Рішення
від 05.11.2024 по справі 927/600/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 листопада 2024 року м. Чернігівсправа № 927/600/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Солончевої О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури (17000, сел. Козелець Чернігівського району Чернігівської області, вул. Є.Лоскота, 1; код 02910114) в інтересах держави в особі Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (код 04061754) 17044, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 21Відповідачі: 1. Комунальне некомерційне підприємство «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради (код 02006283) 17044, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, вул. В.А.Бондаренка, 32 2. Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код 44768034) 01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-апро застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився

відповідачів: ОСОБА_1 директор КНП «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради; ОСОБА_2 предст. ДСГП «Ліси України» (в порядку самопредставництва)

В судовому засіданні прийняв участь прокурор Чернігівської обласної прокуратури Ходико О.Є. (посв. від 01.03.2023 № 073867).

В судовому засіданні 05.11.2024, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2024 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що на його думку, укладений між відповідачами Договір № 170 купівлі-продажу від 05.05.2023 є таким, недійсність якого встановлена законом (п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі»), тобто є нікчемним правочином, а тому існують підстави для застосування наслідків його недійсності.

Нормативно-правовим обґрунтуванням заявлених позовних вимог прокурор визначив ст. 216 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2024 постановлено:

позовну заяву в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину залишити без руху;

зобов`язати в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

позовну заяву, оформлену з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, із зазначенням змісту позовних вимог щодо відповідача-1 (конкретизувати спосіб застосування наслідків недійсності правочину);

докази сплати судового збору в сумі 16 794,63 грн;

докази направлення відповідачам копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої позовної заяви;

роз`яснити в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 02.07.2024 направлена прокурору до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 02.07.2024 19:02.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 02.07.2024 є такою, що отримана прокурором 03.07.2024.

12.07.2024, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків, прокурором до Господарського суду Чернігівської області подана позовна заява, зі змісту якої вбачається, що прокурор просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом застосування двосторонньої реституції: стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Чернігівське лісове господарство» до бюджету Остерської територіальної громади 1 119 642,00 грн коштів, одержаних за нікчемним правочином від 05.05.2023 № 170 та зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради відшкодувати Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі філії «Чернігівське лісове господарство» вартість товару (дрова паливні сосна) у сумі 898 840,00 грн.

Також прокурором подані докази сплати судового збору в сумі 16 794,63 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 17.07.2024 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 06 серпня 2024 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні представника Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області в якості позивача. Повідомити позивача, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

викликати для участі в судовому засіданні представника Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради в якості відповідача. Повідомити відповідача, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду справи.

Ухвала суду від 17.07.2024 була направлена учасникам справи (окрім відповідача-1) до їх електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідок про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронних кабінетів 17.07.2024 11:50.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 17.07.2024 є такою, що отримана адресатами 17.07.2024.

Примірник ухвали суду від 17.07.2024, що направлявся відповідачеві-1 в паперовій формі, отриманий адресатом 23.07.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600943337044.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 06.08.2024 підготовчому засіданні учасники справи не скористались (окрім прокурора та відповідача-2).

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач-1 не скористався; в той же час суд враховує, що на дату проведення даного підготовчого засідання (06.08.2024), встановлений судом процесуальний строк на подання відповідної заяви по суті справи не закінчився.

02.08.2024, у встановлений судом процесуальний строк (документ сформований в системі 01.08.2024), через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 01.08.2024 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач-2 вважає позовні вимоги надуманими, необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач-2 зазначає, що, на його думку, відповідач-1 діяв в порядку і в межах повноважень, визначених діючим законодавством України.

При цьому, позивач, до відання якого належить Комунальне некомерційне підприємство «Остерська міська лікарня», самостійно жодних порушень в укладенні спірного договору не вбачав і самостійно жодних претензій щодо його дійсності не пред`являв. Навпаки, за рахунок коштів Остерської міської ради було здійснено фінансування придбання дров`яної продукції, що свідчить про обізнаність позивача стосовно предмету договору і відсутності у нього підстав вважати його нікчемним.

Щодо заперечення прокурора проти належності відповідача-1 до об`єктів критичної інфраструктури відповідач-2 вказує, що за твердженням прокурора лікарня не є відповідним об`єктом, оскільки Міністерством охорони здоров`я України за зверненням лікарні не було визначено категорію об`єкта і не прийнято відповідні розпорядчі рішення щодо категоризації і визначення лікарні оператором об`єктів критичної інфраструктури.

Однак з огляду на зміст ст. 10 Закону України «Про критичну інфраструктуру», то категоризація відповідно до норм цього закону застосовується для визначення рівня вимог щодо забезпечення захисту об`єктів критичної інфраструктури відповідно до рівня їх важливості для забезпечення окремих життєво важливих функцій у межах секторів критичної інфраструктури здійснюється категоризація об`єктів критичної інфраструктури відповідно до категорій критичності визначених цим Законом.

Тобто категоризація визначається для визначення рівня заходів, необхідних для здійснення захисту та збереження такого об`єкту критичної інфраструктури.

На переконання відповідача-2 відсутність категоризації не спростовує приналежності відповідача-1 до критичної інфраструктури, але утруднює втілення заходів щодо захисту та збереженні об`єкта, і є питанням бездіяльності з боку тих чи інших посадових осіб, котрі не забезпечили категоризації відповідно до вимог Закону.

Так відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, охорона здоров`я. Тобто на рівні законодавчому рівні заклади охорони здоров`я визнаються об`єктами критичної інфраструктури.

Враховуючи вищенаведене, відповідач-2 вважає, що відповідач-1 цілком правомірно уклав спірний правочин, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, а тому твердження прокурора про нікчемність Договору є безпідставними, підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину відсутні.

Щодо твердження прокурора про завищену вартість дров`яної продукції з посилання на інформацію про середньозважену ціну з сайту ДП «Ліси України», відповідач-2 зазначає, що середньозважена ціна є арифметично вирахуваною величиною при порівнянні цін на певний вид продукції по всіх філіях ДП «Ліси України» з різних регіонів держави; у кожної філії свої особливості господарювання, витратний механізм на заготівлю, вивезення продукції, тощо, а тому у кожної філії буде своя ціна, обґрунтована реальними чинниками.

Крім того відповідач-2 вказує, що за умовами спірного правочину ціна продукції зазначена з доставкою до споживача, а ціна по нижньому складу, яку бере за основу прокурор, включає лише вивезення продукції з лісу на склад продавця і навантаження на складі продавця на транспорт покупця.

Тобто відпускаючи відповідачу-1 продукцію за ціною нижнього складу ще й з доставкою до його складу відповідач-2 навпаки виконував норми тендерного законодавства, запропонувавши вигідні для покупця умови поступившись власним прибутком.

Таким чином, відповідач-2 вважає, що спірний правочин є реальним, належним чином виконаним сторонами і жодних негативних наслідків чи збитків від його виконання як для сторін договору так і для держави немає.

Натомість застосування наслідків недійсності правочину може мати негативні наслідки для відповідачів, оскільки відповідач-2 вже не має можливості повернути відповідачу-1 отриману продукцію, натомість буде зобов`язаний відшкодувати її вартість.

При цьому, відповідач-2 вказує, що відповідач-1 відшкодує підприємству вартість продукції, виходячи не зі сплаченої вартості (1 119 642,00 грн), а середньозваженої (898 840,00 грн), то збитки останнього складуть 220 802,00 грн, що суттєво погіршить його фінансовий стан.

Виходячи з приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, відповідач-2 вважає, що у разі застосування наслідків недійсності правочину, замість продукції, яку неможливо повернути, відповідач-1 повинен бути повернути підприємству вартість продукції за діючими цінами, які збільшилися у порівнянні з цінами, які діяли на момент поставки; тобто відповідачем-1 будуть понесені збитки, які фактично є збитками позивача, який є засновником лікарні та забезпечує її фінансування.

З огляду на вищенаведене, відповідач-2 вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

05.08.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи.

Дане клопотання обумовлене вчиненням відповідачем-1 дій, спрямованих на укладення договору про надання професійної правничої допомоги з метою захисту інтересів юридичної особи в суді.

Присутні в підготовчому засіданні 06.08.2024 прокурор та повноважний представник відповідача-2 проти даного клопотання відповідача не заперечили.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.08.2024 постановлено:

призначити підготовче засідання на 16 вересня 2024 року на 11 год. 30 хв.;

повідомити позивача про призначення судового засідання, а також про те, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору;

повідомити відповідача-1 про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

встановити процесуальні строки: для подання прокурором та позивачем відповіді на відзив відповідача-2 до 12.08.2024 включно; для подання відповідачем-2 заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Ухвала суду від 06.08.2024 була направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 07.08.2024 13:11.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.08.2024 є такою, що отримана адресатом 07.08.2024.

Примірник ухвали суду від 06.08.2024, що направлявся відповідачеві-1 в паперовій формі, отриманий адресатом 15.08.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 06 009 499 689 76.

Таким чином, позивач і відповідач-1 належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення даного підготовчого засідання (як і прокурор та відповідач-2 (під розписку)).

12.08.2024, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області надійшла відповідь від 08.08.2024 № 50-77-3384ВИХ-24 на відзив, зі змісту якої вбачається, що прокурор вважає доводи відповідача-2 необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

В обґрунтування своєї думки прокурор вказує, що, на його переконання, ним належним чином та в достатньому обсязі обґрунтовані підстави щодо нікчемності спірного правочину, укладеного між відповідачами.

Прокурор вважає, що плануючи та здійснюючи закупівлю товару (деревини паливної) відповідач-1 повинен був мати на меті не просто задоволення потреби в його отриманні, а придбати його на засадах конкурентності учасників процедури закупівлі відповідно до вимог діючого законодавства України.

Натомість здійснення закупівлі всупереч вимогам закону суперечить як правовій природі здійснення публічних закупівель в цілому, яка заснована на чесній господарській діяльності учасників тендерів та замовників, так і інтересам держави та суспільства; вказані обставини та наслідки передбачають розпорядження бюджетними коштами з недотриманням принципів максимальної економії, ефективності та результативності їх витрачання, які забезпечуються завдяки добросовісній конкуренції суб`єктів господарювання.

Процесуальним правом на подання заперечення відповідач-2 не скористався.

16.09.2024 о 11:55 в мережі Інтернет (Telegram-канал "Суспільне Чернігів") з`явилось повідомлення про оголошення повітряної тривоги в Чернігівській області.

Згідно наказу голови Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2022 № 24-од, з метою забезпечення вимог цивільного захисту населення під час повітряної тривоги, зобов`язано суддів та працівників суду під час оголошення повітряної тривоги здійснювати евакуацію із залишенням приміщення суду до безпечного місця розташування; встановлено, що в разі оголошення повітряної тривоги під час проведення судового засідання, таке засідання має негайно припинятися; крім того, організовано службу судових розпорядників щодо додаткового оповіщення голосом всіх працівників суду та відвідувачів стосовно повітряної тривоги та місця можливої евакуації.

Враховуючи даний факт та вищезгаданий наказ голови суду, призначене на 16.09.2024 підготовче засідання по даній справі було негайно припинено.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.09.2024 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

призначити підготовче засідання на 01 жовтня 2024 року;

Ухвала суду від 16.09.2024 була направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 19.09.2024 17:45.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 16.09.2024 є такою, що отримана адресатом 20.09.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 01.10.2024 підготовчому засіданні позивач не скористався.

20.09.2024 відповідачем-1 до Господарського суду Чернігівської області подано клопотання про прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву, додатком до якого є копія відповідної заяви по суті справи, роздрукована з системи «Електронний суд».

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач-1 не погоджується з позовними вимогами та вважає, що підстави для їх задоволення відсутні.

В обґрунтування своїх заперечень, зокрема, щодо посилання прокурора на неправомірність здійснення спірної закупівлі на підставі пп. 12 п. 13 Особливостей (з огляду на відсутність лікарні у визначеному Міністерством охорони здоров`я України переліку об`єктів критичної інфраструктури), відповідач-1 вказує, що, на його думку, саме органи місцевого самоврядування вирішують найважливіші питання функціонування адміністративно-правового механізму захисту об`єктів критичної інфраструктури у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці та посідають особливе місце в системі суб`єктів захисту об`єктів критичної інфраструктури, що зумовлено відразу декількома факторами.

По-перше, ці органи найбільш наближені до відповідного об`єкту критичної інфраструктури та проблем, що виникають у зв`язку із необхідністю забезпечення його належного функціонування в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, іншими словами, на місцевому рівні.

По-друге, на такому рівні органи місцевого самоврядування як суб`єкти захисту об`єктів критичної інфраструктури наділені значним комплексом повноважень, реалізація яких пов`язана із: здійсненням фінансового, інформаційно-аналітичного та кадрового забезпечення функціонування адміністративно-правового механізму захисту об`єктів критичної інфраструктури в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці; управлінням державної системи захисту критичної інфраструктури на місцевому рівні; кіберзахистом об`єктів критичної інфраструктури; плануванням заходів, спрямованих на забезпечення здійснення захисту об`єктів критичної інфраструктури, взаємодії окремих з суб`єктів такого захисту, а також, у разі необхідності, відновлення належного функціонування об`єктів критичної інфраструктури; забезпеченням належного функціонування окремих сфер діяльності об`єктів критичної інфраструктури у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, насамперед пов`язаних із життєзабезпеченням населення; участю в державно-приватній взаємодії в сфері захисту об`єктів критичної інфраструктури.

З огляду на приписи Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідач-1 вважає, що одним з основних суб`єктів захисту об`єктів критичної інфраструктури в системі органів місцевого самоврядування є місцеві ради, які є представниками відповідної територіальної громади й формуються в своїй більшості з депутатів відповідних місцевих рад шляхом здійснення виборчого процесу. Реалізація рішень місцевих рад та здійснення ряду їх інших завдань здійснюється виконавчими комітетами.

Відповідно до діючого законодавства України Виконавчим комітетом Остерської міської ради було прийнято рішення № 06-32/VІІ від 14 листопада 2022 року щодо віднесення КНП «Остерська міська лікарня» до об`єктів критичної інфраструктури на території Остерської міської територіальної громади.

З урахуванням положень ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо обов`язковості для виконання актів органів місцевого самоврядування відповідач-1 не мав жодних сумнівів у законності дій Остерської міської ради та був впевнений у наявності у нього статусу об`єкта критичної інфраструктури та можливості застосування п. 13 Особливостей.

Крім того, в обґрунтування можливості застосування п. 13 Особливостей відповідач-1 посилається на укладення між ним та військовою частиною НОМЕР_1 Договору № 5-ТР від 06.06.2022 (який не є договором оренди в розумінні ст. 759 Цивільного кодексу України), за умовами якого остання отримала у спільне тимчасове безоплатне користування для тимчасового розміщення особового складу частину приміщення лікарні за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки адреса поставки (місце надання послуг) співпадала би з місцем фізичного розташування підрозділу Збройний Сил України, інформація про що є інформацією з обмеженим доступом та її розповсюдження потенційно несло загрозу національній безпеці, життю та здоров`ю військовослужбовців, відповідач-1 вважає правомірним застосування процедури закупівлі за спірним правочином з посиланням на пп. 1 п. 13 Особливостей.

Щодо тверджень прокурора відносно придбання деревини за завищеною ціною відповідач-1 вказує, що, на його думку, прокурором всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України належними засобами доказування не доведений факт завищення ціни придбання паливної деревини на момент укладання спірного правочину.

Також відповідач-1 ставить під сумнів наявність у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області.

Враховуючи вищенаведене, відповідач-1 вважає, що спірний правочин відповідає вимогам, які ставляться до дійсності договорів, він є повністю виконаним сторонами, тобто це не вдаваний правочин; крім того, процедура закупівлі проведена на підставі Закону України «Про публічні закупівлі»; як наслідок підстави для задоволення позову відсутні.

Дана заява по суті справи містить клопотання відповідача-1 про поновлення процесуального строку на вчинення відповідної процесуальної дії, яке обґрунтоване тим, що з огляду на необхідність отримання кваліфікованої правової допомоги лікарнею велась робота щодо укладення договору про надання послуг «Послуг з юридичного консультування та юридичного представництва» (код за ДК 021:2015 79110000-8) відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Однак з огляду на відсутність фінансування відповідний договір укладений не був. Крім того, відсутність в штаті лікарні посади юрисконсульта потребувала більш тривалого часу для підготовки відповідних заяв по суті справи, зокрема, відзиву на позовну заяву, а тому останній не міг бути поданий до суду у встановлений процесуальний строк.

30.09.2024 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 27.09.2024 прокурора, зі змісту яких вбачається, що останній вважає, що відзив на позовну заяву поданий відповідачем-1 з пропуском процесуального строку за відсутності обґрунтування неможливості вчасного подання заяви по суті справи; як наслідок на думку прокурора підстави для поновлення відповідного строку відсутні. При цьому, прокурор навів заперечення щодо позиції відповідача-1 стосовно спірних правовідносин.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про поновлення процесуального строку, суд постановив протокольну ухвалу про його задоволення, виходячи з наступного:

відповідно до ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (справа «Walchli v. France», заява № 35787/03, рішення від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998).

Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (постанова Верховного Суду від 23.10.2023 у справі № 910/9714/22).

З огляду на введення воєнного стану в Україні, зважаючи на оголошення щоденно повітряних тривог у Чернігівській області, які є тривалими у часі, відсутність у штаті лікарні посади юрисконсульта та відсутність фінансування на закупівлю юридичних послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення відповідачу-1 пропущеного процесуального строку на подання відзиву.

В підготовчому засіданні 01.10.2024, дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд підтвердив наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.10.2024 постановлено:

закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 15 жовтня 2024 року на 10 год. 00 хв.;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем-1 заперечення до 04.10.2024 включно.

Ухвала суду від 01.10.2024 була направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 02.10.2024 12:20.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 01.10.2024 є такою, що отримана адресатом 02.10.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 15.10.2024 судовому засіданні позивач не скористався.

07.10.2024, у встановлений судом процесуальний строк (документ сформований в системі 04.10.2024), через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 04.10.2024 відповідача-1, зі змісту яких вбачається, що останній не погоджується з доводами прокурора щодо спірних правовідносин, викладених у вищезгаданому запереченні від 27.09.2024, та підтримує власну позицію, висловлену у відзиві на позовну заяву.

В паперовій формі відповідна заява відповідача-1 по суті справи надійшла до Господарського суду Чернігівської області 09.10.2024 (здана для відправки до відділення поштового зв`язку 04.10.2024).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.10.2024 постановлено:

призначити судове засідання на 05 листопада 2024 року;

Ухвала суду від 15.10.2024 була направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», доставлена до електронного кабінету 15.10.2024 16:34.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 15.10.2024 є такою, що отримана адресатом 15.10.2024.

Процесуальним правом на участь в призначеному на 05.11.2024 судовому засіданні позивач не скористався.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників відповідачів та прокурора, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку передбаченому цим Законом здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 ГПК України, в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення в справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

«Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або в випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора в цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує - наскільки участь прокурора в розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення п. 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України в справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого в статті 1311 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

За частинами 4 та 7 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Прокурором подано позов в особі Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області, в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (п. 4 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі» можуть завдавати шкоди територіальній громаді в вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Так, Остерська міська рада Чернігівського району Чернігівської області, як орган місцевого самоврядування, та який у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля деревини паливної), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету та зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Порушення норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв`язку з укладенням з порушенням вимог закону договору, призводить до покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо необґрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Виконання зобов`язань за договором, укладеним з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Наведене вказує на порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель.

У даних спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються, територіальна громада, яку представляє Остерська міська рада Чернігівського району Чернігівської області є отримувачем коштів, які надійдуть у разі їх стягнення у судовому порядку.

Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування із Остерською міською радою Чернігівського району Чернігівської області та поінформовано про порушення під час укладання Договору № 170 купівлі-продажу від 05.05.2023 Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (листи від 04.04.2024 № 50-77-1566 ВИХ-24 та від 20.06.2024 № 50-77-2721ВИХ-24).

Тобто, прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів для захисту законних інтересів держави.

Згідно з інформацією Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області (лист від 23.05.2024 № 920/03-09) останньою заходи, спрямовані на звернення до суду з позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами Договору № 170 купівлі-продажу від 05.05.2023, не вживались, наміри звернення з відповідним позовом відсутні.

Таким чином, не дивлячись на наявність повноважень щодо захисту інтересів держави, а також враховуючи, що прокуратура повідомила про виявлені порушення, Остерською міською радою Чернігівського району Чернігівської області як органом, уповноваженим на здійснення відповідних функцій держави у спірних правовідносинах, дій, спрямованих на здійснення відповідного захисту інтересів держави, не вчинено.

Наведене утворює собою передбачений вимогами Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» винятковий випадок, за якого порушення відповідачем інтересів держави супроводжується неналежним виконанням уповноваженим органом функцій із їх захисту, та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у даних спірних правовідносинах - Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області.

У порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Згідно ч. 5 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

03.03.2023 Виконавчим комітетом Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області прийнято рішення № 14-37/VIII «Про виділення кошторисних асигнувань на реалізацію Програми фінансової підтримки Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради на 2023 рік», яким вирішено для виконання Програми фінансової підтримки Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради на 2023 рік виділити додаткові кошторисні асигнування в розмірі 1 280 000,00 грн за рахунок коштів загального фонду бюджету Остерської міської територіальної громади, що склалися на 01.01.2023 (код фінансування 602100) та спрямувати по КПКВК МБ 0112010 «Багатопрофільна стаціонарна медична допомога населенню», зокрема, на КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) 1 255 000,00 грн, в т.ч. 100 000,00 грн встановлення бетонного паркану, 35 000,00 грн розміщення твердих побутових відходів, 1 120 000,00 грн придбання деревини дров`яної».

05.05.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Чернігівське лісове господарство» (Продавець) та Комунальним некомерційним підприємством «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради (Покупець) був укладений Договір № 170 купівлі-продажу (надалі Договір), за умовами якого Продавець зобов`язався передати у власність Покупця товар на умовах франко-нижній склад (з доставкою на склад Покупця за адресою: м. Остер, вул. В.А.Бондаренка, 32), а саме: код за ДК 021:2015, 03410000-7 деревина, деревина дров`яна промислового використання сосна (дрова паливні сосна), 977 м3, ціна за одиницю товару (з ПДВ) 1 146,00 грн, сума за товар (з ПДВ) 1 119 642,00 грн, а Покупець зобов`язався прийняти товарі та оплатити його на умовах даного Договору.

Продавець зобов`язався, зокрема, після підписання даного Договору, в строк не пізніше 10-ти днів, передати Покупцеві товар, який є предметом даного Договору.

Покупець зобов`язався здійснити оплату за товар в строки й порядку, передбачені даним Договором і прийняти товар від Продавця.

Продавець має право на дострокову передачу товару зі згоди Покупця.

Здача-приймання товару провадиться уповноваженими представниками Продавця і Покупця.

Датою передачі вважається дата одержання товару представником Покупця від представника Продавця, зазначена у видатковій накладній та товарно-транспортній накладній.

Право власності на товар зберігається за Продавцем до моменту передачі товару представнику Покупця.

Право власності на товар переходить до Покупця з моменту приймання товару.

Оплата товару Покупцем здійснюється шляхом перерахування договірної ціни в сумі 1 119 642 грн (один мільйон сто дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок дві грн 00 копійок) в т.ч. ПДВ 20% 186 607,00 грн на розрахунковий рахунок Продавця протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Даний Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2023, а в частині оплати до повного виконання сторонами узятих на себе зобов`язань.

Договір складено у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу по одному для кожної із сторін.

З Протоколу № 17 від 05.05.2023 «Про здійснення закупівлі без використання електронної системи закупівель» вбачається, що уповноваженою особою Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради вирішено здійснити закупівлю без використання електронної системи закупівель на підставі п. 13 п.п. 1, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».

Приймаючи відповідне рішення, уповноважена особа лікарні керувалася:

- потребою в здійсненні закупівлі робіт: деревини дров`яної, 03410000-7 Деревина за ДК 021-2015 Єдиного закупівельного словника з очікуваною вартістю 1 119 642 грн;

- постановою № 1178, яка містить широкий перелік виключень, що прямо передбачає право здійснити закупівлю без застосування спрощеної закупівлі, а саме:

інформація, що має бути оприлюднена в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, належить до інформації з обмеженим доступом або її розголошення під час дії правового режиму воєнного стану може нести загрозу національній безпеці України та/або громадській безпеці і порядку,

здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури;

- складною соціальною, економічною та безпековою ситуацією на території України, необхідністю в оперативному забезпеченні потреб замовника.

Наведені вище обставини уповноважена особа відповідача-1 вважала такими, що дають підстави здійснити закупівлю згідно постанови № 1178 без застосування порядку проведення спрощених закупівель та/або електронного каталогу.

На виконання умов Договору відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв товар деревину дров`яну промислового використання в кількості 977 м3 на суму 1 119 642,00 грн.

Платіжною інструкцією № 96 (внутрішній номер 272574523) від 15.05.2023 відповідач-1 перерахував відповідачу-2 грошові кошти в сумі 1 119 642,00 грн.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначаються Законом України «Про публічні закупівлі». Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі», до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

Статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Пунктом 37 розділу Х Закону України «Про публічні закупівлі» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (надалі Особливості).

Згідно п. 1 Особливостей вони встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктами 3, 10 Особливостей (тут і надалі в редакції станом на 05.05.2023) визначено, що замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі відповідно до Закону з урахуванням цих особливостей.

Замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15 квітня 2020 р. № 708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному цими особливостями, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 р. № 822 «Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу», з урахуванням положень, визначених особливостями.

При цьому, пунктом 5 Особливостей заборонено придбання замовниками товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями (крім випадків, передбачених пунктами 9 і 13 цих особливостей).

Згідно п.п. 1 п. 21 Особливостей договір про закупівлю є нікчемним коли замовник уклав договір про закупівлю з порушенням вимог, визначених пунктом 5 цих Особливостей.

Виходячи з інформації, що оприлюднена в електронній системі закупівель, а також беручи до уваги документи, додані прокурором до позовної заяви, закупівля деревини дров`яної для промислового використання (за кодом ДК 021:2015: 03410000-7 Деревина) на загальну суму 1 119 642,00 грн здійснена без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу відповідно до п. 13 Особливостей.

Згідно з п. 13 Особливостей, придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у виключних випадках, а саме:

інформація, що повинна бути оприлюднена в оголошенні про проведення відкритих торгів та/або в тендерній документації, належить до інформації з обмеженим доступом або коли її розголошення під час дії правового режиму воєнного стану може нести загрозу національній безпеці та/або громадській безпеці і порядку, та/або безпеці об`єктів енергетичної чи газової інфраструктури та/або об`єктів електроенергетики, та/або об`єктів розробки чи видобування вуглеводнів, за наявності відповідного обґрунтування (п.п. 1);

здійснюється закупівля товарів, робіт і послуг для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що віднесені до I або II категорії критичності відповідно до Порядку віднесення об`єктів до критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109 (Офіційний вісник України, 2020 р., № 93, ст. 2994; 2022 р., № 101, ст. 6303), у разі неможливості дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником (п.п. 12).

Виходячи зі змісту п. 13 Особливостей, здійснення закупівлі відповідно до цього пункту передбачає наявність особливих умов в яких знаходиться замовник на момент прийняття рішення про закупівлю, що дозволяє йому укласти «прямий договір», уникаючи відповідної процедури визначеної Законом та Особливостями.

Таким чином, застосовуючи вказану норму, замовник повинен належним чином обґрунтувати необхідність застосування відповідної підстави, виходячи з контексту ситуації, яка спонукала його до подальших дій.

Як вже було вказано вище, рішення уповноваженої особи відповідача-1 здійснити спірну закупівлю без використання електронної системи закупівель обумовлено приписами п.п. 1, 12 п. 13 Особливостей.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що застосування відповідачем-1 п.п. 1 п. 13 Особливостей обґрунтоване тим, що 06.06.2022 між ним (Утримувач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (Користувач) був укладений Договір № 5-тр, за умовами якого Утримувач передав Актом приймання-передачі майна від 17.05.2022 Користувачу майно в спільне тимчасове безоплатне користування для тимчасового розміщення особового складу військової частини триповерхову цегляну будівлю 1975 року спорудження загальною площею 1916,1 м2 (Майно), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На думку відповідача-1, оскільки місце поставки за спірним правочином співпадає з місцем фізичного розташування підрозділу Збройних Сил України, відповідна інформація є інформацією з обмеженим доступом і її розголошення могло би потенційно нести загрозу національній безпеці, життю та здоров`ю військовослужбовців.

Натомість норми Закону України «Про публічні закупівлі» (ч. 2 ст. 21) не передбачають необхідність зазначення в оголошенні про проведення відкритих торгів інформації щодо передачі в оренду майна та відомості щодо орендаря (в даному випадку щодо військової частини).

В той же час зазначення місця поставки товару є обов`язковим навіть у разі якщо закупівля здійснюється без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу (що і було зроблено відповідачем-1, що узгоджується з доданою до позовної заяви інформацією з сайту щодо закупівель UA2023-05-05-008154-а).

Здійснення спірної закупівлі на підставі пп. 12 п. 13 Особливостей обумовлюється відповідачем-1 тим, що рішенням Виконавчого комітету Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.11.2022 № 06-32/VIII «Про затвердження Переліку об`єктів критичної інфраструктури на території Остерської міської територіальної громади» затверджений Перелік об`єктів критичної інфраструктури на території Остерської міської територіальної громади, до якого включено, зокрема, Комунальне некомерційне підприємство «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради (додаток до рішення).

Правові та організаційні засади створення та функціювання національної системи захисту критичної інфраструктури і є складовою законодавства у сфері національної безпеки визначені Законом України «Про критичну інфраструктуру».

Стаття 1 Закону України «Про критичну інфраструктуру» передбачає, що критична інфраструктура - сукупність об`єктів критичної інфраструктури;

об`єкти критичної інфраструктури - об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам;

оператор критичної інфраструктури - юридична особа будь-якої форми власності та/або фізична особа - підприємець, що на правах власності, оренди або на інших законних підставах здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури та відповідає за його поточне функціонування;

реєстр об`єктів критичної інфраструктури - автоматизована система, що містить перелік найбільш важливої для життєдіяльності суспільства та держави критичної інфраструктури, щодо якої встановлюються особливі вимоги із забезпечення її безпеки та стійкості і здійснюється моніторинг їх дотримання;

сектор критичної інфраструктури - сукупність об`єктів критичної інфраструктури, які належать до одного сектору (галузі) економіки та/або мають спільну функціональну спрямованість;

секторальний орган у сфері захисту критичної інфраструктури - державний орган, визначений законодавством відповідальним за забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі критичної інфраструктури.

За правилами ст. 8, 9 Закону України «Про критичну інфраструктуру» віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного режиму.

Для організації ефективного забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури з урахуванням специфіки забезпечення окремих життєво важливих функцій та/або послуг визначаються сектори критичної інфраструктури. Для секторів критичної інфраструктури визначаються особливості реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури. Формування та реалізацію державної політики у відповідних секторах здійснюють секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури. Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури складають та ведуть секторальні переліки об`єктів критичної інфраструктури. Перелік секторів критичної інфраструктури та суб`єктів, відповідальних за формування та реалізацію державної політики у відповідних секторах національної системи захисту критичної інфраструктури (далі - Перелік), визначається Кабінетом Міністрів України. У разі необхідності внесення змін до Переліку Кабінет Міністрів України переглядає та змінює його виходячи з критеріїв критичності, визначених цим Законом. До життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема, охорона здоров`я.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про критичну інфраструктуру» для визначення рівня вимог щодо забезпечення захисту об`єктів критичної інфраструктури відповідно до рівня їх важливості для забезпечення окремих життєво важливих функцій у межах секторів критичної інфраструктури здійснюється категоризація об`єктів критичної інфраструктури відповідно до категорій критичності, визначених цим Законом. Категоризація об`єктів критичної інфраструктури здійснюється секторальними органами у сфері захисту критичної інфраструктури відповідно до секторальної специфіки та вимог секторального законодавства. Секторальні органи разом з операторами критичної інфраструктури здійснюють категоризацію об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури відповідно до Методики категоризації об`єктів критичної інфраструктури, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а в банківській та фінансовій системах - Національним банком України, у сферах, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюють державні органи, - такими державними органами.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про критичну інфраструктуру» для цілей узгодження дій суб`єктів національної системи захисту критичної інфраструктури формується Реєстр об`єктів критичної інфраструктури (далі - Реєстр). Збирання, узагальнення, попередній аналіз даних щодо об`єктів критичної інфраструктури та пропозиції щодо включення таких об`єктів до Реєстру в межах визначених секторів здійснюються секторальними органами у сфері захисту критичної інфраструктури. Реєстр формується та ведеться уповноваженим органом у сфері захисту критичної інфраструктури України на основі пропозицій суб`єктів національної системи захисту критичної інфраструктури. Після включення об`єкта до Реєстру секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури повідомляють про це оператора об`єкта критичної інфраструктури для забезпечення паспортизації та захисту об`єкта критичної інфраструктури відповідно до вимог цього Закону. Порядок ведення Реєстру, включення об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього визначається Кабінетом Міністрів України. Інформація про об`єкти критичної інфраструктури, що міститься в Реєстрі, є відкритою, загальнодоступною та безоплатною, крім інформації з обмеженим доступом. Розпорядник забезпечує цілодобовий доступ до відкритої інформації Реєстру на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури» затверджений Порядок віднесення об`єктів до критичної інфраструктури, п. 4-7 якого передбачено, що секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури, використовуючи перелік секторів критичної інфраструктури, ідентифікують об`єкти критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури разом із оператором критичної інфраструктури здійснюють категоризацію об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури відповідно до Методики категоризації об`єктів критичної інфраструктури, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 р. № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури» (Офіційний вісник України, 2020 р., № 93, ст. 2994), подають інформацію до реєстру об`єктів критичної інфраструктури.

Відомості про об`єкти критичної інфраструктури, що віднесені до I, II, III і IV категорії критичності, вносяться секторальними органами у сфері захисту критичної інфраструктури до секторальних переліків об`єктів критичної інфраструктури, які ними складаються та ведуться.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури складають переліки всіх об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури, що віднесені до I, II, III і IV категорії критичності. Cекторальні органи подають уповноваженому органу з питань захисту критичної інфраструктури переліки об`єктів критичної інфраструктури для формування зведеного переліку об`єктів критичної інфраструктури, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, повноваження відносити об`єкти до критичної інфраструктури належить саме Секторальним органам.

З Переліку секторів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури», вбачається, що секторальним органом у сфері захисту критичної інфраструктури в секторі «Охорона здоров`я» є Міністерство охорони здоров`я України.

Отже, після того як Міністерство охорони здоров`я України визнає заклад охорони здоров`я об`єктом критичної інфраструктури, ця юридична особа набуває повноважень оператора критичної інфраструктури.

З листа від 08.02.2024 № 27/6079/2-24 Міністерства охорони здоров`я України вбачається, що Міністерство від Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради відомостей, необхідних для здійснення ідентифікації та категоризації об`єктів критичної інфраструктури, не отримувало.

З огляду на вищенаведене відповідач-1 не має статусу об`єкта критичної інфраструктури, а тому застосування ним пп. 12 п. 13 Особливостей для придбання товару без проведення процедури закупівлі є безпідставним.

Заперечення відповідача-1 з посиланням на те, що його включено до Переліку об`єктів критичної інфраструктури на території Остерської міської територіальної громади рішенням Виконавчого комітету Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.11.2022 № 06-32/VIII, суд відхиляє, адже приписом ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесені делеговані повноваження лише щодо вжиття необхідних заходів щодо захисту критичної інфраструктури, відновлення функціонування важливих державних об`єктів національної економіки, об`єктів критичної інфраструктури та об`єктів, які забезпечують життєдіяльність населення, підвищення стійкості громад до кризових ситуацій, викликаних припиненням або погіршенням надання важливих для їх життєдіяльності послуг чи припиненням здійснення життєво важливих функцій, взаємодія між суб`єктами національної системи захисту критичної інфраструктури з урахуванням вимог Закону України «Про критичну інфраструктуру» (п.п. 21, п. б ч. 1 ст. 38).

Таким чином, рішення Виконавчого комітету Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області від 14.11.2022 № 06-32/VIII «Про затвердження Переліку об`єктів критичної інфраструктури на території Остерської міської територіальної громади» суперечить законодавству і не може бути взято судом до уваги.

Також, суд звертає увагу відповідача-1 на те, що для укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів на підставі п.п. 12 п. 13 Особливостей, замовник товарів повинен не тільки здійснювати їх закупівлю для забезпечення функціонування об`єктів критичної інфраструктури, що віднесені до I або II категорії критичності, а і документально підтвердити неможливість дотримання строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів.

Будь якого документального обґрунтування неможливості дотримання строків для проведення закупівлі деревини дров`яної із застосуванням відкритих торгів відповідач-1 не надав. Відповідне обґрунтування відсутнє і у Протоколі № 17 від 05.05.2023 «Про здійснення закупівлі без використання електронної системи закупівель» уповноваженої особи КНП «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради.

Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір про закупівлю це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).

Приписом п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що у разі якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону, договір про закупівлю є нікчемним.

Аналогічне положення міститься й у ч. 10 ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі», якою встановлено, що забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц зроблено висновок, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Враховуючи, що відповідачі уклали Договір без проведення процедури закупівлі згідно з вимогами Закону України «Про публічні закупівлі» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», такий Договір є нікчемним.

У відповідності з ст. 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 208 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Згідно ч. 5 ст. 216 Цивільного кодексу України, вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема, шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Тлумачення ст. 216 Цивільного кодексу України свідчить, що слід відмежовувати правові наслідки недійсності правочину і правові наслідки виконання недійсного правочину.

До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Окрім цього якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною; правові наслідки виконання двостороннього недійсного правочину охоплюють собою двосторонню реституцію; законом можуть бути встановлені особливі умови застосування наслідків визначених в ст. 216 Цивільного кодексу України або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Отже, наслідками недійсності правочину є поновлення сторін у початковому становищі (двостороння реституція), тобто взаємне повернення переданого за недійсним правочином, яке може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за правочином, залишається у його сторони.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. Метою проведення реституції є відновлення між сторонами такого собі status quo у фактичному та правовому становищі, що існував до вчинення правочину, шляхом, так би мовити, абсолютного знищення юридичного значення будь-яких дій, що вчинялися суб`єктами - учасниками недійсного правочину.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».

Тлумачення змісту частини першої статті 216 ЦК України свідчить, що недійсний правочин не створює для сторін тих прав і обов`язків, які він мав створювати, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю.

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній, одержаного ними на виконання цього правочину.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину.

При цьому, якщо у позові не заявлено вимоги про застосування двосторонньої реституції, суд має розглянути питання щодо ефективності способу захисту в цілому, і якщо проведення двосторонньої реституції не відновить права позивача, а погіршить його становище, або взагалі є неможливим, то це є підставою для відмови у задоволення позову про визнання договору недійсним, адже невідворотнім наслідком такого задоволення є двостороння реституція (постанова Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вирішуючи питання про можливість задоволення такого позову, суд, з урахуванням конкретних обставин справи має визначитися із ефективністю обраного позивачем способу захисту - визначити наслідки визнання договору недійсним для держави, в інтересах якої прокурором подано позов, з`ясувати, яким чином будуть відновлені права держави як позивача, зокрема можливість проведення двосторонньої реституції, можливість проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, необхідність відшкодувати іншій стороні правочину вартість товару (робіт, послуг) чи збитки.

Відповідна правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

Також суд враховує висновок, викладений у постанові ОП КГС ВС від 15.03.2024 у справі № 904/192/22, про те, що для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти мають повертатися (стягуватися) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету.

Під час розгляду справи було встановлено, що деревина дров`яна промислового використання в кількості 977 м3 була повністю використана відповідачем-1 для опалення.

Тому з огляду на вищенаведене, оскільки укладений між відповідачами Договір є недійсним з моменту його укладення, то відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, юридичними наслідками недійсності нікчемного правочину є повернення всього одержаного за ним; як наслідок відповідач-2 має повернути до бюджету Остерської територіальної громади сплачені відповідачем-1 грошові кошти в сумі 1 119 642,00 грн, а останній, в свою чергу, за відсутності можливості повернути Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» отриманий за Договором товар (у зв`язку з його використанням), має відшкодувати його вартість, яка на день звернення з даним позовом становить 898 840,00 грн.

Визначаючи суму, яку відповідач-1 має сплатити відповідачу-2, прокурор виходив з того, що згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 10.06.2021 № 910/114/19 визначене положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» спеціальне законодавче регламентування процедури закупівлі товарів, робіт і послуг для потреб держави хоч і має на меті створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, розвиток добросовісної конкуренції і запобігання проявам корупції, проте одночасно слугує захисту інтересів держави, а тому така процедура спрямована, перш за все, на задоволення потреб держави у певних групах товарів, робіт і послуг в особі конкретних замовників, які фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Відтак, прямий інтерес держави полягає у неухильному дотриманні учасниками процедури закупівлі та замовником встановлених Законом України «Про публічні закупівлі» вимог.

Таким чином, плануючи та здійснюючи закупівлю товару (деревини паливної) відповідач-1 повинен був мати на меті не просто задоволення потреби в отриманні відповідного товару, а й здійснити його придбання на засадах конкурентності учасників процедури закупівлі відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі» та Особливостей.

Державні лісогосподарські підприємства формують ціни на деревину згідно з Методичними рекомендаціями з формування продукції (робіт, послуг) на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, відповідно до яких ціни на лісопродукцію формуються на рівні попиту з врахуванням діючого збору за деревину, витрат на заготівлю, трелювання, навантажування, розвантажування, перевезення на нижній склад, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут та прибуток.

Фактична собівартість лісопродукції калькулюється в розрахунку на знеособлений кубічний метр деревини, без диференціації по розмірах, породах і класах якості. Обумовлено це тим, що всі різновидності лісопродукції (ділова деревина, дрова) виготовляються в єдиному технологічному процесі і в готовому вигляді оцінюються по його завершенні. Крім того, відхилення в собівартості їх заготівлі залежно від вказаних факторів незначні, тому для встановлення цін (цінових співвідношень) між конкретними сортиментами лісопродукції враховується порівняльний аналіз їх якості і споживчих властивостей на умовах відповідного франко.

Оскільки по кожному сортименту одноразово оцінюється декілька різних характеристик (порода деревини, розмір і кількість сучків, наявність і розмір гнилі, розмір кривизни і інші (у відповідності до вимог Державних стандартів) дається комплексна оцінка кожному сортименту виходячи з попиту та пропозиції, які склалися на ринку. При цьому реалізаційна вартість знеособленого кубометра деревини повинна забезпечити беззбиткову діяльність підприємства.

При порівнянні цін на деревину використовується інформація з відкритих джерел професійних учасників товарних ринків з деревини.

Державна служби статистики України на власному веб-сайті розмістила інформацію щодо реалізації лісової продукції в межах України за видами у 2023 році, згідно якої середня ціна реалізації одиниці лісової продукції, зокрема, паливної деревини за м3 становила 929,40 грн.

З розміщеної на веб-сайті Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» інформації вбачається, що середньозважена ціна на дров`яну деревину ПВ хвойних порід з нижнього складу по Чернігівській області становить 920,00 грн з ПДВ за метр кубічний.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті ТОВ «Українська товарна біржа» середньозважена ціна на дров`яну деревину ПВ становила на червень 2024 року 985,61 грн з ПДВ за 1 м3.

Крім того, за наслідками опрацювання загальнодоступних джерел інформації (веб-сайту «Prozzoro»), зокрема, тих закупівель паливної деревини, де учасником закупівель є філія «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», встановлено, що вартість паливної деревини значно нижча: згідно проведеної закупівлі за процедурою відкритих торгів Відділом освіти культури, туризму, молоді та спорту Остерської міської ради (ідентифікатор закупівлі UA-2024-04-16-013347-а), цінова пропозиція філії «Чернігівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» деревини паливної становить 1104,00 грн за м3. В той час як ціна 1 м3 по договору № 170 від 05.05.2023 становила 1 146,00 грн.

Отже, враховуючи наявну у вільному доступі інформацію, вартість паливної деревини є значно нижчою у порівнянні з ціною, за якою був придбаний товар за Договором, а тому враховуючи один з принципів здійснення публічних закупівель щодо максимальної економії, ефективності та пропорційності сума, яка має бути стягнута на користь відповідача-2 становить 898 840,00 грн (977 м3*920,00 грн).

Наведені вище обставини спростовують доводи відповідача-2 щодо збільшення на день вирішення спору вартості паливної деревини і як наслідок щодо наявності підстав вважати, що застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть завдати збитків відповідачу-1 через необхідність відшкодування вартості отриманого за Договором товару.

Статтями 2, 13, 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основною засадою (принципом) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Звертаючись з даним позовом прокурор належними засобами доказування довів факт наявності підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину; натомість відповідачами не подано доказів на спростування фактів (обставин), викладених у позові, та підтвердження правомірності проведення спірної закупівлі.

Частиною 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Усталена практика Європейського суду з прав людини відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишаються поза увагою як такі, що не спростовують висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду Чернігівською обласною прокуратурою було сплачено 33 589,26 грн судового збору: 16 794,63 грн, сплачені за вимогу, до відповідача-2 щодо стягнення з нього до бюджету Остерської територіальної громади 1 119 642,00 грн, одержаних за нікчемним правочином Договором № 170 купівлі-продажу від 05.05.2023, а також 16 794,63 грн, сплачені за вимогу до відповідача-1 про відшкодування відповідачу-2 вартості отриманого за Договором товару.

Однак оскільки прокурором в поданій 12.07.2024 суду позовній заяві, оформленій з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, із зазначенням змісту позовних вимог щодо відповідача-1 (конкретизувати спосіб застосування наслідків недійсності правочину), вартість товару, яку відповідач-1 має відшкодувати відповідачу-2 визначено в сумі 898 840,00 грн, розмір судового збору за відповідною позовною вимогою становить 13 482,60 грн; як наслідок прокурор має право звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору в сумі 3 312,03 грн як такого, що внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов в.о. керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради та Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задовольнити повністю.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а; код 44768034) до бюджету Остерської територіальної громади (17044, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, вул. Незалежності, 21; код 04061754) 1 119 642 грн 00 коп., одержаних за нікчемним правочином Договором № 170 купівлі-продажу від 05.05.2023.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради (17044, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, вул. В.А.Бондаренка, 32; код 02006283) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а; код 44768034) 898 840 грн 00 коп.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9-а; код 44768034) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 16 794 грн 63 коп. судового збору.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Остерська міська лікарня» Остерської міської ради (17044, м. Остер Чернігівського району Чернігівської області, вул. В.А.Бондаренка, 32; код 02006283) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код 02910114) 13 482 грн 60 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 15.11.2024.

Суддя А.С.Сидоренко


Суд	Господарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення	05.11.2024
Оприлюднено	18.11.2024
Номер документу	123033203
Судочинство	Господарське
Категорія	Інші справи