Повістка

від 10.12.2024 по справі 453/173/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 453/173/24 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л.

Провадження № 22-з/811/323/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

секретаря Марко О.Р.

з участю представника позивача Сосули О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Посікіри Романа Романовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Сосули Олександра Олександровича на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року та апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Посікіри Романа Романовича на додаткове рішення цього ж суду від 25 липня 2024 року в складі судді Брони А.Л. в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів),-

встановив:

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявоюдо відповідача ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), просив стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі 10400000,00 грн. та здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у даній справі, застосовані ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 19.03.2024, а саме скасовано арешт на майно та грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в межах суми 1 040 000 гривень.

Додатковим рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 25 липня 2024 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Посікіри Романа Романовича про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Рішення суду оскаржував представник позивача ОСОБА_3 , просв таке скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов, здійснити розподіл судових витрат.

Крім цього, додаткове рішення Соклівського районного суду Львівської області від 25 липня 2024 року оскаржував представник відповідача Посікіра Р.Р., просив скасувати таке та ухвалити нове, яким заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 70000,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Сосула Олександра Олександровича залишено без задоволення.

Рішення Сколівського районного суду Львівської області від 02 липня 2024 року залишено без змін.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Посікіри Романа Романовича залишено без задоволення.

Додаткове рішення Сколівського районного суду Львівської області від 25 липня 2024 року залишено без змін.

13.11.2024 на адресу апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_4 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій просить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 30000,00 грн. Покликається на договір про надання професійної правничої допомоги № 16/2-1(24) від 16.02.2024. За п. 6.1. договору за надання правничої допомоги встановлений фіксований гонорар у розмірі 30000,00 грн. Станом на час подання заяви відповідач сплатив 17000,00 грн. Покликаючись на судову практику, а також обов`язок іншої сторони довести не співмірність судових витрат, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До заяви додано копію платіжної інструкції, договору про надання професійної правничої допомоги, додаток №1 до договору, Акт № 2 прийому передачі наданих послуг (т. 2 а.с. 71-84).

В судовому засіданні 10 грудня 2024 року представник позивача Сосула О.О. вимоги заяви заперечив, просив у задоволенні такої відмовити, а у випадку висновку суду про необхідність задоволення заяви, просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу з врахуванням вимог розумності та співмірності.

Інші учасники справи в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.

Заслухавши суддю доповідача, колегія суддів дійшла таких висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ізп.п.3ч.1ст.270ЦПК України,суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 3, 4 вказаної статті унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи нате,що розглядапеляційної скаргиу данійсправі проводивсяз повідомленнямучасників справи,розгляд заявипредставника ОСОБА_4 про стягнення судових витрат проводиться також у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

При цьому, ключовим питанням у межах даного провадження № 22-з/811/323/24 є оцінка судових витрат, які були понесені відповідачем при розгляді апеляційної скаргипредставника ОСОБА_2 -адвоката СосулиОлександра Олександровичана рішенняСколівського районногосуду Львівськоїобласті від02липня 2024року,тобто виключнов апеляційнійінстанції,з поглядуїх співмірності,реальності,необхідності таскладності спірнихправовідносин.

Перевіряючи підставність поданої заяви, колегія суддів враховує таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

В свою чергу, порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2ст. 141 ЦПК Українисудовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог.Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються,зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

Зважаючи на те, що Львівський апеляційний суд 12.11.2024виніс постанову,якою оскаржуване рішення залишив без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, заява представника відповідача Посікіри Р.Р. є підставною, тому апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судових витрат, керуючись загальними правилами розподілу таких.

Так, колегія суддів виходить з того, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1ст. 133 ЦПК України).

Відповідно дост. 133 ЦПКУкраїна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із п. 8 ч. 3ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Подаючи відзив на апеляційну скаргу, представник відповідача просив про стягнення судових витрат за представництво, а відповідну заяву із доданими доказами подав на наступний день після ухвалення постанови апеляційним судом, що відповідає п. 8 ч. 3ст.141ЦПК України (т. 2 а.с. 12).

