Постанова

від 12.11.2024 по справі 917/851/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Харків Справа № 917/851/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Медуниця О.Є., суддя Радіонова О.О.

секретар судового засідання Семченко Ю.О.

за участю представників сторін:

позивача Кравець І.Г. (поза межами приміщення суду) - Ордер ВН№1368280 від 22.05.2024

відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" (вх.№2310П/3) на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024

у справі №917/851/24 (суддя Тимощенко О.М., повний текст рішення підписано 11.09.2024, повний текст додаткового рішення підписано 24.09.2024)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз", м. Одеса,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтепло", м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 494 627,32 грн заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" 22.05.2024 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудтепло" про стягнення заборгованості за договором №210623 транспортного експедирування від 21.06.2023 у розмірі 494.627,32 грн, що складається з штрафних санкцій за понаднормовий простій автотранспортних засобів та транспортно-експедиторського обслуговування на території України. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування в частині оплати додаткових витрат (штрафних санкцій за понаднормовий простій автотранспортних засобів) та транспортно - експедиторського обслуговування.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.09.2024 у справі №917/851/24 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Укрбудтепло" на користь ТОВ "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" 60.232,89 грн додаткових витрат (штрафних санкцій за понаднормовий простій автотранспорту) та 75.483,86 грн за надані послуги транспортно-експедиційне обслуговування, а також 1.628,60 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

16.09.2024 до суду від представника позивача Кравець І.Г. надійшла заява про стягнення судових витрат у зв`язку із розглядом справи №917/851/24 у розмірі 50.000,00 грн.

Додатковим рішенням заяву представника позивача Кравець І.Г. про стягнення судових витрат у зв`язку із розглядом справи №917/851/24 задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ "Укрбудтепло" на користь ТОВ "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" 4.938,87 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "Укрбудтепло" на користь ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» заборгованості у розмірі 358.910,57 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також позивач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 по справі №917/851/24 в частині відмови у стягненні понесених ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи №917/851/24 та ухвали в цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» в повному обсязі. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу позивач посилається на те, що судом першої інстанції в наслідок неповного з`ясування усіх обставин та доказів у справі, в супереч ст.236 ГПК України постановлено незаконне та необґрунтоване рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог на суму 358.910,57 грн. Також позивач наводить доводи щодо незгоди з додатковим рішенням та вказує на безпідставність зменшення судом першої інстанції розміру судових витрат у зв`язку із розглядом справи №917/851/24 до 4.938,87 грн, чим порушив загальні засади судочинства, а саме верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, норм матеріального та процесуального прав.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- судом першої інстанції безпідставно встановлено неправомірність нарахування позивачем плати за понаднормовий простій з відповідача у розмірі 264.091,08 грн, відповідно до актів надання послуг №7880, №7879 від 16.11.2023 та рахунків №7880, №7879 від 16.11.2023. З огляду на узгоджені умови Договору, позивач здійснював митне оформлення вантажів на підставі отриманих від відповідача документів та зазначеної в ній інформації, тож саме відповідач несе відповідає за правильність та точність наданих документів позивачу для митного оформлення вантажу, тому доводи суду про відсутність вини відповідача у простої автотранспорту не знаходять свого підтвердження;

- суд безпідставно здійснив власний розрахунок розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з понаднормовим простоєм автотранспорту НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за період з 08.09.2023 по 11.10.2023, з урахуванням нібито позиції позивача щодо розрахунку вартості доби 50 дол США, а не 100 дол США, та встановив вартість простою у розмірі 60.232,8 грн;

- суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо неправомірності нарахування позивачем плати за простій автотранспорту державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за період з 12.10.2023 по 09.11.2023, за відсутності вини відповідача у правовідносинах щодо підготовки та надання пакету документів для митного оформлення вантажу при здійснені міжнародного перевезення, посилаючись при цьому на положення Договору №9919, який не регулює господарські відносини між позивачем та відповідачем;

- суд необґрунтовано дійшов до висновку, щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 10.605,38 грн заборгованості з оплати за транспортно-експедиційне обслуговування (автотранспортний засіб за реєстраційним номером НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ) згідно акту №7878 та рахунку №7878 від 16.11.2023, оскільки ним було здійснено відповідну оплату у повному обсязі;

- відповідно до Додатку №2 від 20.05.2024 до Договору про надання правової допомоги №41 від 14.01.2020 ТОВ "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" та Адвокатське об`єднання «Сергеєв. Боярський і партнери» погодили обсяг наданих послуг та визначили розмір гонорару у розмірі 50.000,00 грн. З огляду на зазначене, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що під час надання правової допомоги Адвокатським об`єднанням був встановлений гонорар у формі погодинної оплати, що нібито відображається в акті наданих послуг, та недоведено збільшення погодинних ставок, відповідно до умов Договору №41.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 01.10.204 Господарського процесуального кодексу України головуючим (суддею-доповідачем) з розгляду цієї апеляційної скарги визначено суддю Істоміна О.А., тоді як іншими членами колегії є суддя Радіонова О.О.та суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз"; встановлено строк для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України до 28.10.2024; запропоновано учасникам справи надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 12.11.2024. Явку сторін в судове засідання визнано не обов`язковою. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/851/24.

На виконання вимог ухвали суду з Господарського суду Полтавської області до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/851/24.

28.10.2024 через підсистему Електронний Суд на адресу Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Укрбудтепло" у надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.20243 та додаткове рішення від 24.09.2024 у справі №917/851/24 залишити без змін.

Аргументуючи свою позицію по справі, відповідач зазначає, що на його думку судом доцільно встановлено неправомірність нарахування позивачем плати за понаднормовий простій з відповідача у розмірі 264.091,08 грн відповідно до актів надання послуг №7880, №7879 від 16.11.2023 та рахунків №7880, №7879 від 16.11.2023, оскільки замовник несе відповідальність за простій вагонів, контейнерів, автомобілів, який відбувається саме з його вини. Твердження позивача в апеляційній скарзі, що суд безпідставно здійснив власний розрахунок розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з понаднормовим простоєм автотранспорту НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (ФОП Гордієнко І.П.) за період з 08.09.2023 по 11.10.2023 є безпідставними. Також суд вірно дійшов висновку щодо неправомірного нарахування позивачем плати за простій за період з 12.10.2023 по 09.11.2023 за відсутності вини відповідача у правовідносинах щодо підготовки та надання пакету документів для митного оформлення вантажу при здійсненні міжнародного перевезення. Відносно стягнення коштів за транспортно-експедиторське обслуговування у розмірі 10.605,38 грн згідно акту №7878 та рахунку №7878 від 16.11.223, судом першої інстанції обґрунтовано та вірно вирішено, оскільки вже встановлено, що простій автотранспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (ТОВ "Смарт -18") виник у зв`язку з прийняттям рішення про визначення коду товару від 22.09.2023 №КТ-UA209000-0247-2023 (CMR 9919-2), однак дане рішення було скасовано Львівською митницею. Отже, жодних доказів існування вини відповідача у тому, що при проходженні митного контролю відбувся простій транспортного засобу в матеріалах справи не міститься. Щодо висновків суду викладених у додатковому рішенні Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024, що також оскаржується позивачем, то відповідач вважає в цій частині рішення законним та обґрунтованим з підстав викладених у ньому.

В судове засідання 12.11.2024 з`явилася представниця позивача Кравець І.Г., яка підтримала доводи, наведені у апеляційній скарзі, просила рішення господарського суду першої інстанції скасувати у визначеній частині, та задовольнити апеляційну скаргу.

Судова колегія зауважує, що в матеріалах справи наявні процесуальні документи сторін, в яких останні висловили свою правову позицію, а також інші документи, необхідні для прийняття обґрунтованого рішення зі спору.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням суду першої інстанції встановлено наступні обставини.

21.06.2023 між ТОВ "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" (Експедитор, позивач по справі) та ТОВ "Укрбудтепло" (Замовник, відповідач по справі) укладено договір транспортного експедирування №210623, за умовами якого Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг (транспортно-експедиційне обслуговування) щодо експортно-імпортних і транзитних вантажів, що прямують до/з України, територією України, країн СНД та країни інших держав (далі за текстом - послуги) (п. 1.1 договору).

Іншими умовами Договору сторони визначили наступне:

- надання Експедитором передбачених Договором послуг, здійснюється на підставі узгодженої сторонами письмової заявки Замовника на перевезення вантажу (надалі - заявка/и), форма якої затверджена сторонами - Додаток №1 до Договору (п. 1.3 Договору);

- узгоджена сторонами заявка є невід`ємною частиною договору. Погодження заявки між сторонами відбувається попередньо шляхом надсилання один одному затвердженої сторонами копії за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти або при прямій її передачі представникові сторони, що має юридичну силу оригіналу. По факту здійснення перевезення сторони надсилають належним чином оформлену та затверджену печаткою заяву разом із іншими документами, які стосуються кожного окремого перевезення, на паперовому носії (п. 1.5 Договору);

- Замовник зобов`язується:

не менше ніж за 4 робочі доби до початку перевезення надати Експедитору заявку із зазначенням наступних даних: вид, найменування та код вантажу (за класифікатором ГНГ); загальні розміри, вага вантажу (нетто, брутто), вид упаковки, вага окремих місць та ін. (п. 2.1.1 Договору);

пред`являти до перевезення вантаж в терміни та обсягах, що зазначені в узгоджених заявках та належним чином оформлений повний пакет товаросупроводжувальних документів, необхідних для прийому-передачі вантажу, що забезпечить безперешкодний рух транспортного засобу за маршрутом перевезення (2.1.2 Договору);

своєчасно надати Експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умови його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором, а також документи, що стосуються вантажу, необхідні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Замовник відповідає за збитки, завдані експедитору у зв`язку з порушенням обов`язку щодо належного надання (у тому числі, але не тільки, в необхідному обсязі) документів та інформації (2.1.3 Договору);

своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Експедитора, відшкодування документально підтверджених витрат, понесених експедитором на користь Замовника з метою виконання договору, у тому числі, страхування вантажу, а також відшкодовувати витрати на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору, на оплату зборів (обов`язкових платежів), які зазнав Експедитор, виконуючи надане йому замовником доручення. Останні витрати можуть бути включенні до розміру вартості послуг Експедитора (п. 2.1.9 Договору);

сплачувати Експедиторові додаткові витрати, пов`язані із наданням послуг, які не могли бути передбачені перед початком виконання перевезення та перебували поза впливом Експедитора (у тому числі, але не тільки необхідність яких виникла в дорозі, додаткові витрати, які виникли в результаті оголошення цінності вантажу) в строк не пізніше З (трьох) банківських дні з моменту отримання відповідного рахунку, якщо інше не передбачено в заяві. (п. 2.1.10 Договору);

нести відповідальність за простій вагонів/контейнерів, автомобілів, який відбувся з вини Замовника, іншу відповідальність, пов`язану з неправильним або несвоєчасним оформленням перевізних та/або супровідних документів або неповного їх комплекту, проти вимог відповідних нормативних актів України або інших держав, через які буде слідувати вантаж, а також за неправильне навантаження або неналежний стан вагонів/контейнерів, автомобілів, які потягли за собою збори або штрафи у тому випадку коли вагони/контейнери, автомобілі надаються не Експедитором, а надані замовником самостійно. Не надавати до перевезення небезпечні вантажі (отрути, їдкі кислоти, вибухові, легкозаймисті, отруйні, радіоактивні речовини, медикаменти, що містять наркотичні та інфекційні речовини), крім випадків, коли заздалегідь обговорена відправка небезпечного вантажу і замовником здійснені усі необхідні узгодження з контролюючими органами (п. 2.1.11 Договору);

- Експедитор зобов`язується:

за дорученням Замовника і за його рахунок організувати перевезення/перевантаження вантажу обраним Експедитором або Замовником транспортом і маршрутом та забезпечити оптимальне транспортно-експедиторське обслуговування вантажів (у т.ч., але не тільки укласти від свого імені або від імені Замовника договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу) (п. 2.3.1 Договору);

повідомити Замовника про виявлені недоліки одержаної інформації, а в разі її неповноти - вимагати у Замовника необхідну додаткову інформацію (п. 2.3.2 Договору);

забезпечити виконання процедур по транзитному митному декларуванню вантажів (у тих країнах, де це передбачено) (п. 2.3.7 Договору);

Експедитор має право отримати відшкодування в погоджених із Замовником обсягах додаткових документально підтверджених витрат, які виникли в нього при виконанні договору в інтересах клієнта ( 2.4.3 Договору);

- вартість послуг Експедитора, вартість перевозки та додаткові витрати узгоджуються і затверджуються сторонами у заявках (п. 3.1 Договору);

- якщо на території України, або іншої держави, територією якої буде слідувати вантаж Замовника, буде стягнуто штраф або збір, який виник з обслуговуванням перевезень вантажів, Замовник компенсує Експедитору суму таких платежів. На Експедитора, в таких випадках, покладається обов`язок представити замовнику документи, що свідчать про факт, який став підставою для додаткових витрат (акти про простій, про відсутність необхідних супровідних документів тощо). Рахунки, що передані Експедитором за допомогою факсимільного зв`язку чи іншими засобами електронного зв`язку, мають силу оригіналу до моменту отримання оригіналів та підлягають оплаті в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів (якщо іншій строк не встановлений сторонами в заявці на перевезення вантажу) з моменту отримання (п. 3.2 Договору);

оплата за договором здійснюється в гривнях України. У разі узгодження сторонами еквівалента суми в іноземній валюті, рахунки підлягають оплаті в національній грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату виставляння рахунку, якщо інше не встановлено сторонами в заявці (п. 3.3 Договору);

факт виконання робіт/надання послуг підтверджується підписаним сторонами Актом. В разі не підписання Замовником Акту або відсутності від Замовника письмової мотивованої відмови, Акт вважається підписаним протягом 10 (десяти) днів з моменту його направлення рекомендованим листом з повідомленням (кур`єрською службою) на адресу Замовника, а послуги прийнятими та наданими вчасно, якісно і в повному обсязі. Експедитор може відмовити Замовнику, який не повернув Акт, у прийнятті вантажу до експедирування або у видачі вантажу, що надійшов на ім`я Замовника (п. 3.4 Договору);

- відповідальність за правильність заповнення товарно-транспортних та інших супровідних документів несе Замовник. При перевезеннях імпортованих вантажів Замовник несе відповідальність за наявність в документах точних даних по митному оформленню вантажів в пункті доставки (п. 4.11 Договору);

- Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023. Якщо жодна із сторін за 30 днів до терміну закінчення договору не повідомить іншу сторону в письмовому вигляді про розірвання Договору, термін його дії буде автоматично продовжений на наступний календарний рік (п. 7.3 Договору).

На виконання умов договору сторонами було погоджено заявку №9919 від 21.08.2023 до Договору на перевезення вантажів в контейнерах /ShippingorderforContractLoads, згідно якої Замовник замовив перевезення вантажу (труби, металевий лист) в 9 вантажних автомобілях з міста Ґдиня (Польща) до міста Кременчук (Україна) на суму 21600 євро в гривні за курсом НБУ на дату виставлення рахунку.

Примітки, особливості вимоги: 1. додаткові витрати, такі як організація огляду вантажу, зберігання, демередж, детеншн, проходження рентгену, страхування і т. д. не включені в ставку і оплачуються «за фактом». 2. У ставку включено вільний час знаходження автотранспорту: в порту 24 години, на проходження митних формальностей та завантаження/розвантаження 48 годин.

Вантаж відповідно до зазначеної заявки було перевезено із залученням третіх осіб, з якими укладені договори про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, а саме: ФОП Москалюк Р.Р. (договір №22/08 від 22.08.2023); ФОП Гордієнко І.П. (договір №9919 від 28.08.2023); ТОВ «Смарт-18» (договір №23/08-97 від 22.08.2023); ТОВ «Дейв Експрес» (договір №05-01-23 від 05.01.2023); ТОВ «Глобал Транс СМ» (договір №2208-23 від 22.08.2023); ТОВ "Камаз-Транс Сервіс" (договір №1701/18 від 17.01.2018 з додатковою угодою від 23.12.2022).

Матеріалами справи та сторонами підтверджується наступні факти:

- 25.08.2023 ТОВ "Глобал Транс СМ" здійснило завантаження вантажу в місті Ґдиня (Польща) на автотранспорт за реєстраційними номерами НОМЕР_5 / НОМЕР_6 , НОМЕР_7 / НОМЕР_8 відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (СМR) 9919-1, 9919-3. При цьому, в періоди 02.09.2023 - 09.11.2023 та 31.08.2023 - 09.11.2023 вантаж в автотранспорті знаходився під митним контролем Львівської митниці ДВС та доставлений ТОВ "Укрбудтепло" (м.Кременчук) в період 11.11.2023 - 10.11.2023;

- 25.08.2023 ТОВ "Смарт-18" здійснило завантаження вантажу в місті Ґдиня (Польща) на автотранспорт за реєстраційним номером НОМЕР_3 / НОМЕР_4 відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СМR) 9919-2. При цьому, в період 04.09.2023 10.11.2023 вантаж знаходився під митним контролем Львівської митниці ДВС та доставлений ТОВ «Укрбудтепло» (м.Кременчук) 14.11.2023;

- 25.08.2023 ФОП Москалюк Р.Р. здійснила завантаження вантажу в місті Ґдиня (Польща) на автотранспорт за реєстраційним номером AC7908HE/AC2231XF відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) 9919-4. При цьому, в період 04.09.2023 11.09.2023 вантаж знаходився під митним контролем Львівської митниці ДВС та доставлений ТОВ "Укрбудтепло" (м.Кременчук) 12.09.2023;

- 25.08.2023 ТОВ "Камаз-Транс Сервіс" здійснило завантаження вантажу в місті Ґдиня (Польща) на автотранспорт за реєстраційним номером ВК9804ВМ/ НОМЕР_9 відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) 9919-5. При цьому, в період 05.09.2023 11.09.2023 вантаж знаходився під митним контролем Львівської митниці ДВС та доставлений ТОВ "Укрбудтепло" (м.Кременчук) 13.09.2023;

- 30.08.2023 ТОВ "Дейв Експрес" здійснило завантаження вантажу в місті Ґдиня (Польща) на автотранспорт за реєстраційними номерами НОМЕР_10 / НОМЕР_11 , НОМЕР_12 / НОМЕР_13 , НОМЕР_14 / НОМЕР_15 відповідно до міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) 9919-6, 991-7, 9919-8. При цьому, в періоди 05.09.2023 11.09.2023, 07.09.2023 - 11.09.2023, та 07.09.2023 11.09.2023 вантаж знаходився під митним контролем Львівської митниці ДВС та доставлений ТОВ «Укрбудтепло» (м.Кременчук) 13.09.2023 та 17.09.2023;

- 01.09.2023 ФОП Гордієнко І.П. здійснив завантаження вантажу в місті Ґдиня (Польща) на автотранспорт за реєстраційним номером НОМЕР_1 / НОМЕР_2 відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної (СMR) 9919-9. При цьому, в період 06.09.2023 09.11.2023 вантаж знаходився під митним контролем Львівської митниці ДВС та доставлений ТОВ «Укрбудтепло» (м.Кременчук) 14.11.2023.

Відповідно до листа до Львівської митниці, товар за митним деклараціями №23UA209230092806U9, №23UA209230094151U2, №23UA209230095558U9, №23UA209230095578U8, - було заявлено до митного оформлення. Автоматизованою системою митного оформлення з результатами застосування системи управління ризиками визначено необхідність проведення митного огляду товарів.

На підставі результатів технічної експертизи відділом класифікації товарів Львівської митниці були прийняті:

- рішення про визначення коду товару №КТ-UA209000-0245-2023, №КТ-UA209000-0246-2023, №КТ-UA209000-0247-2023 від 22.09.2023, за результатами яких декларанту було направлено картки відмови в митному оформленні митних декларацій,

- рішення про визначення коду товару №КТ-UA209000-0259-2023 від 11.10.2023.

Відповідно до звернень від 16.10.2023 та 07.11.2023 до Департаменту контролю та адміністрування митних платежів ДМСУ позивач просив переглянути та скасувати вищезазначені кваліфікаційні рішення, винесені відділом класифікації товару Львівської митниці.

З відповіді Державної митної служби України вих.№15/15-04-01/14/5194 від 07.11.2023 вбачається, що Львівську митницю було зобов`язано скасувати рішення про визначення коду товару №КТ-UA209000-0245-2023, №КТ-UA209000-0246-2023, №КТ-UA209000-0247-2023 від 22.09.2023.

Позивач зазначає, що ним було сплачено виставлені перевізниками рахунки за понаднормовий простій автомобілів на підтвердження чого додав до матеріалів справи відповідні платіжні інструкції а саме:

- за актом на простої №124 від 26.10.2023 ТОВ "Смарт-18" виставлено рахунки на оплату №124 від 26.10.2023, №128 від 10.11.2023;

- виставлені ТОВ "Глобал Станс СМ" рахунки на оплату №897 від 01.11.2023, №782 від 29.09.2023, №919 від 13.11.2023;

- за актами виконаних робіт (послуг) №18 від 29.09.2023, №19 від 13.10.2023, №20 від 27.10.2023 та №21 від 09.11.2023, ФОП Гордієнко І.П. виставлено рахунки №18 від 29.09.2023, №19 від 13.10.2023, №20 від 27.10.2023 та №21 від 09.11.2023.

Загалом за фактом здійснення перевезення вантажу Експедитор відповідно до умов Договору №210623 та заявки №9919 від 21.08.2023 надав Замовнику наступні послуги:

складську обробку товару за межами України 473.809,35 грн,

автоперевезення СВ6141ВМ/ НОМЕР_8 ; НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 /2220ХР; НОМЕР_16 / НОМЕР_17 ;ВК9804ВМ/ НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 / НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 / НОМЕР_13 ; НОМЕР_14 / НОМЕР_15 ; СА6626СЕ/СА2235ХМ 859.066,80 грн;

транспортно експедиційне винагородження по території України 149.586,23 грн;

митне оформлення вантажу, посередницька діяльність (термінальні послуги) 125.340,00 грн.

Загальний розмір узгодженої ціни перевезення становить 1.607.802,38 грн.

20.03.2024 позивачем було здійснено направлення на адресу відповідача листа з вимогою здійснити оплату рахунків на загальну суму 494.627,32 грн з спірними актами (№7879, №7880), рахунками та заявкою №9919-2 в якості додатків, який було отримано відповідачем 27.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (№6504802723059 від 20.03.2024).

Отже, позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки на плату штрафних санкцій за понаднормовий простій та транспортно-експедиційне обслуговування на території України на загальну суму 644.627,32 грн.

Проте, така вимога залишилась без відповіді, а рахунки - без оплати з боку відповідача.

При цьому, позивач вказує, що рахунок №7878 від 16.11.2023 відповідачем було частково оплачено 08.12.2023 та 14.12.2023 на суму 150.000,00 грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.64), призначення платежу - оплата за транспортно-експедиційне обслуговування згідно рахунку №7878 від 16.11.2023.

Вищенаведені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх порушених прав з відповідною позовною заявою, в якій ТОВ просить стягнути з відповідача заборгованість за договором транспортного експедирування №210623 від 21.08.2023 у розмірі 494.627,32 грн, з яких 408.538,08 грн - плата за простій (додаткові витрати), 86.089,24 грн - плата за транспортно-експедиторське обслуговування.

Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, присудив до стягнення з ТОВ "Укрбудтепло" на користь ТОВ "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" 60.232,89 грн додаткових витрат (штрафних санкцій за понаднормовий простій автотранспорту) та 75.483,86 грн за надані послуги транспортно-експедиційне обслуговування. В іншій частині позовних вимог господарським судом відмовлено. Мотивуючи своє рішення господарський суд вказав на неправомірність нарахування позивачем плати за понаднормовий простій в розмірі 264.091,08 грн за відсутності вини відповідача у правовідносинах щодо підготовки та надання пакету документів для митного оформлення вантажу при здійсненні міжнародного перевезення, що потягло простій автотранспортних засобів. Крім того, стосовно стягнення коштів за транспортно-експедиторське обслуговування у розмірі 10.605,38 грн згідно акту №7878 та рахунку №7878 від 16.11.223, суд зазначив, що жодних доказів існування вини відповідача у тому, що при проходженні митного контролю відбувся простій транспортного засобу в матеріалах справи не міститься.

Додаткове рішення мотивоване тим, що витрати на правничу допомогу на суму 32.000,00 грн є необґрунтованими та неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та мають бути виключені із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги. В той же час, приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також те, що рішенням суду позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про стягнення судових витрат у зв`язку із розглядом справи №917/851/24 підлягає частковому задоволенню в розмірі 4.938,87 грн.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» про стягнення з ТОВ "Укрбудтепло" заборгованості у розмірі 494.627,32 грн, з яких 408.538,08 грн - плата за простій (додаткові витрати), 86.089,24 грн - плата за транспортно-експедиторське обслуговування.

Проте, позивач не погоджується із відмовою судом першої інстанції в частині стягнення 358.910,57 грн, просить ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь ТОВ «Хелльманн Східна Європа Оуверсіз» 264.091,08 грн плати за простій (додаткові витрати) за, 84.214,11 грн - плати за понаднормовий простій автотранспорту державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (ФОП Гордієнко І. П.) за період 12.10.2023 09.11.2023, 10.605,38 грн - плати за транспортно-експедиторське обслуговування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскільки заявником апеляційної скарги судове рішення оскаржується лише в частині відмови в стягненні 358.910,57 грн, з урахуванням вимог вищенаведеної норми судова колегія переглядає рішення суду лише в зазначеній частині.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 32 Господарського кодексу України, глави 61 Цивільного кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

За змістом ст. 929 ЦК України та ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта; притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов`язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку. За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Частиною 2 статті 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" визначено, що клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» надає визначення міжнародним перевезенням. Ними є перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону, а за статтею 53 цього ж Закону організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19.05.1956.

Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Суд зазначає, що згідно статті 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Частина 1 ст.9 Конвенції передбачає, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.12 Конвенції відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній.

Відправник втрачає це право з того моменту, коли другий примірник накладної переданий одержувачу або коли останній здійснює свої права, передбачені в пункті 1 статті 13; з цього моменту і надалі перевізник керується вказівками одержувача.

В договорі укладеному між сторонами, визначено якщо на території України, або іншої держави, територією якої буде слідувати вантаж Замовника, буде стягнуто штраф або збір, який виник з обслуговуванням перевезень вантажів, Замовник компенсує Експедитору суму таких платежів. На Експедитора, в таких випадках, покладається обов`язок представити замовнику документи, що свідчать про факт, який став підставою для додаткових витрат (акти про простій, про відсутність необхідних супровідних документів тощо). Рахунки, що передані експедитором за допомогою факсимільного зв`язку чи іншими засобами електронного зв`язку, мають силу оригіналу до моменту отримання оригіналів та підлягають оплаті в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів (якщо іншій строк не встановлений сторонами в заявці на перевезення вантажу) з моменту отримання (п. 3.2 Договору).

У зв`язку з тим, що товар переміщувався через митний кордон України, він мав пройти митну процедуру, яка у відповідності з п.21 ч.1 ст.4 Митного кодексу України визначена як зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання.

Частинами 1, 8 ст. 257 МК України визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з ч. 6 ст. 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

Відповідно до ч. 1 - 5, 7 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД (український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності).

Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Постановою від 21.05.2012 №650 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій» Кабінету Міністрів України, затверджено «Положення про митні декларації» де визначено термін "класифікація товару" це визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України» (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику відповідно до вимог Митного кодексу України (далі - Кодекс), до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

Контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

Як свідчать матеріли справи, за митним деклараціями №№23UA209230092806U9, 23UA209230094151U2, №23UA209230095558U9, №23UA209230095578U8 було заявлено до митного оформлення товар і на підставі результатів технічної експертизи відділом класифікації товарів Львівської митниці були прийняті рішення про визначення коду товару від 22.09.2023 року №КТ-UA209000-0245-2023, №КТ-UA209000-0246-2023, №КТ-UA209000-0247-2023, за результатами яких декларанту було направлено картки відмови в митному оформленні митних декларацій. Також було прийнято рішення про визначення коду товару від 11.10.2023 - №КТ-UA209000-0259-2023.

Після звернення позивача 16.10.2023 та 07.11.2023 до Департаменту контролю та адміністрування митних платежів ДМСУ про перегляд та скасування означених кваліфікаційних рішень, Державною митною службою України Львівську митницю було зобов`язано скасувати рішення про визначення коду товару від 22.09.2023 №КТ-UA209000-0245-2023, №КТ-UA209000-0246-2023, №КТ-UA209000-0247-2023.

Позивач зазначає, що ним було сплачено виставлені перевізниками рахунки за понаднормовий простій автомобілів і, в свою чергу, направив на адресу відповідача листа з вимогою здійснити оплату рахунків щодо штрафних санкцій за понаднормовий простій та транспортно-експедиційне обслуговування на території України.

Рахунок №7878 від 16.11.2023 відповідачем було частково сплачено 08.12.2023 та 14.12.2023 на суму 150.000,00 грн.

Тож спірними в даному випадку є акти надання послуг №7880, №7879 від 16.11.2023 та рахунки №7880 (понаднормовий простой автотранспорту СВ3765ВО/ НОМЕР_6 на суму 131.081,68 грн), №7879 (понаднормовий простой автотранспорту CB6141BM/ НОМЕР_8 в розмірі 133.009,40 грн).

Позивач, в обгрунтування позовної вимоги в цій частині посилається на умови спірного Договору, зокрема на пункт 2.1.1, п.п. 2.1.2 - 2.1.3., п. 4.1.1.

Отже, фактично позивач пов`язує наявність збитків з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасного надання експедитору повної, точної і достовірної інформації щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умови його перевезення, іншої інформації, необхідної для виконання експедитором своїх обов`язків за договором, а також документів, що стосуються вантажу, необхідних для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За загальним правилом особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином позивач повинен довести факт завдання йому збитків, розмір зазначених збитків, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та завданими збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань.

При цьому обов`язок доведення в суді факту протиправної поведінки відповідача, розміру завданої шкоди, а також прямого причинного зв`язку між ними покладається на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Водночас, відсутність або ж недоведеність хоча б одного елементів складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування шкоди (збитків).

Тож ключовим питанням при дослідженні даних обставин є наявність вини відповідача як Замовника за простій транспорту на митниці.

Щодо стягнення з підприємства відповідача плати за простій у розмірі 264.091,08 грн за вищевказаними рахунками, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

Як вже було зазначено і це підтверджується матеріалами справи, простій автотранспортних засобів за реєстраційними номерами НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (ТОВ "Смарт -18"), НОМЕР_7 / НОМЕР_8 , № НОМЕР_5 / НОМЕР_6 (ТОВ "Глобал транс СМ") виник у зв`язку з прийняттям рішень про визначення коду товару від 22.09.2023 №КТ-UA209000-0245-2023, №КТUA209000-0246-2023, №КТ-UA209000-0247-2023, однак дані рішення були скасовані Львівською митницею.

Отже, позивачем не додано до матеріалів справи доказів на підтвердження вини відповідача у тому, що при проходженні митного контролю відбувся простій вищезазначених транспортних засобів.

Щодо стягнення штрафних санкцій за понаднормовий простій автотранспорту державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (ФОП Гордієнко І.П.) в розмірі 144.447,00 грн, колегія суддів зазначає, що на підставі результатів технічної експертизи відділом класифікації товарів Львівської митниці було прийнято рішення про визначення коду товару від 11.10.2023 №КТ-UA209000-0259-2023.

При цьому, 16.10.2023 позивач звернувся до Департаменту контролю та адміністрування митних платежів ДМСУ щодо перегляду та скасування вказаного кваліфікаційного рішення, але Держмитслужба залишила рішення про визначення коду товару № KT-UA209000-0259-2023 від 11.10.2023 - без змін.

За твердженням відповідача, причиною затримки автотранспорту на Львівській митниці стала неможливість завершення митного оформлення внаслідок невірно заповнених граф 31, 33 митної декларації по товарах №2, №3 відповідно до КТ від 11.10.2023 №КТUА209000-0259-2023 (порушено умови декларування, передбачені п.1, п.8 ст.257 МКУ, ПКМУ від 21.05.2012 №450) та не зазначення висновку СЛЕД Держмитслужби №142000-3102-020 від 09.10.2023.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі №440/17039/23 встановлено, що коди товару №2 та №3 за УКТ ЗЕД 72092690 та 72092500 внесено до митної декларації №23UA209230095578U8 від 08.09.2023 у точній відповідності до опису товару у супровідній документації.

Тобто, понаднормовий простій автотранспорту державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (ФОП Гордієнко І.П.) за період з 08.09.2023 - 11.10.2023 відбувся саме з вини ТОВ "Укрбудтепло", адже відповідно до п.4.11 договору №210623 транспортного експедирування саме Замовник несе відповідальність за правильність заповнення товарно-транспортних та інших супровідних документів, а отже Замовник відповідає за збитки, завдані експедитору у зв`язку з порушенням обов`язку щодо належного надання (у тому числі, але не тільки, в необхідному обсязі) документів та інформації (2.1.3 Договору).

Дану обставину було встановлено постановою від 16.05.2024 Полтавського окружного адміністративного суду в межах справи №440/17039/23 за позовом ТОВ "Укрбудтепло" до Львівської митниці про скасування рішення та картки відмови.

Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням вищезазначеного, суд першої інстанції дійшов висновку щодо правомірності вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат нарахованих та сплачених штрафних санкцій за понаднормовий простій автотранспорту державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (ФОП Гордієнко І. П.) за період 08.09.2023 - 11.10.2023 і здійснивши власний розрахунок розміру витрат, понесених позивачем у зв`язку з понаднормовим простоєм (з урахуванням позиції позивача в позовній заяві та уточненні до неї, що вартість простою із суми, яка менша зазначеної в договорі, доба простою 50 доларів США), суд вірно встановив, що вартість простою за даний період становить 60.232,89 грн

Щодо стягнення з відповідача понаднормового простою автотранспорту державний номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 (ФОП Гордієнко І. П.) за період 12.10.2023 09.11.2023 в сумі 84.214,11 грн (144.447,00 - 60 232,89), то колегія суддів погоджується з висновком суду що відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на відсутність вини відповідача у правовідносинах стосовно підготовки та надання пакету документів для митного оформлення вантажу при здійсненні міжнародного перевезення.

Так, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивачем відповідача про початок простою, а також відсутні докази вини відповідача у неможливості подання нової митної декларації із врахуванням КТ від 11.10.2023 №КТ-UA209000-0259-2023 та висновку СЛЕД від 09.10.2023 №142000-3102-0202.

Щодо стягнення коштів за транспортно-експедиторське обслуговування у розмірі 10.605,38 грн згідно акту №7878 та рахунку №7878 від 16.11.223, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині з огляду на таке.

Як вже було досліджено вище, простій автотранспортного засобу за реєстраційним номером НОМЕР_3 / НОМЕР_4 (ТОВ "Смарт -18") виник у зв`язку з прийняттям рішення про визначення коду товару від 22.09.2023 №КТ-UA209000-0247-2023. Проте дане рішення було скасоване Львівською митницею. Отже, доказів існування вини відповідача у тому, що при проходженні митного контролю відбувся простій транспортного засобу не міститься.

Крім того, рахунок №7878 від 16.11.2023 відповідачем було частково сплачено на суму 150.000,00 грн, що підтверджується банківською випискою, призначення платежу - оплата за транспортно-експедиційне обслуговування згідно рахунку №7878 від 16.11.2023.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному додатковому рішенні. Господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, додаткове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду і стосуються виключно переоцінки доказів, проте по суті їх не спростовують, підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими.

Переглядаючи додаткове рішення, колегія судів виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у відповідності до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок понесених судових витрат позивачем становить 50.000,00 грн.

На підтвердження факту надання правничої допомоги, позивачем надано суду копії ордеру серія ВН №1368280, договору №41 про надання правової допомоги від 14.01.2004, додатку №2 від 20.05.2024 до договору №41 про надання правової допомоги від 14.01.2004, акту наданих послуг від 13.09.2024 за договором про надання правової допомоги №41 від 14.01.2020, рахунку №09/13 від 13.09.2024 на суму 50.000,00 грн.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч.1 ст.126 ГПК України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Надання правничої допомоги та представництво інтересів позивача у справі здійснювалось Адвокатським об`єднанням «Сергеєв, Боярський і партнери», зокрема адвокатом Кравець І.Г., на підставі ордеру серія ВН№1368280 від 22.05.2024, договору №41 про надання правової допомоги від 14.01.2020 та додатку №2 від 20.05.2024 до договору №41. Розділ 5 договору №41 "Оплата послуг і витрат" містить наступні умови: - вартість послуг адвокатського об`єднання за цим договором визначається як сума гонорарів адвокатського об`єднання за надані послуги та витрат, понесених адвокатським об`єднанням у зв`язку з наданням послуг. Гонорари за послуги адвокатського об`єднання («гонорари») розраховуються, як правило, шляхом множення погодинної ставки співробітників адвокатського об`єднання, залучених до виконання доручення клієнта, на кількість годин, витрачених співробітникам адвокатського об`єднання для виконання доручення. Погодинні ставки (тарифи) співробітників Адвокатського об`єднання: адвоката складають: 1.500,00 грн, помічника адвоката: 500,00 грн (п. 5.1 договору №41);

Відповідно до акту наданих послуг від 13.09.2024 за договором про надання правової допомоги №41 від 14.01.2020 у період з 20.05.2024 по 13.09.2024 Адвокатське об`єднання надало клієнту послуги, згідно з договором про надання правової допомоги №41 від 14.01.2020 та додатку №2 від 20.05.2024, на суму 50.000,00 грн без ПДВ.

При цьому, позивачем у договорі №41 було зафіксовано гонорар у формі погодинної оплати, що також відображається в акті наданих послуг від 13.09.2024, де перелічено надані послуги та вказано кількість витраченого часу (загальна сума 15 год.).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

Заявляючи до стягнення 50.000,00 грн судових витрат на правову допомогу, позивач не надав доказів збільшення адвокатським об`єднанням погодинних ставок відповідно до п.5.3 договору №41.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції з урахуванням характеру та обсягів виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, а також те, що рішенням суду позов задоволено частково, щодо задоволення заяви представника позивача про стягнення судових витрат у зв`язку із розглядом справи №917/851/24 в розмірі 4.938,87 грн

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів скаржника не встановлено.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/851/24.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хелльманн Східна Європа Оуверсіз" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.09.2024 у справі №917/851/24 залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 24.09.2024 у справі №917/851/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку, передбаченому статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.11.2024

Головуючий суддя О.А. Істоміна

Суддя О.Є. Медуниця

Суддя О.О. Радіонова