Рішення

від 21.08.2023 по справі 944/2435/20

ЯВОРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 944/2435/20

Провадження №2/944/241/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2023 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді - Швед Н.П.

з участю секретаря Василиці Н.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмету спору - Яворівської міської ради Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 , з участю третьої особи, яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмету спору - Яворівської міської ради Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В обґрунтуванніпозовних вимогпокликається нате,щовін проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,12 га. По сусідству з ним, у житловому будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , проживає відповідач ОСОБА_5 , який є власником сусідньої земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_4 встановив на земельній ділянці загального користування (громадській вулиці), за адресою: АДРЕСА_1 браму, яка позбавляє його та інших жителів, можливості користуватися в`їздом в дану вулицю з можливістю доїзду до власного будинку.

Він неодноразово звертався із скаргами до Дрогомишльської сільської ради Яворівського району Львівської області та органів Національної поліції щодо дій відповідача, однак, незважаючи на його вимоги щодо звільнення вулиці загального користування від вказаних елементів благоустрою, та вимоги уповноважених органів, відповідач так і не усунув перешкод, що створює йому ряд перешкод в користуванні вулицею загального користування за адресою: АДРЕСА_1 , які полягають, в неможливості в`їзду та виїзду особистого автомобіля до власного будинку. Вважає, що відповідач на власний розсуд без відповідних дозвільних документів змінив функціональне призначення вулиці загального користування навпроти свого будинку.

Просить позовні вимоги задовольнити. Зобов`язати відповідача ОСОБА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , усунути перешкоди в користуванні вулицею загального користування за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно збудованих елементів благоустрою. Судові витрати по справі стягнути з відповідача.

01 березня 2021 року позивач ОСОБА_3 скерував на адресу суду уточнену позовну заяву, в якій просить таку задовольнити. Зобов`язати відповідача ОСОБА_4 , демонтувати самовільно встановлені металеві ворота та хвіртку на заїзді з АДРЕСА_2 та не чинити перешкод у користуванні спільним заїздом загального користування.

В обгрунтування уточненої позовної заяви покликається на те, що В обґрунтуванніпозовних вимогпокликається нате,щовін проживає у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,12 га.. Дана земельна ділянка перебувала в користуванні його батьків де знаходився старий житловий будинок, оскільки старий житловий будинок знаходився у незадовільному стані та не відповідав потребам його сім`ї, вони вирішили на цій же земельній ділянці збудувати новий будинок.

На підставі рішення Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району №32 від 18 березня 1999 року «Про надання земельної ділянки у приватну власність під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд в с.Дрогомишль ОСОБА_6 », його матері ОСОБА_6 надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12га в с.Дрогомишль для будівництва індивідуального житлового будинку.

На замовлення його матері головним архітектором Яворівського району було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. У забудівельному паспорті було винесено в натурі межі даної земельної ділянки та надано дозвіл на будівництво одноповерхового чотирикімнатного житлового будинку.Згідно проекту забудови земельної ділянки відведеної ОСОБА_7 заїзд/прохід на подвір`я прибудинкової території було визначено із заїзду загального користування з АДРЕСА_1 . В період з 1999по 2003 було збудовано новий житловий будинок, господарські будівлі та демонтовано старий будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , після її смерті відкрилася спадщина за заповітом. Згідно заповіту від 11.04.2002 посвідченого секретарем Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району Львівської області Сич К.А. на випадок своєї смерті все своє майно, в тому числі житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, та земельний пай заповіла йому.Він як спадкоємець за заповітом після смерті матері ОСОБА_6 у визначений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса Яворівської державної нотаріальної контори Вахули О.В. та 14.09.2015 було видано йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,8890га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на праві власності належала ОСОБА_6 .. На даний час ним проводяться всі необхідні дії по оформленню своїх спадкових прав на новозбудований будинок, титульним забудовником якого була його мати. Оскільки, він прийняв спадщину за заповітом після смерті матері, відтак він являється фактичнем володільцем та землекористувачем житлового будинку та земельної ділянки що належали його матері. Між земельною ділянкою площею 0.12га яка перебуває у його користуванні, земельною ділянкою сусіда ОСОБА_8 та земельними ділянками які перебувають у власності відповідача ОСОБА_4 , протягом тривалого часу існує невизначений заї`зд з вул.Незалежності шириною приблизно 3,5м, який також відображено в проекті забудови земельної ділянки його матері.До літа 2017 він, його члени сім`ї та члени сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_8 безперешкодно користувалися заїздом з вул.Незалежності, однак, літом 2017 відповідач ОСОБА_9 самовільно встановив на початку існуючого заї`зду металеві ворота та хвіртку, створивши перешкоди в користуванні заїздом. На його звернення щодо усунення перешкод в користуванні заїздом загального користування відповідач повідомив що він має намір приєднати вказаний заїзд до своєї земельної ділянки. Він неодноразово звертався із скаргами до Дрогомишльської сільської ради Яворівського району Львівської області та органів Національної поліції щодо дій відповідача, однак, незважаючи на його вимоги щодо звільнення вулиці загального користування від вказаних елементів благоустрою, та вимоги уповноважених органів, відповідач так і не усунув перешкод.

Комісією Дрогомишльської сільської ради 16.03.2015 було складено акт про самовільне встановлення ОСОБА_4 брами на заїзді та запропоновано ОСОБА_9 зняти браму для безперешкодного користування проїздом. У зв`язку з тим що відповідач не бажає добровільно усунути перешкоди в користуванні заїздом він змушений звернутися до суду.

17.08.2021 року представник відповідача скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, за наступних обставин.

Відповідач є власником земельних ділянок кадастровий номер 4625883900:09:002:0034 загальною площею 0,0857га та 4625883900:09:002:0033 загальною площею 0.2500га, що підтверджується Державними актами серії ЯИ№ 589534 та ЯИ №589535, виданими 30.06.2010року на підставі рішення Дрогомишльської сільської ради XIX сесії V скликання №311 від 29.09.2009року.

Позивачем долучено до матеріалів позовної заяви копію рішення Дрогомишльської сільської ради Яворівського району VI сесії 111 демократичного скликання №32 від 18.03.1999 «Про надання земельної ділянки у приватну власність під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд в с.Дрогомишль ОСОБА_6 ».

Однак, станом на винесення сільською радою цього рішення діяла норма ст.22 Земельного кодексу України у редакції від 1992 року, відповідно до якої право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Тобто, позивачем не надано суду належних доказів виникнення у нього права на земельну ділянку, яке він вважає порушеним.

Із наданих позивачем доказів неможливо чітко встановити межі земельної ділянки, наданої у користування ОСОБА_6 . Відповідно до Акту виносу меж земельної ділянки і розбивки будівель від 04.12.2001року, земельна ділянка, виділена ОСОБА_6 на підставі рішення Дрогомишлянської сільської ради №32 від 18.03.1999, межує із земельною ділянкою ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що суперечить іншому доказу, наданому позивачем - Акту обстеження громадської вулиці від 16.03.2015, відповідно до якого земельні ділянки позивача та відповідача не мають спільної межі, а ніби розділені «вулицею для проїзду».

З долучених до позовної заяви фотокарток, видно, що брама, яку позивач вимагає демонтувати, відтак немає перешкод для будь-кого, в тому числі і для позивача, який не обгрунтував належними доказами наявності прав на сусідню земельну ділянку.

Згідно із п.2.1 діючих Державних будівельних норм України «Споруди транспорту» вулиці та дороги населених пунктів» ДБН В.2.3-5-2001, затверджених наказом Держбуду України від 11.04.2001 №89 та введених в дію з 01.10.2001, ширину вулиць і доріг слід визначати з урахуванням їх категорій та залежно від розрахункової інтенсивності руху транспорту і пішоходів, типу забудови, рельєфу місцевості, вимог охорони навколишнього природного середовища, розміщення підземних інженерних мереж, зелених насаджень і в межах червоних ліній приймати. Так, відповідно до цих норм ширина селищних та сільських вулиць (доріг) повинна становити 15-25м.

При цьому, в умовах існуючої забудови ширину вулиць і доріг у межах червоних ліній при належному містобудівному обгрунтуванні допускається зменшувати з мінімально можливим звуженням елементів їх поперечного профілю. Однак, ширину проїзної частини місцевих (бічних) проїздів, за одностороннім рухом без пропуску громадського пасажирського транспорту, слід приймати 6.0 м.

Як підтверджується матеріалами справи, ширина земельної ділянки, яку позивач вважає проїздом, а сільська рада "громадською вулицею" становить менше передбаченої нормативно правовими актами ширини, тому не може вважатися ні проїздом ні тим більше вулицею.

В матеріалах справи відсутні докази того, що сільська рада приймала відповідні рішення про затвердження Генерального плану населеного пункту із нанесеним на нього даного «проїзду» чи «вулиці».

Просить суд, звернути увагу на те, що відповідно до чинного Генерального плану села Дрогомишль дорога, вулиця чи проїзд між земельними ділянками позивача і відповідача не зазначиться та не передбачено (викопіювання додається).

Крім цього, у позивача є інший заїзд до ділянки, що він користується, яка межує із дорогою загального користування, як і ділянка відповідача, однак, позивач облаштував з боку такої дороги огорожу, та заїзд здійснює із ділянки, що відділяє його домоволодіння та домоволодіння відповідача, та створює надумані підстави необхідності у такому заїзді. Вважає що право позивача жодним чином не порушено.

Позивач та його представник в судовому засіданні уточненні позовні вимоги підтримали, пояснення надали аналогічні викладеним в уточненній позовній заяві. Просять позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, покликавшись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву. Просить в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Представник третьої особи, яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору - Яворівської міської ради Львівської області в судовому засіданні 17.09.2021року поясненив що згідно Генерального плану с.Дрогомишль Яворівського району по межі позивача та відповідача заїзду немає,тому жодним чином встановлені ворота та хвірка не можуть створювати позивачу перешкоди та порушувати його право у користуванні заїздом. Крім цього для огляду суду представив оригінал Генерального плану с.дрогомишль Яворівського району Львівської області. Вавжає що Генеральний план є основним документом, оскільки, саме в ньому позначаються заїзди, вулиці та інше. При вирішенні спору покликався на розгляд суду.

В подальшому представник Яворівської міської ради Львівської області в судове засідання не з`явився скерував на адресу суду клопотання, в якому просить подальші судові засідання проводити без участі представника Яворівської міської ради Львівської області, та на підставі доказів, наявних у матеріалах справи прийняти рішення.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, допитавши свідка ОСОБА_12 яка в судовому засіданні пояснила, що вона являється сусідкою позивача та відповідача. Раніше між господарствами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 була вулиця. Три роки тому відповідач на цій вулиці встановив браму тому ОСОБА_13 з вул.Незалежності до свого господарства немає заїзду, але у ОСОБА_3 є інший заїзд із центральної дороги, у нього немає жодних перешкод у заїзді до своєї земельної ділянки, він заїзджає також з того заїзду про який іде спір, це його лише прихоть; свідка ОСОБА_14 який в судовому засіданні пояснив, що наданий час заїзду з вул.Незалежності немає, що у позивача повинен бути заїзд до його господарства з центральної дороги, а не з АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 встановив браму у 2014 році, проте, чи отримав він на це дозвіл йому невідомо, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, слід прийти до наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Статтею 24Конституції України, закріплено рівністьправтасвобод кожного громадянина України.

Відповідно до ст.55Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, суд, перевіряючи порушення прав, інтересів та обов`язків позивача цивільного характеру у межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено що позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 являються сусідами та між ними тривалий час існують неприязні відносини з приводу користування заїздом з АДРЕСА_2 .

Згідно рішення Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району, №32 від 18 березня 1999 року «Про надання земельної ділянки у приватну власність під будівництво індивідуального житлового будинку та господарських споруд в с.Дрогомишль ОСОБА_6 » ОСОБА_6 надано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12га в с.Дрогомишль для будівництва індивідуального житлового будинку.

З акту виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 04 грудня 2001 року вбачається, що представником районного архітектора на підставі рішення №32 виконкому 6 сесії 3 демократичного скликання Дрогомишлянської сільської ради народних депутатів від 18 березня 1999 року встановлено в натурі межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_6 для будівництва індивідуального житлового будинку і господарських будівель, площею 1200кв.м. Вказана земельна ділянка межує з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

На замовлення його ОСОБА_7 головним архітектором Яворівського району було видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки. У забудівельному паспорті було винесено в натурі межі даної земельної ділянки та надано дозвіл на будівництво одноповерхового чотирикімнатного житлового будинку.

Згідно проекту забудови земельної ділянки відведеної ОСОБА_7 заїзд/прохід на подвір`я прибудинкової території було визначено із заїзду загального користування з АДРЕСА_1 .

В період з 1999по 2003 було збудовано новий житловий будинок, господарські будівлі та демонтовано старий будинок.

Згідно заповіту від 11.04.2002 посвідченого секретарем Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району Львівської області Сич К.А. на випадок своєї смерті все своє майно, в тому числі житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, та земельний пай заповіла позивачу.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Дрогомишльської сільської ради Яворівського району Львівської області ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті ОСОБА_6 позивач у визначений законом строк звернувся із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом до державного нотаріуса Яворівської державної нотаріальної контори Вахули О.В. та 14.09.2015 йому було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,8890га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка на праві власності належала ОСОБА_6 ..

З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №41484161 від 14.09.2015року вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрита спадкова справа №6/2015 та видано свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею 0,8890га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625883900:05:000:0007, яка знаходиться на території Дрогомишлянської сільської ради Яворівського району Львівської області.

На даний спадкові права на новозбудований будинок, титульним забудовником якого була ОСОБА_7 позивачем не оформлено.

Відповідно до Державного акту серії ЯИ №589534, виданого 30.06.2010року на підставі рішення Дрогомишльської сільської ради XIX сесії V скликання №311 від 29.09.2009року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625883900:09:002:0034, загальною площею 0,0857 га.

Згідно з Державного акту серії ЯИ №589535, виданого 30.06.2010року на підставі рішення Дрогомишльської сільської ради XIX сесії V скликання №311 від 29.09.2009року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 4625883900:09:002:0033, загальною площею 0.2500 га. Відповідно до акту обстеження громадської вулиці від 16 березня 2015 року, складеного комісією в складі голови, депутатів та землевпорядника Дрогомишлянської сільської ради, в результаті обстеження було виявлено, що ОСОБА_4 самовільно встановив браму на громадській вулиці, якою користуються для заїзду до своєї присадибної земельної ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_8 та інші жителі с.Дрогомишль (сторона кінець), які користуються вулицею для проїзду до земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на урочищі «За коткою». Комісія запропонувала ОСОБА_4 зняти браму для безперешкодного користування проїздом громадською вулицею.

З акту жителів с.Дрогомишль Яворівського району Львівської області від 17.08.2020 року вбачається, що громадянин ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , мав свій окремий дворовий заїзд, що підтверджується зйомкою плану території земельної ділянки №1-2 ОСОБА_4 та фотографією розташування брами до заїзду ОСОБА_3 . Вказаний дворовий заїзд та його земельна ділянка межує з центральною дорогою земель загального користування Дрогомишль-Липовець, проте, ОСОБА_3 ця брама здемонтована.

Відповідно до довідки №870 від 19 серпня 2020 року, виданої виконкомом Дрогомишльської сільської ради Яворівського району Львівської області, згідно по господарської книги №0243-1 за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться домогосподарство ОСОБА_8 . Спільним заїздом користуються три домоволодіння, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 .

З інформації №2385 від 25.10.2021року, на адвокатський запис, наданої Відділом містобудування та архітектури Яворівської районної державної адміністрації Львівської області вбачається, що відповідно до виданого будівельного паспорту ОСОБА_6 в селі Дрогомишль ширина заїзду була визначена 3,5 метра від центральної вулиці села між присадибними ділянками заявниці та сусіда ОСОБА_10 . З часу видачі названої містобудівної документації пропозицій та скарг щодо зміни вуличної мережі у відділ містобудування та архітектури не поступало і завдання на виготовлення детального плану - не погоджувалось.

Відповідно до геодезичної зйомки, виготовленої ТзОВ «Гео Вест Система», було виготовлено План території земельної ділянки, на якій відображено земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4625883900:09:002:0033, власником якої являється ОСОБА_4 , та земельну ділянку, площею 0,12 га, землекористувачем якої являється позивач ОСОБА_3 . Вказані земельні ділянки не межують між собою, між даними земельними ділянками наявний заїзд загального користування.

Згідно ч. 4 ст. 13 та ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

За загальним правилом, наведеним у статтях 15, 16 ЦК України, кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених у ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 71 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно з положеннями статті 108 ЗК України у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.

Визначення права власності особи наведено у ст. 316 ЦК України, частиною 2 котрої визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності, у відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України складають правомочності власника щодо володіння, користування та розпоряджання своїм майном. В силу частин 2, 4-5 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов`язує. Власник (співвласники) не можуть використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.

Статтею 321 ЦК України закріплений принцип непорушності права власності, за яким ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України регламентовані підстави набуття права вланості. Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів . Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України встановлена можливість захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а саме власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У свою чергу, статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням його права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Європейський Суд з прав людини напрацював три категорії, котрі необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: - чи є втручання законним; - чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; - чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року має місце тоді, якщо хоча б одного з цих критеріїв не було додержано (справа «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), заяви № 7151/75, №7152/75, рішення Європейського Суду з прав людини від 23 вересня 1982 року; справа «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), заява № 8793/79, рішення Європейського Суду з прав людини від 21 лютого 1986 року; справа «Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення Європейського Суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року; справа «Сєрков проти України», заява № 39766/05, рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 2011 року; справа «Трегубенко проти України», заява № 61333/00, рішення Європейського Суду з прав людини від 23 січня 2014 року; та ін.).

Відповідно до 4.4. ст. 83 ЗК України, визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:

а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);

У Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI визначено: генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п.2 ч.І ст.1);

Відповідно до ст. 17 закону №3038-VI генплан населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Згідно із статтею 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

29.09.2017року рішенням сесії№193 Дрогомишльської сільськоїради Яворівського району Львівської області "Про надання дозволу на виготовлення проектів землеустроющодо зміни меж населених пунктів" було виготовлено генеральний план с.Дрогомишль, та в подальшому було затвердженогенеральний планс.Дрогомишль, оригінал якого був досліджений в судовому засіданні, а належно завірена копія із схемою планувальних обмеженьдолучена до матеріалів справи, згідго даного плану заїздз АДРЕСА_1 між господарствами№58 та №62 незначиться,доказіввнесення зміндо генеральногоплану чипроекту формуваннятериторії,які бпередбачали такий заїздсуду неподано. Крім цього, слід звернути увагу, що як встановлено в судовому засіданні із пояснень відповідача та допитаних свідків упозивача був заїзд із центральної дорогидо вказаної земельної ділянки яка перебуває у його користуванні, що підтверджується актом жителів с.Дрогомишль Яворівського району Львівської області від 17.08.2020 року вбачається, проте ОСОБА_3 , закрив такий заїзд демонтувавши браму для заїзду.

Також слід зазначити що позивач не оформив прав на спадковий будинок та земельну ділянку розташовану під ним яка належала ОСОБА_15 ..

На генеральному плані с. Дрогомишль Яворівського району Львівської області а також в додатку до якого є схема вулично-дорожної мережі не зазначено, що спірна земельна ділянка містить в собі землі загального користування (проїзд).

Зазначена містобудівна документація була затверджена значно пізніше ніж сумнівний план забудови земельної ділянки, на який посилається позивач, та є діючою на даний час, тому поклинання сторони позивача на проект забудови земельної ділянки 0.12га наданий його матері ОСОБА_7 де існував визначений заїзд шириною приблизно 3,5м між земельними ділянками відповідача та ОСОБА_16 , акт обстеження громадської вулиці від 16 березня 2015 року, складений комісією в складі голови, депутатів та землевпорядника Дрогомишлянської сільської ради, геодезичної зйомки, виготовленої ТзОВ «Гео Вест Система», План території земельної ділянки, на якій відображено земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4625883900:09:002:0033, власником якої являється ОСОБА_4 , та земельну ділянку, площею 0,12 га, землекористувачем якої являється позивач ОСОБА_3 , проте що між даними земельними ділянками є наявний заїзд загального користування, слід відхилити, оскільки, такі спростовується генеральним планом с.Дрогомишль Яворівського рану Львівської області.

Що стосується фотографій, поданих стороною позивача та відповідача то такі не можуть бути належними доказами у справі, що розглядається, позаяк з них не можна встановити чи містять вони інформацію щодо предмета доказування, в якому саме місці такі зроблені.

Оцінюючи докази на предмет їх достатності та взаємного зв`язку в сукупності, суд дійшов висновку, що подані стороною позивача докази не містять достатніх даних, які б однозначно підтверджували наявність перешкод на спірному проїзді, їх якісні та кількісні характеристики, якщо такі існують.

Також суд звертає увагу, що учасники справи користуються процесуальними правами на власний розсуд і зважаючи на особливий характер спірних правовідносин, що потребують спеціальних знань, сторона позивача не заявляла ні клопотання про призначення земельно-технічної експертизи, ні клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням, в тому числі, із викликом спеціаліста, що суперечить принципу достатності доказів.

З огляду на вищезазначені обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що сторона позивача не довела належними, достовірними та достатніми доказами підставність заявлених позовних вимог, а тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, тому судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покладаються на сторону позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.4, 7, 12, 13, 141, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 з участю третьої особи, яка незаявляє самостійнівимоги щодопредмету спору - Яворівської міської ради Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в цей же строк з дня його отримання.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Позивач: ОСОБА_3

проживає за адресою:

АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4

проживає за адресою:

АДРЕСА_4 .

Третя особа: Яворівська міська рада Львівської області

юридична адреса: 81000 вул.Львівська, 15, м.Яворів, Львівська область.

Суддя: Швед Н.П.