Постанова

від 12.11.2024 по справі 453/173/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/173/24 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-ц/811/2157/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на окрему ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року в складі судді Брони А.Л. в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),-

встановив:

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у даній справі, застосовані ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 19.03.2024, а саме скасовано арешт на майно та грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать ОСОБА_2 , в межах суми 1 040 000 гривень.

02 липня 2024 року Сколівський районний суд Львівської області постановив окрему ухвалу, зміст якої вирішив довести до відома Бюро економічної безпеки Українита Державної податкової служби України,для реагування та вжиття заходів.

Про вжиті заходи протягом місяця з дня надходження окремої ухвали зобов`язано повідомити Сколівський районний суд Львівської області, який постановив окрему ухвалу.

Окрему ухвалу суду оскаржив відповідач ОСОБА_2 , з висновками суду не погоджується, оскільки такі спростовуються поясненнями сторін та вимогами чинного законодавства.

Стверджує, що звертав увагу суду на те, що позивач ввів суд в оману стверджуючи, що між ним та відповідачем існували домовленості про здачу йому в оренду нежитлового приміщення, після виселення з такого ТОВ «ТОІ ТОІ системи санітарні», а також про те, що платежі, які він здійснював є авансовими платежами в рахунок майбутньої оренди нежитлового приміщення.

Крім цього, позивач приховував, що є власником ТОВ «ТОІ ТОІ системи санітарні», яке займало належні йому приміщенні, а платежі здійснені ним є поточними платежами, за користування нерухомим майном.

Зазначає, що не пред`являв рішення суду про виселення до виконання в силу домовленостей, однак подав таке до виконання у травні 2024 року, після того, як ТОВ «ТОІ ТОІ системи санітарні» відмовилося звільняти його нежитлове приміщення.

Зокрема, домовленість про користування відповідним нежитловим приміщенням ТОВ «ТОІ ТОІ системи санітарні» була до квітня 2024 року включно, сплачуючи 150000,00 грн., з яких ОСОБА_2 повинен мав отримувати 135000,00 грн. на рахунок, а 15000,00 грн.. позивач як орендар повинен був сплатити податку, оскільки по домовленості такий ділився між ними порівну та становив 30000,00 грн.

Покликається на те, що обов`язок сплачувати податок за оренду нежитлового приміщення, яке ним здається ТОВ «ТОІ ТОІ системи санітарні», лежить на орендарю, відповідно до п. 170.1.2 ПК України.

Таким чином, саме в орендаря існує обов`язок нараховувати, утримувати та перераховувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб за рахунок коштів, що виплачуються у вигляді орендної плати та військовий збір.

З врахуванням наведеного твердження суду про обов`язок сплачувати податок за орендну плату нежитлових приміщень є помилковим, а окрема ухвала підлягає скасуванню.

Просить скасувати окрему ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року. Прийняти нову окрему ухвалу де довести до відома Бюро економічної безпеки України та Державну податкову службу України обставини даної справи, зокрема факту не сплати орендарем ТзОВ «ТОІ ТОІ системи санітарні» ПДФО в період з 20.03.2023 по 31.04.2024 за оренду нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення присутніхучасників справи,перевіривши матеріалисправи,межі тадоводи скарги,колегія суддіввважає,що скаргунеобхідно залишитибез задоволення виходячи із такого.

Частиною третьою статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану окрему ухвалу, місцевий суд виходив з того, що під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) виявлено порушення, які не можуть залишатися без реагування.

Так, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують здійснення позивачем ОСОБА_4 перерахунку коштів на банківський рахунок відповідача ОСОБА_2 у розмірі1 040 000,00 грн., з призначенням платежу: «оренда нежитлові прим. Богданівська 11-б», за період з 20.03.2023 до 31.01.2024, однак податки у дохід держави сплачені не були, як зазначив ОСОБА_2 , кошти він отримував від ОСОБА_4 без утримання податків, вважаючи, що обов`язок сплати таких було покладено на «орендаря», натомість сторона позивача вказала, що обов`язок сплати податків за певний дохід законодавством покладено на орендодавця, тобто відповідача у справі ОСОБА_2 .

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів враховує таке.

Відповідно доч.1ст.262ЦПК Українисуд,виявивши привирішенні спорупорушення законодавстваабо недолікив діяльностіюридичної особи,державних чиінших органів,інших осіб,постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала суду - це судове рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону і причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушення.

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення.

Правовими підставами постановлення окремої ухвали є: виявлення під час розгляду справи порушень матеріального або процесуального закону; встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень.

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню.

Вона може бути ухвалена тільки на підставі матеріалів, досліджених у суді, та має містити вказівку на дійсні причини й умови, які сприяли порушенню саме матеріального або процесуального закону, які саме права громадян порушено.

Як вже зазначалося, в провадженні Сколівського районного суду Львівської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), у задоволенні відповідних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25.07.2024 заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Посікіри Романа Романовича про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12.11.2024 апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Сосула Олександра Олександровича та представника ОСОБА_2 -адвоката ПосікіриРомана Романовичазалишено без задоволення, а рішення Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 25 липня 2024 року без змін.

Під час розгляду справи беззаперечно встановлено, що з 20.03.2023 до 31.01.2024 позивач ОСОБА_4 провів безготівкові грошові перекази на рахунок відповідача з призначенням платежу «оренда нежитлових приміщень, за адресою: АДРЕСА_1 » на загальну суму 1040000,00 грн.

З інформаційної довідки від 19.02.2024 за кодом 283508473545 слідує, що ОСОБА_4 є засновником та кінцевим бенефіціарним власником (контролер) ТОВ «ТОІ-ТОІ Системи санітарні».

При цьому, рішенням Личаківського районного суду Львівської області від 03.05.2023 року, яке було залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, усунуто перешкоди ОСОБА_2 у користуванні нерухомим майном шляхом звільнення від всього майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОІ-ТОІ системи санітарні», що знаходяться у нежитловому приміщенні (складів), за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер приміщення 85849446101).

Також, сторони спірних правовідносин не заперечують, що від надання в оренду об`єкту нерухомості, приміщення складів НЗ літ. К-1 загальною площею 922,3 кв.м., загальною площею 922,3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 85849446101), яке належить відповідачу ОСОБА_2 , податок сплачений не був.

Досліджуючи питання щодо належності виконання зобов`язання, Верховний Суд в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) виснував про те, що усталеним як в цивілістичній доктрині, так і судовій практиці під принципами виконання зобов`язань розуміються загальні засади, відповідно до яких здійснюється виконання зобов`язання. Як правило, виокремлюється декілька принципів виконання зобов`язань, серед яких: належне виконання зобов`язання; реальне виконання зобов`язання; справедливість, добросовісність та розумність (частина третя статті 509 ЦК України). Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є за своєєю суттю нормами прямої дії.

Враховуючи наведене, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у цивільній справі 337/474/14-ц, провадження № 61-15813сво18).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема встановлює вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з підпунктом 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є податкові агенти.

Відповідно до вимог підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 168.1.2 статті 168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 ПК України встановлено, що відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Разом з тим, згідно із підпунктом 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Пунктом 171.2 статті 171 ПК України визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

За наведеного особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу фізичних осіб та військовий збір під час виплати на користь фізичної особи доходу.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 810/1842/17.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів про те, що позивач ОСОБА_4 , як фізична особа міг мати чи має статус податкового агента відносно фізичної особи ОСОБА_2 , як орендодавця нерухомого майна, зокрема договірні відносини між ними відсутні.

Натомість, відповідно до п.170.1.5 ст.170 Податкового кодексу України, орендодавець самостійно нараховує та сплачує податок до бюджету в строки, встановлені цим Кодексом для квартального звітного (податкового) періоду, а саме протягом 40 календарних днів після останнього дня такого звітного (податкового) кварталу.

Таким чином, встановлення факту існування зазначених обставин у справі, на переконання колегії суддів, дає обґрунтовані підстави вважати про порушення законодавства,що свідчитьпро доцільністьпостановлення окремої ухвали з метою вжиття заходів для усунення виявлених порушень та недопущення їх у майбутньому та свідчить про те, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених судом обставин.

Крім цього, заперечуючи окрему ухвалу та відповідні висновки суду першої інстанції, відповідач просить про постановлення такої ж ухвали апеляційним судом, однак просить повідомити Бюро економічної безпеки України та Державну податкову службу України про не сплату орендарем ТзОВ «ТОІ ТОІ системи санітарні» ПДФО в період з 20.03.2023 по 31.04.2024 податку за оренду нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто у котре погоджується та підкреслює про наявність порушень податкового законодавства у спірних правовідносинах.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для скасування оскаржуваної окремої ухвали, підстави для постановлення такої апеляційним судом, відсутні.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 379, ст. ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 13 листопада 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк