Ухвала

від 14.11.2024 по справі 300/6433/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"14" листопада 2024 р. справа № 300/6433/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації,

УСТАНОВИВ:

у провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним рішення про коригування митної вартості та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.11.2024 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA206000/2024/000062/2 від 16.05.2024. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2024/000268 від 17.05.2024. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної митної служби України на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 1937,92 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень дев`яносто дві копійки) та витрати на послуги з перекладу в розмірі 2295 грн (дві тисячі двісті дев`яносто п`ять гривень).

У позовній заяві, представник позивача зазначала про те що, позивачем понесено судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 9000 грн, докази на підтвердження понесення яких подасть до суду після ухвалення рішення не пізніше 5 днів, в порядку ст.143 КАС України.

На адресу суду 05.11.2024 представником позивача подана заява про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн. До вказаної заяви представником додано копію договору про надання правничої допомоги від 24.05.2024, квитанцію про сплату послуг правової допомоги.

Відповідач подав до суду заперечення на заяву в якому зазначив, що витрати понесені позивачем на правничу допомогу не доведені та не підтверджені документально, так як у поданих документах відсутні відомості про кількість затраченого часу та чіткого зазначення вартості за кожну перелічену послугу. Крім того вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений до відшкодування за рахунок відповідача, є занадто завищеним та неспівмірним із складністю і характером даної справи. Просить в задоволенні заяви відмовити.

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 за №126 призначено повторний автоматизований розподіл заяви по справі №300/6433/24 у зв`язку із перебуванням судді Гомельчука С.В. у відпустці.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2024, судову справу №300/6433/24, за якою надійшла заява передано головуючому судді Скільському І.І.

Розглянувши заяву про ухвалення додаткового судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин 1 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною 3 статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина 1 статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною 3 статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За змістом частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону слідує, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Суд зазначає, що положення частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України треба розуміти так, що сторона має заявити суду про необхідність розподілу витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката, до ухвалення цим судом остаточного судового рішення. В такому випадку докази, які підтверджують ці витрати (які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи), можуть бути надані суду - для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, докази понесення яких не могли бути надані суду до ухвалення рішення суду - протягом п`яти днів після ухвалення такого рішення.

За загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Такі ж висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, яка міститься у постановах від 25.07.2023 в справі №340/4492/22, від 26.07.2023 у справі №160/16902/20.

Також, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07.07.2023 у справі №340/2823/21, в якій сформував такі загальні підходи до стягнення витрат пов`язаних з наданням правничої допомоги адвоката:

«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».

У постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції Об`єднаної палати Верховний Суд указав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

Разом з тим, застосовуючи зазначені вище висновки Об`єднаної палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22, та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, суд звертає увагу, що у позовній заяві представник позивача зазначила загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат; до ухвалення у справі рішення суду не надала доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказала будь-яких причин, які унеможливлюють подання нею вчасно відповідних доказів; не повідомила про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача заяві від 05.11.2024 про ухвалення додаткового судового рішення.

Наведене вище дає підстави вважати, що представник позивача не подала заяви, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України давала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, суд уважає, що саме поведінка позивача (представника позивача), яка виразилася у ненаданні доказів понесення судових витрат на правничу допомогу, які вже були наявні станом на час ухвалення судового рішення, а так само у неповідомленні суду про поважні причини їх надання після ухвалення судового рішення, надання відповідних доказів в подальшому не може виправдовуватися процедурою, закріпленою у частині сьомій статті 139, частинах третьої-п`ятої статті 143, статті 252 КАС України, яка застосовується за наявності підстав, чітко визначених у цих нормах.

Суд зазначає, що ухвалою суду від 02.09.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, відзив на позовну заяву надійшов до суду 13.09.2024, інших документів, доказів, заяв, клопотань до суду не надходило, рішення суду прийнято 04.11.2024. Водночас, докази долученні до заяви від 05.11.2024 на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну допомогу, а саме договір про надання професійної правничої допомоги та додаток до нього, складені 24.05.2024, квитанція про оплату послуг згідно договору датована 23.06.2024. Враховуючи зазначене, в позивача та його представника була можливість подати докази на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат до прийняття судом рішення в цій справі.

Проте позивач (представник позивача), заявляючи в позовній заяві про намір подати докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, жодних поважних причин неможливості подання суду доказів, що підтверджують розмір понесених позивачем судових витрат до ухвалення рішення в справі, не вказала.

Не наведені обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій представником позивача 05.11.2024 заяві про ухвалення додаткового судового рішення.

Одного лише покликання позивача (представника позивача) у заяві від 05.11.2024 на частину 3 статті 143 КАС України без зазначення обставин поважності причин неподання відповідних доказів у спірному випадку недостатньо.

Відтак, оскільки позивач (представник позивача) в цій справі своєчасно не зазначила поважних причин, які унеможливили подання відповідних доказів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат, тобто не дотримався процесуальних норм закону, у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Як зазначено судом вище, відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічний підхід застосовний Верховним Судом в ухвалах від 09.08.2023 в справі №160/1446/19, в справі №140/607/22, від 26.07.2023 в справі №640/11775/20, від 11.10.2023 в справі №300/629/22, від 30.05.2024 в справі №520/9278/22, від 23.01.2024 в справі №380/12348/22, від 08.01.2024 в справі №580/3758/19.

Відповідно до частини 2 статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню і в силу частини 2 статті 167, частини 7 статті 139 КАС України, підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статями 139 - 143, 167, 240, 248, 250, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 05.11.2024 - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.