Постанова

від 31.10.2024 по справі 760/2436/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/13815/2024

справа №760/2436/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Мережко М.В., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Жовноватюк В.С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

встановив:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Вимоги позову мотивує тим, що 10 грудня 2007 року згідно наказу №152-К позивач прийнятий на посаду лікаря ветеринарної медицини другої категорії в Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві.

Наказом №49-К від 04 жовтня 2013 року позивач переведений на посаду лікаря ветеринарної медицини першої категорії.

Наказом №07-К від 02 травня 2020 року позивач переведений на посаду лікаря ветеринарної медицини. Посадові обов`язки позивач виконував на об`єктах господарювання ТОВ «Новус Україна».

Наприкінці 2023 року позивач захворів. 07 грудня 2023 року Фастівська міжрайонна МСЕК встановила позивачеві першу групу інвалідності, підгрупа "Б". Пунктом 9 довідки до акту огляду МСЕК серія АП №1109903 причиною інвалідності є загальне захворювання.

Пунктом 12 довідки до акту МСЕК - "Висновок про умови та характер праці" зазначено "Потребує сторонньої допомоги". В пункті 10 повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду МСЕК - "Висновок про умови і характер праці" зазначено - "Потребує сторонньої допомоги, можлива праця в індивідуально створених умовах, праця на дому".

У висновку МСЕК відсутня інформація про неможливість позивачем за станом здоров`я виконувати роботу за професією провідний лікар ветеринарної медицини у відділі організації протиепізоотичних заходів, ветеринарно-санітарних заходів на суб`єктах господарювання та надання адміністративних послуг.

Після отримання висновку МСЕК про встановлення першої групи інвалідності позивач продовжував виконувати свої посадові обов`язки.

08 січня 2024 року відповідач наказом №04-К звільнив позивача.

Позивач уважає своє звільнення незаконним, таким, що відбулось із порушенням частини 2 статті 40 КЗпП України.

Вказує, що відповідач не запропонував позивачеві будь-яку іншу роботу, в разі пропозиції позивач не відмовлявся від такого.

Окрім цього вказує, що протиправними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, розмір якої оцінює у 10 000,00 гривень.

Мотивуючи наведеним, просить суд:

- визнати та скасувати наказ начальника Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві №04-К від 08 січня 2024 року «Про припинення трудового договору (контракту)», яким звільнено ОСОБА_1 з посади провідного лікаря ветеринарної медицини у відділі організації протиепізоотичних заходів, ветеринарно-санітарних заходів на суб`єктах господарювання та надання адміністративних послуг у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, яке перешкоджає продовженню даної роботи, відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини у відділі організації протиепізоотичних заходів, ветеринарно-санітарних заходів на суб`єктах господарювання та надання адміністративних послуг Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві;

- стягнути з Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 січня 2024 року по день ухвалення рішення, виходячи з розміру середньоденної заробітної плати у розмірі 802,83 грн;

- стягнути з Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) начальника Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві №04-К від 08 січня 2024 року про припинення трудового договору (контракту), яким звільнено ОСОБА_1 з посади провідного лікаря ветеринарної медицини відділу організації протиепізоотичних заходів, ветеринарно-санітарних заходів на суб`єктах господарювання та надання адміністративних послуг у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, пункт 2 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного лікаря ветеринарної медицини відділу організації протиепізоотичних заходів, ветеринарно-санітарних заходів на суб`єктах господарювання та надання адміністративних послуг Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві.

Стягнуто з Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 січня 2024 року по 10 червня 2024 року у розмірі 89 114,13 грн.

Стягнуто з Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Стягнуто з Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Об`єднанням ветеринарної медицини у місті Києві подано апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що в порушення пункту 5 частини 3 статті 175 ЦПК України позовна заява не містить доказів того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного наказу порушив вимоги чинного законодавства та трудові права громадянина.

Зазначає, що підставою для звільнення позивача стали пункт 12 (Висновок про умови та характер праці) наданої ОСОБА_1 довідки до акту огляду МСЕК АВ №1109903 від 07 грудня 2023 року та пункт 14 "Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №1345", згідно яких ОСОБА_1 в процесі своєї подальшої участі в трудовій діяльності "потребує стороннього догляду". Вказує, що при звільненні позивача відповідач не керувався положеннями "пункту 8. Група інвалідності: перша, підгрупа "Б".

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не надав оцінку обґрунтуванням відповідача щодо підстав для звільнення працівника.

Вказує, що станом на березень 2024 року у відповідача на умовах трудового договору працює 6 осіб з інвалідністю, але їхня участь у виробничій діяльності установи - за висновками МСЕК не обмежена будь-якими медичними протипоказаннями, а тому для них це місце роботи є основним.

Заперечує щодо тверджень суду першої інстанції про те, що припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця відбулось з мотивів інвалідності.

Вказує, що згідно пункту 12 довідки МСЕК та пункту 14 Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю у відповідача відсутні правові підстави та організаційна можливість обладнати робочі місця працівника на суб`єкті господарювання на такому рівні комфорту, який би забезпечував ОСОБА_1 виконання покладених на нього обов`язків без сторонньої допомоги так, як вказано у медичних документах.

Довідка МСЕК та Індивідуальна програма реабілітації не покладає на роботодавця обов`язку забезпечити провідного лікаря ветеринарної медицини ОСОБА_1 як особу з інвалідністю сторонньою допомогою.

Скаржник уважає, що працівник, у цьому випадку ОСОБА_1 , сам або за допомогою законного представника повинен вибрати ті правові шляхи, які забезпечили б йому сторонню допомогу для подальшої участі у виробничій діяльності в Об`єднанні ветеринарної медицини в м. Києві.

Працівник не надав роботодавцю будь-яких документів, що підтверджували звернення до уповноваженого органу про взяття цим органом до розгляду питання про надання соціальної послуги із сторонньої допомоги.

Уважає, що відповідач на підставі пункту 12 довідки МСЕК, пункту 14 Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю у відповідності до пункту 21 постанови №9 від 06 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України зробив висновок, що ОСОБА_1 у процесі своєї діяльності потребує сторонньої допомоги і в силу цієї обставини його неможливо перевести на іншу роботу.

Зазначає, що пункт 12 довідки МСЕК та пункт 14 Індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю є тими фактичними даними, які відповідач застосував як обґрунтований частиною 3 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" привід для припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця.

Мотивуючи наведеним, просить суд рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представники Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві - Малишева К.Г. та Березнюк В.Ф. подану апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити.

Адвокат Шокуров Ю.Л., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції вказав, що у матеріалах справи відсутні відомості щодо того, що відповідач пропонував позивачу перевести його на іншу роботу, а також відсутня незгода позивача із таким переведенням.

Також суд вказав, що висновком МСЕК не встановлено, що позивач не може виконувати свої функціональні обов`язки за станом здоров`я. Твердження відповідача щодо того, що позивач зобов`язаний був надати відповідачу документи, які підтверджують звернення позивача до надавача соціальних послуг задля оформлення «сторонньої допомоги», судом до уваги не беруться, оскільки такі твердження не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає про таке.

Відповідно до даних наказу начальника Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві №-152-к від 10 грудня 2007 року ОСОБА_1 прийнято з 10 грудня 2007 року на посаду лікаря ветмедицини другої категорії, (офіційним лікарем) 10 розряду (а.с.45).

Відповідно до даних витягу з наказу №101-з від 25 жовтня 2013 року на ОСОБА_1 покладено виконання функціональних обов`язків по держветсанконтролю у ТОВ «Новус Україна» за адресою: м. Київ, б-р Дружби Народів, 16, з 25 жовтня 2013 року по 08 січня 2024 року (а.с.46).

Відповідно до даних витягу з наказу №30-з від 18 липня 2016 року на ОСОБА_1 покладено виконання функціональних обов`язків по держветсанконтролю у ТОВ «Новус Україна» за адресою: м. Київ, пр. Червонозоряний, 4-Д, з 14 липня 2016 року по 08 січня 2024 року (а.с.47).

Відповідно до даних витягу з наказу №60-з від 31 липня 2020 року на ОСОБА_1 покладено виконання функціональних обов`язків по держветсанконтролю у ТОВ «Новус Україна» за адресою: м. Київ, вул. Івана Пулюя, 8-А, з 01 серпня 2020 року по 08 січня 2024 року (а.с.46).

З даних довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №1109903 убачається, що ОСОБА_1 з 07 грудня 2023 року є інвалідом першої групи, підгрупа "Б". У графі 12 довідки "Висновок про умови та характер праці" зазначено, що інвалід потребує сторонньої допомоги. Причина інвалідності: загальне захворювання. Рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності: невролог, нейрохірург (а.с. 11-12).

Відповідно до даних повідомлення підприємству, установі, організації про результати огляду медико-соціальною експертною комісією, виданого Фастівською міжрайонною МСЕК, ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги, можлива праця в індивідуально створених умовах, праця на дому (а.с.13).

Згідно даних індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю №1345 від 07 грудня 2023 року, виданої Фастівською міжрайонною МСЕК, клініко-функціональний діагноз та код за МКХ-10, ОСОБА_1 значиться «інвалід внаслідок ураження ЦНС» (а.с.14).

З пункту 14 індивідуальної програми убачається, що у розділі "Трудова реабілітація" зазначено "Потребує сторонньої допомоги. Можлива праця в спеціально створених умовах. Праця на дому" (а.с. 15).

Наказом №04-К (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) начальника Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві, ОСОБА_1 з 08 січня 2024 року звільнено з посади провідного лікаря ветеринарної медицини відділу організації протиепізоотичних заходів, ветеринарно-санітарних заходів на суб`єктах господарювання та надання адміністративних послуг у зв`язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, пункт 2 частина 1 статті 40 КЗпП України (а.с.17).

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Невідповідність працівника посаді, яку він займає, або виконуваній роботі може виявлятися у стані здоров`я, що перешкоджає продовженню роботи. Про невідповідність працівника може свідчити висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота інша, ніж він виконує. Підставою для звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 40 КЗпП України є також медичний висновок про невідповідність виконуваній роботі за станом здоров`я працівника, зобов`язаного відповідно до законодавства проходити медичні огляди.

Як роз`яснено у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про звільнення за пунктом 2 статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв`язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі.

Відповідно до статті 170 КЗпП України працівників, які потребують за станом здоров`я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

При переведенні за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається

Відповідно до частини 1 статті 172 КЗпП України у випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці.

Відповідно до статті 17 Закону України З "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю. Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров`я перешкоджає виконанню професійних обов`язків, загрожує здоров`ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров`я осіб з інвалідністю.

Апеляційний суд зазначає, що невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - цедокументально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров`я.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно врахував, що доказами невідповідності працівника займаній посаді чи виконуваній роботі через стан здоров`я можуть бути відповідні медичні висновки МСЕК, якими працівника визнано інвалідом і йому рекомендовано роботу іншу, ніж та, яку він виконує. Однак висновок МСЕК про неможливість ОСОБА_1 за станом здоров`я виконувати роботу за професією лікаря ветеринарної медицини відсутній.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, надав їм належну оцінку, виконав всі вимоги цивільного судочинства та дійшов вірного висновку, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, відтак позивача необхідно поновити на роботі та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, а тому вірно визначив розмір її відшкодування.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі на законність судового рішення не впливають. Жодних доказів на підтвердження доводів відповідача, що робоче місце, на якому працював позивач, та наявні на момент його звільнення посади не відповідають за станом здоров`я та за фаховим рівнем для ОСОБА_1 , відповідачем не надано.

Окрім того, зазначення у довідці МСЕК та Індивідуальній програми реабілітації особи з інвалідністю про те, що ОСОБА_1 потребує сторонньої допомоги (що не є тотожним сторонньому догляду) само по собі не може давати підстави уважати про невідповідність працівника за станом здоров`я займаній посаді.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та на їх правильність не впливають.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 14 листопада 2024 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді М.В. Мережко

В.В. Соколова