Постанова

від 05.11.2024 по справі 944/2435/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 944/2435/20 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 22-ц/811/2789/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

за участю секретаря: Псярук О.В.

з участю: ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 ,

представників ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 21 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Яворівської міської ради Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИЛА:

22.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору Яворівської міської ради Львівської області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив зобов`язати відповідача ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та хвіртку на заїзді з АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у користуванні спільним заїздом загального користування.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що він проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 , який розташований на земельній ділянці площею 0,12 га. По сусідству з ним проживає відповідач, який є власником сусідньої земельної ділянки. Відповідач встановив на земельній ділянці загального користування (громадській вулиці), за адресою: АДРЕСА_2 браму, яка позбавляє його та інших жителів, можливості користуватися в`їздом на цю вулицю з можливістю доїзду до власного будинку. Позивач неодноразово звертався із скаргами до Дрогомишльської сільської ради Яворівського району Львівської області та органів Національної поліції щодо дій відповідача, однак, незважаючи на його вимоги щодо звільнення вулиці загального користування від вказаних елементів благоустрою, та вимоги уповноважених органів, відповідач так і не усунув перешкод, що створює йому ряд перешкод у користуванні вулицею загального користування за адресою: АДРЕСА_2 , які полягають в неможливості в`їзду та виїзду особистого автомобіля до власного будинку. Вважає, що відповідач на власний розсуд без відповідних дозвільних документів змінив функціональне призначення вулиці загального користування навпроти свого будинку.

Комісією Дрогомишльської сільської ради 16.03.2015 було складено акт про самовільне встановлення ОСОБА_3 брами на заїзді та запропоновано ОСОБА_6 зняти браму для безперешкодного користування проїздом. У зв`язку з тим, що відповідач не бажає добровільно усунути перешкоди в користуванні заїздом він змушений звернутися до суду.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 21 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Яворівської міської ради Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без задоволення.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги надані позивачем та іншими учасниками судового провадження докази, а взяв до уваги докази, які надані відповідачем, однак жодним чином не мотивував, чому надано переваги одним доказам, та з яких причин відхилені інші.

Вказує, що висновок суду про відхилення доказів, наданих позивачем про існування спірного заїзду, з посиланням лише на Генеральний план с. Дрогомишль є необґрунтованим, оскільки масштаб його графічної частини жодним чином не доводить про відсутність спірного заїзду між господарствами позивача та відповідача, та в описовій його частині жодним чином не визначено необхідності ліквідації існуючого спірного заїзду, зокрема, зміни цільового призначення такої земельної ділянки із землі загального користування та інше цільове призначення. Належними достовірними доказами, які подані позивачем у справі, доведено, що згідно з долученого до матеріалів справи акту комісії Дрогомишлянської сільської ради від 16.05.2015 підтверджено факт самовільного встановлення ОСОБА_3 брами на заїзді (громадській вулиці) та запропоновано ОСОБА_3 зняти браму для безперешкодного користування заїздом. Також відповідно до довідки № 870 від 19.08.2020 Дрогомишлянської сільської ради спірним заїздом користуються три домоволодіння: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ОСОБА_7 . Відповідно до геодезичної зйомки та виготовленого ТзОВ «Гео Вест Система» Плану території земельної ділянки, земельна ділянка площею 0,25 га, власником якої є відповідач, та земельна ділянка площею 0,12 га, землекористувачем якої є позивач, між собою не межують і між даними земельними ділянками наявний заїзд загального користування. Крім того, відповідачу відмовлено у погоджені межі ГД земельної ділянки у АДРЕСА_3 з суміжним користувачем ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням за №359 від 28.11.2022 виконавчого комітету Яворівської міської ради.

Отже, відповідач створює перешкоди позивачу для користування земельною ділянкою загального користування за адресою: АДРЕСА_2 , які полягають в неможливості в`їзду та виїзду на земельну ділянку зі сторони вулиці Незалежності.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, зобов`язавши ОСОБА_8 не чинити перешкод у користуванні спільним заїздом загального користування, демонтувавши самовільно встановлені металеві ворота та хвіртку на заїзді з АДРЕСА_1 .

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представники ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не відповідає.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 являються сусідами та між ними тривалий час існують неприязні відносини з приводу користування заїздом з АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району, №32 від 18 березня 1999 року «Про надання земельної ділянки у приватну власність під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд в с. Дрогомишль ОСОБА_9 » ОСОБА_9 (матері позивача) надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12 га в с.Дрогомишль для будівництва індивідуального житлового будинку.

Головним архітектором Яворівського району було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки ОСОБА_9 (а.с. 10-14).

Згідно проекту забудови земельної ділянки відведеної ОСОБА_9 заїзд/прохід на подвір`я прибудинкової території було визначено із заїзду загального користування з вул.Незалежності.

В період з 1999 року по 2003 рік було збудовано новий житловий будинок, господарські будівлі та демонтовано старий будинок.

Згідно заповіту від 11.04.2002, посвідченого секретарем Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району Львівської області, ОСОБА_9 на випадок своєї смерті все своє майно, в тому числі житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, та земельний пай заповіла ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Дрогомишльської сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №41484161 від 14.09.2015 вбачається, що після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 15.01.2015 відкрита спадкова справа №6/2015 та видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,8890 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625883900:05:000:0007, яка знаходиться на території Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району Львівської області.

На даний спадкові права на новозбудований будинок, забудовником якого була ОСОБА_9 , позивачем не оформлено.

Згідно з Державного акту серії ЯИ №589535, виданого 30.06.2010 року на підставі рішення Дрогомишльської сільської ради XIX сесії V скликання №311 від 29.09.2009 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4625883900:09:002:0033, загальною площею 0.2500 га.

Відповідно до акту обстеження громадської вулиці від 16 березня 2015 року, складеного комісією в складі голови, депутатів та землевпорядника Дрогомишлянської сільської ради, в результаті обстеження було виявлено, що ОСОБА_3 самовільно встановив браму на громадській вулиці, якою користуються для заїзду до своєї присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та інші жителі с.Дрогомишль (сторона кінець), які користуються вулицею для проїзду до земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на урочищі «За коткою». Комісія запропонувала ОСОБА_3 зняти браму для безперешкодного користування проїздом громадською вулицею (а.с. 15).

Відповідно до довідки №870 від 19 серпня 2020 року, виданої виконкомом Дрогомишльської сільської ради Яворівського району Львівської області, згідно погосподарської книги №0243-1 за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться домогосподарство ОСОБА_7 . Спільним заїздом користуються три домоволодіння, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 .

Відповідно до геодезичної зйомки, виготовленої ТзОВ «Гео Вест Система», було виготовлено План території земельної ділянки, на якій відображено земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4625883900:09:002:0033, власником якої являється ОСОБА_3 , та земельну ділянку, площею 0,12 га, землекористувачем якої являється позивач ОСОБА_1 . Вказані земельні ділянки не межують між собою, між даними земельними ділянками наявний заїзд загального користування.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що подані стороною позивача докази не містять достатніх даних, які б однозначно підтверджували наявність перешкод на спірному проїзді. Суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона позивача не довела належними, достовірними та достатніми доказами підставність заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У статті 391 ЦК України вказано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У частині 1 статті 78 ЗК України зазначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 391 ЦК України вказано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до статті 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органу місцевого самоврядування спір вирішується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Дрогомишльської сільської ради №32 від 18.03.1999 ОСОБА_9 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,12 га для будівництва індивідуального житлового будинку. ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті свої матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , житлового будинку по АДРЕСА_2 , який знаходиться на земельній ділянці, площею 0,12 га.

Так, відповідно до Державного акту про право власності на земельну ділянку від 30.06.2010 серії ЯИ №589535, власником земельної ділянки площею 0,25 га є ОСОБА_3 (а.с. 44). Із плану меж земельної ділянки кадастровий номер 4625883900:09:002:0033 площею 0,25 га вбачається, що по межі від В до Г - землі загального користування (проїзд) (а.с. 45).

У будівельному паспорті на забудову земельної ділянки виділеної ОСОБА_9 в с. Дрогомишль вказано, що ширина заїзду між земельною ділянкою гр. ОСОБА_10 та гр. ОСОБА_9 визначена у 3,5 м. (а.с. 10-11).

Відділ містобудування та архітектури Яворівської міської ради у відповіді від 15.10.2021 №2385 зазначив, що відповідно до виданого будівельного паспорта ОСОБА_9 в с. Дрогомишль ширина заїзду була визначена 3,5 м від центральної вулиці села між присадибними ділянками заявниці та сусіда ОСОБА_10 . З часу видачі названої містобудівної документації пропозицій та скарг щодо зміни вуличної мережі у відділ містобудування та архітектури не поступало і завдання на виготовлення детального плану - не погоджувалось (а.с.123).

Також актом обстеження громадської вулиці від 16.05.2015 комісією в складі сільського голови ОСОБА_11 , депутата ОСОБА_12 та землевпорядника Сеньківа В. Дрогомишлянської сільської ради підтверджено факт самовільного встановлення ОСОБА_3 брами на громадській вулиці, якою користується для заїзду до своєї вулиці присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та деякі жителі села для проїзду до земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Комісія запропонувала ОСОБА_3 зняти браму для безперешкодного користування проїздом громадською вулицею, що спричиняє порушення прав людини вільно пересуватися (а.с.15).

Відповідачу відмовлено у погоджені межі ГД земельної ділянки у АДРЕСА_3 з суміжним користувачем ОСОБА_1 , що підтверджується рішенням за №359 від 28.11.2022 виконавчого комітету Яворівської міської ради (а.с.188).

Відповідно до плану території земельної ділянки виготовленого ТОВ «Гео Вест Система», земельна ділянка площею 0,25 га, власником якої є відповідач ОСОБА_3 , та земельна ділянка площею 0,12 га, землекористувачем якої є позивач, між собою не межують і між даними земельними ділянками наявний заїзд загального користування.

Висновок суду першої інстанції про відхилення доказів, наданих позивачем про існування спірного заїзду, з посиланням лише на Генеральний план с. Дрогомишль є необґрунтованим, оскільки масштаб його графічної частини жодним чином не доводить про відсутність спірного заїзду між господарствами позивача та відповідача.

Отже, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, між земельними ділянками позивача та відповідача є проїзд, проте ОСОБА_3 створює перешкоди ОСОБА_1 у користуванні громадською вулицею (заїздом) по АДРЕСА_1 , оскільки на ній встановив браму та хвіртку, що унеможливлює в`їзд та виїзд до земельної ділянки позивача.

Ураховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду слід скасувати та постановити нову постанову, якою позов задовольнити. Зобов`язати ОСОБА_3 , демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та хвіртку на заїзді з АДРЕСА_1 та не чинити перешкод у користуванні спільним заїздом загального користування.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Яворівськогорайонного судуЛьвівської областівід 21серпня 2023року скасувати, постановити нову постанову.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та хвіртку на заїді з АДРЕСА_1 та не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні спільним заїздом загального користування.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 15.11.2024

Головуючий

Судді