Рішення від 22.07.2025 по справі 400/10557/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2025 р. № 400/10557/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Величка А.В., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка", вул. Привокзальна, 34, с. Добре, Баштанський р-н, Миколаївська обл., 56156, до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, провизнання протиправним та скасування розпорядження №195-рл та зобов`язання вчинити певну дію,ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01..1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, Вулиця Привокзальна, 34;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївській області видалити записи про анулювання ліцензій на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, Вулиця Привокзальна, 34.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 3817-ІХ), який набрав чинності 27.07.2024 року, контролюючий орган має право анулювати ліцензію лише за наявності умови, що за ліцензію не сплачено чергові платежі протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон. Водночас позивач сплатив усі платежі за ліцензією № 14110414202100108 терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за 2021-2024 роки. Тобто відповідач не мав права анулювати позивачу вищевказану ліцензію, оскільки ним було сплачені чергові платежі за ліцензію своєчасно. Тому оскаржуване розпорядження є протиправним і підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою від 11.11.2024 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі №400/10557/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 262 КАС України.

04.12.2024 року до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління ДПС у Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на виконання пункту 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817-ІХ і статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі Закон № 481/95-ВР) у зв`язку з несплатою позивачем чергового платежу за ліцензію йому було прийнято розпорядження від 01.11.2024 № 195-рл про анулювання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №14110414202100108 терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року. Згідно з частиною шостою статті 16 Закону № 481/95-ВР (був чинним до 01.01.2025 в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817-ІХ) для здійснення контролю суб`єкт господарювання зобов`язаний був подавати контролюючому органу копію платіжної інструкції на перерахування плати чергового платежу за ліцензію з відміткою банку/небанківського надавача платіжних послуг про дату її виконання. Однак, позивач із заявами про внесення чергових платежів за вказаною ліцензією до відповідача не звертався. Відповідач наголосив на тому, що плата за ліцензію (внесення чергових платежів за неї) не може зараховуватись автоматично у зв`язку з відсутністю в інтегрованій картці платника нарахувань із зазначенням реквізитів відповідних ліцензій. Інформація відображена в ІКП не є документом, який пройшов обов`язкову реєстрацію в системі електронного документообігу відповідача, у посадових осіб відповідача відсутня можливість прийняти до виконання таку інформацію. Крім цього, оскільки Закон № 3817-ІХ та Закон № 481/95-ВР застосовуються у межах, спосіб та строк визначені в Законі № 3817-ІХ, відповідач правомірно прийняв оскаржуване розпорядження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.04.2021 року Головним управлінням ДПС у Миколаївській області видано ліцензію №14110414202100108 ТОВ "Баштанка" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки). Строк дії ліцензії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року.

З наданих позивачем банківських виписок вбачається, що в період 2021-2024 року позивачем здійснено на рахунок ГУ ДПС у Миколаївській області платежі за ліцензію в розмірі 780,00 грн кожен, а саме: 01.04.2021 року за платіжною інструкцією №725, 11.08.2022 року за платіжною інструкцією № 1761, 12.04.2023 року за платіжною інструкцією №2575, 09.05.2024 року за платіжною інструкцією №571.

Розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області № 195-рл від 01.11.2024 року анульовано ліцензію №14110414202100108 з 09.04.2022 року у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензією.

Не погодившись з розпорядженням ГУ ДПС у Миколаївській області № 195-рл від 01.11.2024 року, позивач оскаржив його в судовому порядку, звернувшись до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР).

Згідно ч. 1 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Приписами ч. 7 ст. 15 Закону № 481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

У відповідності до ч.ч. 8, 10 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Частиною 33 ст. 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

Згідно ч. 44 ст. 15 Закону № 481/95-ВР повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.

За приписами ч. 46 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, несплати чергового платежу за ліцензію.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Згідно положень ст. 16 Закону № 481/95-ВР, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження є несплата позивачем чергового платежу за ліцензію з посиланням на п. 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ.

Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що під несплатою чергового платежу за ліцензію варто розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що у період з 2021 по 2024 роки позивачем проведені оплати за ліцензію, і, зокрема, відповідно до платіжної інструкції № 571 від 09.05.2024 року ТОВ "Баштанка" перерахувало кошти у розмірі 780,00 грн за сплату ліцензії за 2024 рік. Таким чином, дані обставини свідчать про те, що позивачем здійснено сплату за ліцензію до закінчення граничного терміну сплати, а тому позивач не може нести відповідальність у вигляді анулювання ліцензії з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

Щодо посилань відповідача на припис п. 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ, суд зазначає наступне.

Так, зазначений Закон № 3817-ІХ набрав чинності 27 липня 2024 року.

Згідно абз. 1 п. 3 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ, ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до п. 6 Розділу XIII Перехідних положень Закону № 3817-ІХ, суб`єкт господарювання, який починаючи з дня введення воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до дня набрання чинності цим Законом здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому цей Закон набрав чинності:

подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального";

сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, або до дня отримання нової ліцензії.

Суб`єкт господарювання, який у період, визначений абзацом першим цього пункту, здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов`язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності цей Закон, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.

Отже, зазначена норма встановлює строки внесення плати за ліцензію для суб`єктів господарювання, які не сплатили чергові платежі.

Враховуючи, що за обставин цієї справи не встановлено заборгованості позивача з плати за ліцензію, зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, визначені ст. 15 Закону №481/95-ВР заходи щодо анулювання дії ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) можуть бути застосовані контролюючим органом до суб`єкта господарювання лише у випадку несплати чергового платежу за ліцензію.

Натомість, ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а, відтак, і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності у вигляді анулювання дії ліцензії, оскільки, анулювання ліцензії здійснюється лише у випадку несплати річної плати.

Таким чином, суд зазначає, що наведені вище правові норми Закону № 481/95-ВР пов`язують настання наслідків у вигляді анулювання ліцензії саме з несплатою відповідних платежів за ліцензію, а не за ненадання квитанції до контролюючого органу.

Отже, суд доходить висновку про визнання протиправним та скасування розпорядження № 195-рл від 01.11.2024 "Анулювання ліцензії з 09.04.2022" в частині анулювання ТОВ "БАШТАНКА" ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 14110414202100108.

Щодо позовної вимоги про видалення з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо анулювання ліцензій.

Відповідно до п. 29 ст. 1 Закону України 3817-IX, Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального - складова інформаційно-комунікаційної системи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, що містить перелік суб`єктів господарювання, яким надано ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі наданих ліцензій.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України 3817-IX, адміністратором та держателем Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Створення та функціонування Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, у тому числі його програмно-технічних засобів, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, міжнародної технічної допомоги та з інших джерел, не заборонених законом. Власником Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, у тому числі його програмно-технічних засобів та виключних майнових прав на його програмне забезпечення, є держава в особі держателя зазначеного реєстру. Внесення відомостей до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального здійснюється за результатами проведення обробки (перевірки) інформації, зазначеної у заяві про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, в автоматичному режимі або посадовою особою органу ліцензування на підставі рішення суду, що набрало законної сили (п. 4 ч. 3 ст. 35 Закону України 3817-IX).

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 35 Закону України 3817-IX, відомості Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального можуть змінюватися/виключатися органом ліцензування на підставі рішення суду, що набрало законної сили.

Пунктом 65 ст. 1 Закону України 3817-IX передбачено, що орган ліцензування: - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, вирощування тютюну, ферментації тютюнової сировини, а також у частині здійснення в автоматичному режимі ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки; - територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у частині здійснення ліцензування оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, сидром та перрі (без додавання спирту), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним, зберігання пального.

З аналізу наведених положень видно, що інформація щодо анулювання ліцензії на право на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) вноситься до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального.

Відтак, обираючи спосіб захисту прав позивача суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Отже, суд з метою повного відновлення прав позивача вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС в Миколаївській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, Вулиця Привокзальна, 34.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3028,00 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Миколаївській області.

Разом з тим, суд зауважує, що при поданні позову позивач сплатив 6964,40 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 06.11.2024 року №1438.

У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 висловлена правова позиція про те, що якщо одна позовна вимога є передумовою для застосування іншого способу судового захисту, то в такому випадку вони є пов`язаними і їх слід розглядати як єдиний спосіб судового захисту.

Ураховуючи, що тільки визнання протиправним та скасування Розпорядження ГУ ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01.11.2024 року в частині анулювання ліцензії саме по собі не призведе до відновлення прав позивача і необхідно зобов`язати Головне управління ДПС у Миколаївські області виключити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним запису про анулювання ліцензії, відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, такі вимоги слід розглядати як взаємопов`язані. За таких обставин, позивач надмірно сплатив 3028,00 грн. судового збору.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" (вул. Привокзальна, 34, с. Добре, Баштанський р-н, Миколаївська обл., 56156, ідентифікаційний код 43752039) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) про визнання протиправним та скасування розпорядження №195-рл та зобов`язання вчинити певну дію - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Миколаївській області №195-рл від 01..1.1.20 року про анулювання ліцензії на право: зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, Вулиця Привокзальна, 34.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС в Миколаївській області видалити з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального інформацію щодо анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 14110414202100108 з терміном дії з 09.04.2021 року до 09.04.2026 року, видану товариству з обмеженою відповідальністю «Баштанка» за адресою місця зберігання: Україна, Миколаївська область, Баштанський район, с. Добре, Вулиця Привокзальна, 34.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, ідентифікаційний код 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Баштанка" (вул. Привокзальна, 34, с. Добре, Баштанський р-н, Миколаївська обл., 56156, ідентифікаційний код 43752039) судові витрати в розмірі 3028,00 грн.

5. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А.В. Величко