Рішення

від 05.11.2024 по справі 908/1841/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/42/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Справа № 908/1841/24 (908/1261/24)

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., за участі секретаря судового засідання Каравайко В.В., розглянувши матеріали справи № 908/1841/24 (908/1261/24)

позовом Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10 (вул. Жаботинського Леоніда, буд. 25, приміщення 13, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00121844)

до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661)

про стягнення 8 703 441грн 43 коп.

в межах розгляду справи про банкрутство №908/1841/24

Боржник Приватне акціонерне товариство Електропівденмонтаж-10, 69035, м. Запоріжжя, вул. Леоніда Жаботинського, буд. 25, прим. 13, ідентифікаційний код юридичної особи 00121844

Розпорядник майна - арбітражний керуючий Маглиш Лада Сергіївна

За участю представників:

позивача - Богославський В.А.

відповідача Погосян С.Г.

установив:

Приватне акціонерне товариство Електропівденмонтаж-10 звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом 5 952 063 грн 11 коп. основного боргу, 442 678 грн 98 коп. 3% річних, 2 309 105 грн 48 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.04.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1261/24 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1261/24, присвоєно справі номер провадження 27/108/24. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 27.05.2024. Також, вказаною ухвалою визначено проводити судове засідання у справі з використанням власних технічних засобів представника відповідача, враховуючи його віддаленість.

17.05.2024 через підсистему Електронний суд та 20.05.2024 на електронну пошту до суду від Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом надійшов відзив на позовну заяву та подана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

20.05.2024 Приватним акціонерним товариством Електропівденмонтаж-10 подана через підсистему Електронний суд заява про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, у якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 5 952 063 грн 11 коп. основного боргу, 4 58 290 грн 95 коп. 3% річних, 2 293 087 грн 37 коп. інфляційних втрат, 104 441 грн 30 коп. судового збору.

Також, через підсистему Електронний суд 20.05.2024 Приватним акціонерним товариством Електропівденмонтаж-10 подано до суду відповідь на відзив.

У судовому засіданні 26.06.2024 оголошено протокольну ухвалу про перерву до 24.07.2024.

24.07.2024 судове засідання проводилося в режимі відеоконференцзв`язку, з використанням власних технічних засобів позивача.

Представник позивача підтримав заяву, сформовану в системі Електронний суд 19.07.2024 (вх. № 14641/08-08/24 від 22.07.2024), просив суд передати справу № 908/1261/24 на розгляд Господарського суду Запорізької області для розгляду спору по суті в межах справи № 908/1841/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10.

Відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 24.07.2024 справу позовом Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10 до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення передано на розгляд Господарського суду Запорізької області в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10.

В провадженні Господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа № 908/1841/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2024 справу № 908/1261/24 за позовом Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10 до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення суми передано на розгляд судді Сушко Л.М., в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.

Згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ухвали суду від 21.08.2024 позовну заяву Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10 до відповідача Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення прийнято до розгляду в межах справи № 908/1841/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10 на стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2024 о 10-20 год. в режимі відеоконференції.

Через систему Електронний суд до суду надійшли:

05.09.2024 відзив АТ НАЕК Енергоатом на позов, 09.09.2024 відповідь позивача на відзив, 18.09.2024 заперечення на відповідь на відзив.

Відповідач виклав у відзиві свої заперечення проти позовних вимог, які полягають в наступному. Враховуючи відсутність у сторін оригіналів договору на виконання робіт № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 з додатками, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 561 від 30.11.2021 та № 589 від 15.12.2021 підстави для задоволення позову відсутні. Акт звірки є неналежним доказом за відсутності оригіналів первинних документів у позивача, а має інформативний характер. Також відповідач зазначає, що строк оплати суми ПДВ за Договором ще не настав, а сума податку не підлягає включенню до суми боргу при обчислення 3% та інфляційних втрат, враховуючи, що позивач застосовує касовий метод нарахування ПДВ. Вважає необґрунтованим відповідач і нарахування інфляційних втрат на загальну суму боргу 7952063,11 грн за лютий 2022 року, оскільки за довідкою від 15.12.2021 строк оплати на суму 508385,52 грн настав 14.02.2022 включно, а в лютому 2022 року 28 календарних днів. В такому випадку за неповний місяць інфляційна складова борг не повинна враховуватись. Відповідач зазначає, що в порушення вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та п. 12.5 Договору позивач не повідомив товариство відповідача про зміну місцезнаходження з міста Енергодар на місто Запоріжжя. Також, відповідач посилається на відсутність вини у порушенні виконання своїх зобов`язань за Договором, оскільки на законодавчому рівні встановлена заборона на здійснення господарської діяльності з юридичними особами, місцезнаходженням яких є тимчасово окупована територія, крім того, наявна вина Позивача про не повідомлення про зміну місця реєстрації юридичної особи. З посиланням на приписи ч.3 ст.551 ЦК України та ч.1 ст. 233 ГК України та наявну судову практику відповідач просить зменшити розмір 3% річних на 90%, взявши до уваги, що АТ «НАЕК «Енергоатом» з 04.03.2024, і по теперішній час, втрачена Запорізька АЕС (філія Компанії), яка забезпечувала майже половину її доходу від реалізації електроенергії (до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС). З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах. З вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Зазначені втрати вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Компанії. Відповідач вважає, що у даному випадку у Відповідача наявні надзвичайні обставини, тобто сукупність обставин, які вплинули на його здатність своєчасно розрахуватися за надані послуги для ВП ЗАЕС. Надзвичайними обставинами на думку відповідача є сукупність наведених у відзиві обставин, які вплинули на здатність Компанії своєчасно розрахуватись за надані Позивачем послуги та суд має врахувати, що втрата Відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання Відповідачем в умовах воєнного спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які перешкодили Компанії своєчасно виконати свої зобов`язання. Крім наведеного, відповідач вважає витрати на правничу допомогу неспівмірними з критеріями, передбаченими нормами ч.4 ст. 126 ГПК України та просить зменшити їх.

У відповіді на відзив позивач наводить такі аргументи на спростування позиції відповідача.

Не оспорюючи по суті зазначених в позовній заяві обставин справи та зазначаючи про надання відзиву на підставі доданих до позову документів (тобто сприймаючи ці документи як дійсні), в той же час Відповідач пропонує суду «не брати до уваги» вказані документи через відсутність в розпорядженні Позивача їх оригіналів. У справі, що розглядається, обидві сторони підтверджують, що у їх розпорядженні відсутні оригінали документів, пов`язаних з виконанням робіт у м.Енергодар у листопаді-грудні 2021 року згідно Договору. Вказане спричинено загальновідомим фактом перебування м.Енергодар, в якому знаходиться ВП «Запорізька АЕС», в тимчасовій окупації, у зв`язку з чим у сторін спору відсутній доступ до первинних документів, пов`язаних з виконанням Договору, які залишились на території м. Енергодар. Втім, сама по собі відсутність у сторін Договору та сторін спору оригіналів первинних та інших документів, що пов`язані з виконанням умов Договору, не може свідчити про відсутність реальності господарської операції (виконання робіт) та не підписання відповідних документів взагалі в даному конкретному спорі. Щодо акту звірки, то згідно з чинним законодавством України акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. Проте, в розумінні ст.ст.9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами. Частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідач жодних доказів на спростування наявність заборгованості та недоведеність позивачем факту виконання робіт з огляду на відсутність оригіналів первинних документів, не надає. Натомість підписання з боку ВП «Запорізька АЕС» акту взаєморозрахунків у березні 2023 року, свідчить про фактичне підтвердження реальності господарської операції з виконання робіт за Договором. Твердження відповідача щодо неправомірного включення до бази нарахування 3% та інфляційних втрат складової ПДВ не відповідає чинному законодавству та умовам договору. Застосування позивачем касового методу нарахування ПДВ жодним чином не впливає на виконання зобов`язань за господарським договором. Також позивач зауважує, що наслідки неповідомлення сторонами про зміну місцезнаходження визначені п.12.5 Договору, що передбачає відшкодування «всіх збитків». При цьому у сторін не виникає права відмовитись від виконання зобов`язань за договором. Достатньо з цього приводу зазначити, що, як чітко вбачається із доданих до позовної заяви документів, обставини, на які посилається Відповідач, аж ніяк не завадили йому 31 жовтня 2022 року (за вісім місяців після початку окупації Енергодара) перерахувати Позивачу 2 000 000,00 грн в оплату виконаних за Договором робіт. Поряд з наведеним, відповідач не вбачає підстав для зменшення суми 3% заявлених до стягнення. Позовна заява не містить вимог про стягнення з Відповідача неустойки ані у вигляді штрафу, ані у вигляді пені. Порівняння нарахованої неустойки з розміром збитків кредитора є цілком логічним, адже розмір відповідних штрафних санкцій сторони вправі визначати в договорі самостійно. Натомість, обсяг відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 ЦК України, встановлений законодавцем імперативно і залежить виключно від періоду прострочення та стану економіки, зокрема, в частині стабільності рівня цін та купівельної спроможності грошової одиниці (інфляційні процеси). За своєю природою ця відповідальність не є неустойкою, і релевантна позиція Верховного Суду щодо можливості зменшення таких платежів з огляду на будь-які інші підстави, окрім невірного розрахунку, є цілком сталою. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Також звертається увага, що станом на момент настання всіх обставин, на які посилається Відповідач у Відзиві, а саме: - початок повномасштабної війни (24 лютого 2022 року); - окупація міста Енергодар (04 березня 2022 року); - «повна зупинка ВП ЗАЕС» (11 вересня 2022 року), грошові зобов`язання Відповідача перед Позивачем вже були прострочені, а отже, насправді причинний зв`язок між наведеними в заяві обставинами та порушенням строків розрахунку повністю відсутній. Вважає некоректним позивач посилання відповідача на «наявну судову практику, зокрема, у справах: № 908/2868/23 (910/14309/23) № 908/2868/23 (910/9736/23), № 908/2868/23 (910/9737/23), № 910/16919/23 щодо зменшення розміру стягнення 3% річних, заявлених Позивачем у позовній заяві. Відповідач, посилається у Відзиві на рішення суду першої інстанції (два з яких, між іншим, навіть не набрали законної сили, апеляційне провадження триває) та, в одному випадку також на постанову суду апеляційної інстанції, прийняту за результатами скарги, поданої Відповідачем, тобто зменшення стягнутої на його користь суми відсотків не оскаржено. І, при цьому, всі зазначені Відповідачем судові акти прийняті з очевидним відступленням від правової позиції, сформованої Верховним Судом у відношенні застосування частини 2 статті 625 ЦК України при розгляді господарських спорів. Доводи відповідача щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, на думку позивача необґрунтовані.

05.09.2024 від АТ НАЕК Енергоатом також через систему Електронний суд надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, яким відповідач просить суд витребувати у ПАТ Електропівденмонтаж-10 оригінали Договору на виконання робіт № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 з додатками, додаткові угоди до договору № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 з додатками, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 561 від 30.11.2021 та № 589 від 15.12.2021.

Відповідно до ухвали суду від 04.10.2024 клопотання Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про витребування оригіналів письмових доказів задоволено, витребувано у ПрАТ Електропівденмонтаж-10 оригінали Договору на виконання робіт № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 з додатками, додаткові угоди до договору № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 з додатками, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 561 від 30.11.2021 та № 589 від 15.12.2021. Підготовче засідання відкладено до 15.10.2024 о/об 12-40, з рахуванням заперечень відповідача , йому запропоновано надати контррозрахунок заявлених позивачем вимог.

11.10.2024 від позивача до суду надійшла заява, якою повідомлено про неможливість подати витребувані судом докази, оригінали запитуваних документів залишились на тимчасово окупованій території у місті Енергодар, які ймовірно знищені російськими терористами.

В судовому засіданні 15.10.2024 представник відповідача зазначила, що для представлення контррозрахунку потрібен час, просила відкласти судове засідання, позивач не заперечив.

В засіданні 15.10.2024 судом оголошено перерву до 24.10.2024, 09-20 год.

21.10.2024 відповідачем до суду подано контррозрахунок, відповідно до якого загальний розмір 3% річних має становити 368 271,61 грн, інфляційних втрат 1 939 325,28 грн.

Від позивача 23.10.2024 надійшли додаткові пояснення ТОВ Електропівденмонтаж-10, проти контррозрахунку відповідача позивач заперечує.

Ухвалою від 24.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 05.11.2024,11-00 год.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлено.

05.11.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (замовник, відповідач у справі) та Приватним акціонерним товариством «Електропівденмонтаж-10» (підрядник, позивач у справі) було укладено Договір № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 на виконання робіт: «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м.Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок № 2. Приведення кабельного господарства САЕ споживачів 6 кВ у відповідність до НД. Будівельно-монтажні роботи» (надалі за текстом «Договір»).

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 року №1420, на підставі Закону України Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від 06.02.2023 року №2896-ІХ, утворено Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код згідно з ЄДРПОУ 24584661).

Датою державної реєстрації Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом є 11.01.2024, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, правонаступником майна, всіх прав та обов`язків ДП НАЕК Енергоатом, а також відповідачем у даній справі є АТ НАЕК Енергоатом.

Згідно з п. 1.1 Договору замовник доручив, а підрядник зобов`язався виконати роботи на об`єкті ВП ЗАЕС по темі: «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м.Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок № 2. Приведення кабельного господарства САЕ споживачів 6 кВ у відповідність до НД. Будівельно-монтажні роботи».

Вказані роботи відносяться до робіт підвищеної небезпеки (п. 1.5 Договору).

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна робіт за даним Договором зазначається на підставі «Договірної ціни» (невід`ємний Додаток №1 до договору) є твердою та склала: 8 444 381,09 грн.

Відповідно до п.2.5 Договору, оплата виконаних робіт замовником проводиться за підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовником. Оплата Замовником частини ціни робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється з моменту реєстрації Підрядником належним чином оформленої податкової накладної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що підрядник, щомісячно в строк до 20 числа місяця, в якому виконуються роботи, надає замовнику акт виконаних будівельних робіт(ф.КБ-2Б) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) в 5 екземплярах. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф.КБ-2В) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3) у встановленому порядку або направляє мотивовану відмову від приймання робіт.

Згідно з п. 13.1 Договору, він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2022.

Додатковою угодою № 1 від 26.01.2022 до Договору сторони узгодили загальну вартість робіт за Договором в сумі 7 952 063,11 грн, в т.ч. ПДВ 1 325 343,85 грн.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 виключено додаток до додаткової угоди №1 договору № 23077- УКБ/20-121-01-21-10868 «Договірна ціна». Введено новий додаток до договору (додаток № 1 до додаткової угоди №1) № 23077- УКБ/20-121-01-21-10868 «Договірна ціна».

На виконання умов договору позивач виконав на користь відповідача обумовлені договором роботи - «Технічне переоснащення. ВП «Запорізька АЕС», м.Енергодар, Промислова, 133, Енергоблок № 2. Приведення кабельного господарства САЕ споживачів 6 кВ у відповідність до НД. Будівельно-монтажні роботи».

Виконання робіт підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, складеними за формою № КБ-3, а саме: - довідка № 561 від 30.11.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2021 на суму 7 443 368,59 грн; - довідка № 589 від 15.12.2021 про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 з початку будівництва по звітний місяць включно на суму 7952063,11 грн, у тому числі за звітний місяць 508 382,52 грн.

Між сторонами підписані та скріплені печатками наступні документи:

- Акт №02-01-11 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2021 року від 30.11.2021 року;

- Підсумкова відомість ресурсів. Об`єкт: Енергоблок №2. ВП «Запорізька АЕС». м.Енергодар, вул.Промислова, 133 (витрати по факту) за листопад 2021 року.

Тобто, за листопад 2021 року позивачем виконано будівельні роботи по об`єкту будівництва на об`єкті ЗАЕС, загальна вартість яких склала 7 443 680,59 грн., за грудень 2021 виконано робіт з початку будівництва по звітний місяць включно на суму 7 952 063,11 грн, у тому числі за звітний місяць - 508 382,52 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №10104 від 31.10.2022 ДП «НАЕК «Енергоатом» сплатило на користь ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» 2 000 000 грн з зазначенням призначення платежу- технічне переоснащення САЕ енергоблок №2, Акт №561 від 30.11.2021, д.23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 16.11.2021, тобто в рахунок опдати за договором.

За актом звірки взаємних розрахунків, за даними бухгалтерського обліку заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.03.2023 становить 5 952 063,11 грн.

У зв`язку із тим, що відповідачем не було належним чином виконано взяте на себе за Договором зобов`язання по оплаті вартості виконаних позивачем робот, з метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено відповідачеві претензію вих.б/н від 06.12.2022 року, з пропозицією добровільно, у досудовому порядку, сплатити заборгованість за вже виконані позивачем роботи.

Відповідачем відповідь на вказану вимогу не надано, заборгованість не сплачена, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати виконаних робіт за Договором № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані Договором № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно з приписами ст., ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 т. 837 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (частина 1 статті 846 ЦК України).

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 ЦК України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак Договір є укладеним.

Як вже зазначалося судом раніше, в п. 2.5 Договору сторонами узгоджено, оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф.КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 60 календарних днів з дати підписання довідки замовником. Оплата Замовником частини ціни робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється з моменту реєстрації Підрядником належним чином оформленої податкової накладної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Довідка № 561 про вартість виконаних будівельних робіт, на загальну суму 7 443 360,59 грн., підписана позивачем та відповідачем - 30.11.2021, отже відповідач повинен був сплатити вартість виконаних робіт - не пізніше 31.01.2.2022 (60 календарних днів з дати підписання довідки з урахуванням вихідного дня).

Довідка №589 про вартість виконаних будівельних робіт, на загальну суму 7 952 063,11 грн ( в томі числі за звітний місяць -508 382,52 грн) , підписана позивачем та відповідачем - 15.12.2021, отже відповідач повинен був сплатити вартість виконаних робіт - не пізніше 14.02.2022 (60 календарних днів з дати підписання довідки з урахуванням вихідного дня).

Разом з тим, відповідач у строк до 14.02.2022 включно з позивачем за виконані роботи за Договором повністю не розрахувався, матеріали справи не містять доказів повної оплати відповідачем виконаних робіт, згідно умов Договору.

Платіжною інструкцією №10104 від 31.10.2022 підтверджено часткову оплату замовлених послуг, а саме ДП «НАЕК «Енергоатом» перераховано на користь ПрАТ «Електропівденмонтаж-10» 2 000 000 грн в рахунок оплати за договором № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868та на підставі довідки №561.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст., ст. 837, 854 ЦК України не виконав умови Договору № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 в частині оплати виконаних робіт, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за виконані позивачем роботи, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу за виконані роботи в сумі 5 952 063,11 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати за виконані роботи в повному обсязі суду не надав.

Отже, відповідач порушив свої договірні зобов`язання перед позивачем.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаєморозрахунків за період 31.03.2023, скріплений підписами уповноважених осіб сторін та печатками підприємств, в якому відображено, що ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, ВП Запорізька атомна електрична станція визнає заборгованість перед ПАТ Електропівденмонтаж-10 в розмірі 5 952 063,11 грн за договором № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Щодо посилань відповідача на те, що не є можливим підтвердити існуючу заборгованість за Договором на виконання робіт № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021, оскільки оригінали письмових доказів знаходяться на тимчасово окупованій Російською Федерацією території, суд зазначає, що наявні в матеріалах докази, а саме: належним чином посвідчені копії Договору та Довідки про остаточну вартість виконаних робіт, платіжних документів про часткову оплату робіт за спірним Договором, Акту звірки взаємних розрахунків, свідчать про обізнаність відповідача про існуючу заборгованість, а зазначені твердження відповідача суд розцінює як спосіб уникнення відповідальності та виконання умов Договору.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, як такі, що, не містять доказів на спростування відповідних тверджень позивача про несплачену заборгованості.

Суд зазначає, що відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of thee vidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyondreasonabledoubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - «вірогідності доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Також, для забезпечення повноти і всебічності судового розгляду, рівності сторін і змагальності судового процесу, судом було вжито заходи по витребуванню доказів на підставі ст. 81 ГПК України.

Під час розгляду справи судом перевірено та оцінено обґрунтованість причин неподання витребуваних у позивача доказів.

Суд вважає обґрунтованими та підтвердженими поважні причини неможливості надати оригінали Договору на виконання робіт № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 з додатками, додаткові угоди до договору № 23077-УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021 з додатками, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат № 561 від 30.11.2021 та № 589 від 15.12.2021, в зв`язку з їх залишенням на тимчасово окупованій території в місті Енергодар.

Поряд з наведеним, судом також враховано відсутність оригіналів зазначених документів та можливість їх надати, й у відповідача, в зв`язку з захватом військовими РФ ЗАЕС.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується відповідачем виконання позивачем робіт за договором від 05.11.2021. Проте оплата за договором в повному обсязі не здійсненна.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 5 952 063,11 грн за виконані роботи станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 5 592 063,11 грн основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем також на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 458 290,95 грн 3 % річних і 2 293 087,37 грн втрат від інфляції за час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Виходячи із положень статті 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Визначене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у такого боржника в силу закону (ч.2 ст.625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму "інфляційних втрат" як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання з оплати за виконані роботи за Договором № 23077/УКБ/20-121-01-21-10868 від 05.11.2021, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок 3 % річних, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунків за надані послуги та встановлено, що даний розрахунок виконаний вірно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 458 290,95 грн заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

Зазначена сума 3% річних не підлягає зменшенню з наведених вище підстав, суд не приймає доводи відповідача з цього питання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунок інфляційних втрат, які нараховані за порушення відповідачем строків розрахунку за виконані роботи, наданий позивачем.

Так за розрахунком суду інфляційні втрати за заявлений позивачем період склали 2 293 085,14 грн, тобто в меншому розмірі, ніж заявлено позивачем.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню судом, але в розмірі 2 293 085,14 грн.

Суд не погоджується з контррозрахунком сум річних відсотків та інфляційних втрат, наданим відповідачем та відхиляє доводи останнього, викладені у відзиві, щодо розмежування строку оплати вартості робіт без ПДВ та сплати суми ПДВ, суд відхиляє з огляду на наступне.

В розділі 2 договору визначено вартість робіт та порядок оплати.

Отже до вартості (ціни) виконаних робіт включений ПДВ.

Податок на додану вартість (ПДВ) це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем.

Таким чином, встановлений у п. 2.5 договору строк оплати виконаних робіт (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості виконаних робіт, у тому числі ПДВ.

Положення п. 2.5 Договору щодо оплати замовником частини робіт у розмірі суми ПДВ з моменту реєстрації підрядником належним чином оформленої податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості виконаних робіт, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно частини першої статті 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуг і не підлягає відокремленню.

Враховуючи вищевикладене, заперечення відповідача не звільняють його як замовника від обов`язку здійснити повну оплату за виконані позивачем підрядні роботи, в тому числі суми ПДВ, у встановлений договором строк.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі Руїс Торіха проти Іспанії, Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах Проніна проти України (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

Позивач надав докази в підтвердження наявності заборгованості.

Відповідач не спростував доводи позивача, не надав доказів оплати заборгованості.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Інші доводи та докази учасників справи, детальну оцінку яких не наведено у рішенні, позаяк вони не покладені судом в його основу, не спростовують вищевикладених висновків суду.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до приписів ст.4 Закону України «Про судовий збір», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 104 441,27 грн.

Враховуючи, що при зверненні з позовом ПАТ «Електропівденмонтаж-10» було сплачено судовий збір в розмірі 104 446,18 грн, різниця підлягає поверненню позивачу з державного бюджету на підставі приписів ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 3, 12, 20, 129, 232, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10» задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10 (вул. Жаботинського Леоніда, буд. 25, приміщення 13, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00121844) основний борг в сумі 5 952 063 (п`ять мільйонів дев`ятсот п`ятдесят дві тисячі шістдесят три) гривня 11 коп, 3% річних в сумі 458 290 (чотириста п`ятдесят вісім тисяч двісті дев`яносто) гривні 95 коп, інфляційні втрати в сумі 2 293 085 (два мільйони двісті дев`яносто три тисячі вісімдесят п`ять) гривень 14 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) на користь Приватного акціонерного товариства Електропівденмонтаж-10 (вул. Жаботинського Леоніда, буд. 25, приміщення 13, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код юридичної особи 00121844) судовий збір в сумі 104 441 (сто чотири тисячі чотириста сорок одна) гривня 27 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копії рішення надіслати сторонам спору.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту за правилами, визначеними ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 13.11.2024.

Суддя Л.М.Сушко