Рішення

від 12.11.2024 по справі 420/14676/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 р. № 420/14676/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачівОдеського окружного адміністративного суду, дорога Фонтанська, 14, м. Одеса, Одеський район, Одеська область, 65021, Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601,

провизнання дій протиправними; стягнення недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди,

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Одеського окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України про:

визнання протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 30.04.2024, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2102,00 грн;

стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 30.04.2024 у розмірі 1119430,48 грн (з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», розпорядником якої є Державна судова адміністрація, в порядку, в порядку, передбаченому Законом України від 05.06.2012 № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» і постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Позовні вимоги позивач умотивував тим, що Одеський окружний адміністративний суд нараховував йому суддівську винагороду з 01.01.2021 по 30.04.2024 згідно з абзацом шостим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом шостим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» абзацом шостим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», і абзацом шостим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», якими установлено, що відповідно у 2021, 2022, 2023 і 2024 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.

Натомість Одеський окружний адміністративний суд у 2021-2024 роках, на переконання позивача, протиправно не визначив базовий розмір його посадового окладу судді від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який установлений абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а саме в таких розмірах: з 01.01.2021 2270,00 грн, з 01.01.2022 2481,00 грн, з 01.01.2023 2684,00 грн та з 01.01.2024 3028,00 гривні. Внаслідок цього за період з 01.01.2021 по 30.04.2024 йому не донараховано суддівську винагороду в загальному розмірі 1119430,48 гривні.

Також позивач вважає, що оскільки Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів у системі правосуддя, тому саме вона має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати йому в повному обсязі суддівської винагороди.

08.10.2024 позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про уточнення позовних вимоги, в якій він змінив предмет позову і просив суд:

визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 18.07.2022, з 01.02.2024 по 30.04.2024, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2102,00 грн;

зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату належних позивачу суддівської винагороди за період з 01.01.2021 по 18.07.2022, з 01.02.2024 по 30.04.2024 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2024 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2024 році 3028,00 грн;

зобов`язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування виплати належної позивачу суддівської винагороди за з 01.01.2021 по 18.07.2022, з 01.02.2024 по 30.04.2024 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2024 роки, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270,00 грн, у 2022 році 2481,00 грн, у 2024 році 3028,00 гривень.

Підстави позову залишились незмінними.

12.07.2024 Одеський окружний адміністративний суд подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив аргументовано тим, що:

норма частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є бланкетною, бо встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього; розрахунок посадового окладу станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 і 01.01.2024 розраховувався з розрахункової величини 2102,00 грн відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»;

видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів і спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку, тобто Верховною Радою України.

Позивач правом на подання відповіді на відзив, а Державна судова адміністрація правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 адміністративну справу № 420/14676/24 направлено голові Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання про прийняття розпорядження про передачу адміністративної справи за підсудністю.

Відповідно до розпорядження голови Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2024 № 3-р «Про передачу адміністративної справи № 420/14676/24 до П`ятого адміністративного суду для визначення підсудності» адміністративна справа № 420/14676/24 передана для визначення підсудності до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

31.05.2024 П`ятий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про підсудність справи № 420/14676/24 Миколаївському окружному адміністративному суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі № 420/14676/24 в частині позовних вимог щодо стягнення суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 31.01.2024.

18.06.2024 позивача подав до суду заяву про усунення недоліків, за результатами розгляду якої 05.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову в її задоволенні та про повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо стягнення суддівської винагороди за період з 19.07.2022 по 31.01.2024.

Також 05.07.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі 420/14676/24 в частині позовних вимог щодо стягнення на користь позивача суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.02.2024 по 30.04.2024, про розгляд справи за правилами загального провадження, про призначення підготовчого засідання, а також про витребування в Одеського окружного адміністративного суду доказів.

Одеський окружний адміністративний суд подав Миколаївському окружному адміністративному суду витребувані в нього докази.

Позовна заява та ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 про відкриття провадження надіслані Державній судовій адміністрації України в її електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримані нею відповідно 12.06.2024 і 05.07.2024.

У встановлений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 Державна судова адміністрація України правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалась.

22.07.2024 до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов запит П`ятого апеляційного адміністративного суду про витребування справи у зв`язку з надходженням апеляційної скарги позивача на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.07.2024 провадження в адміністративній справі № 420/14676/24 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням П`ятого апеляційного адміністративного суду за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 у справі № 420/14676/24 про повернення позову в частині позовних вимог.

14.10.2024 через канцелярію суду надійшли матеріали справи № 420/14676/24 з постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2024 про залишення ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2024 без змін.

17.10.2024 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі № 420/14676/24 зі стадії, на якій його було зупинено, та про призначення підготовчого засідання на 28.10.2024.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.10.2024 підготовче провадження у справі № 420/14676/24 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

У судове засідання 12.11.2024 сторони справи не прибули, про дату, час і місце його проведення вони були належним чином повідомленні. Позивач у заяві від 23.07.2024 і Одеський окружний адміністративний суд в клопотанні від 31.10.2024 просили здійснити розгляд справи за їх відсутності. Натомість Державна судова адміністрація України не повідомила Миколаївський окружний адміністративний суд про причини неявки.

У зв`язку з цим, і враховуючи частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд не здійснював фіксування судового засідання 12.11.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Відповідно до Указу Президента України від 13.11.2008 № 1037/2008 «Про призначення суддів» строком на п`ять років на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду призначено ОСОБА_1 .

Наказом Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2008 № 172-ос «Про призначення ОСОБА_2 » позивача зараховано до штату Одеського окружного адміністративного суду з 01.12.2018.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 05.09.2013 № 451-VII «Про обрання суддів» позивача обрано на посаду судді Одеського окружного адміністративного суду безстроково.

Згідно з архівними відомостями Одеського окружного адміністративного суду №№ 2-5 та щомісячних розрахункових листів за січень 2021 року квітень 2024 року розмір посадового окладу позивача у період з 01.01.2021 по 30.04.2024 залишався незмінним і становив з врахуванням регіонального коефіцієнта 1,25 78825,00 гривень.

На переконання позивача, це свідчить про те, що його посадовий оклад визначався з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн: 30 х ?2102,00 х 1,25 = ?78825,00, де 30 кількість прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» становить базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду; 1,25 регіональний коефіцієнт за здійснення правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб; ?2102,00 розмір прожиткового мінімуму, який було застосовано при нарахування посадового окладу позивачки.

Вважаючи, що Одеський окружний адміністративний суд зобов`язаний був нараховувати у 2021-2024 роках базовий розмір його посадового окладу судді від прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які установлені відповідно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» і абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (з 01.01.2021 2270,00 грн, з 01.01.2022 2481,00 грн, з 01.01.2023 2684,00 грн та з 01.01.2024 3028,00 грн), а не в розмірі 2102,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Відповідно до статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Отже, Основний Закон України містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, розмір суддівської винагороди визначений Законом № 1402-VIII, який з огляду на свою назву, так і сферу правового регулювання, означену в преамбулі, є законом про судоустрій в значені частини другої статті 130 Конституції України.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21.

За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 № 4-р/2020 діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Отже, Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».

Також цим Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено відповідно з 01.01.2021, 01.01.2022 і 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, установлено для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні.

Натомість абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в таких розмірах відповідно:

з 01.01.2021 2270 грн;

з 01.01.2022 2481 грн;

з 01.01.2024 3028 гривні.

Відтак між нормами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, з одного боку, і абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацом п`ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з іншого боку, наявна колізія щодо розміру прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню при визначенні базового розміру посадових окладів суддів місцевих судів.

У рішенні від 09.07.2007 № 6-рп/2007 Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р (ІІ)/2020 наголошено на тому, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість (абзац другий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають норми Закону № 1402-VIII, як спеціальні норми, а не норми законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і «Про Державний бюджет України на 2024 рік», як загальні норми.

Отже, для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлений на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначив розрахункову величину посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімум для працездатних осіб, розміри якого встановлено на 01.01.2021 (2270,00 грн), 01.01.2022 (2481.00 грн) і 01.01.2024 (3028,00 грн), на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 грн) у січні 2021, 2022 і 2024 роках, на підставі відповідно абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і абзацу п`ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є неправомірною.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21 та від 02.08.2023 у справі № 560/5597/22.

Відтак нарахування і виплата позивачу суддівської винагороди за періоди з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.02.2024 по 30.04.2024,, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн, є протиправним.

Щодо позовних вимог позивача до Державної судової адміністрації суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 11.03.2010 № 7-рп/29 (справа про фінансове забезпечення діяльності судів) положення частини першої статті 130 Конституції України, а саме: «У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів», треба розуміти так, що Кабінет Міністрів України зобов`язаний у проекті закону про Державний бюджет України передбачити окремими рядками видатки для кожного суду всіх юрисдикцій і рівнів в достатніх для здійснення правосуддя обсягах, а Верховна Рада України законом повинна визначити такі видатки у Державному бюджеті України.

Згідно з частиною сьомою статті 148 Закону № 1402-VIII видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Пунктами 3 і 4 частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України (далі БК України) встановлено, що головний розпорядник бюджетних коштів:

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 30 частини першої статті 2 БК України кошторис основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Згідно з частинами першою і другою статті 23 БК України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, видатки для кожного місцевого суду загальної юрисдикції повинні бути встановленні окремим рядком Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік і головним розпорядником бюджетних коштів за ними є Державна судова адміністрація України, яка затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Водночас у кошторисі окремого суду встановлюються повноваження щодо розподілу бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов`язань та здійснення платежів для виконання судом своїх функцій у межах, встановлених в окремому рядку для цього суду Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

У Державною судової адміністрації України відсутні повноваження щодо збільшення бюджетних асигнувань місцевих судів загальної юрисдикції за загальним фондом понад межі, встановлені Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, тобто які визначені Верховною Радою України.

Крім цього, форма кошторису, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 57 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.12.2015 № 1118), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 86/6374, передбачає встановлення видатків виключно за кодами економічної класифікації видатків. Тобто головний розпорядник бюджетних коштів не може і не має права встановлювати бюджетні асигнування розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня щодо здійснення видатків на користь конкретної юридичної чи фізичної особи.

Тому позовні вимоги щодо зобов`язання Державної судової адміністрації України здійснити відповідне фінансування територіального управління Державної судової адміністрацію в Миколаївській області для виплати суддівської винагороди за періоди з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.02.204 по 30.04.2024 безпосередньо для позивача задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а також він не поніс документально підтверджених судових витрат, пов`язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського окружного адміністративного суду (вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, Одеський район, Одеська область, 65062; код ЄДРПОУ: 35118626) і Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 26255795) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Одеського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 18.07.2022, з 01.02.2024 по 30.04.2024, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2102 (Дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

3. Зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд (вул. Фонтанська дорога, 14, м. Одеса, Одеський район, Одеська область, 65062; код ЄДРПОУ: 35118626) здійснити перерахунок та виплату належних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за періоди з 01.01.2021 по 18.07.2022, з 01.02.2024 по 30.04.2024 та допомоги на оздоровлення за 2021, 2022, 2024 роки, нарахованих і виплачених у періоди з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 01.02.2024 по 30.04.2024, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270 (Дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок, у 2022 році 2481 (Дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 00 копійок, у 2024 році 3028 (Три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, з урахуванням раніше виплачених сум.

4. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.Г.Ярощук

Рішення складено в повному обсязі 12 листопада 2024 року