Ухвала

від 11.11.2024 по справі 400/10557/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

11 листопада 2024 р. № 400/10557/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2024 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" до Головного управління ДПС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування розпорядження №195-рл та зобов`язання вчинити певну дію.

Разом з позовною заявою, 08 листопада 2024 року товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" надійшла заява про забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01..1.1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, вулиця Привокзальна, 34.

В обґрунтування цієї заяви зазначено, що розпорядження про анулювання ліцензії унеможливлює здійснення позивачем господарської діяльності та має очевидні ознаки протиправності. Анулювання ліцензії призводить до втрати прибутку, неможливість виплатити заробітну плату персоналу та введення простою, неможливості зберігання придбаного пального до моменту перевірки правомірності прийнятого розпорядження в судовому порядку. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника, за якими він звернувся до суду, не буде вже ефективним.

Відповідно до частин першої третьої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Відповідно, розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні є правом суду, яким він може скористатись у випадку, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви без повідомлення учасників справи.

Оскільки суд дійшов висновку про достатність наданих заявником пояснень та доказів для розгляду заяви та про відсутність, у зв`язку з цим, необхідності виклику заявника, розгляд заяви відбувся без повідомлення сторін.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4 забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суддя також зазначає, що забезпечення позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивачів.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Судом встановлено, що позивач для здійснення своєї господарської діяльності має відповідну ліцензію, видану ГУ ДПС у Миколаївській області, на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, вулиця Привокзальна, 34

При цьому, позивач здійснює такі види діяльності (згідно з код КВЕД): Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; Складське господарство; Допоміжна діяльність у тваринництві; Допоміжна діяльність у рослинництві; Виготовлення виробів із бетону для будівництва; Виробництво бетонних розчинів, готових для використання; Будівництво житлових і нежитлових будівель; Вантажний автомобільний транспорт; Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Надання в оренду вантажних автомобілів; Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову у цій справі є визнання протиправним та скасування розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області №195-рл в частині анулювання зазначеної вище ліцензії.

Суд враховує те, що право зберігання пального можливо лише за наявності відповідної ліцензії.

Так, згідно ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (Закон № 481/95-ВР), ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання (ст. 3 Закону № 481/95-ВР).

Отже, з моменту одержання суб`єктом господарювання письмового розпорядження про анулювання ліцензії останній позбавляється права на провадження діяльності, зазначеної в такій ліцензії.

Суд об`єктивно оцінює та приймає до уваги той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може суттєво ускладнити або унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, зважаючи на види його господарської діяльності, слід зазначити про те, що анулювання ліцензії фактично позбавить ТОВ «Баштанка» права на подальше здійснення відповідної діяльності та може призвести (до ухвалення судом рішення по суті спору) до розриву господарських зв`язків позивача із контрагентами, вивільнення працюючих працівників, що, у свою чергу, беззаперечно матиме наслідком для нього утруднення або ж навіть неможливості відновлення господарської діяльності взагалі (у випадку ухвалення позитивного рішення суду).

Крім того, суд також вважає за необхідне підкреслити, що у даному конкретному випадку вжиття заходів забезпечення позову є лише тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для анулювання ліцензії на право зберігання пального.

Аналогічні висновки у подібних правовідносинах зроблено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 14.12.2021р. у справі №240/16920/21, від 31.01.2023р. у справі №140/8709/21, від 15.02.2023р. у справі №160/9989/22, від 22.03.2023р. у справі №380/8301/22 та від 06.04.2023р. у справі №300/4615/22.

За змістом ч.5 ст.242 КАС України, висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при виборі і застосуванні норм права.

Отже, враховуючи викладене, суд доходить висновку про існування визначених у ст.150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. З урахуванням конкретних обставин, обраний спосіб забезпечення адміністративного позову цілком відповідає його предмету та, водночас, тимчасове вжиття відповідних заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Також варто звернути увагу й на те, що Верховний Суд у своїй постанові від 13.07.2022р. у справі №240/26736/21 сформував правовий висновок, у відповідності до якого, наведені вище обставини дійсно впливають на здійснення ефективного способу захисту порушеного права, який, насамперед, спрямований на поновлення такого права, і лише у разі неможливості такого поновлення - гарантування особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Застосування заходів забезпечення позову у світлі конкретних обставин справи та особливостей правового регулювання таких спірних відносин відповідає принципу процесуальної економії, який забезпечує відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд і в постанові від 11.01.2023р. у справі №640/10679/22.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 120, 150, 151, 154, 241, 243, 256, 294 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" про забезпечення позову від 08.11.2024 року - задовольнити.

2. Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01..1.1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, вулиця Привокзальна, 34, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №400/10557/24.

3. Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

4. Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

5. Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя А.В. Величко