Постанова

від 14.11.2024 по справі 572/1086/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року

м. Рівне

Справа № 572/1086/21

Провадження № 22-ц/4815/969/24

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року у справі за позовом Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 про стягнення аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Клесівської селищної ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_7 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Сарненський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_8 про виключення з актового запису про народження дітей відомостей про батька,

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2021 року Клесівська селищнарада Сарненського району Рівненської області, як орган опіки та піклування, що діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 третя особа без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_8 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позову вказували, що ОСОБА_7 позбавлена батьківських прав, діти визнані такими, що позбавлені батьківського піклування, опікуном призначено ОСОБА_8 .

Батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є відповідач ОСОБА_1 , який також позбавлений батьківських прав.

Необхідною підставою для оформлення опікуну державної допомоги на дитину є рішення про стягнення аліментів, що випливає з положень п.25, п.27 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 №1751.

Батьки дітей участі в їх утриманні не приймають, добровільно кошти на їх утримання не надають, що і стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Відтак просили:

- стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , у розмірі половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, які стягувати на особистий рахунок опікуна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк»;

- стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, які стягувати на особистий рахунок опікуна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відкритий у АТ КБ «Приватбанк».

В серпні2021року ОСОБА_1 подав суду зустрічний позов до Клесівської селищноїради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_7 , в якому просить виключити з актового запису про народження дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , як батька дитини, зобов`язавши Сарненський районний відділ реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) внести зміни в актовий запис про народження цієї дитини, видавши нове свідоцтво про народження дитини із виключеними відомостями про ОСОБА_1 , як батька ОСОБА_2 .

В обґрунтування заявлених вимог за зустрічним позовом відповідачем-позивачем ОСОБА_1 зазначено, що він дійсно перебував у шлюбі із матір`ю дитини ОСОБА_7 , який розірвано у відділі РАЦС ІНФОРМАЦІЯ_10 . Дитина ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_11 , а тому батьком вказано ОСОБА_1 . Однак, відповідач-позивач зазначає, що він на дату розірвання шлюбу тривалий час не проживав разом із матір`ю дитини, через що не може бути біологічним батьком ОСОБА_9 . З огляду на наведене, ОСОБА_1 має намір оспорити факт свого батьківства відносно вказаної неповнолітньої дитини у судовому порядку.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року первинний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову.

Апелянт зазначає, що з повідомлення Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №100-303/1262 від 17 липня 2023 року вбачається, що на проведення експертизи не з`явилися дві сторони, тобто явка дитини не забезпечена.

В тих випадках коли відповідач отримував повідомлення про визначення дати для відбору біологічних зразків експертною установою, він звертався до позивача за первісним позовом з метою організувати спільне прибуття для відбирання біологічних зразків для проведення експертизи.

Його намагання були обумовлені тим, що з 22.02.2022 року відповідач більше року був прикутий до ліжка, що підтверджується документально. А наразі проходить курс реабілітації. Тому для прибуття в експертну установу змушений заздалегідь домовлятись про транспорт.

Однак, колишня теща ОСОБА_8 завжди повідомляла, що не буде з дитиною їхати в експертну установу.

Відповідно, враховуючи стан здоров`я, стверджує, що у нього відсутні кошти для безрезультатного прибуття в м. Київ і повернення додому суто з необхідності виконання формальностей.

Крім того, місцевим судом не враховано, що 02 лютого 2008 року відділом РАЦС Сарненського району Рівненської області було зареєстровано факт розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , а ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_10 народила сина, якого назвала ОСОБА_2 , тобто минуло більше року і 3 місяці з розірвання шлюбу. Спільну заяву про реєстрацію народження сторони не подавали.

Особистих стосунків сторони не підтримували, а тому батьківство апелянта виключається.

Також вказав, що позов про стягнення аліментів подала Клесівська селищна рада, а опікун погоджується з доводами ОСОБА_1 про відсутність підстав вважати його батьком ОСОБА_2 .

Відзив до суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено відсутність кровного споріднення між ним та ОСОБА_2 , оскільки сторони не з`явились для відібрання біологічних зразків.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони зроблені відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 14 серпня 1998 року, що підтверджується відмітками у паспорті ОСОБА_7 (а.с. 6) та ОСОБА_1 (а.с. 47).

Свідоцтвом про розірвання шлюбу року серії НОМЕР_1 від 02 лютого 2009 року стверджується, що шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 розірвано 02 лютого 2009 року (а.с. 50).

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16 липня 2009 року стверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_11 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 7).

Заочним рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 15 жовтня 2020 року позбавлено ОСОБА_7 та ОСОБА_1 батьківських прав, щодо:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (серії НОМЕР_2 від 16 липня 2009 року), батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_7 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (серії НОМЕР_3 від 27 березня 2008 року), батьками якої є ОСОБА_11 та ОСОБА_7 ,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (серії НОМЕР_4 від 15 лютого 2011 року), батьками якої є ОСОБА_12 та ОСОБА_7 ;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (серії НОМЕР_5 від 06 червня 2012 року), батьками якої є ОСОБА_12 та ОСОБА_7 ;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (серії НОМЕР_6 від 10 квітня 2014 року), батьками якої є ОСОБА_12 та ОСОБА_7 (а.с. 16).

Відповідно до ч. 2 ст. 122 Сімейного кодексу України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 136 Сімейного кодексу України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК України, оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК, шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. При цьому відповідні вимоги жінки суд може задовольнити лише за умови подання іншою особою заяви про своє батьківство. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Звертаючись до суду з зустрічним позовом ОСОБА_13 стверджував, що не міг бути записаний батьком дитини, оскільки з моменту розірвання шлюбу до народження ОСОБА_2 пройшло більше ніж 10 місяців, проте такі аргументи спростовуються матеріалами справи. Так встановленими вище обставинами підтверджується, що шлюб був розірваний 02 лютого 2009 року, а ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Отже, запис про батька був внесений не зі слів матері, а відповідно до вимог ч. 2 ст. 122 Сімейного кодексу України.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд також звертає увагу на ту обставину, що матеріали справи не містять відомостей про те, що мати дитини визнає доводи ОСОБА_1 , а батьківство щодо ОСОБА_2 визнається іншою особою.

ЄСПЛ зазначив у справі "Йевремович проти Сербії", що у відповідності до статті 8 Конвенції, під час розгляду скарги про встановлення батьківства, суди мають приділяти особливу увагу інтересам конкретної дитини ("Jevremovic v. Serbia", заява № 3150/05, пункт 109, рішення ЄСПЛ від 17 травня 2007 року).

Законодавством передбачено певні обов`язки батьків щодо їх дитини, а також вимогу ухвалювати судові рішення з урахуванням найкращих інтересів дитини, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, інших осіб.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII).

Отже, при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між її інтересами та сторін по справі.

Таким чином, виходячи із мети якнайкращого захисту інтересів дитини, суд першої інстанції правильно оцінив надані ОСОБА_1 доводи та прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність викладених у позові обставин.

Колегія суддів враховує, що 19 січня 2022 року у справі призначалась судова молекулярно-генетична експертиза (а.с. 75).

Для відбору зразків крові викликались неповнолітній ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як батько, та ОСОБА_7 , як мати, на 06 жовтня 2022 року та 17 листопада 2022 року (а.с. 78-81).

22 листопада 2022 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи ухвала суду повернута без виконання у зв`язку з неявкою вказаних осіб (а.с. 82).

30 січня 2023 року через канцелярію суду ОСОБА_1 подано заяву про призначення судово-медичної експертизи (а.с. 91).

До заяви долучено консультативне заключення лікаря ОСОБА_14 від 29.08.2022 року, видане КНП "Сарненська центральна районна лікарня Сарненської міської ради", яким підтверджується, що ОСОБА_1 знаходився на лікування з 22.02.2022 року і отримуватиме лікування по 18.11.2022 року. Вказано про необхідність ліжкового режиму та стороннього догляду (а.с. 92).

Зважаючи на поважні причини неявки ОСОБА_1 до експертної установи, Сарненський районний суд ухвалою від 30 січня 2023 року повторно призначив судову молекулярно-генетичну експертизу (а.с. 94).

Знову ж таки для відбору зразків крові експертною установою викликались неповнолітній ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , як батько, та ОСОБА_7 , як мати, на 02 червня 2023 року та 14 липня 2023 року (а.с. 99-103).

17 липня 2023 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи ухвала суду повернута без виконання у зв`язку з неявкою вказаних осіб (а.с. 104).

Отже апелянт обов`язку доказування обставин відсутності кровної спорідненості не виконав, з чого і виходив суд першої інстанції.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заявляючи клопотання про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 посилався на те, що його стан здоров`я знову унеможливлював явку до експертної установи.

Для підтвердження таких доводів долучено консультативне заключення від 27 квітня 2022 року, видане КНП "Сарненська центральна районна лікарня Сарненської міської ради" про те, що ОСОБА_1 діагностовано туберкульоз хребта та рекомендовано ліжковий режим, відповідне лікування та сторонній догляд.

Оцінюючи такі доводи, колегія суддів вважає, що надане консультативне заключення не стосується періоду протягом якого повинна була проводитись вдруге призначена експертиза, тобто з 30 січня 2023 року по 14 липня 2023 року.

Поважних причин, які унеможливлювали явку ОСОБА_1 02 червня 2023 року та 14 липня 2023 року до експертної установи для забору зразків крові апелянт не довів, як і не навів доводів щодо неможливості подати складений на його замовлення висновок судового експерта в порядку ст. 106 ЦПК України.

Стаття 109 ЦПК України встановлює, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Доводи апелянтапро доцільністьчи недоцільністьявки таоплати експертногодослідження колегіясуддів відхиляє,оскільки у вимогах за зустрічним позовом обов`язок доказування відсутності кровної спорідненості покладається на позивача. Незалежно від того чи з`явилась мати з дитиною, позивач, який оспорює батьківство та ініціював проведення експертизи зобов`язаний з`явитись на виклик експертної установи для забору біологічних зразків. Лише після виконання однією з сторін вимог експертної установи, суд може вирішувати спір з урахуванням положень ст. 109 ЦПК України.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, відтак підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.

Ковальчук Н.М.