Рішення

від 08.11.2024 по справі 490/10407/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 р. № 490/10407/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", просп.Берестейський, 14, м. Київ, 01135,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:Міністерство інфраструктури України, просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135,

простягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 621093,62 грн,

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2019 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання судового рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18 в частині поновлення на роботі з 21.12.2018 по 30.09.2019 в розмірі 621093,62 гривні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18 за його позовом до відповідача та Міністерства інфраструктури України, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12.04.2019, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О, яким припинено повноваження позивача на посаді капітана морського порту Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та звільнено його відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України); поновлено позивача на вказаній посаді, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 521152,17 грн; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 64739,40 гривні. Проте, як вказав позивач, наказ про його поновлення на посаді Міністерства інфраструктури України видало тільки 25.09.2019. Зсилаючись на викладене та статтю 236 КЗпП України він вважав, що відповідач повинен був виплатити на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання судового рішення в частині поновлення на роботі з 21.12.2018 по 30.09.2019 в розмірі 621093,62 гривні.

03.04.2020 відповідач подав відзив на позов, в якому наголосив на тому, що ним на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18 06.02.2019 виплачено позивачу стягнуту суму вимушеного прогулу в розмірі 52115,22 грн за один місяць та 23.05.2019 суму у розмірі 367412,77 грн за весь час вимушеного прогулу. 30.09.2019 о 16.00 год позивача було допущено до роботи, тобто негайно у день отримання наказу про його поновлення на роботі. Таким чином, відповідач здійснив усі необхідні дії , спрямовані на фактичне виконання рішення суду. Також він наголосив на тому, що прийняття рішення про прийом та звільнення з роботи капітана морського порту не належить до його функцій та повноважень, капітан йому не підпорядковується. Отже, належним відповідачем у справі є Міністерство інфраструктури України та Державна служба морського та річкового транспорту України, які є правомочні приймати та звільняти з посади позивача відповідно до положень пунктів 23, 25 частини 3 Положення про Морську адміністрацію, статей 75, 77 Кодексу торговельного мореплавства України і статті 13 Закону України «Про морські порти України».

17.11.2020 представником Міністерства інфраструктури України надав письмові пояснення, в яких заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що відповідно до статуту відповідач є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133 «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту»; веде самостійний баланс, має власні рахунки, печатки та штампи зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом. Крім цього, виконання судового рішення про поновлення позивача на роботі розпочате за відповідним волевиявленням позивача 06.09.2019, фактично виконано 30.09.2019. Тобто таке невиконання обумовлене виключно бездіяльністю самого позивача.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.12.2020 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18 в частині негайного поновлення на роботі за період з 21.12.2018 по 30.09.2019, без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших загальнообов`язкових платежів, в розмірі 621093,62 гривні.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23.12.2021 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.12.2020 скасовано, а провадження у справі закрито.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12.01.2022 справу № 490/10407/19 передано до Миколаївського окружного адміністративного суду.

24.01.2022 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття цієї справи до свого провадження.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 провадження в адміністративній справі № 490/10407/19 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 490/4465/18.

26.09.2024 представник позивача подав до суду клопотання про поновлення провадження у справі № 490/10407/14, яке аргументував тим, що постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024 в адміністративній справі № 490/4465/18 апеляційну скаргу Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури залишено без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 залишено без змін. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття.

27.09.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про поновлення провадження в адміністративній справі № 490/10407/19.

29.10.2024 представник позивача подав клопотання про розгляд цієї справи в якомога коротші строки за наявними матеріалами справи.

Будь-яких інших заяв чи клопотань учасники справи після поновлення провадження в цій справі до Миколаївського окружного адміністративного суду не подали.

Розглянувши заяви по суті, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до наказа Міністерства інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О «Про капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту)» припинено повноваження позивача на роботі на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту), звільнивши його 02.05.2018 відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18 за його позовом до відповідача та Міністерства інфраструктури України, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 12.04.2019, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О, яким припинено повноваження позивача на посаді капітана морського порту Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та звільнено його відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України; поновлено позивача на вказаній посаді, стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 521152,17 гривні; допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 64739,40 гривні

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.09.2021 скасовано рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 та постанову Миколаївського апеляційного суду від 12.04.2019, провадження у справі закрито.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 справу № 490/4465/18 передано для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 у справі № 490/4465/18, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2024, позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 25.09.2019 № 1-Ос «Про поновлення ОСОБА_2 » на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18, що набрало законної сили, поновлено позивача з 03.05.2018 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту), а також скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О «Про капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту)».

Відповідно до розрахунку відповідача таб № 116 і довідки розрахунку суми заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання судового рішення в частині поновлення на роботі, доданих до листа відповідача від 18.11.2019 № 4095/18-01-02/Вих/18, середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 3236,97 грн, а за весь період з 21.12.2018 по 30.09.2019 621093,62 гривні.

07.10.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою перерахувати середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з затримкою виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Листом від 17.10.2019 № 3741/18-01-02/Вих/18 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеної його вимоги.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суд із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

У постанові від 14.09.2021 у справі № 490/4465/18 Верховний Суд сформував правовий висновок, що спори з приводу проходження особою служби на посаді капітана морського порту, які виникли як до, так і після 14 травня 2019 року (дата набуття капітаном морського порту статусу державного службовця), поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до частини третьої статті 75 Кодексу торговельного мореплавства України капітан морського порту та служба капітана морського порту діють на підставі положення, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту, затвердженого наказом інфраструктури України 17.11.2021 № 621, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.12.2021 за № 1590/37212, капітан морського порту є посадовою особою, яка відповідно до закону здійснює державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях.

Спеціальним законодавством, яке регулює проходження капітаном морського порту публічної служби, не встановлено особливості його оплати праці, зокрема оплати вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення його на роботі. З метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації в цих правовідносинах суд прийшов до висновку про необхідність субсидіарного застосування норм КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на відповідні правовідносини.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16, від 05.03.2021 у справі № 120/3276/19-а та від 27.04.2023 у справі № 460/9512/21.

Відповідно до статті 1291 Конституцій України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами першою і другою статті 18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відповідно до частини восьмої статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Як зауважив Верховний Суд у справі № 640/19103/19 відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Верховний Суд наголосив, що наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

У підсумку суд касаційної інстанції у справі № 640/19103/19 констатував, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Ця правова позиція щодо застосування приписів статті 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 31.07.2019 у справі № 813/593/17, від 05.03.2020 у справі № 280/360/19, від 20.07.2021 у справі № 826/3465/18, від 27.01.2022 у справі № 580/5185/20 та від 27.04.2023 у справі № 460/9512/21.

Таким чином, суд відхилив як необґрунтовані твердження:

відповідача і третьої особи про те, що право на стягнення заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише з моменту відповідного волевиявлення звільненого працівника, який підлягає поновленню;

позивача щодо того, що період затримки виконання рішення суду необхідно рахувати до дати фактичного виходу працівника на роботу, а не до дати видання наказу про його поновлення.

Суд встановив, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18, зокрема, визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О, яким припинено повноваження позивача на посаді капітана морського порту Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» та звільнено його відповідно до пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України; поновлено позивача на вказаній посаді, а також допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 25.09.2019 № 1-Ос «Про поновлення ОСОБА_2 » на виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18, що набрало законної сили, поновлено позивача з 03.05.2018 на посаді капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту), а також скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 02.05.2018 № 32-О «Про капітана морського порту Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту)».

Фактичне поновлення позивача на вказаній посаді відбулось 30.09.2019, що підтверджується його особистим підписом на наказі Міністерства інфраструктури України від 25.09.2019 № 1-Ос «Про поновлення ОСОБА_2 » про ознайомлення з ним, а також листом відповідача від 17.10.2019 № 3741/18-01-02/Вих/18.

Відтак відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу вимушений прогул при затримці виконання рішення про поновлення на роботі за період з 22.12.2018 (наступний день після ухвалення Центральним районним судом м. Миколаєва рішення у справі № 490/4465/18) по 24.09.2019 включно (день перед прийняттям Міністерством інфраструктури України наказа про поновлення позивача на посаді капітана морського порту, тобто виконання ним відповідного рішення суду), а не з 21.12.2018 по 30.09.2019 як стверджує позивач.

Тобто відповідач повинен був оплатити позивачу прогул при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за 187 робочих днів, а не 192 робочих дні, як вважає позивач.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Позивача звільнено з посади 02.05.2018, і саме з цим юридичним фактом пов`язана виплата йому середнього заробітку за невиконання рішення суду про поновлення на посаді.

Згідно із розрахунком таб № 116, доданого до листа відповідача від 18.11.2019 № 4095/18-01-02/Вих/18, середньоденна заробітна плата за останні два календарні місяці (за березень і квітень 2018 року), що передували місяцю звільнення позивача (травню 2018 року), складала 3236,97 гривні.

Позивач будь-яких зауважень до розрахунку відповідача цього середнього заробітку не висловив.

Отже, середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі складає 605313,39 грн (187 (робочі дні за період затримки) х ?3236,97 (середньоденна заробітна плата) = ?605313,39).

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника в розмірі 605313,39 гривні.

Натомість позовні вимоги про стягнення з відповідача 15780,23 грн (?621093,62 - ?605313,39 = ?15780,23) задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ: 38727770), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Міністерство інфраструктури України (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 37472062), задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ: 38727770) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18 в частині поновлення на роботі за період з 22.12.2018 по 24.09.2019 в розмірі 605313 (Шістсот п`ять тисяч триста тринадцять) гривень 39 копійок.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ: 38727770) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2018 у справі № 490/4465/18 в частині поновлення на роботі за 21.12.2018 та за період з 25.09.2019 по 30.09.2019 в розмірі 15780 (П`ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят) гривень 23 копійки.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

7. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Г.Ярощук

Повний текст рішення складено 08 листопада 2024 року