Так, відповідно до частини другоїстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьоїстатті 137 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до положень вказаної вище статті, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

В силу частин третьої, четвертоїстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятоюстатті 137 ЦПКвстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною шостоюстатті 137 ЦПКобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз вищезазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Устатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно із пунктом 4 частини першоїстатті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI(далі - Закон№ 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно достатті 19 цього Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом з цим, слідуючи висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Колегія суддів виходить з того, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Таким чином, враховуючи складність справи, порядок та тривалість розгляду такої, об`єм наданих послуг, колегія суддів приходить переконання, що заявлена представником позивача сума на відшкодування судових витрат на правову допомогу є завищеною.

Як вже зазначалося до заяви про стягнення судових витрат на правничу допомогу, представником відповідача додано Акт № 2 прийому-передачі наданих послуг з якого вбачається, що адвокатом надано клієнту консультацію, здійснено вибірку та аналіз правових позицій Верховного Суду, написано апеляційну скаргу на додаткове рішення, відзив на апеляційну скаргу позивача та прийнято участь у судовому засіданні.

Згідно із п. 6.1. договору про правову допомогу, винагорода адвоката за представництво клієнта в суді апеляційної інстанції становить 30000,00 грн.

Так, дійсно слідуючи правовимвисновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 19.02.2020, справа № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Так, процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, зокрема дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, таким чином фіксованість гонорару у договорі не безумовним обов`язком суду стягнути такий, що спростовує доводи апеляційної скарги у цій частині.

Зазначене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, слідуючи якій заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Як зазначено Верховним Судом в постановах від 10 грудня 2019 року у справі №160/2211/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 580/2610/19 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Колегія суддів звертає увагу, що представник відповідача диференціював (розділив) у окрему групу послуги з консультації, пошуку та аналізу судової практики.

Разом з цим, адвокат Посікіра Р.Р. здійснює представництво інтересів ОСОБА_1 ще із з суду першої інстанції, тому добре ознайомлений та володіє спірними правовідносинами, а зважаючи на висновки місцевого суду по суті спору, на стадії апеляційного перегляду фактично підтримував правову позицію, яка вже була визначена та погоджена із клієнтом, тобто необхідність у консультації клієнта, пошуку та аналізу судової практики, була відсутня.

Крім цього, колегія суддів вважає, що усі ці послуги охоплюються поняттям представництва та здійснюються будь яким адвокатом у межах наданих йому повноважень та визначених законом прав.

Написання апеляційної скарги адвокатом Посікірою Р.Р. на додаткове рішення, як надана послуга, яку останній включив до Акту прийому передачі, колегією суддів не може бути врахована у межах даного провадження, оскільки не входить у предмет доказування, а відповідного обов`язку відповідач не мав, крім цього, у задоволенні такої скарги апеляційним судом відмовлено.

Таким чином, складність спірних правовідносин (категорія справи), обізнаність представника у таких і судовій практиці з цього приводу, що презюмується, свідчить, що стягнення витрат на правову допомогу у розмірі, про який просить сторона відповідача не є обгрунтованим хоча б з погляду зазначених вище обставин.

При цьому, враховуючи усі обставини спірних правовідносин у сукупності, результат розгляду даної справи, складність та важливість такої для сторін, оскарження рішення стороною позивача, відтак незмінність правової позиції, реально потрачений адвокатом час, колегія суддів вважає, що заяву про розподіл судових витрат необхідно задовольнити частково.

Так, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, її складності та результатів розгляду такої, достатньою сумою витрат на правову допомогу, яку необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 буде 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, ст.ст. 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Посікіри Романа Романовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правову (правничу) допомогу понесених на стадії апеляційного розгляду справи в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного тексту додаткової постанови.

Повний текст додаткової постанови складений 11 грудня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк