Рішення

від 14.11.2024 по справі 288/699/23

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/699/23

Провадження № 2/288/37/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Корнинської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області (далі - відповідач 1), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - третя особа) про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позивач в поданому позові з врахуванням уточнених позовних вимог /т. 1 а.с. 211-213/ вказує, що він на підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року, укладеного з ОСОБА_5 , набув право власності на земельну ділянку площею 0.09 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004.

Дана земельна ділянка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 434563, виданого 20 квітня 2010 року.

Під час користування земельною ділянкою, у позивача виникли суперечки з відповідачем 2 з приводу межі, а саме вона стверджує, що частина земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні та власності позивача, а також попереднього власника ОСОБА_5 , передана у приватну власність відповідача 2. При обмірі земельної ділянки відповідача 2, з`ясовано, що межа її земельної ділянки не співпадає з існуючою фактичною межею і накладається на земельну ділянку позивача, де відповідач 2 встановила межові знаки і перешкоджає позивачу вільно володіти і користуватися земельною ділянкою.

Право власності відповідача 2 на земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № 15808259 від 03 січня 2014 року.

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено, що межі фактичного землекористування позивача та відповідача 2 не відповідають межам земельних ділянок та є по відношенню до них зміщеними у східному напрямку, причиною невідповідності може бути їх зміщення на етапі формування, також частина земельної ділянки відповідача 2 перебуває в користуванні позивача. Крім того, експертизою встановлено, що на частині земельної ділянки, яка належить відповідачу 2 розташовані будівлі: баня із погребом, які належать позивачу.

Позивач вказує, що на час набуття сторонами права власності на земельні ділянки, вказані будівлі вже існували, і не відносились до господарства відповідача 2, а навпаки до сусіднього господарства та перебували і перебувають в межах земельної ділянки позивача, при цьому стіна і відмостка бані є межовою спорудою. Вказане свідчить про те, що частина земельної ділянки, яка належить відповідачу 2 та перебуває у фактичному користуванні позивача, ніколи не перебувала у користуванні відповідача 2.

Рішенням Білківської сільської ради від 21 липня 2009 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право власності ОСОБА_5 . Вирішено передати у власність ОСОБА_5 земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0.8384 га, з них 0.25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Білківської сільської ради від 25 березня 2010 року, надано дозвіл відповідачу 2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0.75 га в АДРЕСА_2 .

Рішенням Білківської сільської ради від 04 січня 2012 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 . Вирішено передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 0.75 га, з них 0.25 га - для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Таким чином, рішеннями сільської ради було передано у власність ОСОБА_3 (відповідач 2) та ОСОБА_5 (попередній власник земельної ділянки, яка належить позивачу) земельні ділянки, які перебували у їх фактичному користуванні. Проте, частина земельної ділянки площею 0.197 кв.м., яка передана у власність відповідачу 2, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача, в її користуванні не перебувала, з власності на користуванні ОСОБА_5 не вилучалась, на ній не було розташована належних відповідачу 2 будівель, а тому незаконно передана у власність відповідачу 2, так як на час передачі вона належала на праві власності ОСОБА_5 , а тому видане відповідачу 2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку є недійсним.

Позивач зазначає, що експертизою встановлено зміщення ділянок, і зважаючи на те, що у його фактичному користуванні знаходиться частина земельної ділянки відповідача 2, ширина її ділянки не змінилася і навіть збільшилась за рахунок зміщення у західному напрямку. Таким чином, зміщення земельної ділянки відповідача 2 у західному напрямку буде відповідати фактичним межам її ділянки, при цьому позивач буде мати можливість, шляхом замовлення технічної документації, змістити належну йому земельну ділянку по межі фактичного землекористування, можливість чого у нього на даний час відсутня, так як відбудеться накладення на земельну ділянку відповідача 2.

З метою виправлення вказаних помилок, позивач звернувся до третьої особи із заявою про виправлення помилок щодо місця розташування земельної ділянки відповідача 2, проте йому було відмовлено з тих підстав, що вказані виправлення можливо здійснити лише за заявою власника земельної ділянки, чого відповідач 2 робити не бажає.

За наведених обставин, позивач позбавлений можливості виправити помилки, зроблені при формуванні земельних ділянок, а саме перемістити їх на місце фактичного використання, при цьому земельна ділянка відповідача 2 накладається на його земельну ділянку, яка перебуває у його фактичному користуванні, з причин допущення помилки при її формуванні, зміщена у східному напрямку, що є порушенням його прав.

На підстав вищевикладеного, позивач просить усунути йому перешкоди в користуванні та володінні земельною ділянкою, площею 0.090 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, шляхом: - скасування рішення Білківської сільської ради Попільнянського району, Житомирської області від 04 січня 2012 року, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка має цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - визнання недійсним свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_3 03 січня 2014 року, державним реєстратором Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області Бердичевською О.В. на земельну ділянку площею 0.25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка має цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача 1 - Корнинської селищної ради в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи була належним чином повідомлена, 03 квітня 2023 року надала до суду заяву в якій просила розгляд вказаної справи проводити без її участі, щодо прийняття рішення покладається на розсуд суду. /т. 1 а.с. 27/

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши позивача та його представника, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно Договору дарування від 28 листопада 2017 року, ОСОБА_6 безоплатно передала, Обдаровуваний - ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку площею 0.0900 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1824780600:03:003:0004. /т. 1 а.с.4-5/

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2017 року, на підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0.0900 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер - 1824780600:03:003:0004. /т. 1 а.с.6/

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 січня 2018 року, земельній ділянці площею 0.090 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), присвоєно кадастровий номер - 1824780600:03:003:0004. /т. 1 а.с.7-9/

29 січня 2018 року ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_1 . /т. 1 а.с.10/

Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 06 червня 2018 року на замовлення ОСОБА_1 , в характеристиці будинку, господарських будівель і споруд зазначено: - житловий будинок, під літерою - А, 2018 року побудови; - баня, під літерою - Б, 1990 року побудови; - погріб, під літерою - п/б, 1990 року побудови. /т. 1 а.с.11-13/

20 серпня 2021 року за вих.№ 899/1/02-16 Корнинською селищною радою повідомлено ОСОБА_1 про те, що з питання визначення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , йому необхідно звернутись до розробника технічної документації із землеустрою, а в разі відмови розробника на виконання робіт щодо визначення меж ділянки, рекомендовано звернутись до суду. /т. 1 а.с.14/

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 03 січня 2014 року є власником земельної ділянки площею 0.25 га, кадастровий номер - 1824780600:03:003:0051, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 . /т. 1 а.с.15/

28 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області з заявою в якій вказує, що незважаючи на існуючу межу між земельними ділянками ОСОБА_3 вважає належною їй ще частину земельної ділянки ОСОБА_1 , яка постійно знаходилась у його користуванні. Вважає, що дане непорозуміння виникло внаслідок помилки при виготовлені проектів із землеустрою та встановлення координат поворотних точок земельної ділянки. На підставі викладеного просить усунути технічну помилку в розташуванні в Державному земельному кадастрі, земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0.090 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004 та земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0.25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051. /т. 1 а.с.16, 173-174/

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16 січня 2023 року № 29-6-0.2-168/2-23, станом на 16 січня 2023 року в Державному земельному кадастрі в межах земельної ділянки за кадастровим номером 1824780600:03:003:0004 не перебувають інші земельні ділянки або їх частини. /т. 1 а.с. 17, 175/

09 серпня 2022 року за вих.№ 29-6-0.2-1775/2-22 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повідомлено представника ОСОБА_1 про те, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, заяви щодо внесення виправлених відомостей або внесення змін до відомостей стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 не надходили. /т. 1 а.с.19/

В судовому засіданні оглянуто копії Поземельних книг на земельні ділянки з кадастровим номером - 1824780600030030051, яка належить ОСОБА_3 та з кадастровим номером - 1824780600030030004, яка належить ОСОБА_1 /т. 1 а.с. 41- 68/

Згідно повідомлення КП «Житомирводпроект» від 18 травня 2023 року, в архіві колективного підприємства «Житомирводпроект» відсутні технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 1824780600:03:003:0051 за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 1824780600:03:003:0023 за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_5 . /т. 1 а.с.88/

Під час розгляду вказаної справи було призначено земельно-технічну експертизу та відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 621/09-2023 /а.с.110-129/:

1. Земельна ділянка з кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, площею 0.2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 1824780600:03:003:0004, площею 0.0900 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до значень координат кутів поворотних точок зовнішніх меж, які містяться у відповідних поземельних книгах: - не перетинаються в площині (не накладаються); - не мають спільних меж (не являються суміжними); - не мають спільних кутів поворотних точок зовнішніх меж; - являються сусідніми; - сусідні межі розташовані на відстані: 0.8 см ? 1.1 см. Фактичне землекористування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 порушує межі земельної ділянки з кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, площею 0.2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває у власності ОСОБА_3 , оскільки частина земельної ділянки із кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, що перебуває у власності ОСОБА_3 , фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 , а саме ділянка площею 197.0 кв.м. на якій частково розташована баня (літ. «Б») із погребом (літ. «п/б»), навіс та незавершена будівництвом будівля, що позначена під № 1 (зображена жовтим кольором) на рисунку № 9 в дослідницькій частині висновку.

2. Межі фактичного землекористування: - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають межам земельних ділянок із кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 та є по відношенню до них зміщеними у східному напрямку. Імовірною причиною невідповідності розташування земельних ділянок із кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 по відношенню до меж фактичного землекористування за адресою: АДРЕСА_2 та 19б, може бути зміщення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 на етапі їх формування. /т. 1 а.с. 110-124/

В судовому засіданні судовий експерт Свістунов Ю.С. , який виконував дану експертизу, підтвердив свій висновок, також зазначив, що є зміщення меж земельних ділянок, багато будівель ОСОБА_1 розміщені на земельній ділянці ОСОБА_3 , фактичні межі землекористувачів не відповідають технічній документації, а тому сторонам необхідно домовитись та розробити нову технічну документацію на земельні ділянки.

Рішенням 12 сесії VІ скликання Білківської сільської ради від 04 січня 2012 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 0.7500 га, з них 0.2500 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд та 0.5000 га для ведення особистого селянського господарства. /т. 1 а.с.172/

Відповідно до рішення 22 сесії V скликання Білківської сільської ради від 25 березня 2008 року, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0.71 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 . Рекомендовано ОСОБА_5 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з метою передачі її у власність: 0.25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0.46 га для ведення особистого селянського господарства. /т. 1 а.с.214/

Згідно рішення 43 сесії V скликання Білківської сільської ради від 25 березня 2010 року, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0.75 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , рекомендовано ОСОБА_3 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку з метою передачі її у власність: 0.2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0.5000 га для ведення особистого селянського господарства. /т. 1 а.с.215/

Рішенням 36 сесії V скликання Білківської сільської ради від 21 липня 2009 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадянам, розроблену КП «Житомирводпроект» та передано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку загальною площею 0.8384 га, з них: 0.25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0.5884 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 . /т. 1 а.с.216/

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 434563, ОСОБА_5 на підставі рішення від 21 липня 2009 року 36 сесії 5 скликання Білківської сільської ради є власником земельної ділянки площею 0.25 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023. /т. 1 а.с.217/

Згідно заяви від 14 червня 2017 року, ОСОБА_5 просить розробити технічну документацію, щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0.2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , в три окремі новосформовані земельні ділянки площами: 0.090 га, 0.090 га та 0.070 га. /т. 1 а.с.218/

Рішенням виконавчого комітету Білківської сільської ради № 25 від 23 червня 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_5 , щодо розподілу та присвоєння адреси земельним ділянкам, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, загальна площа 0.2500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить їй згідно державного акту серії ЯК № 434563, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вирішено розділити дану земельну ділянку на 3 (три) рівні частки та присвоїти адресу кожній земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Ділянка № 1 площею 0.0900 га - АДРЕСА_1 ; ділянка № НОМЕР_2 площею 0.0700 га - АДРЕСА_1 ; ділянка № НОМЕР_3 площею 0.0900 га - АДРЕСА_1 . /т. 1 а.с.219/

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білківської сільської ради № 42 від 30 листопада 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , вирішено присвоїти поштову адресу земельній ділянці площею 0.0900 га, кадастровий номер - 1824780600:03:003:0004, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с.Мохначка, Попільнянського району, Житомирської області в межах населеного пункту, а саме: АДРЕСА_1 . /т. 1 а.с.220/

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 серпня 2018 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складових частин нерухомого майна входить: - баня, Б; - погріб, п/б. /т. 1 а.с.221/

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_3 є власником: - земельної ділянки з кадастровим номер 1824780600:03:003:0052, площею 0.5 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 січня 2014 року; - земельної ділянки з кадастровим номер 1824780600:03:003:0051, площею 0.25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 січня 2014 року; - житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 листопада 2009 року. /т. 1 а.с.222-223/

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дала показання про те, що вона є матір`ю позивача і дана земельна ділянка належала їй та вона подарувала частину даної земельної ділянки розміром 0,0900 га своєму синові ОСОБА_1 . Межа між її земельною ділянкою та сусідньою була і є на даний час, по межі встановлений паркан. Дана межа вже існує більше 30 років і не змінювалась, спорів щодо межі з сусідами не було. Погріб був розміщений там постійно, і зараз він там є.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 дала показання про те, що вона є рідною сестрою позивача і їй відомо, що межі суміжніх земельних ділянок як були так і на даний час є, ніхто нічого не змінював. Коли вона проживала з матір`ю то були господарські споруди, а саме: погріб, хлів, біля криниці гараж. Будівлі були розташовані вздовж городу на межі, і між будівлями позивача та відповідача ОСОБА_3 відстань була незначна.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що він є братом позивача і йому відомо, що з сусідкою ОСОБА_3 виник конфлікт за межу між земельними ділянками та сусіди суміжної земельної ділянки повідомили його брата ОСОБА_10 , що він змістився на їхню земельну ділянку і не дають йому будуватись. По межі нічого не змінювалось, паркан вже 30 років стоїть на цій межі.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить усунути перешкоди в користуванні та володінні належною йому земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради, в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у власність відповідачу 2 земельної ділянки площею 0.25 га, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку площею 0.25 га та скасування державної реєстрації земельної ділянки, з тих підстав, що під час користування належною йому ділянкою, у позивача виникли суперечки з відповідачем 2 з приводу межі, а саме вона стверджує, що частина земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні та власності позивача, а також попереднього власника, передана у приватну власність відповідачу 2, яка встановила межові знаки і перешкоджає позивачу вільно володіти і користуватися земельною ділянкою.

Частиною четвертою статті 13, статтею 14 Конституції України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Основний Закон України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону (стаття 41 Конституції України).

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

В статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно частини першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 107 ЗК України визначено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до статті 198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Частинами першою, другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» врегульовано, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Статтями 90, 96 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до статті 368 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, розпорядження своїм майном.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені частиною третьою статті 152 ЗК України, за приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Як визначено в пункті 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Як вбачається з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 травня 2016 року (справа № 6-658цс15), яка враховується судом, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, відповідно до частини другої статті 152 ЗК України 2001 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 90 ЗК України визначено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок, зокрема, зобов`язані не порушувати права власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватися правил добросусідства.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 466/1058/15-ц (провадження № 61-6732св22) зазначено, що: «Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Судом встановлено, що позивач та відповідач 2 є землекористувачами сусідніх земельних ділянок та між ними наявна суперечка щодо розташування межі земельних ділянок з цільовим призначенням для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, при цьому позивач при зверненні до суду вказує, що при обмірах встановлено, що земельна ділянка відповідача 2 не співпадає з існуючою межею та накладається на належну йому земельну ділянку.

У спірних правовідносинах предметом доказування є наявність або відсутність зі сторони відповідача-2 дій, які порушують право власності чи законного володіння позивача на спірну земельну ділянку.

Разом з тим, позивач звертаючись до суду вказує, що порушенням його прав є те, що відповідач 2 встановила межові знаки у вигляді дерев`яних кілочків та перешкоджає позивачу вільно володіти та користуватися належною йому земельною ділянкою.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Проведеною під час розгляду справи судовою земельно-технічною експертизою /т.1 а.с.110-126/ встановлено, що земельна ділянка відповідача 2 та земельна ділянка позивача відповідно до значень координат кутів поворотних точок зовнішніх меж, які містяться у відповідних поземельних книгах: - не перетинаються в площині (не накладаються); - не мають спільних меж (не являються суміжними); - не мають спільних кутів поворотних точок зовнішніх меж; - являються сусідніми; - сусідні межі розташовані на відстані: 0.8 см ? 1.1 см. Фактичне землекористування позивача порушує межі земельної ділянки відповідача 2, оскільки частина земельної ділянки відповідача 2, фактично перебуває у користуванні позивача, а саме - ділянка площею 197.0 кв.м. на якій частково розташована баня із погребом, навіс та незавершена будівництвом будівля.

Також, встановлено, що межі фактичного землекористування відповідача 2 та позивача не відповідають межам їх земельних ділянок та є по відношенню до них зміщеними у східному напрямку, імовірною причиною невідповідності розташування земельних ділянок по відношенню до меж фактичного землекористування може бути зміщення меж земельних ділянок на етапі їх формування.

При цьому позивач при зверненні до суду вказує, що враховуючи встановлене експертизою зміщення ділянок, зміщення земельної ділянки відповідача 2 у західному напрямку буде відповідати фактичним межам її ділянки, при цьому позивач буде мати можливість, змістити належну йому земельну ділянку по межі фактичного землекористування, можливість чого у нього на даний час відсутня, так як відбудеться накладення на земельну ділянку відповідача 2, яка не бажає здійснити виправлення помилок щодо місця розташування своєї земельної ділянки.

Відповідно до матеріалів справи, позивач на підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року є власником земельної ділянки площею 0.0900 га, вказана ділянка утворилась внаслідок поділу на три частини земельної ділянки площею 0.2500 га, яка належала ОСОБА_5 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку від 20 квітня 2010 року.

Як на обставину, яка підтверджує наявність зміщення позивач вказує на те, що на час набуття відповідачем 2 права власності на спірну земельну ділянку, на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_5 були розташовані будівлі - погріб та баня, які не належали відповідачу 2, а перебували та перебувають в межах земельної ділянки, яка належить позивачу, при цьому стіна та відмостка бані являється також і межовою спорудою земельних ділянок позивача та відповідача 2. Наведене вказує на те, що частина земельної ділянки, яка належить відповідачу 2, однак перебуває у користуванні позивача, ніколи не перебувала у користуванні відповідача 2 та з власності попереднього власника ОСОБА_5 не вилучались, а тому земельна ділянка незаконно передана відповідачу 2, так як належала ОСОБА_5 .

У розуміння статті 125 ЗК України, позивач набув право власності на земельну ділянку з 28 листопада 2017 року, з усіма правами та обов`язками, що належали попередньому власнику.

Сторонами у справах позовного провадження є позивач - особа, яка вважає, що її цивільне право порушене і яка пред`явила вимогу про захист порушеного права, і відповідач - особа, яку відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу визначає позивач і яка, виходячи із заявленої тим правової позиції, порушує (не визнає, оспорює, заперечує) його право та має відповідати за позовом, у результаті задоволення якого повинна вчинити відповідні дії (утриматися від таких), може бути примушена до вчинення відповідних дій з метою поновлення прав позивача тощо. Правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Виходячи з підстав і предмету позову, предметом доказування є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи позивача про те, що конкретні винні дії, вчинені відповідачем у певний час у відповідному місці та за відповідних обставин потягли порушення його права власності на нерухоме майно (право користування майном), перешкоджають йому у вчиненні конкретних дій щодо майна, зокрема, порушують межі його земельної ділянки, як це вбачається з позиції позивача. При цьому, позивачем мають бути зазначені конкретні дії відповідача 2, має бути встановлено, чи порушують такі конкретні дії права позивача, має бути встановлено, чи є дії відповідача 2 винними, а питання про її відповідальність має вирішуватися з урахуванням встановленого.

Позивач вказує, що експерт у наданому висновку зазначив про те, що земельні ділянки позивача та відповідача 2 зміщені у східному напрямку, при цьому площа земельної ділянки відповідача 2 не змінилася, а тому в разі зміщення земельної ділянки відповідача 2 у західному напрямку, вона буде відповідати фактичним межам її земельної ділянки, при цьому позивач також буде мати можливість змістити належну йому земельну ділянку по межі фактичного землекористування.

Тобто, позивач мотивує наявність порушення його права на земельну ділянки зі сторони відповідача 2 тим, що на її земельній ділянці розташовані будівлі, а саме баня із погребом, навіс та незавершена будівництвом будівля, з яких будівля - бані з погребом побудована в 1990 році та належали попередньому власнику земельної ділянки - ОСОБА_5 , а в подальшому право власності на які перейшло до позивача.

Судом встановлено, що належна позивачу земельна ділянка з 20 квітня 2010 року (дата видачі Державного акту) по 28 листопада 2017 року (дата укладення договору дарування) перебувала у приватній власності ОСОБА_5 , а право власності ОСОБА_3 на належну їй земельну ділянку зареєстровано з 03 січня 2014 року.

Як і ОСОБА_5 , так і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /т.1 а.с.214/ та 25 березня 2010 року /т.1 а.с.215/ відповідно, сільською радою було надано дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Рішеннями сільської ради від 04 січня 2012 року /т.1 а.с.172/ та від 21 липня 2009 року /т.1 а.с.216/, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відповідно, було затверджено технічні документації та передано у власність земельні ділянки, таким чином земельні ділянки були сформовані до набуття позивачем права на земельну ділянку.

Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не надано підтверджень того, що між попереднім власником - ОСОБА_5 , на земельній ділянці якої вже були розташовані малоповерхові споруди на момент укладення договору дарування /т.1 а.с.4/ та відповідачем 2 - ОСОБА_3 існували суперечки та розбіжності з приводу правомірності розташування будівель на земельній ділянці та меж земельної ділянки, з огляду на доводи позивача, що розташування вказаних малоповерхових споруд є фактором від якого залежало формування земельних ділянок, враховуючи те, що позивачем не надано підтверджень того, що їх спорудження здійснено з дотриманням проекту.

Окремо суд звертає увагу на те, що в договорі дарування /т.1 а.с.4-5/ вказано: - пункт 3 - експлікація земельних угідь: площа земельної ділянки - 0.0900 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0.0401 га; малоповерхова забудова - 0.0317 га; малоповерхова забудова - 0.0098 га; малоповерхова забудова - 0.0058 га; малоповерхова забудова - 0.0026 га; - пункт 10 - відповідно до довідки № 466 від 28 листопада 2017 року, на земельній ділянці, яка є предметом даного договору, житловий будинок та господарські будівлі відсутні, їх будівництво не ведеться та не розпочато.

Під час розгляду справи позивачем не надано доказів того, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на етапі виготовлення технічної документації із землеустрою, не було складено акт погодження меж земельної ділянки, що б в свою чергу вказувало на наявність претензій з боку правовласників сусідніх земель на встановлення меж відведеної земельної ділянки та відсутність згоди з її розташуванням.

У висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи /т.1 а.с.110-129/ встановлено, що земельна ділянка позивача та відповідача 2, відповідно до значень координат кутів поворотних точок зовнішніх меж, які містяться у відповідних поземельних книгах: - не перетинаються в площині (не накладаються); - не мають спільних меж (не являються суміжними); - не мають спільних кутів поворотних точок зовнішніх меж; - являються сусідніми; - сусідні межі розташовані на відстані: 0.8 см ? 1.1 см. Фактичне землекористування позивача порушує межі земельної ділянки відповідача 2, оскільки частина земельної ділянки відповідача 2, фактично перебуває у користуванні позивача, а саме - ділянка площею 197.0 кв.м. на якій частково розташована баня із погребом, навіс та незавершена будівництвом будівля.

Таким чином, вказаною експертизою спростовано твердження позивача про те, що у користуванні відповідача 2 перебуває частина належної йому земельної ділянки та вчинення відповідачем 2 порушень права володіння позивача на належну йому земельну ділянку.

Як на спосіб усунення перешкод позивачу зі сторони відповідача 2, у користуванні належною йому земельною ділянкою позивач посилається на те, що у висновку експерта зазначено про невідповідність фактичного землекористування сторін межам земельних ділянок, які є по відношенню до них зміщеними у східному напрямку, імовірною причиною невідповідності розташування експерт припускає зміщення меж ділянок на етапі формування.

Крім того, при зверненні представника позивача до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, він отримав відповідь /т.1 а.с.17-18/, що в Державному земельному кадастрі в межах земельної ділянки позивача не перебувають інші земельні ділянки або їх частини.

Позивач вказує, що він також звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з приводу виправлення помилок щодо місця розташування земельної ділянки відповідача 2, проте йому було відмовлено, а відповідач 2 відмовляється виправити вказану помилку особисто, а тому позивач в разі задоволення позову, шляхом зміщення земельних ділянок по межі фактичного користування, зникнуть перешкоди для нього у користуванні та розпорядженні належною йому земельною ділянкою.

Посилаючи на вказаний спосіб для усунення перешкод, позивач не вказує, яким чином при зміщенні земельних ділянок буде вирішено питання, пов`язані з тим, що на спірній частині земельної ділянки, якою він фактично користується. При цьому, позивачем не враховано, що площа фактичного користування ним земельною ділянкою відповідача 2 є нерівномірною по відношенню до межі земельної ділянки відповідача 2 та на вказаному проміжку розташована щільна забудова, яка включає як і зведені позивачу споруди, так і споруди, які належать відповідачу 2, таким чином позивачем не доведено, що вказані дії призведуть до відновлення його прав.

Таким чином, надані позивачем докази та встановленні під час розгляду справи обставини не містять підтвердження того, яким чином та в яких межах відповідач 2 допустив порушення прав позивача, враховуючи те, що в спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок щодо доказування наведених при зверненні до суду обставин. В той час, як відсутність факту самовільного зайняття відповідачем 2 земельної ділянки позивача, внаслідок чого порушується його право власності чи законного володіння, не дає змоги суду встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, визначити у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно підтверджується.

Позивач просить усунути йому перешкоди у користуванні та володінні земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу у власність відповідачу 2 земельної ділянки.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до вимог частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Під час розгляду справи, позивачем не надано підтверджень того, що оспорюване ним рішення сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу у власність відповідачу 2 земельної ділянки, порушує його права та інтереси, а тому позовні вимоги в цій часині задоволенню не підлягають, як і заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку відповідача, 2, так як вказана вимога є похідною від заявленої вимоги про скасування рішення, в задоволенні якої судом було відмовлено.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для звернення до суду з даним позовом, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку відповідача 2, права власності чи законного володіння позивача, створюють для позивача перешкоди у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном та підлягають відновленню в порядку встановленому законом, а тому в задоволенні позову належить відмовити в повному обсязі.

Частиною першою, другою статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевказаного, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Не підлягають, відповідно до статті 141 ЦПК України, до подальшого розподілу понесені Позивачем судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями 13, 14, 41 Конституції України; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»; Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»; статтями 15, 16, 21, 316, 317, 319, 321, 328, 368, 391 ЦК України; статтями 78, 79-1, 90, 91, 96, 107, 118, 122, 152, 155, 198 ЗК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Корнинської селищної ради, Житомирського району, Житомирської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник