Постанова

від 10.01.2025 по справі 160/6491/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/6491/23Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023р. у справі №160/6491/23 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» до: про:Дніпровської митниці визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

31.03.2023р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю промислове підприємство «ЗІП» (далі ТОВ промислове підприємство «ЗІП») до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, який подано до суду першої інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку 29.03.2023р. / а.с. 1-8,110а том 1/.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом 05.04.2023р. вищезазначений адміністративний позов залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків адміністративного позову / а.с. 112 том 1/, які позивачем були усунуті в межах наданого судом строку / а.с. 116,117 том 1/ і 24.04.2023р. судом першої інстанції за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/6491/23 та справу призначено до судового розгляду / а.с. 118-119 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що з метою митного оформлення партії товару, яка поставлена на митну територію України в межах укладеного позивачем (Покупець) зовнішньоекономічного контракту, ним 18.01.2023р. було подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію №UА11002020000217U0, у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за ціною договору, тобто за основним методом визначення митної вартості, на підтвердження якої декларантом були надані усі наявні в нього документи щодо постачання цієї партії товару, але митний орган запропонував надати додаткові документи на підтвердження визначеної митної вартості задекларованого товару, і підприємством 19.01.2023р. було надано наявні в нього документи на підтвердження заявленої митної вартості задекларованого товару , але відповідачем 19.01.2023р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110020/2023/600003/1, яким митну вартість задекларованого позивачем товару визначено за резервним методом, а також прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110020/2023/000009. Позивач вважає, що митним органом необґрунтовано витребувано у підприємства додаткові документи в підтвердження митної вартості задекларованого товарів з огляду на те, що подані разом із митною декларацією документи дозволяли визначити складові частини митної вартості задекларованого товару та не містили будь-яких розбіжностей, тому він вважає прийняті митним органом рішення про визначення митної вартості та картку відмови необґрунтованими і безпідставними і просив суд визнати протиправними та скасувати прийняті відповідачем 19.01.2023р. рішення про коригування митної вартості товарів №UA110020/2023/600003/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110020/2023/000009.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023р. у справі №160/6491/23 адміністративний позов ТОВ промислове підприємство «ЗІП» задоволено у повному обсязі. /а.с. 197-206 том 1/.

Відповідач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, 17.10.2024р. за допомогою засобів системи «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження до суду апеляційної інстанції, яким її зареєстровано 18.10.2024р. / а.с. 1-4,15 том 2/.

З метою забезпечення розгляду вищезазначеної апеляційної скарги Третім апеляційним адміністративним судом 21.10.2024р. з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/6491/23 /а.с. 16 том 2/, які надійшли до суду апеляційної інстанції 14.11.2024р. / а.с. 18 том 2/.

Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 18.11.2024р. у справі №160/6491/23 Дніпровській митниці поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023 р. у справі №160/6491/23 /а.с. 19 том 2 / та апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження призначено з 17.12.2024р. /а.с. 20 том 2 /, про що судом у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та строк було повідомлено учасників справи /а.с. 27-29 том 2 /.

Відповідач, посилаючись у апеляційній скарзі / а.с. 1-4 том 2/ з урахуванням додаткових письмових пояснень / а.с. 23-26 том 2/ на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції від 24.10.2023р. скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу / а.с. 27-28 том 2/, заперечував проти доводів апеляційної скарги, зазначив, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення від 24.10.2023р., було об`єктивно оцінено наявні у справі докази, правильно встановлено обставини справи та ухвалено обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, і просив суд залишити апеляційну скаргу Дніпровської митниці без задоволення, рішення суду першої інстанції від 24.10.2023р. у цій справі залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та прийняте судом першої інстанції рішення у цій справі в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Під час розгляду цієї справи, як судом першої інстанції, так і апеляційним судом встановлено, що в межах укладеного між позивачем (Покупець) та а компанією «BASF SE.» (Німеччина, продавець) зовнішньоекономічного договору (контракту) №ED-EV/ZIP-2013 від 27.12.2012р. та специфікації №202 від 10.01.2023р. до нього, продавцем було поставлено на митну територію України партію товару: продукцію «Acronal S 790» у кількості 23100, без пакування, наливом, і позивачем з метою митного оформлення цього товару було подано відповідачу 18.01.2023р. митну декларацію №UА11002020000217U0 (далі МД), у якій митна вартість задекларованого товару була визначена за основним методом визначення митної вартості за ціною договору, і на підтвердження заявленої митної вартості декларантом були надані: зовнішньоекономічний договір (контракт) №ED-EV/ZIP-2013 від 27.12.2021р., додаток №1 до Договору (контракту) від 27.12.2021р., додаткові угоди до договору (контракту) №8 від 20.12.2017р., №16 від 20.12.2021р. та №17 від 24.03.2022р., специфікацію №202 від 10.01.2023р., сертифікат якості №4062 від 12.01.2023р., паспорт безпеки від 30.11.2016р., рахунок-фактуру №2002799967 від 12.01.2023р., автотранспортну накладну б/н від 12.01.2023р., сертифікат про походження товару А 35356718 від 12.01.2023р., експертний висновок №142008200-1234 від 28.11.2017р., прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 04.01.2023р., Договір (контракт) про перевезення №19/01/1 від 19.01.2009р. та Доповнення до цього договору №14 від 27.12.2017р., №21 від 29.12.2022р., рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору про транспортно-експедиційні послуги №7 від 13.01.2023р., довідку про транспортні витрати від 13.01.2023р., копію митної декларації країни відправлення (експортна ВМД) від 12.01.2023р., лист від виробника б/н від 21.01.2021р. та 16.01.2023р..

Під час митного оформлення товару, зазначеного у вищезазначеній МД, митним органом було виявлено що надані позивачем для митного оформлення задекларованого товару документи містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв`язку з чим було запропоновано декларанту надати додаткові документи на підтвердження заявлено митної вартості, які були надані 19.01.2023р. (надано заявку на перевезення від 03.01.2023р. та договір транспортного перевезення вантажів №24092022 від 24.09.2022р.) та зазначено про неможливість подачі інших додаткових документів, і митним органом, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, за результатами розгляду питання щодо митного оформлення товару, зазначеного у вищезазначеній МД, 19.01.2024р. було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110020/2023/600003/1/ а.с. 18-20 том 1/, яким митна вартість задекларованого позивачем товару скоригована за другорядним методом визначення митної вартості (2-а) за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно з положеннями ст. 59 Митного кодексу України, та ґрунтується на рівні митної вартості товарів за ЕМД №UA110020/2022/005395 від 07.11.2022р. на рівні 1,3547 євро/кг., і видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.01.2023р. №UA110020/2023/000009, якою відмовлено у митному оформленні спірної партії товару / а.с. 12-17/, і саме ці рішення відповідача, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень є предметом оскарження у цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Господарського кодексу України, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які зовнішньоекономічні договори (контракти), крім тих, укладення яких заборонено законодавством України.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Господарського кодексу України форма і порядок укладення зовнішньоекономічного договору (контракту), права та обов`язки його сторін регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право» та іншими законами.

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-XII передбачено, що зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Порядок та методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлені розділом III Митного кодексу України (надалі - МК України) і базуються на положеннях Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Відповідно до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості з точки зору її повноти і прав (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Згідно з статтею VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною ч.1 ст.50 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, при цьому такий висновок кореспондується із положеннями п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів, відповідно до ст. 54 Митного кодексу України , здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, і контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України визначено в ст.57 Митного кодексу України, якою передбачено що:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за спірною МД встановлено, що в наданих позивачем документах на підтвердження заявленої ним митної вартості є розбіжності: а саме декларантом не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару всіх складових митної вартості, необхідних при її обчисленні.

Так під час розгляду цієї справи встановлено, що митницею в ході здійснення контролю правильності визначення митної вартості задекларованого позивачем товару на підставі поданих позивачем документів на підтвердження заявленої митної вартості виявлено наступні розбіжності:

1) у комерційному рахунку від 12.01.2023р. №2002799967 зазначено, що умови оплати: протягом 90 днів після поставки партії товару. Листом від виробника б/н від 16.01.2023р. Продавцем повідомлено, що у зв`язку з технічною помилкою прохання вважати умови оплати товару: 120 днів від дати виставлення рахунку. Вказана схема розрахунків за поставлений товар може свідчити про наявність додаткових умов та домовленостей, які унеможливлюють підтвердження заявленої ціни товарів як такої, що базується на дійсній вартості згідно статті VII ГАТТ. Декларування зі значним відстроченням оплати також призводить до формування податкового кредиту, який не підтверджено оплатою;

2) згідно з загальносвітовою практикою прейскурант (прайс-лист) та комерційна пропозиція мають містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару. Прайс-лист № б/н від 04.01.2023р. компанії «BASF SE.» має суб`єктивний характер у розумінні вимог ст. 52 Митного кодексу України, оскільки направлений лише на адресу ТОВ ПП «ЗІП» та містить цінову інформацію лише для цього підприємства;

3) поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки FCA- DE, Ludwigshafen. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FCA продавець здійснює передачу товару перевізнику чи іншій особі, номінованій покупцем, у своїх приміщеннях чи іншому обумовленому пункті, покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з частиною 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Згідно з частиною 2 статті 53 Митного кодексу України документами, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової (101 737,3 грн) на комерційних умовах поставки FCA-DE, Ludwigshafen, до митного контролю надано: договір транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 19.01.2009 №19/01/1, укладений між ПП «МІКО-Експресс» та ТОВ ПП «ЗІП»; Доповнення №14 від 27.12.2017 до договору; Доповнення №21 від 29.12.2022 до договору; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг ПП «МІКО-Експресс» № 7 від 13.01.2023; Довідка про транспортні витрати ПП «МІКО- Експресс» №42121 від 13.01.2023. Згідно з пунктами 1.2 , 3.1.2 Договору від 19.01.2009 № 19/01/1 між ПП «МІКО-Експресс» та ТОВ ПП «ЗІП» «на виконання цього Договору, Експедитор (ПП «МІКО-Експресс») зобов`язаний від свого імені та за рахунок Замовника (ТОВ ПП «ЗІП») укласти договір перевезення з Перевізником та з іншими можливими учасниками транспортного процесу…». Відповідно до печатки у графі 23 («підпис та штамп перевізника») автотранспортної накладної б/н від 12.01.2023 перевізником заявленого вантажу є підприємство «IS Trans UA LLC»(79005, Ukraine, 4/1a, Romanchuka Str). Згідно з пунктом 5.2 Договору «загальна сума сплати за послуги по кожному перевезенню визначається сторонами в Заявці….». До митного оформлення відповідні Заявки та Договір між експедитором та перевізником не надавався;

і саме ці розбіжності на думку митного органу зробили неможливим визначення митної вартості задекларованого товару за основний методом визначення митної вартості і у зв`язку із наявністю у митного органу інформації щодо розмитнення ідентичного товару, яке мало місце у максимально наближений час до подання позивачем спірної МД, митним органом було застосовано метод визначення митної вартості (2а) - за ціною договору щодо ідентичних товарів і митна вартість задекларованого позивачем товару скоригована за ціною договору щодо ідентичних товарів на рівні митної вартості товарів за ЕМД №UA110020/2022/005395.

Стосовно доводів митниці щодо наявності розбіжностей в умовах оплати за поставлений товар, вказаних у комерційному рахунку від 12.01.2023р. №2002799967 (протягом 90 днів після поставки партії товару), та у листі від виробника б/н від 16.01.2023р. (120 днів від дати виставлення рахунку) колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст.53 Митного кодексу України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару, не є безумовним або обов`язковим.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі №804/4680/16 та від 11.06.2019р. у справі №813/1755/17.

Також Верховний Суд у постанові від 20.03.2018р. у справі № 815/4132/17 зробив висновок стосовно того, уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб`єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей.

Тому колегія суддів вважає, що дати здійснення оплати за товар не впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.11.2019р. у справі №804/911/14.

Щодо посилання митниці на суб`єктивний характер прайс-лист № б/н від 04.01.2023р. компанії «BASF SE.» у розумінні вимог статті 52 Митного кодексу України, то колегія суддів з огляду на положення цієї статті вважає, що надання прайс-листа не є обов`язком з огляду на те, що він не належить до документів, які підтверджують митну вартість товарів, а у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, і з урахуванням положень ч.5 ст.53 Митного кодексу України зауваження митниці щодо наданого декларантом до митного оформлення прайс-листа є безпідставними та формальними.

Аналогічна позиція стосовно прайс-листа висловлена Верховним Судом у постановах від 07.08.2018р. у справі №804/14558/15 та від 16.04.2019р. у справі №810/4440/16.

Стосовно тверджень митного органу про не підтвердження декларантом транспортної складової митної вартості задекларованого товару колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 5, 6 ч. 10 ст. 59 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Положеннями п.6 ч.2 ст.53 Митного кодексу України та Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012р., не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів.

Отже, у разі якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами, тому колегія суддів з огляду на те, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019р. у справі №815/2501/18, від 22.08.2019р. у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022р. у справі №1.380.2019.006980.

Досліджені судом під час розгляду цієї справи документи щодо транспортування задекларованого товару, які також були надані декларантом митному органу під час митного оформлення товару, дають змогу визначити та перевірити суму сплачену за транспортування товару, тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості тверджень митного органу про не підтвердження транспортної складової митної вартості задекларованого товару.

Сукупний аналіз наданих позивачем належних письмових доказів - документів, які ним були надані до митного органу під час митного оформлення товарів за спірною МД, дає можливість зробити висновок про те, що подані позивачем документи не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а зазначені митним органом зауваження та розбіжності, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості, та носять формальний характер і у сукупності та окремо кожне не свідчать про наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний (ідентичний) товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019р. у справі №815/6827/17, від 22.04.2019р. у справі № 815/6242/17, від 07.08.2018р. у справі №815/3400/17, від 04.09.2018р. у справі №818/1186/17.

Приймаючи до уваги наведене колегія суддів вважає, що відповідачем рішення про коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості, із посиланням на ненадання декларантом всіх документів, прийнято безпідставно, оскільки відповідачем, всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, які, що було встановлено судом під час розгляду даної справи під час вивчення письмових доказів, підтверджують митну вартість товарів та відповідають характеру угоди, тому колегія суддів вважає, що відповідачем у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ст. 77 КАС України, під час розгляду даної справи не було доведено правомірності застосування обраного ним методу для коригування митної вартості задекларованого позивачем товару, що свідчить про те, що оскаржуване позивачем рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів прийнято митним органом безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства, і суд першої інстанції зробив правильний висновок стосовно обґрунтованості заявлених позивачем вимог і постановив у справі правильне рішення про задоволення заявлених позивачем позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючий вищенаведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблено правильний висновок про те, що заявлені позивачем у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню та прийнято обґрунтоване рішення щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, і оскільки апеляційним судом під час розгляду даної справи не було встановлено порушень чи неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судового рішення, тому колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 24.10.2023р. у цій адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 311,315,316,321,322 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці- залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2023р. у справі №160/6491/23 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у строки та в порядку, які встановлені ст.ст. 329,331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано 10.01.2025р.

Головуючий - суддяА.О. Коршун

суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов