Рішення

від 25.10.2024 по справі 460/1199/24

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 жовтня 2024 року м. Рівне№460/1199/24

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., за участю секретаря судового засідання Яцюк К.Р.; представників позивача: Сулковського Б.П., Трофимчука О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ ОЙЛ» (далі - позивач) звернулось до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), у якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області № 979617000701 від 01.12.2023, № 979817000701 від 01.12.2023, № 980017000701 від 01.12.2023 та рішення Головного управління Державної податкової служби у Рівненській області про застосування фінансових санкцій № 009804090117 від 01.12.2023.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, щопосадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «СОКОЛ ОЙЛ», за висновками якої встановлено порушення платником податків п.189.1 ст. 189, пп. «г», п. 198.5 ст. 198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України - занижено податкові зобов`язання всього на суму ПДВ 1640689,00 грн; п. 201.10. ст.210 Податкового кодексу України - ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ - 1640 689,00 грн; ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», зокрема перевіркою встановлено факт зберігання дизельного пального ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» без ліцензії на право зберігання пального та в подальшому винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. За позицією позивача, такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що використання товариством у господарській діяльності дизельного палива в кількості 532959,7 л не підтверджено, з огляду на те, що до перевірки не надано розроблених ДержавтотрансНДІпроектом базових лінійних норм витрат ПММ для кожного конкретного автомобіля, та не обґрунтовано, як саме товариством розрахована вказана базова лінійна норма витрат палива на пробіг автомобіля, однак позивач наполягає на тому, що облік паливно-мастильних матеріалів здійснювався на підставі наказів ТОВ«СОКОЛ ОЙЛ» про встановлення норм витрат палива на автомобільному транспорті, які надавалися на запит податкового органу під час перевірки. При цьому, покликання податкового органу на Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затвердженихнаказом Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998, позивач вважає недоречними, оскільки цей галузевий нормативний акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, і має рекомендаційний, а не обов`язковийхарактер. Позивач також не погоджується з правомірністю рішення про застосування фінансових санкцій № 009804090117 від 01.12.2023, оскільки місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст. 15 Закону № 481 звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію, позаяк загальна місткість резервуару, що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15 становить 15000 л, що дорівнює 15 куб.м., відтак даний резервуар не є акцизним складом у розумінні п.п.14.1.6. п.14.1. ст.14 ПК України, а тому необхідності в отриманні ліцензії на зберігання пального у суб`єкта господарювання немає. З наведених у позові підстав позивач вважає, що оскаржувані ним податкові повідомлення-рішення контролюючого органу є протиправним та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на що, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

15.03.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зазначає,що за результатами перевірки контролюючим органом ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» встановлено заниження ним податкових зобов`язань у розмірі 1640689 грн, що призвело до заниження суми яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на суму 886285 грн та до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 754404 грн. Також виявлено, що позивачем не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ у розмірі 1640689 грн. Відповідач зауважує, що ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» до перевірки не надано розроблених ДержавтотрансНДІпроектом базових лінійних норм витрат ПММ для кожного конкретного автомобіля та не обґрунтовано, як саме розрахована вказана базова лінійна норма витрати палива на пробіг автомобілів, тому списання паливно-мастильних матеріалів здійснювалося підприємством без будь-якого нормування, у зв`язку з чим перевіркою неможливо підтвердити використання паливно-мастильних матеріалів, а саме дизельного палива за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 в кількості 532959,7 л в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ», тому, відображений платником податків податковий кредит за такими ПММ підлягає компенсації шляхом нарахування податкових зобов`язань згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України. З приводу рішення про застосування фінансових санкцій № 009804090117 від 01.12.2023 відповідач зазначає, що за даних наданих до перевірки заправочних відомостей на видачу дизельного палива в розрізі транспортних засобів помісячно за вересень 2022 року встановлено, що у періоді з 23.09.2022 по 29.09.2022 включно ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» здійснювало видачу дизельного палива з резервуару для зберігання палива (с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15), чим підтверджується факт зберігання дизельного палива без наявності ліцензії. На переконання відповідача, при прийнятті спірних рішень контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України, з огляду на що просить суд відмовити у задоволенні позову.

19.04.2024 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій більш детально конкретизовано доводи та обґрунтування, зазначені у позовній заяві, а також наведено аргументи на спростування тверджень відзиву відповідача.

У судовому засіданні учасники справи підтримали доводи заяв по суті справи та надали пояснення аналогічні цим доводам.

ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою суду від 08.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 16.02.2024 постановлено перейти із спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін до розгляду справи № 460/1199/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.03.2024.

Ухвалою суду від 08.03.2024 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.Підготовче засідання у справі призначено на 26.03.2024.

Ухвалою суду від 26.03.2024 задоволено клопотання представника позивача про відкладення підготовчого засідання.Підготовче засідання у справі призначено на 09.04.2024.

18.03.2024 від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву. 22.03.2024 від представника позивача надійшла заява про залишення відзиву без розгляду.

Ухвалою суду від 26.03.2024 продовжено Головному управлінню ДПС у Рівненській області строк для подання відзиву на позовну заяву. Цією ж ухвалою долучено до матеріалів справи поданий представником Головного управління ДПС у Рівненській області відзив на позовну заяву у адміністративній справі № 460/1199/24.

Ухвалою суду від 26.03.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 02.05.2024.

Ухвалою суду від 02.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 21.05.2024.

Ухвалою суду від 21.05.2024, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 11.07.2024.

Ухвалою суду від 11.07.2024, занесеною до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 15.08.2024.

Ухвалою суду від 15.08.2024, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 12.09.2024.

Ухвалою суду від 12.09.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у Головного управління ДПС додаткові докази, також запропоновано позивачу надати додаткові докази: заправочні відомості на видачу дизельного палива в розрізі транспортних засобів помісячно за вересень 2022 року. У судовому засіданні оголошено перерву до 27.09.2024

26.09.2024 та 27.09.2024 на виконання ухвали суду учасниками справи подано відповідні документи.

Ухвалою суду від 27.09.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною до протоколу судового засідання, витребувано у Головного управління ДПС в Рівненській області квитанцію про доставку розпорядження про анулювання ліцензії в електронний кабінет позивача, реєстраційний номер ліцензії: 17010414202000259. У судовому засіданні оголошено перерву до 10.10.2024.

Ухвалою суду від 10.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 22.10.2024 з метою надання представнику позивача подати додаткові пояснення у порядку ч. 5 ст. 159 КАС України з приводу наданих відповідачем доказів.

Ухвалою суду від 22.10.2024, занесеною до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2024 з метою ознайомлення представником позивача з матеріалами справи.

25.10.2024 на підставі статей 243, 245 КАС України, у судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частини судового рішення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ ПРАВОВІДНОСИН.

Розглянувши матеріали, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, судом встановлено наступне.

Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуваньТОВ «СОКОЛ ОЙЛ», ЄДРПОУ 41763557 з 28.11.2017 зареєстроване як юридична особа та є платником податків, в т.ч. ПДВ. Видами діяльності товариства є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (Основний), 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

У період з 16.10.2023 по 27.10.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у Рівненській області на підставі наказу № 1524-п від 27.09.2023 та направлень від 16.10.2023 проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» (код 41763557) з питань своєчасності достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 30.06.2023.

За результатами проведення перевірки складено акт від 10.11.2023 № 10017/Ж5/17-00-07-01/41763557 (далі - акт перевірки) /т. 1 а.с. 80 - 119/.

Згідно з висновками акту перевірки, в ході проведення перевірки відповідачем встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «СОКОЛ ОЙЛ» вимог податкового законодавства, а саме:

п. 189.1, ст 189, пп «г» п.198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобовязання з ПДВ на загальну суму 1640689 грн в т.ч. за січень 2021 р. 24956 грн, лютий 2021 р. 28169 грн, березень 2021 р. 42839 грн, квітень 2021 р. 40958 грн, травень 2021 р. 31582 грн, червень 2021 р. 38816 грн, липень 2021 р. 51672 грн, серпень 2021 р. 54035 грн, вересень 2021 р. 68747 грн, жовтень 2021 р. 73143 грн, листопад 2021 р. 68164 грн, грудень 2021 р. 63352 грн, січень 2022 р. 52007 грн, лютий 2022 р. 67841 грн, березень 2022 р. 7762 грн, квітень 2022 р. 15553 грн, травень 2022 р. 34679 грн, червень 2022 р. 63346 грн, липень 2022 р. 58664 грн, серпень 2022 р. 67963 грн, вересень 2022 р. 59451 грн, жовтень 2022 р. 57126 грн, листопад 2022 р. 75011, грудень 2022 р. 85908 грн, січень 2023 р. 56507 грн, лютий 2023 р. 59252 грн, березень 2023 р. 71600 грн, квітень 2023 р. 67378 грн, травень 2023 р. 74725 грн, червень 2023 р. 79483 грн, що в подальшому призвело до заниження суми яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (р. 18 декларації) на загальну суму 886285 грн, в тому числі за січень 2021 р. 20413 грн, лютий 2021 р. 32712 грн, березень 2021 р. 42839 грн, квітень 2021 р. 40958 грн, травень 2021 р. 31582 грн, липень 2021 р. 65594 грн, серпень 2021 р. 78929 грн, вересень 2021 р. 68747 грн, жовтень 2021 р. 73143 грн, грудень 2021 р. 131516 грн, лютий 2022 р. 119848 грн, березень 2022 р. 7762 грн, квітень 2022 р. 15553 грн, травень 2022 р. 34679 грн, червень 2022 р. 63346 грн, липень 2022 р. 58664 грн та до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 декларації) за червень 2023 р. на суму 754404 грн;

в порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 1640689 грн в т.ч. за січень 2021р. 24956 грн, лютий 2021 р. 28169 грн, березень 2021 р. 42839 грн, квітень 2021 р. 40958 грн, травень 2021 р. 31582 грн, червень 2021 р. 38816 грн, липень 2021 р. 51672 грн, серпень 2021 р. 54035 грн, вересень 2021 р. 68747 грн, жовтень 2021 р. 73143 грн, листопад 2021 р. 68164, грудень 2021 р. 63352 грн, січень 2022р. 52007 грн, лютий 2022 р. 67841 грн, березень 2022 р. 7762 грн, квітень 2022 р. 15553 грн, травень 2022 р. 34679 грн, червень 2022 р. 63346 грн, липень 2022 р. 58664 грн, серпень 2022 р. 67963 грн, вересень 2022 р. 59451 грн, жовтень 2022 р. 57126 грн, листопад 2022 р. 75011, грудень 2022 р. 85908 грн, січень 2023 р. 56507 грн, лютий 2023 р. 59252 грн, березень 2023 р. 71600 грн, квітень 2023 р. 67378 грн, травень 2023 р. 74725 грн, червень 2023 р. 79483 грн.

Актом не встановлено розбіжностей між бухгалтерським обліком та фактичною наявністю активів на дату проведення обстеження. Розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками ТМЦ на складі підприємства не встановлено. В охопленому перевіркою звітних періодах платник податків ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» не оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ.

Вказаним актом визначено, що в ході проведення аналізу первинних документів встановлено невідповідність списанням ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» дизельного палива при наданні транспортних послуг з перевезення та доставці ПММ покупцям.

Інформація щодо порушень, наведена в розділі 3.1.2 акту перевірки.

До перевірки надавались первинні документи подорожні листи та акти списання ПММ на підтвердження використання палива у господарській діяльності, а саме для здійснення перевезень, як в межах надання позивачем транспортних послуг з перевезення ПММ, так і в межах транспортування власних ПММ.

До перевірки платником надано накази «Про встановлення норм витрати палива на автомобільному транспорті», де наведені обґрунтування застосування правил списання ПММ, враховуючи норми та нормативні коефіцієнти наказу Міністерства транспорту України № 43, наказу Міністерства інфраструктури України № 36 від 24.01.2012, зокрема накази від 08.10.2023 № 13, від 01.11.2022 № 17, від 03.08.2020 № 11, від 30.03.2023 № 3, від 30.06.2018 № 3, від 27.09.2021 № 12 , від 26.08.2022 № 12, від 26.06.2019 № 18.

Згідно вищезазначених наказів встановлено, що підприємство для здійснення господарської діяльності використовує транспортні засоби та тимчасову лінійну норму витрат палива на них без вантажу, а саме: для автомобіля VOLVO FMFH E5 2008 року випуску, держномер НОМЕР_1 - 28,5 л/100км (розхід палива, за нормальних умов), для автомобіля VOLVO FH 2014 року випуску, держномер НОМЕР_2 - 28,5 л/100км (розхід палива, за нормальних умов), для автомобіля MAN TGX 18.400 2010 року випуску, в спорядженому стані, держномер НОМЕР_3 - 27,0 л/100км (розхід палива, за нормальних умов), для автомобіля VOLVO FMFH 420, 2014 року випуску, держномер НОМЕР_4 28,5 л/100км (розхід палива, за нормальних умов), для автомобіля MERCEDES, 2013 року випуску, держномер НОМЕР_5 - 27,0 л/100км (розхід палива, за нормальних умов), для автомобіля VOLVO FMFH 42.7 5E5 2010 року випуску, держномер НОМЕР_6 - 28,5 л/100км (розхід палива, за нормальних умов), для автомобіля MAN TGX 2012 року випуску, держномер НОМЕР_7 - 27,0 л/100км.

Проаналізувавши зміст цих наказів, податковий орган в акті перевірки зауважив, що у наказі Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» № 43 від 10.02.1998 (зі змінами згідно з наказом № 36 від 24.10.2012) відсутні моделі таких транспортних засобів, які використовує позивач, а в самих наказах відсутнє пояснення, як саме розрахована базова лінійна норма витрати палива на пробіг кожного автомобіля.

Покликаючись на пп.2.1.5 розділу 2 наказу № 43, податковий орган зауважив, що ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» до перевірки не надало розроблених ДержавтотрансНДІпроектом базових лінійних норм витрат ПММ для кожного конкретного автомобіля та не обґрунтувало, як саме розрахована вказана базова лінійна норма витрати палива на пробіг, з огляду на що, списувало ПММ без будь-якого нормування.

Таким чином, перевіркою встановлено, що зазначені ПММ у період, що перевірявся, використані не у господарській діяльності, а відтак відповідно до наданих до перевірки документів, що пов`язані з предметом перевірки, та згідно даних реєстру податкових накладних встановлено, що платником податків не відображено реалізацію зазначених ПММ, не складено та не зареєстровано податкові накладні з відповідною номенклатурою, та не включено до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за відповідні періоди.

На таких підставах, податковим органом в акті перевірки зроблено висновки, що ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» порушило п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.201.1, п.201.10. ст.210 Податкового кодексу України, внаслідок чого занизило податкові зобов`язання з ПДВ на суму 1640689 грн, що призвело до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 декларації) за червень 2023 р. на суму 754404 грн та відповідно не складено та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 1640689 грн.

Крім того в ході проведення перевірки встановлено порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями), перевіркою встановлено факт зберігання дизельного пального ТОВ «Сокол Ойл» за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Кургани, вул. Шляхова,1 корпус 15, без ліцензії на право зберігання пального.

01.12.2023, на підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 979617000701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1107856 грн 30 коп (в т.ч. за податковим зобов`язанням - 886285 грн та штрафними санкціями - 221571,25 грн), податкове повідомлення - рішення № 979817000701, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на суму 754404 грн, податкове повідомлення - рішення № 980017000701 яким позивачу за порушення термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф в сумі 102000 грн та рішення про застосування фінансових санкцій яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями суб`єкта владних повноважень та вважаючи їх протиправними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI(далі -ПК України).

Положеннями ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 61.1 ст. 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Статтею 185 ПК України визначено, які операції є об`єктом оподаткування податком на додану вартість (надалі ПДВ), а саме: 185.1. Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Тобто, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є не всі господарські операції, а відповідно до статті 185 ПК України лише операції з постачання товарів, робіт, послуг.

Положеннями підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пункт 188.1 ст. 188 ПК України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято у зв`язку з висновком про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 189.1, ст 189, пп «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1640689 грн в т.ч. за січень 2021р. 24956 грн, лютий 2021 р. 28169 грн, березень 2021 р. 42839 грн, квітень 2021 р. 40958 грн, травень 2021 р. 31582 грн, червень 2021 р. 38816 грн, липень 2021 р. 51672 грн, серпень 2021 р. 54035 грн, вересень 2021 р. 68747 грн, жовтень 2021 р. 73143 грн, листопад 2021 р. 68164 грн, грудень 2021 р. 63352 грн, січень 2022р. 52007 грн, лютий 2022 р. 67841 грн, березень 2022 р. 7762 грн, квітень 2022 р. 15553 грн, травень 2022 р. 34679 грн, червень 2022 р. 63346 грн, липень 2022 р. 58664 грн, серпень 2022 р. 67963 грн, вересень 2022 р. 59451 грн, жовтень 2022 р. 57126 грн, листопад 2022 р. 75011 грн, грудень 2022 р. 85908 грн, січень 2023 р. 56507 грн, лютий 2023 р. 59252 грн, березень 2023 р. 71600 грн, квітень 2023 р. 67378 грн, травень 2023 р. 74725 грн, червень 2023 р. 79483 грн, що в подальшому призвело до заниження суми яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (р. 18 декларації) на загальну суму 886285 грн, в тому числі за січень 2021 р. 20413 грн, лютий 2021 р. 32712 грн, березень 2021 р. 42839 грн, квітень 2021 р. 40958 грн, травень 2021 р. 31582 грн, липень 2021 р. 65594 грн, серпень 2021 р. 78929 грн, вересень 2021 р. 68747 грн, жовтень 2021 р. 73143 грн, грудень 2021 р. 131516 грн, лютий 2022 р. 119848 грн, березень 2022 р. 7762 грн, квітень 2022 р. 15553 грн, травень 2022 р. 34679 грн, червень 2022 р. 63346 грн, липень 2022 р. 58664 грн та до завищення залишку від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 декларації) за червень 2023 р. на суму 754404 грн.

Cлід зазначити, що у цій справі дизельне пальне в кількості 532959,7 літрів на суму - 6880088,39 грн, списані платником податків за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 не визнані контролюючим органом такими, що використовувалися у господарській діяльності позивача, з огляду на що і зроблені висновки про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 1640689 грн.

При цьому, податковим органом не ставиться під сумнів ні реальність господарських операцій позивача з придбання ПММ, ні реальність його господарських операцій по здійсненню за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 перевезень, як в межах надання позивачем транспортних послуг, так і в межах транспортування власних товарів, де були використані такі ПММ.

Фактично, висновки податкового органу базуються виключно на тому, що позивач, всупереч вимогам положення пп.2.1.5 розділу 2 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» № 43 від 10.02.1998, не надало до перевірки розроблених ДержавтотрансНДІпроектом базових лінійних норм витрат ПММ для кожного конкретного автомобіля, з огляду на що, визначені платником податків у власних наказах базові лінійні норми витрат палива на пробіг кожного автомобіля є необґрунтованими, а відтак, списання ним ПММ за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 визнано таким, що здійснено без будь-якого нормування.

На переконання суду, зазначені висновки податкового органу є необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

Положення наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті» № 43 від 10.02.1998 (які були чинними на час існування відповідних правовідносин) призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива. Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації. Нормування витрат моторних олив та мастил здійснюється пропорційно до витрат палива згідно з встановленими нормативами.

Таким чином цей галузевий акт призначений для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів. Він може застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива, але разом з тим, норми списання палива на підприємстві можуть бути врегульовані внутрішніми наказами, з урахуванням технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм і інших факторів.

Водночас, зазначений акт не може визначати прав та обов`язків позивача, оскільки не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України. Цей наказ взагалі не містить імперативних норм, порушення яких може трактуватися, як порушення вимог податкового законодавства, отже, не може бути обов`язковим для визначення бази при обчисленні об`єкта оподаткування, зокрема, з урахуванням того, що серед встановлених чинним податковим законодавством обмежень щодо формування складу витрат та податкового кредиту відсутнє застереження стосовно не можливості включення до їх складу фактичних витрат на паливо, які перевищують вказані нормативи у Нормах витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті.

Крім того, враховуючи те, що організаційно-правова форма ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» відмінна від зазначених у загальних положеннях наказу № 43, застосування контролюючим органом його норм до внутрішньо-господарської діяльності Товариства у імперативному порядку є протиправним, оскільки положення наказу Міністерства транспорту № 43 від 10.02.1998 мають відомчий характер та не є обов`язковими для даного суб`єкта господарювання.

Окремо суд зазначає, що наказ Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 застосовується різними суб`єктами господарювання та є актом нормативно-технічного характеру, а не нормативно-правовим, що підтверджує відсутність у такого акту обов`язкового характеру та свідчить про можливість застосування його позивачем у своїй господарській діяльності на власний розсуд.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.09.2020 у справі № 808/966/16.

У цьому контексті суд зазначає, що платнику податків не заборонено самостійно розробити форми документів, які встановлюватимуть норми витрат паливно-мастильних матеріалів з урахуванням усіх технічних характеристик автомобілів, експлуатаційних норм й інших факторів, а також умови й порядок застосування коригуючих коефіцієнтів, які затвердитинаказомпо підприємству.

Тому списання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника не обов`язково мають дорівнювати цим нормативам.

Так, позивач з метою обліку пального під час здійснення господарської діяльності керувався власними нормами витрат пального, які розраховані з огляду на характеристики, технічний стан та рік випуску належних йому автомобілів, які враховують рекомендації заводів-виробників та проведених власних замірів використання пального. Відтак, при нормуванні витрат ПММ та задоволення потреб рухомого складу транспортних засобів у ПММ, позивач керувався фактичними нормами витрат, розрахованими щодо кожного конкретного автомобіля виходячи із визначених для нього показників, а відповідні витрати пального в цьому разі були підтверджені наявними відповідними первинними документами, що враховували навантаження та інші фактори.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, висловленої у постановах від 28.07.2020 у справі № 826/13368/15, від 08.08.2020 у справі № 808/966/16, від 01.10.2019 у справі № 820/2788/18, від 14.04.2020 у справі № 822/2258/17, Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 43 від 10.02.1998 є галузевими, призначеними перед усім для цілей планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів. Вони можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Однак, такий наказ не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України, тому він не може визначати права та обов`язки платників податків. У той же час витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів конкретного платника, що підлягають врахуванню при визначенні його оподатковуваного доходу, не обов`язково мають дорівнювати цим нормативам.

Враховуючи наведене, відповідні витрати мають визнаватися на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених відповідними розділами Податкового кодексу України.

При цьому, відповідачем не ставляться під сумнів первинні документи позивача щодо придбання ПММ та його використання в рамках власної господарської діяльності, натомість заперечується лише обсяг витрат палива, який, на його думку, є ненормованим.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки Верховного Суду, у контролюючого органу відсутнє право посилатися на зазначений галузевий нормативний акт, як на обов`язковий для платника податків. За таких обставин, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ внаслідок використання у своїй господарській діяльності ПММ за період з 01.01.2021 по 30.06.2023 в кількості 532959,7 л без його належного нормування, є безпідставним.

Також, суд акцентує увагу на тому, що зазначаючи про невірне визначення норм списання пального, податковим органом при цьому не здійснений розрахунок витрат палива, який би був нормативно та документально обґрунтованим.

Встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що у податкового органу не було законних підстав для донарахування ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 886285 грн та застосування штрафних санкцій на суму 221571,25 грн за податковим повідомленням-рішенням № 979617000701 від 01.12.2023 та зменшення платнику розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2023 року на суму 754404 грн згідно податкового повідомлення - рішення № 979817000701 від 01.12.2023, а тому зазначені рішення не відповідають критеріям правомірності, встановленим ч. 2ст. 2 КАС України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суму 1640689 грн, то і висновок про не складення та не реєстрацію податкових накладних на суму ПДВ 1640689 грн, який є похідним від нього - безпідставний, а відтак податкове повідомлення - рішення № 980017000701 яким позивачу за порушення термінів реєстрації податкових накладних застосовано штраф в сумі 102000 грн також є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу висновків ату перевірки про порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481/95-ВР від 19.12.1995 (із змінами та доповненнями), а саме встановленя факту зберігання дизельного пального ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Кургани, вул. Шляхова,1 корпус 15, без ліцензії на право зберігання пального суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (далі - Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до ст.15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Відповідно до ст. 1 Закону № 481/95-ВР місце зберігання пального - визначене як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та /або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без змін його фізико-хімічних характеристик.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Крім цього, відповідно до ст. 15 Закону, суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Інших винятків щодо отримання суб`єктами господарювання ліцензій на право зберігання пального норми Закону № 481/95-ВР не містять.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір отримати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають.

Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Разом з цим, пп.14.1.6. п.14.1, ст.14 ПК України визначено, що акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів:

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом:

а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

г) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

З аналізу наведених норм права слідує, що суб`єкти господарювання, які отримують пальне для власних потреб та зберігають його для використання в господарській діяльності, зобов`язані отримати відповідну ліцензію. Виключенням є зберігання пального без отримання ліцензії в паливних баках транспортних засобів (технологічного обладнання) та у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару. В інших випадках зберігання пального дозволяється виключно за наявності ліцензії, отриманої на кожне місце зберігання.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» отримало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, реєстраційний номер 990614201901296 термін дії з 08.07.2019 до 08.07.2024, та ліцензію для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 17010414202000259 термін дії з 03.03.2020 до 03.03.2025, які були анульовані розпорядженням № 191-Р/Л від 23.09.2022 у зв`язку із встановленням факту відсутності суб`єкта господарювання за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії.

В подальшому, ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» придбало ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання, реєстраційний номер 990614202201444 термін дії з 28.09.2022 до 28.09.2027 (місцезнаходження м. Рівне, вул. Відінська,8, офіс 1Б), та ліцензію для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 17010414202200141, дата реєстрації 28.09.2022, термін дії з 30.09.2022 до 30.09.2027, місце зберігання Рівненська область, Березнівський район, с. Кургани, вул. Шляхова, 1 корпус 15, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального (літри): 15000.

Перевіркою встановлено: У ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» наявна ліцензія на право зберігання пального (для потреб власного споживання), видана Головним Управлінням ДПС у Рівненській області, (реєстраційний номер 17010414202000259, дата реєстрації 02.03.2020, термін дії з 03.03.2022 по 03.03.2025, адреса місця зберігання: Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15 загальна місткість резервуару, що використовуються для зберігання пального 5000 л).

Відповідно до наданих до перевірки даних обліку за січень 2021 року, станом на 01.01.2021 залишок дизельного палива у резервуарі ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» (с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15) становив 4968 л. За даними наданих до перевірки: карток по рах. 203 «Паливо» та накладних на внутрішнє переміщення за січень 2021 року, у резервуар для зберігання палива ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» (с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15) надійшло дизельного палива за січень 2021 року всього в кількості 5900 л, в т. ч.: 14.01.2021 2900 л; 27.01.2021 3000л;

Фактичне отримання пального в кількості 5 900 л підтверджується згідно наданих до перевірки видаткових накладних на внутрішнє переміщення для автотранспортного засобу ВК7378СА, по накладній на переміщення від 14.01.2021 на переміщення дизпаливо класу F в кількості 2900 л та НОМЕР_5 по накладній на переміщення від 27.01.2021 на переміщення дизпалива класу F в кількості 3000 л.

Згідно наданих до перевірки заправочних відомостей на видачу дизельного палива в розрізі транспортних засобів помісячно за січень 2021 року - ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» видано з резервуару (с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15) дизельного палива за січень 2021 року всього в кількості 7 900 л.

Факт зберігання пального понад обсяги, що дозволені ліцензією в січні 2021 року позивачем не спростовано, натомість підтверджується первинними документами оприбуткування дизельного палива у резервуар (накладні на внутрішнє переміщення) та даними про вибуття дизельного палива з резервуару, згідно заправочних відомостей на видачу дизельного палива в розрізі транспортних засобів за січень 2021 року.

Перевіркою встановлено, що станом на 14.01.2021 (залишок 6748 л) та 27.01.2021 (залишок 6128 л) залишок пального в резервуарі ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» (с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15), за даними вищезазначених документів перевищував максимально допустимий об`єм для зберігання пального, що визначений ліцензією № 17010414202000259, дата реєстрації 02.03.2020, термін дії з 03.03.2020 по 03.03.2025 виданій ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ», що свідчить про зберігання палива в обсягах, що перевищують обсяги дозволені ліцензією.

Щодо зберігання пального без ліцензії в період з 23.09.2022 по 29.09.2022, перевіркою встановлено, що у зазначений період у ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» відсутня ліцензія на зберігання пального для потреб власного споживання у зв`язку з анулюванням, згідно рішення від 23.09.2022 ліцензії на право зберігання пального (для потреб власного споживання), видана Головним Управлінням ДПС у Рівненській області, (реєстраційний номер 17010414202000259, термін дії з 03.03.2020 по 03.03.2025, адреса місця зберігання: Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15 загальна місткість резервуару, що використовуються для зберігання пального 15000 л).

Відповідно до наданих до перевірки даних обліку за вересень 2022 року, станом на 23.09.2022 - день анулювання ліцензії, залишок дизельного палива у резервуарі «СОКОЛ ОЙЛ» (с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15 ) становив 2139,41 л. Згідно наданих до перевірки заправочних відомостей на видачу дизельного палива в розрізі транспортних засобів помісячно за вересень 2022 встановлено, що у період з 23.09.2022 по 29.09.2022 ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» включно здійснювало видачу дизельного палива з резервуару для зберігання палива ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» (с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15), чим підтверджується факт зберігання дизельного палива без ліцензії на право зберігання пального.

В ході перевірки здійснений розрахунок балансу палива у резервуарі за адресою: Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15, з урахуванням даних щодо кількості палива на початок періоду, первинні документи оприбуткування дизельного палива у резервуар (накладні на внутрішнє переміщення) та дані про вибуття дизельного палива з резервуару згідно заправочних відомостей на видачу дизельного палива в розрізі транспортних засобів за вересень 2022 року.

Як було встановлено судом, 23.09.2022 відповідачем прийнято розпорядження № 191-Р/Л від 23.09.2022 про анулювання ліцензій на зберігання пального, яке було розміщено в електронному кабінеті платника податків /т. 2 а.с. 79 - 80/.

Відповідно до заяви від 13.12.2019 про приєднання до договору про визнання електронних документів, ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» в особі директора Шевчука В.П., приєднався до договору про визнання електронних документів від 10.09.2019 № 1700001, а тому набув статусу суб`єкта електронного документообігу згідно Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 06 червня 2017 року № 557 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

Згідно з абз. 16 ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

При цьому, в акті перевірки відображено, що в період з 23.09.2022 по 29.09.2022 позивачем здійснювалося видача палива з резервуару, що знаходиться за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Кургани, вул. Шляхова,1 корпус 15, на автомобілі, що використовувалися у господарській діяльності позивача.

Зазначені обставини також підтверджуються заправочними відомостями, долученими до матеріалів справи та не заперечуються сторонами /т.2. а.с. 66-73/, тому суд погоджується з висновками викладеними в акті перевірки щодо зберігання дизельного пального ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Кургани, вул. Шляхова,1 корпус 15, за відсутності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги ст. 15 Закону № 481/95-ВР.

При цьому, посилання представника позивача на те, що відповідачем не направлено ТОВ «СОКОЛ ОЙЛ» розпорядження про анулювання ліцензії в порядку, встановленомустаттею 42Податкового кодексу України суд до уваги не приймає, оскільки у цій справі позивач оскаржує лише податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій, а тому розпорядження про анулювання ліцензії, прийняті органом ліцензування, неє предметом позову в даній справі.

Крім того, додатковим доказом на підтвердження правомірності винесеного рішення про застосування штрафних санкцій слугує отримана позивачем ліцензія на право зберігання пального (для потреб власного споживання) № 17010414202200141, дата реєстрації 28.09.2022, термін дії з 30.09.2022 по 30.09.2027. Вказана ліцензія видана на загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального ємністю 15000 літрів, що знаходяться за адресою: Рівненська обл., Березнівський р-н., с. Кургани, вул. Шляхова, 1, корпус 15. Тобто, необхідність отримання вказаної ліцензії засідчує факт зберіганння пального у резервуарах загальною ємністю 15000 літрів, що знаходяться за вказаною адресою, а відтак твердження позивача про те, що місце зберігання пального є таким, яке за змістом ст. 15 Закону № 481 звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію відхиляються судом.

У постанові Верховного Суду від 17.02.2022 у справі № 420/14246/20 зазначено про обов`язок у суб`єктів господарювання зберігати пальне у місцях зберігання лише за наявності відповідної ліцензії на зберігання пального.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено дотримання порядку зберігання дизельного палива у період з 23.09.2022 по 29.09.2022 за адресою: Рівненська область, Березнівський район, с. Кургани, вул. Шляхова, 1 корпус 15, натомість, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень доведено правомірність рішення податкового органу на підставі наданого позивачем переліку документів, суд приходить до висновку, що рішення № 009804090117 від 01.12.2023 про застосування фінансових санкцій в розмірі 500000,00 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.

Згідно з частиною першоюстатті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно положеньстатті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто, обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності спірних рішень належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами спростування обставин, які стали підставою для прийняття відповідачем таких рішень, а також підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.

Так, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі № 805/528/17-а (адміністративне провадження № К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

З огляду на встановлені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини частково підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовну заяву належить задовольнити частково, скасувавши податкові повідомлення-рішення № 979617000701 від 01.12.2023, № 979817000701 від 01.12.2023, № 980017000701 від 01.12.2023.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною третьою статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 12112,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3288 від 29.01.2024, відтак, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області, документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 9084 грн.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 979617000701 від 01.12.2023, № 979817000701 від 01.12.2023, № 980017000701 від 01.12.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 9084 грн (дев`ять тисяч вісімдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СОКОЛ ОЙЛ" (вул. Відінська, 8, оф. 1-Б,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 41763557)

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12,м. Рівне,Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 11 листопада 2024 року

Суддя Ольга ПОЛІЩУК