Рішення

від 06.11.2024 по справі 924/700/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"06" листопада 2024 р. Справа № 924/700/24 (924/760/24)

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Кочергіної В.О., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області

про

- визнання припиненим та скасування запису в Реєстрі аграрних розписок, внесений 09.11.2021 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №7742;

- про визнання припиненим та скасування запису в Реєстрі аграрних розписок, внесений 28.01.2022 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №8122

(в межах справи №924/700/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області)

За участю:

від позивача: Ю.В. Покотило згідно Ордера серія ВО№1084242 від 13.08.2024 (в режимі відеоконференції)

від відповідача: А.І. Стеценко згідно довіреності від 12.08.2024 (в режимі відеоконференції)

розпорядник майна не приймав участі

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Згідно зі ст. 240 ГПК України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ВСТАНОВИВ:

13.08.2024 до Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суфле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області про визнання припиненим та скасування запису в Реєстрі аграрних розписок, внесений 09.11.2021 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №7742; про визнання припиненим та скасування запису в Реєстрі аграрних розписок, внесений 28.01.2021 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №8122.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2024 позовну заяву передано для розгляду судді Заверусі С.В.

Ухвалою суду (суддя Заверуха С.В.) від 19.08.2024 відкрито провадження у справі №924/760/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 11:00год. 17.09.2024.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області (суддя В.О. Кочергіна) від 06.09.2024 відкрито провадження у справі №924/700/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Суффле Агро Україна" с. Крупець Славутського району Хмельницької області до Фермерського господарства "Золотий Жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області про банкрутство юридичної особи.

10.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх.№05-08/2950/24) із запереченнями.

12.09.2024 представником ТОВ "Суффле Агро Україна" подано клопотання (вх.№05-22/6301/24) про передачу, в порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, справи №924/760/24 до Господарського суду Хмельницької області для розгляду в межах справи про банкрутство фермерського господарства "Золотий жайвір" №924/700/24.

16.09.2024 представником позивача подано до суду через систему "Електронний суд" клопотання (вх.№05-22/6340/24) про розгляд справи без його участі.

16.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/6337/24), в якому просить суд повернути відповідачу відзив на позов без розгляду, оскільки до відзиву не додано документів, які підтверджують повноваження представника відповідача.

16.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№05-22/6338/24), в якому просить суд повернути відповідачу клопотання про передачу матеріалів справи без розгляду, оскільки до нього не додано документів, які підтверджують повноваження представника відповідача.

16.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" представником відповідача надіслано до суду довіреність на представництво інтересів відповідача у даній справі (згідно клопотання вх.№05-22/6348/24).

16.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№05-22/6339/24).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області (суддя Заверуха С.В.) від 17.09.2024 справу №924/760/24 передано до Господарського суду Хмельницької області (судді Кочергіній В.О.) для розгляду в межах справи №924/700/24 про банкрутство Фермерського господарства "Золотий жайвір" м. Волочиськ Хмельницької області.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.09.2024, справу №924/700/24(924/760/24) передано для розгляду судді Кочергіній В.О. (підстави передачі: ухвала суду від 17.09.2024 про передачу для розгляду в межах справи №924/700/24).

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області (суддя Кочергіна В.О.) від 23.09.2024 справу №924/700/24(924/760/24) прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засіданні на 12:00год. 08.10.2024.

26.09.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява (вх.№05-22/6642/24) про уточнення позовних вимог, в якій зазначає про те, що в прохальній частині позовної заяви допущено описку та невірно зазначено дату внесення запису 28.01.2021, замість 28.01.2022, тому просить суд вважати вірною позовну вимогу "про визнання припиненим та скасування запису в Реєстрі аграрних розписок, внесений 28.01.2022 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №8122".

Заяву про уточнення позовних вимог судом прийнято.

08.10.2024 в підготовчому засіданні судом відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про повернення відзиву на позов без розгляду про що постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 08.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00год. 06.11.2024.

16.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№05-22/7128/24) про долучення до матеріалів справи додаткових пояснень.

Представник позивача в судовому засіданні 06.11.2024 позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2024 проти позову заперечувала, просила суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Розпорядник майна у справі про банкрутство ФГ "Золотий жайвір" №924/700/24 арбітражний керуючий Білик О.А. своєї письмової позиції з приводу позовних вимог суду не надав, в судове засідання 06.11.2024 не з`явився, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Аргументи та доводи учасників справи

Позиція позивача

В обгрунтування позовних вимог зазначає про те, що документ, який не відповідає вимогам статті 6 Закону України "Про аграрні розписки" (Закону), не є аграрною розпискою. Вказує, що зі змісту документів з назвою "Фінансова аграрна розписка", які складені 09.11.2021 та 28.01.2022 вбачається, що у них відсутні такі обов`язкові реквізити як підпис кредитора, місце сплати грошових коштів, інформація щодо правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції, що є порушенням ст. 2 Закону, якою визначено, що аграрні розписки можуть видаватися особами, які мають право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення або право користування такою земельною ділянкою на законних підставах для здійснення виробництва сільськогосподарської продукції. Також в документах з назвою "Фінансова аграрна розписка" сільськогосподарська продукція вказана як "пшениця", що суперечить статті 1 Закону. Згідно ст. 1 Закону термін сільськогосподарська продукція у цьому Закону вживається в такому значенні - продукція, перелік якої визначений у групах 01-14 розділів I та II Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності т (втратив чинність - 01.01.2014). При цьому продукції з назвою "пшениця" в групах 01-14 розділів I та II Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності немає. З наведеного позивач робить висновок, що документи з назвою "фінансова аграрна розписка", які складені 09.11.2021 та 28.01.2022, не містять усіх необхідних реквізитів, визначених статтею 6 Закону, а тому не відповідають вимогам цієї статті, а отже - не є аграрними розписками. Враховуючи, що недійсність правочинів, оформлених документами з назвою "фінансова аграрна розписка" від 09.11.2021 та від 28.01.2022, прямо визначена Законом, ці правочини, на думку позивача, є нікчемними і визнання їх недійсними судом не вимагається. Оскільки "фінансові аграрні розписки", які складені 09.11.2021 та 28.01.2022 є нікчемними відсутні і підстави для внесення записів до Реєстру аграрних розписок.

Позиція відповідача

У відзиві на позов, відповідач зазначає про те, що розписки від 09.11.2021 та від 28.01.2022 не виконувалися боржником, натомість він частково погашав заборгованість за Договором поставки. Наголошує, що стаття 6 Закону України "Про аграрні розписки" не містить жодного застереження про нікчемність аграрних розписок, натомість, містить застереження про те, що документ, який не відповідає вимогам цієї статті, не є аграрною розпискою. Юридичний факт нікчемності чи недійсності аграрних розписок відсутній. Звертає увагу суду, що поняття "недійсного правочину", "нікчемного правочину" та "факту того, що певний правочин не є аграрною розпискою" є різними юридичними категоріями. Вважає, що позовна вимога про визнання припиненими та скасування записів у Реєстрі аграрних розписок не є вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів. Закон України "Про аграрні розписки" є спеціальним по відношенню до Закону України "Про нотаріат", а тому, за правилами конкуренції норм, аграрна розписка не вимагає підпису кредитора, тому висновки позивача про зворотне не відповідають законодавству. Наголошує, що аграрні розписки видавалися одноособово позивачем, оскільки вони є односторонніми правочинами. При цьому, нотаріус перевірив його волевиявлення на видачу саме аграрних розписок та право користування на вказані земельні ділянки. Позивач самостійно визначав як форму розписок, так і дані, які були до них внесені, а кредитор виключно акцептував ці розписки, однак не був їх стороною та не впливав на їх редакцію.

При відкритті провадження у справі про банкрутство позивача (де визнано кредиторські вимоги ТОВ "Суффле Агро Україна" до боржника саме за розпискою 2), Господарським судом Хмельницької області вже було досліджено розписку 2, яка є предметом і даної справи, і визнано зобов`язання за нею такими, що підлягають виконанню.

Відповідач також не брав участі і в реєстрації аграрних розписок у Реєстрі аграрних розписок, вимога про визнання припиненими та скасування записів про що є предметом позову. Дана обставина підтверджується тим, що відповідно до статті 9 Закону України "Про аграрні розписки" передбачає, що відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Оскільки відповідач ніколи не був учасником ані видачі, ані посвідчення аграрних розписок, він не може нести відповідальності за їх реєстрацію.

У відповіді на відзив позивач зазначає про те, що аграрна розписка є специфічним видом правочину, відносини за яким регулюються Законом України "Про аграрні розписки". Враховуючи положення ЗУ "Про аграрні розписки" та Порядку ведення Реєстру аграрних розписок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №665 від 17 липня 2013 року, ефективним способом порушених прав позивача у зв`язку із нікчемністю цих правочинів, який в повній мірі відновить його права без необхідності звернення до суду з новими позовами, буде скасування та припинення відповідних записів в Реєстрі аграрних розписок. Твердження позивача про те, що документи з назвою "Фінансова аграрна розписка", які складені 09.11.2021 та 28.01.2022, не містять усіх необхідних реквізитів, визначених пунктами 4 та 5 статті 6 ЗУ "Про аграрні розписки", відповідачем не спростовано, що свідчить про їх під ставність та обґрунтованість. Крім цього, заперечуючи проти доводів позивача про відсутність в спірних документах інформації щодо правовстановлюючих документів на земельні ділянки, на яких вирощується заставлений майбутній врожай сільськогосподарської продукції, відповідач вказує на те, що нотаріус перевірив право користування позивача на вказані в спірних документах земельні ділянки. Однак, такі посилання відповідача не підтверджені будь-якими доказами, а спірні документи не містять жодної інформації про те, що нотаріусом було перевірено право користування позивача на земельні ділянки, кадастрові номера яких зазначено в цих документах, що є порушенням статті 2 Закону.

Таким чином, документи з назвою "Фінансова аграрна розписка", які складені 09.11.2021 та 28.01.2022, не містять усіх необхідних реквізитів, визначених статтею 6 ЗУ "Про аграрні розписки", а тому не відповідають вимогам цієї статті, а отже - не є аграрними розписками, не є односторонніми правочинами, а тому до них не можуть застосовуватись положення ЗУ "Про аграрні розписки", а може бути застосовано інші норми законодавства, зокрема, що регулюють інститут застави, з чим погодився і відповідач у пп. 3 п. 3.1 свого відзиву. У той же час договір застави завжди є двостороннім правочином. Крім того, враховуючи положення Порядку ведення Реєстру аграрних розписок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №665 від 17 липня 2013 року, та з метою припинення записів в Реєстрі аграрних розписок ФГ "Золотий жайвір" 10 листопада 2023 року засобами поштового зв`язку направило на адресу ТОВ "Суффле Агро Україна" заяви з вимогами повернути документи з назвою Аграрна розписка №7742 від 09.11.2021 року та Аграрна розписка №8122 від 28.01.2022 року, у яких відповідача зазначено кредитором, однак відповіді на ці заяви позивачем до цього часу не отримано. У зв`язку із цим саме ТОВ "Суффле Агро Україна" є належним відповідачем у даній справі, і подача даного позову зумовлена діями/бездіяльністю саме цієї юридичної особи.

В додаткових поясненнях (вх.№05-22/7128/24) представник відповідача зазначає, що у ч. 1 ст. ЗУ "Про аграрні розписки" поняття сільськогосподарська продукція визначено як продукція, перелік якої визначений у групах 01-14 розділів I та II Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності згідно із Законом України "Про Митний тариф України". Додатком до Закону України "Про Митний тариф України" від 19 жовтня 2022 року №2697-IX визначено, що Розділ І включає в себе "Живі тварини; продукти тваринного походження", а розділ ІІ - "Продукти рослинного походження". Зокрема група 10 розділу ІІ входить і "1001 пшениця", яка була вказана в п. 1 і відповідно до Фінансової аграрної розписки № 1968 (№7742), і відповідно до Фінансової аграрної розписки № 117 (№ 8122). Зауважує, що відповідно до п. 1 кожної розписки, передбачено, що далі по тексту "пшениця" вживається як "Зерно". Оспорювані позивачем аграрні розписки містять усі істотні умови та обов`язкові реквізити, передбачені статтею 6 Закону України "Про аграрні розписки". Наголошує, що при вчиненні аграрних розписок, які посвідчуються нотаріально, нотаріус реєструє їх в Реєстрі аграрних розписок, і саме з моменту такої реєстрації, розписка вважається виданою (п.3 ст. 9 ЗУ "Про аграрні розписки"). Докази такої реєстрації оспорюваних позивачем аграрних розписок наявні і в них чітко зафіксовано тип "правовстановлюючого документа" щодо кожної окремої земельної ділянки та внесено його до Реєстру аграрних розписок. При цьому, чинне законодавство не вимагає обов`язкового зазначення у фінансовій аграрній розписці конкретної дати укладення правовстановлюючих документів та моменту виникнення, строку дії відповідних прав. Водночас, вищеописана норма не містить положення, котрі б визначили б обов`язковість вказати дату укладення договорів оренди земельної ділянки та дати реєстрації таких договорів. Зауважує, що аграрні розписки є односторонніми правочинами, відповідно, позивач, який підписував дані документи самостійно вирішив не наводити у пункті 5 даних Аграрних розписок інформацію щодо правовстановлюючих документів на земельні ділянки, при тому, що такі дані було встановлено нотаріусом і викладено в Реєстрі аграрних розписок. За змістом п.26 даних Агарних розписок саме позивач тобто "Боржник несе відповідальність за достовірність реквізитів, зазначених в даній Розписці, а також негативні наслідки їх зміни без належного повідомлення Кредитора".

Звертає увагу на те, що у відповіді на відзив позивач називає Аграрні розписки "оспорюваними документами", а також зазначає, що "документи з назвою "Фінансова аграрна розписка" не є аграрними розписками". Отже, позивач визнає, що в даному позові мова йде не про нікчемність, а саме про оспорюваність правочину, а відповідно, позовні вимоги про "застосування наслідків нікчемних правочинів" не можуть бути задоволені в такому разі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги суд встановив наступне.

09.11.2021 Фермерським господарством "Золотий жайвір", м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11, Волочиського району, Хмельницької області (код ЄДРПОУ 35578504) - Боржник, від імені та в інтересах якого діє Дацків Ігор Васильович, на підставі довіреності, посвідченої 22.12.2020 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстровим №2694 було видано фінансову аграрну розписку.

28.01.2022 Фермерським господарством "Золотий жайвір", м. Волочиськ, вул. Запорізька, 11, Волочиського району, Хмельницької області (код ЄДРПОУ 35578504) - Боржник, від імені та в інтересах якого діє Дацків Ігор Васильович, на підставі довіреності, посвідченої 22.12.2020 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н.А. за реєстровим №2694 було видано фінансову аграрну розписку.

Відповідно до п. 1 Розписки від 09.11.2021, розписка встановлює безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору грошову суму у 18250000,00грн, що є еквівалентом в товарному розрахунку (загальна кількість врожаю пшениці "Зерно" 2500тонн, розрахункова ціна за 1 тонну зерна 7300грн, у строк до 25.06.2022 включно).

Відповідно до п. 1 Розписки від 28.01.2022, розписка встановлює безумовне грошове зобов`язання боржника сплатити кредитору грошову суму у 2555000,00грн, що є еквівалентом в товарному розрахунку (загальна кількість врожаю пшениці "Зерно" 350тонн, розрахункова ціна за 1 тонну зерна 7300грн, у строк до 25.06.2022 включно).

Згідно з п. 2 Розписок від 09.11.2021 та від 28.01.2022, кредитором та отримувачем коштів за цією Аграрною розпискою є ТОВ "Суффле Агро Україна", с. Крупець, вул. Богдана Хмельницького, 43, Славутського району Хмельницької області (код ЄДРПОУ 34863309).

Згідно з п. 3 Розписки, статус кредитора підтверджується Договором №1300028292 від 01.12.2019, укладеним між боржником та кредитором.

Боржник зобов`язується здійснити оплату згідно п. 1 розписки в безготівковій формі на рахунок кредитора НОМЕР_1 в АТ "Креді Агріколь Банк". Під "Здійсненням оплати" розуміється зарахування грошових коштів на зазначений вище рахунок кредитора (п. 4 Розписок).

