правовідносин (категорія справи) обізнаність представника у таких і судовій практиці з цього приводу, що презюмується, свідчить, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить сторона позивача не є обгрнутованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.

Поряд з цим, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, складність та важливість такої для сторін, оскарження рішення стороною позивача у всіх інстанціях, відтак незмінність правової позиції, колегія суддів вважає, що заяву про розподіл судових витрат необхідно задовольнити частково.

Так, враховуючи пропорцію задоволених позовних вимог від загальної кількості таких, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, колегія суддів вважає, що достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_2 , буде 20000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_3 та Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_2 судовий збір сплачений за звернення із позовною заявою, подання апеляційних та касаційної скарг, оплаті вартості експертизи у розмірі 7382 (сім тисяч триста вісімдесят дві) гривень 00 копійок, а саме по 3691 (три тисячі шістсот дев`яносто одна) гривень 00 копійок з кожного.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_3 та Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок, а саме по 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок з кожного.

В іншій частині вимоги заяви залишити без задоволення.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 13 листопада 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк