Постанова

від 15.11.2024 по справі 903/409/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2024 року Справа № 903/409/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Філіпова Т.Л.

суддя Василишин А.Р.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Волинської області від 01.07.2024 р.

постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 01.07.2024 р.

у справі № 903/409/24 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка"

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення 51744,00 грн. неустойки

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 01.07.2024 р. Господарський суд Волинської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" у справі № 903/409/24. Згідно з рішенням підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Волинська облспоживспілка 51744,00 грн. неустойки та 2422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Зазначає в апеляційній скарзі, що станом на 31.12.2022 р. позивач не пред`являв вимог до ОСОБА_1 про звільнення (повернення) торгівельного місця, а натомість 28.12.2022 р. (тобто - до закінчення строку дії цього договору) вручив ОСОБА_1 підписаний проект договору від 01.01.2024 р. на новий строк (на 2023 рік), який був підписаний орендарем і ОСОБА_1 та з протоколом розбіжностей направлений на поштову адресу позивача.

Тому вважає, що станом на час закінчення строку дії спірного договору, у орендаря не виникло зобов`язань звільнити торгівельне місце, оскільки на той час договір був пролонговано (переукладено) сторонами на новий строк - з ініціативи орендодавця. Відтак, господарський спір щодо повернення торгівельного місця за цим договором не виник.

Доводить, що ОСОБА_1 як орендар договору оренди не порушувала і мала право розраховувати на добросовісність орендодавця в частині виконання нового договору оренди, у зв`язку з чим проплатила орендну плату за січень 2023 року, а орендар прийняв цю плату, чим підтвердив дійсність договору на 2023 рік.

Зауважує, що суд першої інстанції не врахував що у договорі оренди (п.3.2.) сторонами встановлено на власний розсуд відповідальність орендаря за неналежне виконання умов договору, зокрема, за незвільнення торговельного місця від об`єкту оренди протягом 4 місяців з моменту припинення дії договору 31.12.2022 р. у вигляді переходу права власності на об`єкт оренди від орендаря до орендодавця, тому звернення позивача до суду з позовом про стягнення неустойки за весь час прострочення в поверненні торговельного місця не відповідає поведінці позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення 51744,00 грн. неустойки не повинні підлягати задоволенню.

Просить рішення Господарського суду Волинської області віл 01.07.2024 р. у справі № 903/409/24 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

18.09.2024 р. скаржник ОСОБА_1 подала додаткові пояснення у яких зазначає, що у справі відсутні належні докази надсилання (вручення) відповідачу позивачем листа-повідомлення від 18.01.2023 р. про односторонню відмову (незгоду) від укладення договору оренди торговельного місця від 28.12.2022 р. (з протоколом розбіжностей). Звертає увагу, що як вбачається з цього листа-повідомлення, він/лист надісланий за адресою АДРЕСА_1 , тоді як згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса державної реєстрації підприємця Дайч К.А. є АДРЕСА_2 .

17.10.2024 р. скаржник ОСОБА_1 подала доповнення до пояснень, зазначивши, що станом на 31.12.2022 р. діяло переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк і обидві сторони підписали такий договір 28.12.2022 р. Подальша одностороння відмова орендаря від договору не була належно оформлена (орендар про припинення договору не був повідомлений належним чином), тому переважне право орендаря на укладення договору на новий строк не було припинено і продовжувало діяти після закінчення строку дії попереднього договору.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" відзив на апеляційну скаргу не подав, тоді як був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції в письмовому провадженні без повідомлення сторін, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа /а.с. 105 зв. у т.1/.

Відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і сторони не подавали клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, розгляд апеляційної скарги відбувся в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами згідно з ч.13 ст.8 ГПК України.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

01.01.2022 р. Волинська обласна спілка споживчих товариств та підприємець Дайч Катерина Адамівна уклали договір оренди торгівельного місця № 1/292/2022 /а.с.10-11 у т.1/.

26.05.2022 р. Волинську обласну спілку споживчих товариств реорганізовано шляхом перетворення в ТОВ «Волинська облспоживспілка», що підтверджується витягом з ЄДР від 30 травня 2022 року /а.с.12-14 у т.1/. ТОВ «Волинська облспоживспілка» є правонаступником Волинської обласної спілки споживчих товариств, що підтверджується даними витягу з ЄДР від 30.05.2022 р. /а.с.12-14 у т.1/.

Згідно з п. 2.1 договору оренди торгівельного місця предметом цього договору є торгівельне місце № 292 загальною площею 14,7 кв. метрів, яке розташоване на Завокзальному ринку за адресою: АДРЕСА_3 , та надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендареві для розміщення об`єкта торгівлі - малої архітектурної форми для провадження торговельної діяльності.

У відповідності до п. 3.1 договору вступ орендаря у користування торговельним місцем настає одночасно з підписанням сторонами даного договору. Підписання даного договору свідчить про те, що орендар отримав в користування торговельне місце.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що після закінчення строку оренди, передбаченого договором, або у випадку дострокового припинення договору орендар зобов`язаний протягом 10 календарних днів повністю звільнити торгівельне місце та повернути його орендодавцю, а також виконати інші свої зобов`язання перед орендодавцем, в тому числі фінансові. Повернення орендарем торгівельного місця підтверджується підписанням сторонами договору акту прийому передачі торгівельного місця.

Також за умовами п.3.2 договору сторони погодили, що у випадку невиконання орендарем даного пункту орендодавець має право самостійно звільнити торговельне місце від об`єкту торгівлі, яким користувався орендар шляхом демонтажу та вивезення з території ринку про що комісією у складі трьох працівників орендодавця складається відповідний акт та повідомляється орендар. У випадку не звільнення торговельного місця від об`єкту торгівлі (малої архітектурної форми) протягом 4 місяців з моменту припинення дії договору право власності на об`єкт торгівлі переходить від орендаря до орендодавця, і орендодавець набуває право власності на об`єкт торгівлі за ціною, що дорівнює сумі заборгованості і штрафних санкцій за невиконання орендарем обов`язку щодо повернення торговельного місця за 4 місяці з моменту припинення дії договору, а орендар звільняється від сплати заборгованості і санкцій.

Згідно з розділом 8 договору оренди сторони дійшли згоди, що цей договір є укладеним по 31 грудня 2022 року. Договір може бути припинений внаслідок виконання сторонами своїх обов`язків або внаслідок його розірвання. Договір оренди підлягає розірванню за взаємною згодою сторін; за рішенням суду; у випадку припинення суб`єкта господарювання, що є стороною за даним договором; відмови від договору оренди, у випадку прострочення орендарем сплати орендної плати протягом 3 місяців; порушення орендарем умов даного договору та законодавства, у випадку не усунення таких порушень протягом 10 календарних днів з моменту їх виявлення; відмови орендаря укласти додаткову угоду зі змінами, запропонованими орендодавцем відповідно до пункту 4.3 цього договору; у випадку, якщо орендар користується торгівельним місцем всупереч договору або всупереч його призначенню; орендар своєю недбалою поведінкою, або з умислом здійснив або створює загрозу пошкодження орендованого майна.

Договір підписаний сторонами, і сторони не заперечують факт виконання ними цього договору.

Отже, на умовах договору оренди торговельного місця № 1/292/2022 від 01.01.2022 р. між сторонами відбулись правовідносини з оренди, врегульовані нормами гл.58 ЦК України та ст.ст.283-286, 291 ГК України. Згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм ч.2 ст. 283 ГК України,760 ЦК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

За користування майном орендар сплачує платіж, розмір якого встановлюється договором оренди і не залежить від наслідків господарської діяльності. Орендна плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст..ст.286 ГК України, ч.ч.1, 5 ст. 762 ЦК України).

Частиною 4 ст.284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 1,2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. У відповідності до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів зазначає, що сторони у справі не заперечують, що ОСОБА_1 торговельне місце не звільнене і позивачеві не повернуто після 31.12.2022 р. (строк дії договору за умовами п.8.1) і на даний час відповідачка продовжує користуватись торговельним місцем.

Позивач доводить, що 18.01.2024 р. ТОВ «Волинська облспоживспілка» надіслало на адресу відповідача лист № 7, в якому повідомило Дайч КА. про те, що 31 грудня 2022 року закінчився укладений сторонами договір оренди і що орендодавець не погоджується на продовження дії вказаного договору /а.с. 11 зв. у т.1/. Направлення листа на адресу відповідачки підтверджується поштовою накладною № 4300506943050 від 18 січня 2023 року та описом вкладень у лист /а.с. 9 у т.1/.

Водночас поштова накладна № 4300506943050 від 18.01.2023 р. та опис вкладень у лист не підтверджують факт вручення такого листа адресату, що залишилось поза увагою суду першої інстанції.

Колегія суддів встановила, що доказів отримання відповідачкою такого листа матеріали справи не містять, і відповідачка у своїх поясненнях апеляційному суду звертає увагу на відсутність належних доказів про відправку і одержання такого листа, оскільки не проживає і зареєстрована за іншою адресою, ніж вказано у цьому листі - АДРЕСА_1 .

Інша адреса відповідачки АДРЕСА_2 підтверджена відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації підприємця Дайч К.А., і витяг був наданий суду першої інстанції до ухвалення рішення на а.с. 58 у т.1.

Зважаючи на заперечення відповідачки щодо отримання такого відправлення та за відсутності доказів вручення, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про припинення договору 31.12.2022 р. після надсилання 18.01.2023 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинська облспоживспілка» на адресу відповідачки листа № 7.

У відзиві на позовну заяву відповідачка ОСОБА_1 пояснювала, що не ухилялась від укладання договору оренди на 2023 рік, а навпаки, розглянувши проект договору позивача ТОВ «Волинська облспоживспілка», надіслала протокол розбіжностей до даного проекту договору рекомендованим листом з описом вкладення у цінний лист.

Зазначає при цьому, що протягом 2023 року сплачувала орендну плату, і оскільки ТОВ «Волинська облспоживспілка» приймала орендні платежі без заперечень, відповідачка підприємець Дайч К.А. вважала договір поновленим на новий строк на попередніх умовах.

Суд першої інстанції не надав оцінки доводам відповідачки про те, що договір не був припинений за відсутності заперечень з боку орендодавця як у 2023 році, так і у 2024 році.

Доказів про те, що заперечення орендодавця поновити дію договору на новий строк були доведені орендарю своєчасно протягом місяця після закінчення дії договору за належною адресою або в інший спосіб, передбачений п.9.1. договору, - зокрема, шляхом розміщення інформації як письмового повідомлення на дошці оголошень ринку суду не надано.

Отже, матеріалами справи підтверджено, і сторонами не заперечується, що після закінчення строку діі договору 31.12.2022 р. сторонами вживались заходи для укладення договору на наступний 2023 рік на інших умовах. Натомість відсутні докази про те, що договір на інших умовах був укладений, як це передбачено нормами ст..181, 184 ГК України та ст..638 ЦК України.

Разом з тим, такі пояснення є недостатніми для висновку суду про заперечення орендодавця проти користування предметом оренди чи про заяву орендодавця щодо припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору у розумінні норм ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 ГК України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Задоволивши позов, суд першої інстанції встановив, що торговельне місце відповідачем не звільнене та не повернуте орендодавцю, тому зважаючи на припинення 31.12.2022 р. договору, ТОВ «Волинська облспоживспілка» має право на стягнення з відповідача неустойки за весь час прострочення у поверненні торговельного місця - за період з 01.01.2023 р. по 30.11.2023 р. на підставі ст.. 785 ЦК України.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наведені вище обставини та норми ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України.

Факт неповернення майна оренди після закінчення договору оренди є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а саме неустойки у розмірі подвійної орендної плати, яка є спеціальною мірою відповідальності наймача орендованого майна, натомість застосовується виключно після припинення договірних відносин з оренди майна.

Зважаючи на відсутність належних доказів припинення орендних відносин, а саме відсутність доказів повідомлення орендодавцем відповідачки про заперечення поновлювати договір протягом місяці після закінчення договору після 31.12.2022 р. та після 31.12.2023 р. колегія суддів не вбачає підстав для висновку про припинення договору оренди та неправомірне неповернення відповідачкою предмету оренди орендодавцю/позивачу.

Також колегія суддів звертає увагу, що позивач не вимагав підписання акту прийому-передачі торговельного місця та не вчиняв дій, передбачених умовами п. 3.2 договору, тобто - не було демонтовано торгівельне місце із складанням акту про самостійний демонтаж, не вчиняв заходів, які б свідчили про набуття ним права власності на об`єкт торгівлі.

За наведених обставин в їх сукупності у відповідачки не було підстав вважати, що договір оренди припинено.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів висновує, що відсутні належні та допустимі докази про припинення договору оренди № 1/292/2022 торговельного місця від 01.01.2022 р. за відсутності доказів про заперечення орендодавця про продовженим договору у розумінні норм ч. 1 ст. 764 ЦК України та ч. 4 ст. 284 ГК України. Відповідно, відсутні підстави для застосування відповідальності за неповернення предмету оренди.

Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, що мали значення для справи та помилково визнав встановленими обставини, які є недоведеними і мають значення у справі, тому дійшов неправильного висновку щодо задоволення позову про стягнення неустойки.

Рішення Господарського суду Волинської області від 01.07.2024 р. у справі № 903/409/24 підлягає скасуванню відповідно до п. 3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України з ухваленням нового рішення про відмову у позові. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідача судові витрати на оплату судового збору покладаються на позивача у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволити.

Рішення Господарського суду Волинської області від 01.07.2024 р. скасувати.

Ухвалити нове рішення. Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" про стягнення з відповідача ОСОБА_1 51744,00 грн. неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинська облспоживспілка" (43016, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Ковельська, буд. 13, код ЄДРПОУ 01743401) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 4542,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Волинської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 903/409/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.