Постанова

від 27.01.2025 по справі 400/10557/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2025 р. Категорія 111010000м. ОдесаСправа № 400/10557/24Перша інстанція: суддя Величко А.В.,

час і місце ухвалення: письмове провадження,

м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Семенюка Г.В.,

суддів Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року по справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" про забезпечення позову, -

встановиВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баштанка" звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01..1.1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, вулиця Привокзальна, 34.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" про забезпечення позову від 08.11.2024 року задоволено. Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01..1.1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, вулиця Привокзальна, 34, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №400/10557/24.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не врахував, що позивачем не наведені очевидні та безумовні ознаки протиправності рішення ГУ ДПС у Миколаївській області, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути підставою для задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову. Більш того, в даному випадку позов не може бути задоволений у спосіб, заявлений позивачем, оскільки такий спосіб фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Баштанка" було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року винесена законно та обґрунтовано, а тому підстави для її скасування відсутні. Крім того, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може суттєво ускладнити або унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, зважаючи на види його господарської діяльності, слід зазначити про те, що анулювання ліцензії фактично позбавить ТОВ «Баштанка» права на подальше здійснення відповідної діяльності та може призвести до розриву господарських зв`язків позивача із контрагентами, вивільнення працюючих працівників, що, у свою чергу, беззаперечно матиме наслідком для нього утруднення або ж навіть неможливості відновлення господарської діяльності взагалі.

На підставі ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Баштанка" звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС в Миколаївській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області № 195-рл від 01..1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання : Україна, Миколаївська область, Баштаиський район, с. Добре, Вулиця Привокзальна,34,

- зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області видалити записи про анулювання ліцензій на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання : Україна, Миколаївська область, Баштаиський район, с. Добре, Вулиця Привокзальна, 34,

Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01..1.1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, вулиця Привокзальна, 34.

В обґрунтування поданої заяви позивач вказав, що анулювання ліцензії призводить до втрати прибутку, неможливість виплатити заробітну плату персоналу та введення простою, неможливості зберігання придбаного пального до моменту перевірки правомірності прийнятого розпорядження в судовому порядку. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника, за якими він звернувся до суду, не буде вже ефективним.

Суд першої інстанції при задоволені заяви про забезпечення позову зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі може суттєво ускладнити або унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, зокрема, зважаючи на види його господарської діяльності, слід зазначити про те, що анулювання ліцензії фактично позбавить ТОВ «Баштанка» права на подальше здійснення відповідної діяльності та може призвести (до ухвалення судом рішення по суті спору) до розриву господарських зв`язків позивача із контрагентами, вивільнення працюючих працівників, що, у свою чергу, беззаперечно матиме наслідком для нього утруднення або ж навіть неможливості відновлення господарської діяльності взагалі (у випадку ухвалення позитивного рішення суду).

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду не погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ст. 151 ч. 1 п. 3, 4 КАС України, позов може бути забезпечено забороною відповідачу та іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Тобто, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №826/8556/17, від 25.04.2019 у справі №826/10936/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19, від 13.03.2020 у справі №1740/2484/18, від 30.09.2020 у справі №640/1305/20, від 22.10.2020 у справі №640/1304/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20, від 11.03.2021 у справі №260/1168/19.

Колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Відтак, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Так, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник вказує, що анулювання ліцензії призводить до втрати прибутку, неможливість виплатити заробітну плату персоналу та введення простою, неможливості зберігання придбаного пального до моменту перевірки правомірності прийнятого розпорядження в судовому порядку. Заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення, а захист та поновлення порушених прав та інтересів заявника, за якими він звернувся до суду, не буде вже ефективним.

Отже, обґрунтування вказаної заяви по суті тотожне обґрунтуванню позовних вимог, а застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з`ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті позову, який буде пред`являтися і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі №826/13306/18.

Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.

При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Миколаївській області, - задовольнити.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року по справі № 400/10557/24, - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" про забезпечення позову, - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Г.В. СеменюкСудді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький