Ухвала

від 15.11.2024 по справі 910/13979/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.11.2024Справа № 910/13979/24

Суддя господарського суду міста Києва Ломака В.С., розглянувши

заяву Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України"

до 1. Міністерства юстиції України

2. ОСОБА_1

про забезпечення позову,

Без повідомлення учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Всеукраїнська громадська організація "Федерація боксу України" (далі - заявник, Організація) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Міністерство) та ОСОБА_1 з позовом про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства від 30.10.2024 року № 3106/5.

В обґрунтування пред`явлених вимог Організація посилалася на те, що оскаржуваним наказом було задоволено скаргу ОСОБА_1 від 18.06.2024 року та визнано вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон) і анульовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.06.2024 року № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою Оксаною Сергіївною щодо заявника.

Оскільки анульована Міністерством реєстраційна дія, яка була вчинена реєстратором з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, безпосередньо стосується заявника, а в оскаржуваному наказі від 30.10.2024 року № 3106/5 Міністерством не було враховано факту відсутності у скаржника - ОСОБА_1 права на подання відповідної скарги, чим були порушені права Організації, остання просила суд визнати його протиправним та скасувати.

Разом із позовною заявою Організація подала заяву від 13.11.2024 року, в якій просила суд вжити заходи забезпечення пред`явленого нею позову шляхом заборони до набрання рішенням у справі законної сили Міністерству та/або його територіальним органам, структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства, а також будь-яким особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, державним реєстраторам у розумінні Закону (нотаріусам (державним та приватним)) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виконання наказу від 30.10.2024 року № 3106/5, у тому числі шляхом заборони скасовувати/анулювати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.06.2024 року № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою Оксаною Сергіївною щодо Організації (ідентифікаційний код юридичної особи 21685290).

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказував на те, що оскаржуваним наказом було задоволено скаргу ОСОБА_1 від 18.06.2024 року та визнано вчиненою з порушенням Закону і анульовано реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.06.2024 року № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою Оксаною Сергіївною щодо заявника.

Зазначену реєстраційну дію було проведено з метою відображення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про Організацію, що обумовлені рішеннями Конференції Федерації боксу України (вищий орган управління заявника), оформленими протоколом № 1 Позачергової Конференції Федерації боксу України від 08.06.2024 року, до порядку денного засідання якої були внесені питання, зокрема, щодо припинення повноважень діючого Президента та обрання нового Президента Організації, а також уповноваження особи здійснювати всі необхідні дії для проведення державної реєстрації змін до установчих документів заявника.

У той же час, оспорюваним наказом Міністерства були порушені права та інтереси Організації, оскільки анульована реєстраційна дія стосується безпосередньо заявника, у той час як документи, подані для проведення відповідної реєстраційної дії, а також зазначені в них відомості, відповідають вимогам Статуту Організації, а державним реєстратором вчинено реєстраційну дію відповідності до вимог чинного законодавства України. Також, при складенні та підписанні спірного наказу від 30.10.2024 року № 3106/5 Міністерством не було враховано факту відсутності у скаржника - ОСОБА_1 права на подання відповідної скарги.

Підставою для скасування відповідної реєстраційної дії Міністерством визначено порушення вимог пункту 20.2 статті 20 Статуту Організації щодо того, що Президентом цієї юридичної особи може бути обрана будь-яка дієздатна особа, яка є громадянином України та є делегатом Конференції Федерації боксу України, з урахуванням чого ОСОБА_2 , як не делегат, не міг бути обраним Президентом Організації. Проте, вказане твердження, на думку заявника, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 (кандидатура якого на посаду Президента Федерації боксу України була підтримана більш ніж 10 осередками) був уповноваженим брати участь в Позачерговій Конференції в якості делегата на посаду президента ФБУ, що підтверджується листом ГО "Житомирська обласна федерація боксу" від 03.05.2024 року № 2 та протоколом засідання виконкому ГО "Житомирська обласна федерація боксу" від 03.05.2024 року, які надіслані Організації в порядку пункту 8.5 статті 8 Статуту Організації. Більше того, такі відомості були надані відповідній колегії Міністерства разом з поясненнями щодо скарги, однак наведена інформація була повністю проігнорована.

Крім того, ОСОБА_1 не був належним скаржником та особою, яка мала право оскаржувати реєстраційну дію, проведену з метою відображення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змін до відомостей про Організацію, пов`язаних із зазначеними вище рішеннями Конференції Федерації боксу України. Так, між президентством у Федерації боксу України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мало місце перебування на посаді Президента федерації ОСОБА_3 . У той же час, відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 року в справі № 910/14451/22, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Державного реєстратора - заступника начальника відділу державної реєстрації друкованих ЗМІ та громадських формувань у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції України (м. Київ) "Про державну реєстрацію змін до відомостей ФБУ, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.06.2022 року № 542; визнання протиправною та скасування реєстраційної дії/запису від 15.06.2022 року № 1000741070020017139, вчиненого Державним реєстратором у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Організації (код ЄДРПОУ 21685290). Вказана реєстраційна дія, оскаржувана в межах судової справи № 910/14451/22, серед іншого, стосувалася того, що згідно з нею було включено відомості про керівника Виконавчого комітету Організації - Президента Шевченка К.В.; виключено відомості про керівника Виконавчого комітету ФБУ Президента ОСОБА_1 При цьому, на час прийняття оскаржуваного наказу від 30.10.2024 року № 3106/5, повний текст постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 року в справі № 910/14451/22 вже був оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень, з огляду на що Міністерство (яке до того ж було учасником справи № 910/14451/22) мало бути обізнане про обставини, вказані в означеному судовому рішенні касаційного господарського суду.

За таких обставин, рішення Конференції Федерації боксу України від 08.06.2024 року та відповідні реєстраційні дії на підставі таких рішень не могли мати впливу та порушувати права й інтереси ОСОБА_1 .

Враховуючи вищенаведені обставини, заявник вказував на те, що виконання оскаржуваного наказу Міністерства наразі становить собою загрозу функціонування керівних органів Федерації боксу України, втручання у діяльність Організації сторонньої особи - ОСОБА_1 , якого місцеві осередки ФБУ не вважали за доцільне обирати Президентом. Крім того, заявник звернув увагу на можливе ускладнення подальшої діяльності Організації як найвищого органу у галузі боксу як виду спорту та унеможливлення подальших спортивних заходів.

Організація також наголошувала, що забезпечення позову є необхідним, оскільки наслідком виконання оскаржуваного наказу стане припинення повноважень обраного відповідно до положень Закону та Статуту Президента Федерації боксу України та зміна засобів зв`язку ФБУ. Також, виконання означеного наказу призведе до відновлення Президентом ФБУ особи, яку не було обрано та призначено у відповідності до положень Статуту, що підтверджується змістом постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 року в справі № 910/14451/22.

Крім того, виконання спірного у даній справі наказу Міністерства може призвести до незворотних наслідків та неможливості відновити попереднє становище, оскільки формальне відновлення Президентом ФБУ ОСОБА_1 поза передбаченим Статутом способом може призвести до подання ним заяв про відмову від позову, як це вже мало місце на стадії касаційного провадження у справі № 910/14451/22, що є процесуальним зловживанням. Більше того, ОСОБА_1 вже вчиняв дії щодо виключення з ЄДР (реєстраційна дія від 14.05.2024 року № 1000741070027017139) інформації про підписантів ФБУ (Віце Президента ФБУ, Генерального секретаря ФБУ) в непередбачений Статутом Організації спосіб, які є підписантами обраними не лише на Конференції ФБУ, а й в силу положень Статуту Організації.

Відповідно до частини 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з положеннями частини 5 статті 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Положеннями частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Розглянувши подану Організацією заяву про забезпечення позову від 13.11.2024 року, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

З аналізу положень статті 136 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що означеною нормою процесуального права передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Тобто, за змістом частини 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 3 означеної статті Кодексу суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Системний аналіз положень частини 1 статті 136 і 137 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

У вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року в справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року в справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Також судом враховано висновок, викладений у Рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 року № 4-рп/2011 щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями 151, 152, 153 Цивільного процесуального кодексу України, "з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За результатами дослідження поданих заявником документів, суд дійшов висновку про обґрунтованість тверджень останнього про те, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову призведе до загрози функціонування керівних органів Федерації боксу України та ускладнення подальшої діяльності Організації як найвищого органу у галузі боксу як виду спорту.

Суд також звертає увагу на те, що Організація звернулася до суду з немайновою позовною вимогою про визнання протиправним та скасування спірного наказу Міністерства, а відтак у даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому, у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявлених заходів забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на викладене, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову та виконання спірного у даній справі наказу Міністерства може призвести до незворотних наслідків і неможливості відновити попереднє становище, оскільки формальне відновлення Президентом ФБУ ОСОБА_1 може призвести до подання ним заяв про відмову від позову, як це вже мало місце 10.06.2024 року на стадії касаційного провадження у справі № 910/14451/22. Більше того, ОСОБА_1 вже вчиняв дії щодо виключення з ЄДР (реєстраційна дія від 14.05.2024 року № 1000741070027017139) інформації про підписантів ФБУ (Віце Президента ФБУ, Генерального секретаря ФБУ) в непередбачений Статутом Організації спосіб, які є підписантами обраними не лише на Конференції ФБУ, а й в силу положень Статуту Організації.

При вирішенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову судом також враховано, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального та ефективного захисту прав позивача, у разі задоволення позовних вимог.

В аспекті наведеного, суд враховує, що господарським судом вже розглядалися та наразі розглядаються справи (№ 910/14451/22, № 910/14618/23, № 910/7194/24) щодо оскарження, зокрема, рішення Позачергової конференції Організації, оформленого протоколом від 09.09.2023 року, рішення Позачергової Конференції Організації, що оформлені протоколом від 08.06.2024 року, та дій державних реєстраторів про вчинення відповідних реєстраційних записів про зміну складу керівних органів Організації, що свідчить про можливість збільшення кількості переданих на вирішення суду спорів щодо одних і тих самих по суті правовідносин (спору щодо правомочності органів управління заявника), а отже існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого наразі кола суб`єктів спірних правовідносин, що можливе не інакше як шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання оскаржуваного наказу, зокрема, і щодо зміни керівних органів заявника.

Отже, на даній стадії процесу заборона вчинення конкретних реєстраційних дій щодо юридичної особи (Організації), які можуть бути вчинені на підставі оскаржуваного у даній справі наказу, буде спрямована на забезпечення ефективного захисту прав позивача, у разі визнання судом обґрунтованими пред`явлених ним вимог та їх задоволення, недопущення вчинення дій, які потягнуть необхідність подання нових позовів, оскільки обраний спосіб захисту в даній справі не буде ефективним.

При вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, судом оцінено, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти та дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві Організації від 13.11.2024 року, буде мати наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення конкретних реєстраційних дій на виконання оскаржуваного наказу Міністерства жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідачів, адже такі заходи мають тимчасовий характер та фіксують наявний стан керівних органів Організації, що наразі внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас, такий захід забезпечення позову здатний запобігти розширенню пред`явлених позовних вимог і кола учасників справи та буде сприяти забезпеченню принципам судочинства щодо ефективного захисту прав в судовому процесі (в межах одного провадження).

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону встановлено, що підставою для відмови у державній реєстрації є те, що у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії. Отже, вищезазначеним нормативно-правовим актом передбачений такий вид заходу забезпечення позову, як заборона проведення реєстраційної дії, що узгоджується з нормою пункту 10 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд враховує, що у даному випадку заявник просив заборонити вчиняти конкретні реєстраційні дії на виконання оскаржуваного наказу Міністерства, який є предметом спору в даній справі. Відтак, наведений вид забезпечення позову не підпадає під заборону, встановлену пунктом 4 частини 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, та повністю узгоджується з предметом спору в справі.

Заборона реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Організації. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, пов`язаних із управлінням юридичною особою, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року в справі № 915/508/18, від 12.03.2020 року в справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 року в справі № 902/1051/19, від 07.09.2020 року в справі № 904/1766/20, від 20.03.2024 року в справі № 910/12693/23.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2021 року в справі № 906/781/21 зазначив, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

У цьому випадку, заборона вчинення реєстраційних дій в ЄДР стосується лише виконання спірного наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2024 року № 3106/5, тобто фактично щодо зміни керівника Організації.

Слід зазначити, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 року в справі № 910/16868/19.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову в цій справі не є тотожним з позовними вимогами, є адекватними та ефективними, а також носять тимчасовий характер, не завдають шкоди та збитків іншим учасникам справи. Разом із тим, вжиття вказаних заявником заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів Організації у разі задоволення позову.

Відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів відповідно до частини 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду, для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Враховуючи відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими Організацією та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вимагати від заявника зустрічного забезпечення.

Крім того, суд зазначає, що відповідачі чи інші зацікавлені особи не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення відповідно до статті 141 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, заява Організації про забезпечення позову від 13.11.2024 року визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 136-141, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України" про забезпечення позову від 13.11.2024 року задовольнити.

2. До набрання законної сили судовим рішенням у справі заборонити Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним)) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2024 року № 3106/5, у тому числі шляхом заборони скасовувати/анулювати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 12.06.2024 року № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою Оксаною Сергіївною щодо Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України" (ідентифікаційний код юридичної особи 21685290).

3. Дана ухвала є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження та може бути пред`явлена до виконання до 15.11.2027 року.

5. Стягувач: Всеукраїнська громадська організація "Федерація боксу України" (01034, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51/53, офіс 54; код ЄДРПОУ 21685290).

6. Боржник: Міністерство юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Архітектора Городецького, будинок 13; код ЄДРПОУ 00015622).

7. Ухвала може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Ломака Вікторія Сергіївна