Постанова

від 17.02.2025 по справі 910/13979/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2025 р. Справа № 910/13979/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Артюхов Д.С.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Лошадкіна В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 (суддя Ломака В.С.)

за заявою Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України"

про забезпечення позову

у справі № 910/13979/24 Господарського суду міста Києва

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Федерація боксу України"

до: 1. Міністерства юстиції України

2. ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви

Всеукраїнська громадська організація "Федерація боксу України" (далі - ФБУ, заявник, позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із заявою від 13.11.2024 про забезпечення позову, в якій просила суд до набрання рішенням у цій справі законної сили забезпечити позов шляхом заборони Міністерству юстиції України (відповідач-1) та/або його територіальним органам, структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким особам, які перебувають у трудових відносинах із суб`єктом державної реєстрації, державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (нотаріусам (державним та приватним)) вчиняти будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) щодо виконання наказу від 30.10.2024 № 3106/5, у тому числі шляхом заборони скасовувати/анулювати реєстраційну дію в ЄДР від 12.06.2024 № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою Оксаною Сергіївною (далі - Агафонова О.С.) щодо ФБУ (ідентифікаційний код юридичної особи 21685290).

Зазначена заява обґрунтована тим, що забезпечення позову є необхідним, оскільки наслідком виконання оспорюваного наказу Міністерства юстиції України стане припинення повноважень обраного відповідно до положень закону та статуту ФБУ президента ФБУ та зміна засобів зв`язку ФБУ. Також, виконання вказаного наказу призведе до відновлення президентом ФБУ особи, яку не було обрано та призначено відповідно до положень статуту, що підтверджується змістом постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 910/14451/22.

Крім того, за доводами заявника, виконання спірного наказу Міністерства юстиції України може призвести до незворотних наслідків та неможливості відновити попереднє становище, оскільки формальне відновлення президентом ФБУ ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач-2) поза передбаченим статутом способом може призвести до подання ним заяв про відмову від позову, як це вже мало місце на стадії касаційного провадження у справі № 910/14451/22, що є процесуальним зловживанням. Більше того, ОСОБА_1 вже вчиняв дії щодо виключення з ЄДР (реєстраційна дія від 14.05.2024 № 1000741070027017139) інформації про підписантів ФБУ (віцепрезидента ФБУ, генерального секретаря ФБУ) в непередбачений статутом ФБУ спосіб, які є підписантами, обраними не лише на конференції ФБУ, а й у силу положень статуту ФБУ.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24 заяву ФБУ про забезпечення позову від 13.11.2024 задоволено. До набрання законної сили судовим рішенням у справі заборонено Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним)) вчиняти будь-які реєстраційні дії в ЄДР щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № 3106/5, у тому числі шляхом заборони скасовувати/анулювати реєстраційну дію в ЄДР від 12.06.2024 № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою О.С. щодо ФБУ (ідентифікаційний код юридичної особи 21685290).

При постановленні зазначеної ухвали місцевий господарський суд визнав обґрунтованими твердження заявника про те, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову призведе до загрози функціонування керівних органів ФБУ та ускладнення подальшої діяльності цієї організації як найвищого органу у галузі боксу як виду спорту.

Також суд першої інстанції визнав обґрунтованими твердження заявника про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову та виконання спірного у даній справі наказу Міністерства юстиції України може призвести до незворотних наслідків і неможливості відновити попереднє становище, оскільки формальне відновлення президентом ФБУ ОСОБА_1 може призвести до подання ним заяв про відмову від позову, як це вже мало місце 10.06.2024 на стадії касаційного провадження у справі № 910/14451/22. Більше того, ОСОБА_1 вже вчиняв дії щодо виключення з ЄДР (реєстраційна дія від 14.05.2024 № 1000741070027017139) інформації про підписантів ФБУ (віцепрезидента ФБУ, генерального секретаря ФБУ) в непередбачений статутом ФБУ спосіб, які є підписантами, обраними не лише на конференції ФБУ, а й у силу положень статуту ФБУ.

За висновком місцевого господарського суду, на даній стадії процесу заборона вчинення конкретних реєстраційних дій щодо юридичної особи (ФБУ), які можуть бути вчинені на підставі оспорюваного у даній справі наказу, буде спрямована на забезпечення ефективного захисту прав позивача, у разі визнання судом обґрунтованими пред`явлених ним вимог та їх задоволення, недопущення вчинення дій, які потягнуть необхідність подання нових позовів, оскільки обраний спосіб захисту в даній справі не буде ефективним.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що запропоновані ФБУ заходи забезпечення позову в цій справі не є тотожними з позовними вимогами, є адекватними та ефективними, а також носять тимчасовий характер, не завдають шкоди та збитків іншим учасникам справи. Разом із тим, вжиття вказаних заявником заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів позивача в разі задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із постановленою ухвалою, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ФБУ про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що:

- оскаржуваною ухвалою порушено основні засади господарського судочинства, передбачені ст. 129 Конституції України та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не забезпечено рівність усіх учасників господарського процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; при ухваленні рішення суд не врахував усіх обставин, що мають значення для справи;

- ФБУ не наведено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди її правам та інтересам до прийняття у справі судового рішення, викладені аргументи не підтверджені жодними доказами;

- не обґрунтовано про існування обставин, які б унеможливили захист прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову або ускладнювали б відновлення таких прав та інтересів при виконанні судового рішення в межах заявлених позовних вимог;

- в оскаржуваній ухвалі відсутні докази, мотиви, якими суд обґрунтовує свої висновки про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання судового рішення або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст і підстави заяви ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги

ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду із заявою про приєднання до апеляційної скарги, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу Міністерства юстиції України та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ФБУ про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Відповідач-2 вважає, що оскаржувана відповідачем-1 ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України не допускається (відповідна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 910/4445/21).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.02.2025 о 10:40.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 про приєднання до апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24 та приєднано ОСОБА_1 до зазначеної апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24; відкладено розгляд апеляційної скарги на 17.02.2025 о 10:45.

Позиції учасників справи

ФБУ у відзиві на апеляційну скаргу та заяву про приєднання до апеляційної скарги проти апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги заперечує і просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги Міністерства юстиції України, до якої приєднався ОСОБА_1 , а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Також, ФБУ подала до Північного апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення у даній справі.

Явка представників учасників апеляційного провадження. Клопотання учасників апеляційного провадження

У судове засідання 17.02.2025 з`явились представники позивача та відповідача-2.

Представник відповідача-1 в судове засідання 17.02.2025 не з`явився.

Разом із тим, 14.02.2025 відповідачем-1 подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи на інший день. Зазначене клопотання обґрунтоване тим, що Міністерство юстиції України не може забезпечити явку свого представника в судове засідання у даній справі, призначене на 17.02.2025 о 10:45, у зв`язку з участю в інших судових засіданнях; також два представники Міністерства юстиції України Барановська А.М. та Субота О.В. перебувають у щорічних відпустках.

Розглянувши в судовому засіданні 17.02.2025 клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи, вислухавши думку представників учасників апеляційного провадження, присутніх у судовому засіданні, враховуючи, що явка представників учасників апеляційного провадження в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника відповідача-1 не перешкоджає розгляду його апеляційної скарги, до якої приєднався відповідач-2, зважаючи, що розгляд апеляційної скарги вже продовжений та відкладався, і представником відповідача-1 в судовому засіданні 11.02.2025 надавались пояснення по суті апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

13.11.2024 ФБУ звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № 3106/5.

В обґрунтування позовних вимог ФБУ послалася на те, що оспорюваним наказом було задоволено скаргу ОСОБА_1 від 18.06.2024 та визнано вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон) і анульовано реєстраційну дію в ЄДР від 12.06.2024 № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою О.С. щодо заявника.

Посилаючись на те, що анульована Міністерством юстиції України реєстраційна дія, яка була вчинена реєстратором із дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, безпосередньо стосується заявника, а в оспорюваному наказі від 30.10.2024 № 3106/5 Міністерством юстиції України не було враховано факту відсутності у скаржника - ОСОБА_1 , права на подання відповідної скарги, чим були порушені права ФБУ, остання просила суд визнати його протиправним та скасувати.

Разом із позовною заявою ФБУ подала до суду заяву від 13.11.2024, в якій просила суд вжити заходи забезпечення пред`явленого нею позову шляхом заборони до набрання рішенням у справі законної сили Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, державним реєстраторам у розумінні Закону (нотаріусам (державним та приватним)) вчиняти будь-які реєстраційні дії в ЄДР щодо виконання наказу від 30.10.2024 № 3106/5, у тому числі шляхом заборони скасовувати/анулювати реєстраційну дію в ЄДР від 12.06.2024 № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою О.С. щодо ФБУ (ідентифікаційний код юридичної особи 21685290).

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник вказував на те, що:

- спірним наказом було задоволено скаргу ОСОБА_1 від 18.06.2024 та визнано вчиненою з порушенням Закону і анульовано реєстраційну дію в ЄДР від 12.06.2024 № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою О.С. щодо заявника;

- зазначену реєстраційну дію було проведено з метою відображення в ЄДР змін до відомостей про ФБУ, що обумовлені рішеннями конференції ФБУ (вищий орган управління заявника), оформленими протоколом № 1 позачергової конференції ФБУ від 08.06.2024, до порядку денного засідання якої були внесені питання, зокрема, щодо припинення повноважень діючого президента та обрання нового президента ФБУ, а також уповноваження особи здійснювати всі необхідні дії для проведення державної реєстрації змін до установчих документів заявника;

- у той же час, оспорюваним наказом Міністерства юстиції України були порушені права та інтереси ФБУ, оскільки анульована реєстраційна дія стосується безпосередньо заявника, у той час як документи, подані для проведення відповідної реєстраційної дії, а також зазначені в них відомості, відповідають вимогам статуту ФБУ, а державним реєстратором вчинено реєстраційну дію відповідно до вимог чинного законодавства України. Також, при складенні та підписанні спірного наказу від 30.10.2024 № 3106/5 Міністерством юстиції України не було враховано факту відсутності у скаржника - ОСОБА_1 , права на подання відповідної скарги;

- підставою для скасування відповідної реєстраційної дії Міністерством юстиції України визначено порушення вимог пункту 20.2 статті 20 статуту ФБУ щодо того, що президентом цієї юридичної особи може бути обрана будь-яка дієздатна особа, яка є громадянином України та є делегатом конференції ФБУ, з урахуванням чого ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) як не делегат не міг бути обраним президентом ФБУ. Проте, вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_2 (кандидатура якого на посаду президента ФБУ була підтримана більш ніж 10 осередками) був уповноваженим брати участь у позачерговій конференції в якості делегата на посаду президента ФБУ, що підтверджується листом Громадської організації "Житомирська обласна федерація боксу" від 03.05.2024 № 2 та протоколом засідання виконкому Громадської організації "Житомирська обласна федерація боксу" від 03.05.2024, які надіслані ФБУ в порядку пункту 8.5 статті 8 статуту ФБУ. Більше того, такі відомості були надані відповідній колегії Міністерства юстиції України разом із поясненнями щодо скарги, однак наведена інформація була повністю проігнорована;

- крім того, ОСОБА_1 не був належним скаржником та особою, яка мала право оскаржувати реєстраційну дію, проведену з метою відображення в ЄДР змін до відомостей про ФБУ, пов`язаних із зазначеними вище рішеннями конференції ФБУ. Так, між президентством у ФБУ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мало місце перебування на посаді президента ФБУ ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ). У той же час, відповідно до висновків, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 910/14451/22, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора - заступника начальника відділу державної реєстрації друкованих ЗМІ та громадських формувань у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції України (м. Київ) "Про державну реєстрацію змін до відомостей ФБУ, що містяться в ЄДР, від 15.06.2022 № 542; визнання протиправною та скасування реєстраційної дії/запису від 15.06.2022 № 1000741070020017139, вчиненого державним реєстратором в ЄДР щодо ФБУ (код ЄДРПОУ 21685290). Вказана реєстраційна дія, оспорювана в межах судової справи № 910/14451/22, серед іншого, стосувалася того, що згідно з нею було включено відомості про керівника виконавчого комітету ФБУ - президента ОСОБА_3 ; виключено відомості про керівника виконавчого комітету ФБУ президента ОСОБА_1 . При цьому, на час прийняття оспорюваного наказу від 30.10.2024 № 3106/5, повний текст постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 910/14451/22 вже був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з огляду на що Міністерство юстиції України (яке до того ж було учасником справи № 910/14451/22) мало бути обізнане про обставини, вказані в зазначеному судовому рішенні Касаційного господарського суду;

- за таких обставин, рішення конференції ФБУ від 08.06.2024 та відповідні реєстраційні дії на підставі таких рішень не могли мати впливу та порушувати права й інтереси ОСОБА_1 ;

- відтак виконання оспорюваного наказу Міністерства юстиції України наразі становить собою загрозу функціонування керівних органів ФБУ, втручання у діяльність ФБУ сторонньої особи - ОСОБА_1 , якого місцеві осередки ФБУ не вважали за доцільне обирати президентом. Крім того, можливе ускладнення подальшої діяльності ФБУ як найвищого органу у галузі боксу як виду спорту та унеможливлення подальших спортивних заходів;

- забезпечення позову є необхідним, оскільки наслідком виконання оспорюваного наказу стане припинення повноважень обраного відповідно до положень Закону та статуту президента ФБУ та зміна засобів зв`язку ФБУ. Також, виконання зазначеного наказу призведе до відновлення президентом ФБУ особи, яку не було обрано та призначено відповідно до положень статуту, що підтверджується змістом постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2024 в справі № 910/14451/22;

- крім того, виконання спірного у даній справі наказу Міністерства юстиції України може призвести до незворотних наслідків та неможливості відновити попереднє становище, оскільки формальне відновлення президентом ФБУ ОСОБА_1 поза передбаченим статутом способом може призвести до подання ним заяв про відмову від позову, як це вже мало місце на стадії касаційного провадження у справі № 910/14451/22, що є процесуальним зловживанням. Більше того, ОСОБА_1 вже вчиняв дії щодо виключення з ЄДР (реєстраційна дія від 14.05.2024 № 1000741070027017139) інформації про підписантів ФБУ (віцепрезидента ФБУ, генерального секретаря ФБУ) в непередбачений статутом ФБУ спосіб, які є підписантами, обраними не лише на конференції ФБУ, а й у силу положень статуту ФБУ.

Місцевий господарський суд за результатами розгляду вказаної заяви позивача про забезпечення позову дійшов висновку про наявність правових підстав для її задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Частиною першою статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Вжиття заходів забезпечення позову (за наявності достатніх підстав) є невід`ємним елементом досягнення завдань господарського судочинства, інакше реальний захист порушених прав позивача та їх відновлення можуть стати недосяжними чи істотно ускладнитися.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Так, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Згідно з п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 ГПК України).

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 ГПК України дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви із застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені у ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 ГПК України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 916/4385/23.

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Таким чином, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття таких заходів.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені в постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 26.10.2020 у справі № 907/477/20, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21 та від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 01.04.2020 у справі № 910/12661/19, від 14.05.2020 у справі № 922/2277/19, від 15.06.2020 у справі № 910/12641/19, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19, від 25.02.2021 у справі № 910/6729/20, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції правильно вказав, що в ФБУ звернулася до суду з немайновою позовною вимогою про визнання протиправним та скасування спірного наказу Міністерства юстиції України, який за своєю суттю є немайновим, відтак у даному випадку підлягає дослідженню така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною п`ятою статті 137 ГПК України визначено заборони, які встановлені суду, щодо вжиття конкретних заходів забезпечення позову в корпоративних правовідносинах. Зокрема, згідно з п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається заборона здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Разом із тим, пунктом 2 частини першої статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації, як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19 та від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20.

При цьому, як слушно враховано судом першої інстанції, в даному випадку заявник просив заборонити вчиняти конкретні реєстраційні дії на виконання наказу Міністерства юстиції України, який є предметом спору в даній справі. Відтак, наведений вид забезпечення позову не підпадає під заборону, встановлену п. 4 ч. 5 ст. 137 ГПК України, та повністю узгоджується з предметом спору в справі.

Разом із тим, постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову не існує; їх вжиття (або відмова у такому) залежить від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.10.2024 у справі № 913/289/24.

Утім, у будь-якому разі заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом і підставою позову.

Обрання належного заходу забезпечення позову, що відповідає предмету спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Водночас необхідно зважати на потребу дотримання балансу інтересів, неможливість порушення чи безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками судового процесу.

За результатами дослідження поданих заявником (позивачем) документів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість тверджень позивача про те, що невжиття зазначених ним заходів забезпечення позову призведе до загрози функціонування керівних органів ФБУ та ускладнення її подальшої діяльності як найвищого органу у галузі боксу як виду спорту. Так, виконання спірного у даній справі наказу Міністерства юстиції України може призвести до незворотних наслідків і неможливості відновити попереднє становище, оскільки формальне відновлення президентом ФБУ ОСОБА_1 може призвести до подання ним заяв про відмову від позову, як це вже мало місце 10.06.2024 на стадії касаційного провадження у справі № 910/14451/22. Більше того, ОСОБА_1 вже вчиняв дії щодо виключення з ЄДР (реєстраційна дія від 14.05.2024 № 1000741070027017139) інформації про підписантів ФБУ (віцепрезидента ФБУ, генерального секретаря ФБУ) в непередбачений статутом ФБУ спосіб, які є підписантами, обраними не лише на конференції ФБУ, а й у силу положень статуту ФБУ.

В аспекті наведеного, судом першої інстанції слушно враховано, що господарським судом вже розглядалися та наразі розглядаються справи (№ 910/14451/22, № 910/14618/23, № 910/7194/24) щодо оскарження, зокрема, рішення позачергової конференції ФБУ, оформленого протоколом від 09.09.2023, рішення позачергової конференції ФБУ, оформленого протоколом від 08.06.2024, та дій державних реєстраторів щодо вчинення відповідних реєстраційних записів про зміну складу керівних органів ФБУ, що свідчить про можливість збільшення кількості переданих на вирішення суду спорів щодо одних і тих самих по суті правовідносин (спору щодо правомочності органів управління заявника), а отже, існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого наразі кола суб`єктів спірних правовідносин, що можливе не інакше як шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" вчиняти будь-які реєстраційні дії на виконання спірного наказу, зокрема, і щодо зміни керівних органів заявника.

Отже, на даній стадії процесу заборона вчинення конкретних реєстраційних дій щодо юридичної особи (ФБУ), які можуть бути вчинені на підставі оспорюваного в даній справі наказу, буде спрямована на забезпечення ефективного захисту прав позивача, у разі визнання судом обґрунтованими пред`явлених ним вимог та їх задоволення, недопущення вчинення дій, які потягнуть необхідність подання нових позовів, оскільки обраний спосіб захисту в даній справі не буде ефективним.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, місцевим господарським судом також оцінено, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов обґрунтованого висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зазначеним у заяві ФБУ від 13.11.2024, матиме наслідком збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення конкретних реєстраційних дій на виконання спірного наказу Міністерства юстиції України жодним чином не обмежить права та законні інтереси відповідачів, адже такі заходи мають тимчасовий характер та фіксують наявний стан керівних органів ФБУ, що наразі внесені до ЄДР. Водночас, такий захід забезпечення позову здатний запобігти розширенню пред`явлених позовних вимог і кола учасників справи та буде сприяти забезпеченню принципам судочинства щодо ефективного захисту прав у судовому процесі (в межах одного провадження).

При цьому, місцевим господарським судом враховано, що заборона реєстраторам вносити відповідні зміни до ЄДР є тимчасовою і не має наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності ФБУ. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання ймовірним порушенням прав позивача, пов`язаних з управлінням юридичною особою, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Верховний Суд у постанові від 03.05.2021 у справі № 906/781/21 вказав, що постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, у цьому випадку заборона вчинення реєстраційних дій в ЄДР стосується лише виконання спірного наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № 3106/5, тобто фактично щодо зміни керівника ФБУ.

Заборона вчинення реєстраційних дій саме щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № 3106/5 узгоджується з предметом спору в даній справі.

У такий спосіб окреслюється вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняється вчиняти, попереджаються потенційні обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність.

Застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони визначених реєстраційних дій не створює невиправданих перешкод у здійсненні статутної та економічної діяльності юридичної особи, однак запобігає розширенню пред`явлених позовних вимог, кола учасників справи, сприяє забезпеченню принципу ефективного захисту прав у судовому процесі.

На переконання суду апеляційної інстанції, заявлений позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони Міністерству юстиції України та/або його територіальним органам, структурним підрозділам, у тому числі, але не виключно Офісу протидії рейдерству, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, а також будь-яким особам, які перебувають у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (нотаріусам (державним та приватним)) вчиняти будь-які реєстраційні дії в ЄДР щодо виконання наказу Міністерства юстиції України від 30.10.2024 № 3106/5, у тому числі шляхом заборони скасовувати/анулювати реєстраційну дію в ЄДР від 12.06.2024 № 1000741070028017139 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену державним реєстратором Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Агафоновою О.С. щодо ФБУ, є співмірним і таким, що забезпечує баланс інтересів сторін.

Також, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що такий захід забезпечення позову співвідноситься з предметом позову (існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги), однак не є тотожним із позовними вимогами та відповідає обставинам справи. Встановлена заборона не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямована лише на збереження існуючого становища сторін до закінчення розгляду справи.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що запропоновані заявником заходи забезпечення позову в цій справі не є тотожними з позовними вимогами, є адекватними та ефективними, а також носять тимчасовий характер, не завдають шкоди та збитків іншим учасникам справи. Разом із тим, вжиття вказаних заявником заходів забезпечення позову спрямоване виключно на збереження існуючого становища та на ефективний захист порушених прав та інтересів ФБУ в разі задоволення позову.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і скасовуються (можуть бути скасовані) в порядку, визначеному ст. 145 ГПК України. За клопотанням учасника справи суд також може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим (ч. 1 ст. 143 ГПК України).

Зазначене є додатковою гарантією прав учасника, який за умови виникнення, зміни та/або припинення певних обставин, вправі звернутися до суду та поставити питання про скасування чи заміну відповідного заходу забезпечення позову.

За таких обставин, місцевий господарський суд правомірно задовольнив заяву ФБУ від 13.11.2024 про забезпечення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення, суд першої інстанції правильно зазначив, що застосування означених заходів відповідно до ч. 1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов`язком суду, для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

З огляду на відсутність доказів можливості завдання збитків заявленими позивачем та задоволеними судом заходами забезпечення позову, з урахуванням законодавчо обґрунтованого характеру вжитих заходів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вимагати від заявника зустрічного забезпечення.

Водночас суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідачі чи інші зацікавлені особи не позбавлені права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення відповідно до ст. 141 ГПК України.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду про наявність правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову за заявою ФБУ і не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для її скасування чи зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги ФБУ, до якої приєднався ОСОБА_1 , відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2024 у справі № 910/13979/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження у даній справі повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена - 24.02.2025.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська