Постанова

від 15.11.2024 по справі 523/23675/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4789/24

Справа № 523/23675/21

Головуючий у першій інстанції Мурманова І.М.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Приморський» Міністерства охорони здоров`я України» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Приморський» Міністерства охорони здоров`я України» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» в особі директора ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 серпня 2021 року вона та її чоловік отримали путівки та поїхали до ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» на оздоровче лікування. Після прибуття на проходження лікування, її в примусовому порядку змусили сплатити 1 000 гривень благодійного внеску. Після проходження обов`язкового недільного карантину, який було встановлено у закладі, позивач та її чоловік отримали палату №39 в лікарняному закладі.

В день заселення до кімнати №39 вони помітили та одразу повідомили прибиральницю про пошкоджений лінолеум на підлозі. Позивач зазначила, що 12 серпня 2021 року дане звернення позивача було зафіксоване працівником санаторію у відповідному журналі скарг. Позивачу пообіцяли, що того ж дня, до палати прийде столяр та усунене зазначені недоліки. Позивач зазначила, що столяр полагодити підлогу не прийшов.

В подальшому, 15 серпня 2021 року в палаті стався нещасний випадок: позивач спіткнулась на підлозі за задертий на стику лінолеум та впала, в наслідок чого отримала травму голови та лівої руки. Позивач зазначила, що вона за власний кошт пройшла лікування та понесла додаткові витрати пов`язані з лікуванням та курсом реабілітації. В добровільному порядку відповідач витрати пов`язані з лікуванням відшкодувати відмовився.

На підставі викладеного позивач просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі: 8 106 грн 48 коп. та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 25 000 гривень.

В судовому засіданні в суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 зазначила, що сума матеріальної шкоди зменшилась відповідно до наданих квитанції, та просила стягнути 8 000 гривень, повністю підтримала позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди. Додатково пояснила, що вона зверталась до керівництва з заявою-повідомленням про надірваний лінолеум, однак, керівництво закладу жодних дій щодо її повідомлення не вчинило, слюсар до кімнати де проживало подружжя не прийшов, внаслідок чого стався нещасний випадок. Після повернення з лікарні позивача взагалі було виселено з санаторію.

Короткий зміст відзиву на позову заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідачем вказано на те, що необхідною умовою будь-якого виду цивільно-правової відповідальності є вина. Однак, позовна заява та додатні до неї документи не містять реальних доказів того, що шкода здоров`ю позивача була заподіяна внаслідок та з вини відповідача у справі. У відзиві зазначено, що під час внутрішнього розслідування подробиць нещасного випадку, було встановлено порушення режиму з боку позивача у справі, у зв`язку з цим, остання була виписана з закладу. Визначений позивачем розмір матеріальної та моральної шкоди є недоведеним, та таким, що заявлений на її власний розсуд. Обставини вказані у позиві, є перебільшеними, не доведеними, спотвореними. Представник відповідача зазначив, що позивач приховала справжні факти отримання травми, об`єктивних доказів вини представників закладу у настанні травми не надала, у зв`язку цим, відсутній причинний зв`язок між діями чи бездіяльністю працівників закладу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнено з ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 3 774, 58 гривень. Стягнено з ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000 гривень. Стягнено з ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 гривень. Повернуто ОСОБА_1 через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області судовий збір у розмірі 1 362 гривні.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивачем було хибно визначено особу відповідача, а саме визначено ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» в особі директора Буравицького С.У., проте він був до січня 2022 року медичним директором закладу та не міг бути офіційною особою закладу. Також скаржник вважає, що в оскаржуваному рішення суд першої інстанції зробив висновок про часткове задоволення позовних вимог виключно на факті наявності шкоди, і в повній мірі не взяв до розгляду відсутність протиправної поведінки заподіювача шкоди, відсутність причинного зв`язку між шкодою та поведінкою заподіювача, а також відсутність вини відповідача. Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги посилання на те, що позивач впала та отримала травму через наявність та використання в палаті електрокип`ятильника. Також скаржник зазначає, що наявність чи відсутність дефектів підлоги не було предметом позову. Крім того, матеріали справи не містять жодних належних доказів вини відповідача тому відповідач не має жодних причин відшкодовувати моральну шкоду.

Короткий зміст та доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу вказано на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Вказані особливості встановлюються у ст. 369 ЦПК України, а саме відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України йдеться про те, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ціна позову у вказаній цивільній справі становить менш ніж сто розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а таким чином, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

З врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 16, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 15 листопада 2024 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Згідно копії журналу (а.с.13) встановлено, що 12 серпня 2021 року зафіксовано наступне: 39 палата відклеївся лінолеум посередині (люди скаржаться).

Нещасний випадок щодо падіння позивача стався 15 серпня 2021 року, що підтверджено матеріалами справи, а саме низкою пояснювальних записок від ОСОБА_1 на ім`я Медичного директора ДЗ «ССС «Приморський», згідно яких ОСОБА_1 зазначає, що 15 серпня 2021 року о 6 ранку вона впала спіткнувшись за задертий лінолеум на підлозі та вдарилась головою та одразу ж відчула, що зламала руку (а.с.17,18-19).

Згідно медичних довідок та виписки судом першої інстанції встановлено, що позивачу поставлено діагноз: відрив великого бугра головки лівої плечової кістки, та призначено лікування (а.с.14, 25), курс лікування закінчено 28 жовтня 2021 року (а.с.35).

На підтвердження витрат понесених з лікуванням позивачем надано низку квитанції (а.с.36-39).

На спростування обставин позову та заперечення нещасного випадку, що стався з вини відповідача представником відповідача надано рапорти: палатної медичної сестри від 15 серпня 2021 року, згідно якого зазначено, що під час її чергування о 6 год. 30хв. за допомогою звернувся ОСОБА_3 (2 корпус, палата 39), який повідомив про те, що його дружина травмувалась біжучи вимкнути електричний кип`ятильник. Допомога була надана первинна у приймальному відділенні та о 8 год. ранку ОСОБА_4 була госпіталізована бригадою швидкої допомоги на консультацію до лікаря травматолога (а.с.73).

Рапорт палатної медичної сестри від 15 серпня 2021 року ОСОБА_5 згідно якого зазначено, що по прибутті з ЦРЛ о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 розповіла, що вона впала коли згадала про використання електроприладу, який вибухнув, внаслідок чого хвора схопилась з ліжка та впала (а.с.74).

Рапорт відповідального лікаря ОСОБА_6 згідно якого зазначено, що останній доводить до відома, що хвора ОСОБА_1 травмувалась в палаті 15 серпня 2021 року о 6 год. 30 хв. коли бігла вимкнути електрокип`ятильник. Первинна медична допомога була надана та о 8 год. ранку ОСОБА_4 була відправлена до ЦРЛ на консультацію до травматолога (а.с.75).

Згідно рапорту медичного директора ОСОБА_2 зазначено, що ОСОБА_1 (2 корпус палата №39) отримала травму в палаті №39 о 6 год. ранку 15 серпня 2021 року. Зі слів хворої перечепилась через лінолеум, однак, під час спілкування з черговою палатною медичною сестрою хвора обмовилась, що отримала травму під час користування в палаті забороненим приладом, який вибухнув, вона підхопилась з ліжка і впала (а.с.76).

Таким чином судом встановлено, що й не заперечувалось стороною відповідача, що ОСОБА_1 отримала травму в палаті №39 15 серпня 2021 року о 6 годині ранку, у зв`язку цим, останній було надано первинну медичну допомогу та направлено на огляд до лікаря-травматолога.

Судом першої інстанції критично оцінилось твердження сторони відповідача щодо того, що позивач впала, та отримала травму через наявність та використання в палаті електрокип`ятильника.

З даного приводу зазначено, що відповідачем факт наявності в палаті №39 кип`ятильна не доведено, крім того, не надано до суду першої інстанції документів щодо проведення внутрішнього розслідування подробиць нещасного випадку невиробничого характеру, про який відповідачем зазначено у відзиві (а.с.96).

Нещасні випадки невиробничого характеру, які підлягають розслідуванню, що сталися під час:

Прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству, установі або організації (далі - організації) і не використовувався в інтересах цієї організації;

Переміщення повітряним, залізничним, морським, внутрішнім водним, автомобільним транспортом, в електротранспорті, метрополітені, на канатній дорозі, фунікулері та на інших видах транспортних засобів;

Виконання громадських обов`язків (рятування людей, захист власності, правопорядку тощо, якщо це не входить до службових обов`язків);

Виконання донорських функцій;

Участі в громадських акціях (мітингах, демонстраціях, агітаційно-пропагандистській діяльності тощо);

Участі у культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

Проведення культурних, спортивних та оздоровчих заходів, не пов`язаних з навчально-виховним процесом у навчальних закладах;

Використання газу у побуті;

Вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

Користування або контакту із зброєю, боєприпасами та вибуховими матеріалами;

Виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

Стихійного лиха;

Перебування в громадських місцях, на об`єктах торгівлі та побутового обслуговування, у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в інших організаціях, а також у рекреаційних зонах.

Контакту з тваринами (у тому числі птахами, плазунами, комахами тощо) та рослинами (у тому числі грибами, водоростями тощо), що призвело до ушкодження здоров`я або смерті потерпілих.

Отже щодо нещасного випадку, що стався 15 серпня 2021 року в ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» мало бути проведено службове розслідування за результатами якого, мав бути складений відповідний акт.

Розслідування нещасних випадків проводиться з метою визначення їх обставин та причин. На підставі результатів розслідування розробляються заходи щодо запобігання подібним випадкам, а також щодо вирішення питань соціального захисту потерпілих.

У процесі розслідування беруться до уваги листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу, а також пояснення потерпілого та свідчення очевидців, а у разі потреби - керівника органу (організації), на території чи об`єкті якого стався нещасний випадок.

Разом з цим, відповідачем не спростовано факту наявності в палаті №39 дефекту підлоги, який було зафіксовано в журналі скарг 12 серпня 2021 року. Також, відповідачем не надано доказів щодо того, що у вищевказаній палаті були проведені ремонтні роботи щодо полагодження підлоги.

Посилання відповідача на те, що позивач впала з ліжка коли згадала про увімкнений прилад електрокип`ятильник, носять характер припущення та не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. До матеріалів справи відповідачем не надано акту щодо розслідування нещасного випадку.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом першої інстанції було допитано свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що позивач є його дружиною, після заселення до палати №39, подружжя помітило, та одразу повідомило керівництво закладу щодо наявності дефекту на підлозі, заяву було зареєстровано в журналі скарг. Свідок пояснив, що дружина зашпортнулась через відірваний лінолеум внаслідок чого впала, її падіння привело до перелому. Наступного дня дружину виселили з санаторію за порушення санаторного режиму. Свідок зазначив, що лінолеум на підлозі був в розгорнутому вигляді та надірваним, побачив, що жінка впала та лежить на підлозі (а.с.124-125).

Заявлений свідок з боку сторони відповідача допитаним не був, відповідач відмовився від допиту свідка.

Відповідно до частини першої статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено факт наявності завдання шкоди її здоров`ю внаслідок падіння, що сталось через наявність дефекту підлоги (пошкодження лінолеуму), та суд дійшов висновку, що відповідач не спростував та не довів відсутність вини у завданій шкоді позивачу.

Разом з цим, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 8 106 грн 48 коп. є не доведеними, а відтак, з огляду на досліджені квитанції щодо розміру матеріальної шкоди з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення матеріальна шкода в розмірі: 3 774, 58 гривень.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 25 000 гривень, суд першої інстанції зазначив наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до положення ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що спричинення шкоди здоров`ю позивача відбулось внаслідок того, що позивач перебуваючи на оздоровленні в санаторії за станом здоров`я, отримала травму внаслідок падіння останньої через пошкодження підлоги в палаті №39, до якої було заселено позивача та її чоловіка.

Таким чином, судом першої інстанції встановлено, що позивач зазнала шкоди спричиненої здоров`ю внаслідок падіння в палаті №39 та позивач через порушення санаторного режиму (доказів щодо якого матеріали справи не містять) було примусово виселено з санаторію, а відтак, суд першої інстанції вважав, що позивач довела наявність завданої їй моральної шкоди.

Як слідує із роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) від 31 березня 1995 року №4 (із наступними змінами) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пунктах 5, 9 Постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вважав, що позивач зазнала фізичного болю та емоційних страждань. З урахуванням наведеного, негативні емоції, викликані в результаті бездіяльності відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано, а відтак суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в цій частині також підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3 000 гривень.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що обставини викладені позивачем у позові, в ході розгляду справи знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положення ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягнення судовий збір у сумі 908 грн, а позивачу слід повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1 362 гривні.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилається як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів скаржника, що позивачем було хибно визначено особу відповідача, а саме визначено ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» в особі директора Буравицького С.У., проте він був до січня 2022 року медичним директором закладу та не міг бути офіційною особою закладу, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції стягнув на користь ОСОБА_1 матеріальну та моральну шкоду не з гр. ОСОБА_8 , а саме з ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України», вимоги до якого і були заявлені позивачкою.

Відповідачем у справі було визначено саме ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України», оскільки саме з його вини було завдано матеріальну та моральну шкоду позивачки.

Більше того саме ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» брало участь у справі, а не ДЗ «ССС «Приморський» МОЗ України» в особі директора Буравицького С.У., тому колегія суддів відхиляє дані доводи скаржника.

Щодо доводів скаржника, що суд першої інстанції помилково не взяв до уваги посилання на те, що позивач впала та отримала травму через наявність та використання в палаті електрокип`ятильника, колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність електрокип`ятильника в палаті жодним чином не є в причинному взаємозв`язку з падінням позивача, оскільки саме наявність дефекту покриття підлоги спричинило падіння позивача, а у випадку відсутності такого дефекту падіння могло б не відбутись, тому даний довід скаржника є безпідставним.

Щодо доводів скаржника, що матеріали справи не містять жодних належних доказів вини відповідача тому відповідач не має жодних причин відшкодовувати моральну шкоду, колегія суддів зазначає наступне.

Цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (завдавача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди, її розмір, протиправність дій відповідача та причинний зв`язок між ними.

Тому вказані доводи скаржника є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного закладу «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Приморський» Міністерства охорони здоров`я України» залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2024 року року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 15 листопада 2024 року.

Судді Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький

А.І. Дришлюк