Постанова

від 03.03.2025 по справі 288/699/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №288/699/23 Головуючий у 1-й інст. Рудник М. І.

Категорія 21 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №288/699/23 за позовом ОСОБА_1 доКорнинської селищноїради ЖитомирськогорайонуЖитомирськоїобласті, ОСОБА_2 ,третяособа,яканезаявляє самостійнихвимогнапредмет спору:ГоловнеуправлінняДержгеокадастру уЖитомирськійобласті,проусуненняперешкод укористуванніземельноюділянкою шляхомскасуваннярішеннясільської ради,визнаннянедійснимсвідоцтва проправовласностіна нерухомемайнотаскасування державноїреєстраціїземельноїділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,інтереси якогопредставляє адвокатЯковенкоАнатолійВікторович

на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року, ухвалене під головуванням судді Рудник М.І.

встановив:

У березні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з урахування уточнених позовних вимог, просив усунути йому перешкоди в користуванні та володінні земельною ділянкою, площею 0,090 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, шляхом:

- скасування рішення Білківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 04 січня 2012 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка має цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого ОСОБА_2 03 січня 2014 року, державним реєстратором Попільнянського районного управління юстиції Житомирської області Бердичевською О.В. на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка має цільове призначення для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_2 та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

На обґрунтування позову вказував, що він на підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 , набув право власності на земельну ділянку площею 0,09 га, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004.

Дана земельна ділянка утворилась внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, яка розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 434563, виданого 20 квітня 2010 року.

Під час користування земельною ділянкою, у позивача виникли суперечки з відповідачем ОСОБА_2 з приводу межі, а саме він стверджує, що частина земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні та власності позивача, а також попереднього власника ОСОБА_3 , передана у приватну власність відповідача - ОСОБА_2 . При обмірі земельної ділянки ОСОБА_2 , з`ясовано, що межа її земельної ділянки не співпадає з існуючою фактичною межею і накладається на земельну ділянку позивача, де ОСОБА_2 встановила межові знаки і перешкоджає позивачу вільно володіти і користуватися земельною ділянкою.

Право власності відповідача - ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, яка розташована в АДРЕСА_2 , цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 03 січня 2014 року.

За результатами проведення судової земельно-технічної експертизи встановлено, що межі фактичного землекористування позивача та відповідача ОСОБА_2 не відповідають межам земельних ділянок та є по відношенню до них зміщеними у східному напрямку, причиною невідповідності може бути їх зміщення на етапі формування, також частина земельної ділянки ОСОБА_2 перебуває в користуванні позивача. Крім того, експертизою встановлено, що на частині земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 розташовані будівлі: баня із погребом, які належать позивачу.

Позивач вказує, що на час набуття сторонами права власності на земельні ділянки, вказані будівлі вже існували, і не відносились до господарства відповідача ОСОБА_2 , а навпаки до сусіднього господарства та перебували і перебувають в межах земельної ділянки позивача, при цьому стіна і відмостка бані є межовою спорудою. Вказане свідчить про те, що частина земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 та перебуває у фактичному користуванні позивача, ніколи не перебувала у користуванні відповідача - ОСОБА_2 .

Рішенням Білківської сільської ради від 21 липня 2009 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_3 . Вирішено передати у власність ОСОБА_3 земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,8384 га, з них 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Рішенням Білківської сільської ради від 25 березня 2010 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку орієнтовною площею 0,75 га в АДРЕСА_2 .

Рішенням Білківської сільської ради від 04 січня 2012 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право власності ОСОБА_2 . Вирішено передати у власність ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,75 га, з них 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Таким чином, рішеннями сільської ради було передано у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (попередній власник земельної ділянки, яка належить позивачу) земельні ділянки, які перебували у їх фактичному користуванні. Проте, частина земельної ділянки площею 0,197 кв.м., яка передана у власність ОСОБА_2 , яка знаходиться у фактичному користуванні позивача, в її користуванні не перебувала, з власності на користуванні ОСОБА_3 не вилучалась, на ній не було розташована належних ОСОБА_2 будівель, а тому незаконно передана у власність ОСОБА_2 , так як на час передачі вона належала на праві власності ОСОБА_3 , а тому видане відповідачу ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на земельну ділянку є недійсним.

Позивач зазначає, що експертизою встановлено зміщення ділянок, і зважаючи на те, що у його фактичному користуванні знаходиться частина земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 , ширина її ділянки не змінилася і навіть збільшилась за рахунок зміщення у західному напрямку. Таким чином, зміщення земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 у західному напрямку буде відповідати фактичним межам її ділянки, при цьому позивач буде мати можливість, шляхом замовлення технічної документації, змістити належну йому земельну ділянку по межі фактичного землекористування, можливість чого у нього на даний час відсутня, так як відбудеться накладення на земельну ділянку ОСОБА_2 .

З метою виправлення вказаних помилок, позивач звернувся до третьої особи із заявою про виправлення помилок щодо місця розташування земельної ділянки ОСОБА_2 , проте йому було відмовлено з тих підстав, що вказані виправлення можливо здійснити лише за заявою власника земельної ділянки, чого ОСОБА_2 робити не бажає.

За наведених обставин, позивач позбавлений можливості виправити помилки, зроблені при формуванні земельних ділянок, а саме перемістити їх на місце фактичного використання, при цьому земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на його земельну ділянку, яка перебуває у його фактичному користуванні, з причин допущення помилки при її формуванні, зміщена у східному напрямку, що є порушенням його прав.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду даної справи було встановлено наявність порушеного права позивача на користування належною йому на праві приватної власності земельною ділянкою. Зокрема, встановлено часткове накладення юридичних меж земельної ділянки ОСОБА_2 на фактичні межі земельної ділянки ОСОБА_1 площа накладення становить 197,0 кв.м. та часткове накладання юридичних меж земельної ділянки ОСОБА_2 на фактичне розташування бані та погребу під нею, господарську будівлю - навіс та господарську будівлю незавершену будівництвом, які належать ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, в діях ОСОБА_2 наявне порушення статті 103 ЗК України, яке безпосередньо впливає на здійснення ОСОБА_1 повноважень щодо користування належною йому земельною ділянкою.

Додає, що встановивши, що межі земельної ділянки ОСОБА_2 згідно з координатами з бази Державного земельного кадастру перетинають належну позивачу на праві власності прилеглу до бані та інших господарських споруд, територію, а також саму баню та погріб під нею, а позивач позбавлений права внести зміни в технічну документацію щодо координат розташування поворотних точок належної йому земельної ділянки, яка б точно відповідала розташуванню існуючого об`єкту (його земельної ділянки) у натурі відповідно до фактичного землекористування, та фактично позбавлений права встановити точні межі своєї земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства, вважає, що є також підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідачки ОСОБА_2 . Отже, заявлені позовні вимоги у цій справі за встановлених обставин є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Посилання суду в своєму рішення на наявну щільну забудову як зі сторони позивача так і зі сторони відповідача не спростовує обставини порушеного права позивача на вільне користування та володіння належною йому земельною ділянкою, а також земельною ділянкою для обслуговування належних йому господарських будівель та споруд. Крім цього між щільною забудовою існує чітка спільна фізична межа, яку визнають та якої дотримуються суміжні землевласники та землекористувачі, а за відсутності забудов, межа розділена огорожею та розорею, що підтверджується наявним в матеріалах справи висновком експерта.

Також не спростовує встановленого і ненадання стороною позивача існування на час встановлення та погодження меж земельних ділянок, відповідний акт погодження меж, так як саме наявність такого акту, без встановлення істотного порушення встановлення меж, що знайшло місце в даній справі, не може свідчити про недоведеність стороною позивача порушення цього прав, яке чітко встановлено висновком експерта. Крім цього стороною позивача неодноразово вживалися заходи щодо отримання таких доказів, зокрема шляхом заявлених клопотань про витребування технічної документації із землеустрою.

Зауважує, що ні позивачем, ні відповідачем на заявлено вимоги про перешкоди з приводу розташування будівель та споруд на земельних ділянках, а тому підставою для відмови в позові не може бути ненадання доказів що між попереднім власником - ОСОБА_3 , на земельній ділянці якої вже були розташовані малоповерхові споруди на момент укладення договору дарування, та відповідачем ОСОБА_2 існували суперечки та розбіжності з приводу правомірності розташування будівель на земельній ділянці та меж земельної ділянки, з огляду на доводи позивача, що розташування вказаних малоповерхових споруд є фактором від якого залежало формування земельних ділянок, враховуючи те, що позивачем не надано підтверджень того, що їх спорудження здійснено з дотриманням проекту.

Вказані висновки суду не узгоджують з наданими стороною позивача доказами та встановленими обставинами, а також заявленими вимогами з посиланням на підстави позову, з яких чітко вбачається, що під час формування земельної ділянки позивача в межах його земельної ділянки наявний як житловий будинок так і баня, в свій час як під час формування земельної ділянки відповідача, в межах її земельної ділянки також наявні будівлі та споруди, однак вздовж межі із земельною ділянкою позивача будь-якої будівлі чи споруди не відображено, що вказує на відсутність спору щодо розташованої бані позивача та належність її саме позивачу, а також на те, що зведення господарських будівель та споруд на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 , вздовж межі із земельною ділянкою ОСОБА_1 , і наявність яких підтверджено висновком експерта, було здійснено, вже після набуття відповідачем у власність та формування земельної ділянки, і не є такими, що зведені у відповідності із вимогами будівельних норм та не є такими, що можуть бути підставою вважати відсутність порушеного права позивача та підставою для відмови в позові.

Також не може бути підставою для відмови в позові відсутність накладення між юридичними межами земельних ділянок позивача та відповідача, так як не ці підстави були заявлені в позові, дані обставини є формальними, які виникли в процесі формування земельних ділянок в зв`язку із допущеними помилками при встановленні точних координат розташування дійсних меж земельної ділянки, що чітко та ясно описано у висновку експерта та підтверджено експертом під час його допиту. Порушення існують не у формальному накладенні юридичних меж одна на одну, а у фізичному накладенні юридичної межі на фізичну межу земельної ділянки позивача, на яку він має право та оформив право власності, однак за допущених помилок, юридична площина приватизованої земельної ділянки зміщена в сторону.

За вказаних обставин вважає, що судом першої інстанції неповно досліджені наявні в матеріалах справи докази та встановлені обставини, що стало наслідком помилкової відмови в задоволенні позову.

Учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Інші учасникисправи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами статті 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно договору дарування від 28 листопада 2017 року, дарувальник ОСОБА_3 безоплатно передала, обдаровуваний ОСОБА_1 прийняв у дар земельну ділянку площею 0,0900 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824780600:03:003:0004 (т. 1 а.с.4-5).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 грудня 2017 року, на підставі договору дарування від 28 листопада 2017 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0900 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 1824780600:03:003:0004 (т. 1 а.с.6).

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16 січня 2018 року, земельній ділянці площею 0,090 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), присвоєно кадастровий номер 1824780600:03:003:0004 (т. 1 а.с.7-9).

29 січня 2018 року ОСОБА_1 видано будівельний паспорт на будівництво житлового будинку з влаштуванням мансардного поверху по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.10).

Як вбачається з технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого 06 червня 2018 року на замовлення ОСОБА_1 , в характеристиці будинку, господарських будівель і споруд зазначено: - житловий будинок, під літерою А, 2018 року побудови; - баня, під літерою Б, 1990 року побудови; - погріб, під літерою п/б, 1990 року побудови (т. 1 а.с.11-13).

20 серпня 2021 року за вих.№ 899/1/02-16 Корнинською селищною радою повідомлено ОСОБА_1 про те, що з питання визначення меж земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , йому необхідно звернутись до розробника технічної документації із землеустрою, а в разі відмови розробника на виконання робіт щодо визначення меж ділянки, рекомендовано звернутись до суду (т. 1 а.с.14).

Відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 03 січня 2014 року є власником земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с.15).

28 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області із заявою в якій вказує, що незважаючи на існуючу межу між земельними ділянками ОСОБА_2 вважає належною їй ще частину земельної ділянки ОСОБА_1 , яка постійно знаходилась у його користуванні. Вважає, що дане непорозуміння виникло внаслідок помилки при виготовлені проектів із землеустрою та встановлення координат поворотних точок земельної ділянки. На підставі викладеного просить усунути технічну помилку в розташуванні в Державному земельному кадастрі, земельної ділянки ОСОБА_1 , площею 0,090 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004 та земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,25 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0051 (т. 1 а.с.16, 173-174).

Згідно повідомлення Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16 січня 2023 року № 29-6-0.2-168/2-23, станом на 16 січня 2023 року в Державному земельному кадастрі в межах земельної ділянки за кадастровим номером 1824780600:03:003:0004 не перебувають інші земельні ділянки або їх частини (т. 1 а.с. 17, 175).

09 серпня 2022 року за вих.№ 29-6-0.2-1775/2-22 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повідомлено представника ОСОБА_1 про те, що відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, заяви щодо внесення виправлених відомостей або внесення змін до відомостей стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 не надходили (т. 1 а.с.19).

Згідно повідомлення КП «Житомирводпроект» від 18 травня 2023 року в архіві колективного підприємства «Житомирводпроект» відсутні технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 1824780600:03:003:0051 за адресою АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 та технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий номер 1824780600:03:003:0023 за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 (т. 1 а.с.88).

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 19 вересня 2023 року № 621/09-2023 (а.с.110-129):

1. Земельна ділянка з кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та земельна ділянка з кадастровим номером 1824780600:03:003:0004, площею 0.0900 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до значень координат кутів поворотних точок зовнішніх меж, які містяться у відповідних поземельних книгах: - не перетинаються в площині (не накладаються); - не мають спільних меж (не являються суміжними); - не мають спільних кутів поворотних точок зовнішніх меж; - являються сусідніми; - сусідні межі розташовані на відстані: 0.8 см ? 1.1 см.

Фактичне землекористування ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 порушує межі земельної ділянки з кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, площею 0,2500 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та перебуває у власності ОСОБА_2 , оскільки частина земельної ділянки із кадастровим номером 1824780600:03:003:0051, що перебуває у власності ОСОБА_2 , фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 , а саме ділянка площею 197,0 кв.м. на якій частково розташована баня (літ. «Б») із погребом (літ. «п/б»), навіс та незавершена будівництвом будівля, що позначена під № 1 (зображена жовтим кольором) на рисунку № 9 в дослідницькій частині висновку.

2. Межі фактичного землекористування: - ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 ; - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають межам земельних ділянок із кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 та є по відношенню до них зміщеними у східному напрямку. Імовірною причиною невідповідності розташування земельних ділянок із кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 по відношенню до меж фактичного землекористування за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , може бути зміщення меж земельних ділянок з кадастровими номерами 1824780600:03:003:0051 та 1824780600:03:003:0004 на етапі їх формування.

Рішенням 12 сесії VІ скликання Білківської сільської ради від 04 січня 2012 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 та передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,7500 га, з них 0,2500 га, для обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд та 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с.172).

Відповідно до рішення 22 сесії V скликання Білківської сільської ради від 25 березня 2008 року, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0.71 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 . Рекомендовано ОСОБА_3 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку з метою передачі її у власність: 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,46 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с.214).

Згідно рішення 43 сесії V скликання Білківської сільської ради від 25 березня 2010 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,75 га, що знаходиться в АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , рекомендовано ОСОБА_2 замовити в землевпорядній організації виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку з метою передачі її у власність: 0,2500 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0.5000 га для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с.215).

Рішенням 36 сесії V скликання Білківської сільської ради від 21 липня 2009 року, затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки громадянам, розроблену КП «Житомирводпроект» та передано ОСОБА_3 у власність земельну ділянку загальною площею 0,8384 га, з них: 0,25 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та 0,5884 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.216).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 434563, ОСОБА_3 на підставі рішення від 21 липня 2009 року 36 сесії 5 скликання Білківської сільської ради є власником земельної ділянки площею 0,25 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023 (т. 1 а.с.217).

Згідно заяви від 14 червня 2017 року ОСОБА_3 просить розробити технічну документацію, щодо поділу земельної ділянки загальною площею 0.2500 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , в три окремі новосформовані земельні ділянки площами: 0,090 га, 0,090 га та 0,070 га (т. 1 а.с.218).

Рішенням виконавчого комітету Білківської сільської ради № 25 від 23 червня 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_3 , щодо розподілу та присвоєння адреси земельним ділянкам, кадастровий номер 1824780600:03:003:0023, загальна площа 0,2500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить їй згідно державного акту серії ЯК № 434563, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вирішено розділити дану земельну ділянку на 3 (три) рівні частки та присвоїти адресу кожній земельній ділянці для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Ділянка № 1 площею 0,0900 га АДРЕСА_1 ; ділянка № НОМЕР_2 площею 0,0700 га АДРЕСА_1 ; ділянка № НОМЕР_3 площею 0,0900 га АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.219).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білківської сільської ради № 42 від 30 листопада 2017 року, на підставі заяви ОСОБА_1 , вирішено присвоїти поштову адресу земельній ділянці площею 0,0900 га, кадастровий номер 1824780600:03:003:0004, наданій для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована в с. Мохначка, Попільнянського району, Житомирської області в межах населеного пункту, а саме: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с.220).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 серпня 2018 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , до складових частин нерухомого майна входить: - баня, Б; - погріб, п/б (т. 1 а.с.221).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником: - земельної ділянки з кадастровим номер 1824780600:03:003:0052, площею 0,5 га, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 січня 2014 року; - земельної ділянки з кадастровим номер 1824780600:03:003:0051, площею 0,25 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03 січня 2014 року; - житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18 листопада 2009 року (т. 1 а.с.222-223).

Під час розгляду справи у суді першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_3 , яка вказала, що вона є матір`ю позивача і дана земельна ділянка належала їй та вона подарувала частину даної земельної ділянки розміром 0,0900 га своєму синові ОСОБА_1 . Межа між її земельною ділянкою та сусідньою була і є на даний час, по межі встановлений паркан. Дана межа вже існує більше 30 років і не змінювалась, спорів щодо межі з сусідами не було. Погріб був розміщений там постійно, і зараз він там є.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дала показання про те, що вона є рідною сестрою позивача і їй відомо, що межі суміжніх земельних ділянок як були так і на даний час є, ніхто нічого не змінював. Коли вона проживала з матір`ю то були господарські споруди, а саме: погріб, хлів, біля криниці гараж. Будівлі були розташовані вздовж городу на межі, і між будівлями позивача та відповідача ОСОБА_2 відстань була незначна.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що він є братом позивача і йому відомо, що з сусідкою ОСОБА_2 виник конфлікт за межу між земельними ділянками та сусіди суміжної земельної ділянки повідомили його брата ОСОБА_6 , що він змістився на їхню земельну ділянку і не дають йому будуватись. По межі нічого не змінювалось, паркан вже 30 років стоїть на цій межі.

Також судовий експерт ОСОБА_7 надав пояснення щодо складеного ним висновку, в яких зазначив, що є зміщення меж земельних ділянок, багато будівель ОСОБА_1 розміщені на земельній ділянці ОСОБА_2 , фактичні межі землекористувачів не відповідають технічній документації, а тому сторонам необхідно домовитись та розробити нову технічну документацію на земельні ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано підтверджень того, що оспорюване ним рішення сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу у власність відповідачу ОСОБА_2 земельної ділянки, порушує його права та інтереси, а тому позовні вимоги в цій часині задоволенню не підлягають, як і заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 , так як вказана вимога є похідною від заявленої вимоги про скасування рішення, в задоволенні якої судом було відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновок суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

При вирішенні спору по суті важливе значення має встановлення наявності у особи, яка звернулась із позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другою статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 107 ЗК України визначено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до статті 198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Частинами першою, другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» врегульовано, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, матеріалів Державного фонду документації із землеустрою та оцінки земель, матеріалів топографо-геодезичних робіт.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що під час користування земельною ділянкою у нього виникли суперечки з відповідачем ОСОБА_2 з приводу межі, а саме у зв`язку із тим, що частина земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні та власності позивача, передана у приватну власність відповідача - ОСОБА_2 .

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), для висновків про порушення прав позивача визначенням меж сусідніх земельних ділянок мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності (користуванні) позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.

Судом встановлено, що належна позивачу земельна ділянка з 20 квітня 2010 року (дата видачі Державного акту) по 28 листопада 2017 року (дата укладення договору дарування) перебувала у приватній власності ОСОБА_3 , а право власності ОСОБА_2 на належну їй земельну ділянку зареєстровано з 03 січня 2014 року.

Як і ОСОБА_3 , так і ОСОБА_2 , 25 березня 2008 року та 25 березня 2010 року відповідно, сільською радою було надано дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі. Рішеннями сільської ради від 04 січня 2012 року та від 21 липня 2009 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, було затверджено технічні документації та передано у власність земельні ділянки, таким чином земельні ділянки були сформовані до набуття позивачем права на земельну ділянку.

Висновком судової земельно-технічної експертизи встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 та земельна ділянка позивача відповідно до значень координат кутів поворотних точок зовнішніх меж, які містяться у відповідних поземельних книгах: - не перетинаються в площині (не накладаються); - не мають спільних меж (не являються суміжними); - не мають спільних кутів поворотних точок зовнішніх меж; - являються сусідніми; - сусідні межі розташовані на відстані: 0.8 см ? 1.1 см.

Фактичне землекористування позивача порушує межі земельної ділянки відповідача, оскільки частина земельної ділянки ОСОБА_2 фактично перебуває у користуванні позивача, а саме - ділянка площею 197,0 кв.м. на якій частково розташована баня із погребом, навіс та незавершена будівництвом будівля.

Також, встановлено, що межі фактичного землекористування ОСОБА_2 та позивача не відповідають межам їх земельних ділянок та є по відношенню до них зміщеними у східному напрямку, імовірною причиною невідповідності розташування земельних ділянок по відношенню до меж фактичного землекористування може бути зміщення меж земельних ділянок на етапі їх формування.

Таким чином, вказаною експертизою спростовано твердження позивача про те, що у користуванні ОСОБА_2 перебуває частина належної йому земельної ділянки та вчинення ОСОБА_2 порушень права володіння позивача на належну йому земельну ділянку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази та встановленні під час розгляду справи обставини не містять підтвердження того, яким чином та в яких межах ОСОБА_2 допустила порушення прав позивача, враховуючи те, що в спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок щодо доказування наведених при зверненні до суду обставин. В той час, як відсутність факту самовільного зайняття ОСОБА_2 земельної ділянки позивача, внаслідок чого порушується його право власності чи законного володіння, не дає змоги суду встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, визначити у чому полягає таке порушення прав та якими доказами воно підтверджується.

Позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні та володінні земельною ділянкою шляхом скасування рішення сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки.

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до вимог частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Під час розгляду справи, позивачем не надано підтверджень того, що оспорюване ним рішення сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, порушує його права та інтереси, а тому позовні вимоги в цій часині задоволенню не підлягають, як і заявлена вимога про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , так як вказана вимога є похідною від заявленої вимоги про скасування рішення, в задоволенні якої судом було відмовлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,інтереси якого представляє адвокатЯковенко Анатолій Вікторович, залишити беззадоволення,арішення ПопільнянськогорайонногосудуЖитомирської областівід14листопада2024року беззмін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 березня 2025 року.

Головуючий Судді