Згідно з п. 4.1 Розписок, за попередньою домовленістю з кредитором узгоджено наступний порядок повернення Розписки: 3 дня отримання повного виконання зобов`язання за Розпискою кредитор протягом чотирнадцяти робочих днів (якщо інший строк не буде узгоджено сторонами додатково в письмовій формі) робить на ній напис "Виконано", що скріплюється підписом кредитора, і повертає таку Розписку боржнику. Повернення здійснюється шляхом особистої передачі Розписки від кредитора до боржника, а в разі неможливості, про що боржник зобов`язаний письмово повідомити кредитора, - шляхом направлення Розписки цінним листом з описом вкладення на адресу боржника, вказану в Розписці.

Відповідно до п. 4.2 Розписок, після повернення боржнику оригіналу Розписки з відміткою про її виконання боржник має право звернутися до особи, яка вчиняє нотаріальні дії, для внесення запису про виконання Розписки до відповідних реєстрів.

Згідно з п. 5 Розписок, в забезпечення виконання зобов`язання за цією Розпискою боржник передає в заставу майбутній врожай Зерна, що вирощується (має вирощуватися відповідно до декларації Боржника) на земельних ділянках (що йменується тут-та надалі - Майбутній врожай) із переліком земельних ділянок, які зазначені в таблиці Розписок.

На день збору врожаю предметом застави на забезпечення зобов`язання боржника за даною розпискою стає зібране зерно, в загальному обсязі не менше, ніж зазначено в пункті 1 розписки (предмет застави), що буде вирощено на земельних ділянках, зазначених вище. Оскільки класність та показники якості зерна використовуються у пункті 1 розписки для розрахунку грошового зобов`язання боржника, а якість зерна, яке буде фактично вирощене, - невідома на момент вчинення розписки, предметом застави стає будь-яке зерно безвідносно до класності та/чи показників якості в межах суми розписки. Таким чином, в заставу передається вирощений врожай даної сільськогосподарської культури, не залежно від його якісних показників чи класності.

З огляду на встановлений Законом обов`язок боржника щодо доведення походження зібраної сільськогосподарської продукції, він не матиме права без письмової згоди кредитора здійснювати відчуження у будь-який спосіб (шляхом продажу, передачі на реалізацію, обміну тощо) будь-якого зібраного врожаю зерна до повного виконання зобов`язань за цією аграрною розпискою. Боржник зобов`язаний довести до відома будь-якого покупця (набувача) майбутнього врожаю зерна про те, що він діє на власний ризик та про можливість звернення стягнення кредитором на заставне зерно, що знаходитиметься у третіх осіб (покупців, набувачів), безвідносно до юридичних підстав набуття прав на зерно, кількості таких набувачів та інших обставин.

Підписанням даної аграрної розписки боржник та керівник боржника стверджують та гарантують, що керівник боржника є особою, якій ввірено майбутній врожай та предмет застави, і яка є попередженою про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо заставленого майна згідно статті 388 Кримінального кодексу України, зокрема, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії.

Пунктом 13 Розписок визначено, що Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок і діє до повного її виконання. Відомості про предмет застави за Аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п. 21 Розписок, у разі невиконання боржником зобов`язань за Аграрною розпискою у вказаний у ній строк, кредитор має право звернутися до особи, уповноваженої вчиняти нотаріальні дії, за вчиненням виконавчого напису, який підлягає негайному виконанню в порядку, передбаченому чинним законодавством для виконання правочинів, що встановлюють безумовне грошове зобов`язання.

Згідно з п.п. 25, 26 Розписок, недійсність певних положень даної Аграрної розписки не тягне за собою її недійсність в цілому, якщо інше не буде встановлене судом.

За попередньою домовленістю з кредитором, зміни до цієї Розписки можуть бути внесені спільною заявою боржника та кредитора протягом усього строку її дії відповідно до п. 13 Розписки.

Розписки підписані представником боржника згідно довіреності Дацків Ігорем Васильовичем.

Розписка від 09.11.2021 посвідчена приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М., зареєстровано в Реєстрі аграрних розписок за №1968, про що внесено запис до Реєстру аграрних розписок про видачу цієї Фінансової аграрної розписки №7742 від 09.11.2021.

Розписка від 28.01.2022 посвідчена приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М., зареєстровано в Реєстрі аграрних розписок за №117, про що внесено запис до Реєстру аграрних розписок про видачу цієї Фінансової аграрної розписки №8122 від 28.01.2022.

В матеріалах справи наявні Витяги з реєстру аграрних розписок щодо розписки №7742 від 09.11.2021 та №8122 від 28.01.2022.

У витягах з реєстру аграрних розписок №7742 від 09.11.2021 та №8122 від 28.01.2022 вказано земельні ділянки, на яких вирощується продукція - застава за аграрною розпискою з зазначенням кадастрових номерів, місцезнаходження та правовстановлюючого документу - договір оренди.

10.11.2023 ФГ "Золотий жайвір" звернулось до ТОВ "Суффле Агро Україна" із заявами про повернення Аграрної розписки №7742 від 09.11.2021 та №8122 від 28.01.2022 та з вимогою сплатити штраф у розмірі 300 мінімальних заробітних плат на підставі ч. 10 ст. 13 Закону України "Про аграрні розписки".

В заявах, боржник зазначає про те, що станом на 25.06.2022, заборгованість у ФГ "Золотий жайвір" перед ТОВ "Суффле Агро Україна" за основним зобов`язанням на підставі Договору поставки №1300028292 відсутня.

Надсилання заяв підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №4600118929375 від 10.11.2023 та фіскальним чеком від 10.11.2023.

03.08.2024 ФГ "Золотий жайвір" надіслано ТОВ "Суффле Агро Україна" претензію, в якій просив погасити заборгованість (повернути переплату) на загальну суму 25809177,76грн; повернути примірник Акту взаємних розрахунків станом на 31.07.2024; повернути Аграрні розписки від 09.11.2021 №7742 та від 28.01.2022 за №8122 з відміткою про виконання; сплатити штраф у сумі 4800000,00грн на підставі ч. 10 ст. 13 Закону України "Про аграрні розписки".

Надсилання претензії підтверджується долученими до матеріалів справи описом вкладення у цінний лист, поштовою накладною №4600100000662 від 05.08.2024 та фіскальним чеком від 05.08.2024.

Згідно поштового Трекінгу відправлень, претензія вручена адресату 12.08.2024.

Позивач вважає, що документи від 09.11.2021 та від 28.01.2022 не відповідають вимогам статті 6 Закону України "Про аграрні розписки", не є аграрними розписками та є нікчемними, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом про визнання припиненим та скасування записів в Реєстрі аграрних розписок.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об`єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, оцінивши надані сторонами докази по суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо, судом береться до уваги таке.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Підставою позовних вимог стали доводи позивача щодо нікчемності фінансових аграрних розписок від 09.11.2021 та від 28.01.2022р., отже відсутність підстав для внесення відомостей до Реєстру аграрних розписок.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їхніх дій, так і певних правових наслідків (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 915/1302/19).

Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відповідно до статті 235 ЦК України є удаваним.

З`ясувавши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має встановити, який саме правочин вчинено сторонами, та вирішити спір із застосуванням норм, які регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Позивач у позовній заяві вважає, що документи з назвою "фінансова аграрна розписка" від 09.11.2021 та від 28.01.2022р. не містять усіх необхідних реквізитів, визначених ст.6 Закону України "Про аграрні розписки", отже не є аграрними розписками.

Надаючи правову оцінку фінансовим аграрним розпискам від 09.11.2021 та від 28.01.2022р. на предмет визначення правової природи означених правочинів, суд зазначає, що відносини, що виникають під час оформлення, видачі, обігу, виконання аграрних розписок регулюються Законом України "Про аграрні розписки", який визначає порядок їх реєстрації та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів.

У статті 1 Закону України "Про аграрні розписки" містяться визначення, згідно з якими: аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов`язання боржника, яке забезпечується заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах; боржник за аграрною розпискою - це особа, яка видає аграрну розписку для оформлення свого зобов`язання здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених в аграрній розписці умовах; кредитор за аграрною розпискою - це фізична чи юридична особа, яка надає грошові кошти, послуги, поставляє товари, виконує роботи як зустрічне зобов`язання за договором, за яким боржник за аграрною розпискою видає їй аграрну розписку, наділяючи правом вимагати від нього належного виконання зобов`язань, а також фізична чи юридична особа, яка отримала права кредитора за аграрною розпискою від іншого кредитора за аграрною розпискою у спосіб, не заборонений законом.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної ієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про аграрні розписки" під час видачі аграрна розписка підлягає нотаріальному посвідченню в порядку, передбаченому Законом України "Про нотаріат" для правочинів, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відомості про аграрну розписку в момент її посвідчення вносяться до Реєстру аграрних розписок особою, яка вчиняє нотаріальні дії. Відомості про предмет застави за аграрною розпискою вносяться до Державного реєстру обтяжень рухомого майна особою, яка вчиняє нотаріальні дії, в момент нотаріального посвідчення аграрної розписки. У разі наявності додаткового забезпечення аграрної розписки інформація про таке забезпечення може вноситися до відповідних реєстрів згідно із законодавством. Аграрна розписка вважається виданою з дня її реєстрації в Реєстрі аграрних розписок.

За змістом наведеної норми закону в сукупності з приписами ст.210 Цивільного кодексу України, суд доходить висновку, що правочин щодо видачі аграрної розписки є юридичним складом, який поєднує декілька юридичних фактів та завершується реєстрацією аграрної розписки у Реєстрі аграрних розписок. Саме сукупність юридичних фактів: складення аграрної розписки боржником, нотаріальне посвідчення, внесення до Реєстру відомостей про аграрну розписку, у структурній єдності спричиняють настання наслідку у формі виникнення правовідносин за аграрною розпискою.

З огляду на викладене, доводи позивача щодо відсутності у фінансових аграрних розписках відомостей щодо правовстановлюючих документів на земельні ділянки, суд оцінює критично та до уваги не приймає, оскільки інформація щодо правовстановлюючих документів міститься у реєстрі аграрних розписок, відомості якого є невід`ємною складовою чинності фінансової аграрної розписки, як правочину який складається з декількох юридичних фактів.

Суд також наголошує, що пункт 6 частини 1 статті 6 Закону України "Про аграрні розписки" не вимагає обов`язкового зазначення у фінансовій аграрній розписці конкретної дати укладення правовстановлюючих документів та моменту виникнення, строку дії відповідних прав.

При цьому судом враховується, що у фінансовій аграрній розписці від 09.11.2021р. (зареєстрована в реєстрі аграрних розписок за №7742) витягу з реєстру аграрних розписок щодо розписки №7742, міститься інформація щодо істотних умов та обов`язкових реквізитів, передбачених статтею 6 Закону України "Про аграрні розписки", в тому числі кадастрові номери 183-х земельних ділянок (а.с. 10-12, 16-19), на яких вирощується майбутній врожай зерна, що зазначені у пункті 5 фінансової аграрної розписки, площа та місце розташування земельних ділянок - Тернопільська область, Підволочиський район та правовстановлюючі документи на земельні ділянки - договори оренди.

Аналогічні відомості містяться і у фінансовій аграрній розписці від 28.01.2022р. (зареєстрована в реєстрі аграрних розписок за №8122), витягу з реєстру аграрних розписок щодо розписки №8122 (а.с. 20, 24-25).

Доводи позивача про те, що фінансові аграрні розписки є двостороннім правочином суд не приймає до уваги, як необґрунтовані, оскільки в силу Закону України "Про аграрні розписки" фінансова аграрна розписка є одностороннім правочином та видається виключно самим Позивачем, що прямо зазначено в ній (у преамбулі), відтак саме Позивач самостійно прийняв рішення навести у пункті 5 фінансової аграрної розписки інформацію щодо правовстановлюючих документів на земельні ділянки у вказаному об`ємі, обмежившись лише назвою цього документа (договір оренди) та його номером, з огляду на що, незрозумілими є доводи апеляційної скарги Позивача щодо відсутності (незазначення) істотних умов, котрі має містити розписка в силу дії статті 6 закону України "Про аграрні розписки", адже відповідні умови вносяться виключно ним, а не Відповідачем, до якого подано даний позов.

Щодо доводів позивача про те, що у фінансових аграрних розписках вказано продукцію як - "пшеницю", суд зазначає, що визначення сільськогосподарської продукції як "пшениця" повністю узгоджується з приписами п.4 ч.1 ст.6 Закону України "Про фінансові аграрні розписки", яка серед обов`язкових реквізитів вимагає зазначення кількості та родових ознак сільськогосподарської продукції, що є невід`ємною частиною такої формули.

Доводи позивача щодо відсутності визначення у фінансових аграрних розписках місця сплати грошових коштів, спростовуються відомостями, вказаними у п.4 фінансових аграрних розписок.

При цьому, відповідно до пункту 26 фінансових агарних розписок саме Позивач несе відповідальність за достовірність реквізитів, зазначених в даній Розписці, а також негативні наслідки їх зміни без належного повідомлення Відповідача.

Позивачем не надано доказів у підтвердження того, що приватним нотаріусом не роз`яснено позивачу його права і обов`язків, не попереджено про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана позивачу на шкоду, чи не перевірено, чи відповідає зміст посвідчуваної ним розписки дійсному наміру позивача.

Натомість із змісту спірних аграрних розписок слідує, що боржник, видаючи ці фінансові аграрні розписки, попередньо ознайомлений з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуває при здоровому розумі, ясній пам`яті та діє добровільно, розуміє значення своїх дій та правові наслідки укладення правочину.

Розписки містять підпис представника позивача Дацкова І.В. (який діє на підставі довіреності, повноваження представника перевірено нотаріусом), скріплені відтиском печатки ФГ "Золотий жайвір, що свідчить про згоду позивача з їх змістом. Доказів неможливості ознайомлення зі змістом розписки, наявності перешкод для цього суду не подано.

Суд зауважує, що зміна свого рішення або ставлення до його наслідків у результаті переусвідомлення його значення для себе, що настали в майбутньому, тобто після укладення такого правочину, не повинні створювати уявлення про наявність порушень станом на момент укладання оспорюваного правочину.

Таким чином, дослідивши зміст фінансових аграрних розписок від 09.11.2021р., від 28.01.2022р. та умови статті 6 Закону України "Про аграрні розписки", суд доходить висновку, що при видачі фінансових аграрних розписок позивачем дотримано порядку їх оформлення та останні містять усі реквізити, що передбачені нормами Закону України "Про аграрні розписки", отже означені правочини за своєю правовою природою є фінансовими аграрними розписками.

Щодо доводів позивача про нікчемність фінансових аграрних розписок, суд звертає увагу на те, що у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У Цивільному кодексу України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків (висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №473/1878/19, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №661/2313/18, від 17.11.2021 у справі №200/4037/19, від 15.12.2021 у справі №757/51379/17).

Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається.

(Правова позиція викладена у п.43-48 Постанови Верховного Суду у справі №910/11424/15 від 07.07.2023)

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд також звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.04.2019 у справі №463/5896/14-ц, за змістом якої, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Закон України "Про фінансові аграрні розписки" не встановлює нікчемність фінансової аграрної розписки, тому в силу приписів 204, 215 ЦК України такий правочин є оспорюваним, що передбачає спростування презумпції правомірності правочину та усунення зумовлених ним юридичних наслідків лише у судовому порядку, зокрема шляхом ініціації позову про недійсність фінансової аграрної розписки.

Враховуючи те, що судом спростовано обставини нікчемності фінансових аграрних розписок від 09.11.2021, від 28.01.2022, відсутність вимог позивача про визнання недійсними фінансових аграрних розписок та зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів щодо визнання недійсними фінансових розписок у судовому порядку, суд вважає вимоги позивача про визнання припиненим та скасування запису в Реєстрі аграрних розписок, внесений 09.11.2021 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №7742, про визнання припиненим та скасування запису в Реєстрі аграрних розписок, внесений 28.01.2022 приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу Щербатюк Н.М. за №8122 необгрунтованими, з огляду на що, зазначені вимоги задоволенню не підлягають.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом частин 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

У зв`язку із відмовою у позові, витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 15.11.2024.

Суддя В.О. Кочергіна

Виготовлено 4 примірники:

1- до справи (в паперовому екз.);

2- позивачу ФГ "Золотий жайвір" (до електронного кабінету);

3-відповідачу ТОВ "Суффле Агро Україна" (до електронного кабінету);

4 - розпоряднику майна арбітражному керуючому Білику О.А. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту).