Рішення

від 24.10.2023 по справі 160/6491/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2023 року Справа № 160/6491/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,

представника позивача: Качан В.О.,

представника відповідача: Андрух К.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.01.2023 року №UA110020/2023/600003/1;

- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA110020/2023/000009.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що позивачем з метою митного оформлення товарів було подано до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи та повідомив митний орган, що не має можливості надати інші витребувані документи, з огляду на їх відсутність. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеними ним рішенням та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з цією позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» була залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду оригіналу документа про доплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 2684,00грн.

На виконання вимог вказаної ухвали суду 05.04.2023 року позивачем 18.04.2023 усунуті означені недоліки позовної заяви та подано оригінал документа про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/6491/23 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 25.05.2023 року, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

11.05.2023 року до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

24.05.2023 року до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

24.05.2023 року до суду від Дніпровської митниці надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідачем підтримано позицію, висловлену у відзиві на позовну заяву. Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив Дніпровською митницею заявлено клопотання про заміну відповідача у справі №160/6491/23, а саме: Дніпровську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) замінити на належного відповідача Дніпровську митницю (ВП ЄДРПОУ 43971371).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2023 року вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/6491/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.08.2023 року о 16:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/6491/23 до 13.09.2023 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 13.09.2023 року о 13:00 год.

У підготовчому судовому засіданні 13.09.2023 року усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, клопотання представника відповідача про допущення процесуального правонаступництва у справі №160/6491/23 задоволено та допущено процесуальне правонаступництво у справі шляхом заміни первинного відповідача - Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) його правонаступником - Дніпровською митницею (ВП ЄДРПОУ 43971371).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2023 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/6491/23 до 26.09.2023 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 26.09.2023 року о 15:30 год.

У підготовчому судовому засіданні 26.09.2023 року усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, витребувано у представника позивача додаткові пояснення щодо вказаних у позовній заяві платіжних доручень від 18.01.2023р. №59 та №62, в тому числі стосовно того, чи здійснювалась цими платіжними дорученнями оплата за поставлений «BASF SE.» товар, чи ні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/6491/23 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 24.10.2023 року о 14:30 год.

20.10.2023 року до суду надійшли додаткові письмові пояснення позивача, в яких, зокрема, зазначалося, що на дату подання позивачем митної декларації (18.01.2023р.) оплата за поставлений товар ще не була здійснена, оскільки за умовами зовнішньоекономічного договору строк для оплати ще не настав, при цьому у позовній заяві було допущено технічну помилку щодо платежів, здійснених платіжними дорученнями від 18.01.2023р. №59 та №62, бо цими платіжними дорученнями здійснено не оплату за поставлений товар, а оплату митних платежів.

У судовому засіданні 24.10.2023 року представник позивача підтримав пред`явлений позов та, посилаючись на викладені у ньому та у відповіді на відзив і додаткових письмових поясненнях доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.10.2023 року пред`явлений позов не визнав та, посилаючись на викладені у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив доводи, просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 27.12.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (далі ТОВ ПП «ЗІП»), як Покупцем, та компанією «BASF SE.» (Німеччина), як Продавцем, укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №ED-EV/ZIP-2013, відповідно до п.1 якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього Договору зазначені у Специфікаціях до цього Договору хімічні товари (далі за текстом - Товар); кількість і ціни Товару також зазначені в Специфікаціях; сторони домовилися, що Специфікації є невід`ємною частиною цього Контракту, у випадку невідповідності умов Специфікації умовам Контракту, перевагу мають умови, зазначені у відповідній Специфікації.

Згідно з п.3.2 Договору умови оплати і поставки по кожній поставці зазначаються в Специфікаціях до цього Договору.

Відповідно до Специфікації від 10.01.2023р. №202 компанія «BASF SE.» зобов`язується поставити ТОВ ПП «ЗІП» продукцію «Acronal S 790» у кількості 24000 кг (+/- 10%), без пакування, наливом, вартістю 1,06 євро/кг, загальною вартістю 25440,00 євро; зазначена ціна діє з 01.01.2023р. по 31.03.2023р.; умови оплати: оплата здійснюється протягом 120 днів з дати відвантаження банківським переведенням на рахунок Продавця; умови поставки: FCA, м. Людвигсхафен, Німеччина.

На підставі означеної Специфікації від 10.01.2023р. №202 компанія «BASF SE.» здійснила поставку вказаного у ній товару на користь ТОВ ПП «ЗІП».

З метою митного оформлення вказаних товарів позивач 18.01.2023 року подав до Дніпровської митниці електронну митну декларацію (ЕМД) №UA110020/2023/000209 від 18.01.2023р.

У вказаній митній декларації митну вартість товару визначено (за основним методом) за ціною контракту.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 27.12.2021р. №ED-EV/ZIP-2013, Додаток №1 до Договору (контракту) від 27.12.2021р., додаткові угоди до Договору (контракту) №8 від 20.12.2017р., №16 від 20.12.2021р. та №17 від 24.03.2022р., Специфікацію №202 від 10.01.2023р., сертифікат якості №4062 від 12.01.2023р., паспорт безпеки від 30.11.2016р., рахунок-фактуру №2002799967 від 12.01.2023р., автотранспортну накладну б/н від 12.01.2023р., сертифікат про походження товару А 35356718 від 12.01.2023р., експертний висновок №142008200-1234 від 28.11.2017р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.01.2023р., Договір (контракт) про перевезення №19/01/1 від 19.01.2009р. та Доповнення до цього договору №14 від 27.12.2017р., №21 від 29.12.2022р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №7 від 13.01.2023р., довідку про транспортні витрати від 13.01.2023р., копію митної декларації країни відправлення (експортна ВМД) від 12.01.2023р., Лист від виробника б/н від 16.01.2023р. тощо.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) у комерційному рахунку від 12.01.2023р. №2002799967 зазначено, що умови оплати: протягом 90 днів після поставки партії товару. Листом від виробника б/н від 16.01.2023р. Продавцем повідомлено, що у зв`язку з технічною помилкою прохання вважати умови оплати товару: 120 днів від дати виставлення рахунку. Вказана схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;

2) згідно з загальносвітовою практикою прейскурант (прайс-лист) та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист № б/н від 04.01.2023р. компанії «BASF SE.» має суб`єктивний характер у розумінні вимог статті 52 МК України, оскільки направлений лише на адресу ТОВ ПП «ЗІП» та містить цінову інформацію лише для цього підприємства;

3) поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA- DE, Ludwigshafen. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FCA продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, номінованій покупцем, у своїх приміщеннях чи іншому обумовленому пункті, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з частиною 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової (101 737,3 грн) на комерційних умовах поставки FCA-DE, Ludwigshafen, до митного контролю надано: договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 19.01.2009 №19/01/1, укладений між ПП «МІКО-Експресс» та ТОВ ПП «ЗІП»; Доповнення №14 від 27.12.2017 до договору; Доповнення №21 від 29.12.2022 до договору; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ПП «МІКО-Експресс» № 7 від 13.01.2023; Довідка про транспортні витрати ПП «МІКО- Експресс» №42121 від 13.01.2023. Згідно з пунктами 1.2 , 3.1.2 Договору від 19.01.2009 № 19/01/1 між ПП «МІКО-Експресс» та ТОВ ПП «ЗІП» «на виконання цього Договору, Експедитор (ПП «МІКО-Експресс») зобов`язаний від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ ПП «ЗІП») укласти договір перевезення з Перевізником та з іншими можливими учасниками транспортного процесу…». Відповідно до печатки у графі 23 («підпис та штамп перевізника») автотранспортної накладної б/н від 12.01.2023 перевізником заявленого вантажу є підприємство «IS Trans UA LLC»(79005, Ukraine, 4/1a, Romanchuka Str). Згідно з пунктом 5.2 Договору «загальна сума сплати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами в Заявці….». До митного оформлення відповідні Заявки та Договір між експедитором та перевізником не надавався.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця, посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, зобов`язала позивача у 10-денний термін надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 4) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є мовою продажу оцінюваних товарів; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями , та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом від 19.01.2023р. №6 позивач надав до Дніпровської митниці додаткові документи, а саме: заявку на перевезення №42 121 від 03.01.2023р. та договір транспортного перевезення вантажів №24092022 від 24.09.2022р., а також зазначив про неможливість подачі інших додаткових документів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, Дніпровською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 19.01.2023 року №UA110020/2023/600003/1, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-а за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно з положеннями ст.59 Митного кодексу України, та ґрунтується на рівні митної вартості товарів за ЕМД від 07.11.2022р. №UA110020/2022/005395 на рівні 1,3547 євро/кг.

Також Дніпровською митницею на підставі рішення від 19.01.2023 року №UA110020/2023/600003/1 видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.01.2023р. №UA110020/2023/000009., якою відмовлено у митному оформленні спірної партії товару.

Позивач, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірних рішень про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо доводів відповідача про розбіжність в умовах оплати за поставлений товар, вказаних у комерційному рахунку від 12.01.2023р. №2002799967 (протягом 90 днів після поставки партії товару), та у листі від виробника б/н від 16.01.2023р. (120 днів від дати виставлення рахунку), суд зазначає таке.

Як встановлено судом, поставка спірної партії товару здійснювалась на підставі договору (контракту) від 27.12.2012р. №ED-EV/ZIP-2013, укладеного між ТОВ ПП «ЗІП», як Покупцем, та компанією «BASF SE.» (Німеччина), як Продавцем, відповідно до п.1 якого Продавець продає, а Покупець купує на умовах цього Договору зазначені у Специфікаціях до цього Договору хімічні товари (далі за текстом - Товар); кількість і ціни Товару також зазначені в Специфікаціях; сторони домовилися, що Специфікації є невід`ємною частиною цього Контракту, у випадку невідповідності умов Специфікації умовам Контракту, перевагу мають умови, зазначені у відповідній Специфікації.

Згідно з п.3.2 Договору умови оплати і поставки по кожній поставці зазначаються в Специфікаціях до цього Договору.

При цьому відповідно до Специфікації від 10.01.2023р. №202 компанія «BASF SE.» зобов`язується поставити ТОВ ПП «ЗІП» продукцію «Acronal S 790» у кількості 24000 кг (+/- 10%), без пакування, наливом, вартістю 1,06 євро/кг, загальною вартістю 25440,00 євро; зазначена ціна діє з 01.01.2023р. по 31.03.2023р.; умови оплати: оплата здійснюється протягом 120 днів з дати відвантаження банківським переведенням на рахунок Продавця; умови поставки: FCA, м. Людвигсхафен, Німеччина.

Водночас, у комерційному рахунку від 12.01.2023р. №2002799967 було зазначено, що умови оплати: протягом 90 днів після поставки партії товару.

Разом з тим, листом компанії «BASF SE.» б/н від 16.01.2023р. повідомлено, що у комерційному рахунку від 12.01.2023р. №2002799967 допущено технічною помилкою і слід вважати правильними умови оплати товару: « 120 днів від дати виставлення рахунку».

Зважаючи на наведене, станом на час митного оформлення товару строк оплати за його поставку не настав.

Проте, як встановлено судом, в подальшому позивачем 23.05.2023р. здійснено оплату поставленого товару на підставі Специфікації від 10.01.2023р. №202 та комерційного рахунку від 12.01.2023р. №2002799967 на суму 24486,00 євро, що підтверджується відповідним платіжним документом, долученим до додаткових пояснень позивача.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до приписів ст.53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, не є безумовним або обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16 та від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17.

Крім того, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року по справі № 815/4132/17.

Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 року справа №804/911/14).

Відтак, посилання відповідача на розбіжності в умовах оплати за поставлений товар не могли бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Щодо посилання митниці на те, що прайс-лист № б/н від 04.01.2023р. компанії «BASF SE.» має суб`єктивний характер у розумінні вимог статті 52 МК України, оскільки направлений лише на адресу ТОВ ПП «ЗІП» та містить цінову інформацію лише для цього підприємства, суд зазначає таке.

Відповідно до вищенаведених приписів ч.2 ст.53 МК України прайс-лист не належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів, тому його надання не є обов`язковим.

Суд повторює, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Водночас, прайс-лист передбачений як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ч.5 ст.53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Таким чином, зауваження митниці щодо наданого декларантом до митного оформлення прайс-листа є безпідставними та формальними, зважаючи на те, що прайс-лист не є обов`язковим документом, на підставі якого визначаються складові митної вартості, відомості з нього можуть лише бути додатковими, надто у разі, коли між відомостями контракту, специфікації, рахунків, платіжних документів наявні суперечності чи ознаки підробки, що у даному випадку місця не мало.

Аналогічна позиція стосовно прайс-листа висловлена Верховним Судом у постановах від 07.08.2018р. у справі №804/14558/15 та від 16.04.2019р. у справі №810/4440/16.

Щодо доводів відповідача про не підтвердження транспортної складової митної вартості товару через ненадання до митного оформлення передбачених Договором транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 19.01.2009 №19/01/1 заявок, а також Договору між експедитором та безпосереднім перевізником товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 10 ст. 59 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Як свідчать матеріали справи, для транспортування товару ТОВ ПП «ЗІП», як Замовником, було укладено договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 19.01.2009р. №19/01/1 (далі Договір ТЕО) з ПП «МІКО-Експресс», як Експедитором.

Відповідно до п.1.1 Договору ТЕО Експедитор приймає на себе зобов`язання від свого імені та за рахунок Замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з Заявками Замовника (надалі послуги транспортного експедирування або послуги).

Згідно з п.1.2 Договору ТЕО на виконання цього Договору Експедитор зобов`язаний від свого імені та за рахунок Замовника укласти договір перевезення з Перевізником та з іншими можливими учасниками транспортного процесу, вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів та залучати третіх осіб до декларування вантажу, вчинити всі необхідні дії щодо декларування вантажу, зберігання його на митному ліцензійному складі, страхування вантажу у разі вимоги Замовника.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1 Договору ТЕО встановлено, що Експедитор зобов`язаний укласти договір перевезення з Перевізником вантажу, умови якого передбачають відповідальність Перевізника у розмірі вартості втраченого або пошкодженого вантажу у випадку його пошкодження або втрати з вини Перевізника.

Відповідно до п.5.2 Договору ТЕО загальна сума плати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами в Заявці, вона включає в себе плату всім учасникам транспортного процесу та плату Експедиторові (винагорода за надані послуги транспортного експедирування).

Судом встановлено, що відповідно до автотранспортної накладної б/н від 12.01.2023р. безпосереднім перевізником заявленого вантажу є підприємство «IS Trans UA LLC» (79005, Ukraine, 4/1a, Romanchuka Str).

При цьому з вищенаведених умов договору ТЕО від 19.01.2009р. №19/01/1 слідує, що на Експедитора (ПП «МІКО-Експресс») було покладено обов`язок укладати від свого імені та за рахунок Замовника (позивача) договір перевезення з безпосереднім Перевізником для виконання зобов`язань за цим договором.

Водночас, ТОВ ПП «ЗІП» не є стороною таких договорів, бо, як вказано вище, згідно з умовами договору ТЕО від 19.01.2009р. №19/01/1 ПП «МІКО-Експресс» укладає такі договори самостійно та саме від свого імені.

Відтак, вимога митниці до позивача щодо надання до митного оформлення документального підтвердження договірних відносин між ПП «МІКО-Експресс» та безпосереднім перевізником «IS Trans UA LLC», стороною яких позивач не був і не повинен бути, є безпідставною, адже позивач не зобов`язаний мати безпосередні господарські відносини з вказаною компанією-перевізником, оскільки всі обов`язки щодо належного, своєчасного перевезення вантажу та оформлення необхідних транспортних документів покладено на компанію ПП «МІКО-Експресс», разом з цим, митним органом не доведено яким саме чином надання договору про надання транспортно-експедиційних послуг між експедитором ПП «МІКО-Експресс» та перевізником «IS Trans UA LLC» може вплинути на визначення митної вартості товару, транспортна складова якого підтверджена відповідними документами, наданими до митного оформлення.

Так, на підтвердження транспортної складової митної вартості (101 737,3 грн) до митного оформлення було надано: договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 19.01.2009 №19/01/1, укладений між ПП «МІКО-Експресс» та ТОВ ПП «ЗІП»; Доповнення №14 від 27.12.2017 до договору; Доповнення №21 від 29.12.2022 до договору; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ПП «МІКО-Експресс» №7 від 13.01.2023; Довідка про транспортні витрати ПП «МІКО-Експресс» №42121 від 13.01.2023; автотранспортна накладна б/н від 12.01.2023р.

Так, відповідно до рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг ПП «МІКО-Експресс» №7 від 13.01.2023р. вартість наданих транспортно-експедиційних послуг становить всього 184977,90грн. з ПДВ, з яких вартість послуги з міжнародного автоперевезення вантажу поза межами України становить 90914,40грн. з ПДВ та вартість послуги з організації виконання послуг перевезення з транспортного експедирування поза межами України складає 10822,90грн. з ПДВ.

При цьому згідно з Довідка про транспортні витрати №42121 від 13.01.2023, складеною експедитором ПП «МІКО-Експресс», вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу по маршруту м. Людвигсхафен, Німеччина м. Кам`янське, Україна для одержувача ТОВ ПП «ЗІП» автоцистерною держ.номер АА2680ІІ ВС0157ХF становить: від м. Людвигсхафен, Німеччина, до кордону України п/п «Краківець» - 90914,40грн; від кордону України п/п «Краківець» до м. Кам`янське 74385,00грн.; організація виконання послуг транспортного експедирування поза межами території України складає 10822,90грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 1803,82грн.), по території України 8855,60грн. (у т.ч. ПДВ 20% - 1475,93грн.).

При цьому слід зазначити, що положеннями п.6 ч.2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо посилання митниці на ненадання позивачем до митного оформлення передбачених Договором ТЕО від 19.01.2009 №19/01/1 заявок, суд зазначає, що, як було вказано вище, з аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, при цьому, вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Водночас, ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, взагалі не передбачено обов`язкового надання до митного оформлення заявок на перевезення товару.

Отже, посилання митниці на необхідність надання до митного оформлення вищевказаних заявок є безпідставними.

Таким чином, твердження митниці у цій частині не є розбіжністю у поданих декларантом документах, яка могла б вплинути на визначення числових показників митної вартості задекларованих товарів.

Разом з цим, позивачем на вимогу митниці все ж таки були надані і копія договору про надання транспортно-експедиційних послуг між експедитором ПП «МІКО-Експресс» та перевізником «IS Trans UA LLC», і заявки, передбаченої Договором ТЕО.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу про не підтвердження транспортної складової митної вартості, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний (ідентичний) товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано Позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару, а також видана на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення не можуть вважатися обґрунтованими та правомірними.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст. 17, ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 5368,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (код ЄДРПОУ 21875464, місцезнаходження: вул. Широка, 107-А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51901) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110020/2023/600003/1 від 19.01.2023р., прийняте Дніпровською митницею.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110020/2023/000009 від 19.01.2023р., прийняте Дніпровською митницею.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (код ЄДРПОУ 21875464, місцезнаходження: вул. Широка, 107-А, м. Кам`янське, Дніпропетровська область, 51901) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5368,00грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова