Постанова

від 29.10.2024 по справі 440/18345/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 р.Справа № 440/18345/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Щурової К.А.,

представника позивача - Гришко І.Ю.,

представника відповідача - Трофімченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024, (головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, повний текст складено 06.05.24 року) по справі № 440/18345/23

за позовом Приватного підприємства "Меркурій - С"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Меркурій - С" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 11.12.2023:

№ 00113400701 на суму заниженого податку на прибуток у розмірі 895 996,00 грн та штрафних санкцій у сумі 212 733,75 грн;

№ 00113410701 на суму заниження податку на додану вартість у сумі 851 915 грн та штрафних санкцій на суму 212 978,75 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті протиправно, без належного дослідження усіх первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій.

Вказувало, що здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентом - ТОВ "Джалон" підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, які надавались до перевірки.

З приводу висновків податкового органу щодо не включення підприємством до складу прибутку простроченої кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Альянс-Енерджі" зауважувало, що такий строк встановлювався відповідачем лише на підставі оборотно-сальдових відомостей по рахунку бухгалтерського обліку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", що не є належними документами, на підставі яких можливо встановити сплив строку позовної давності. Натомість, інші первинні (бухгалтерські) документи по вказаним контрагентам-постачальникам контролюючим органом не досліджувались.

З огляду на викладене, вважало спірні податкові повідомлення рішення протиправними та просило суд їх скасувати.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДПС в Полтавській області № 00113400701 від 11.12.2023 в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 850 935,00 грн основного зобов`язання та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 212 733,75 грн. В решті донарахованих грошових зобов`язань податкове повідомлення рішення ГУ ДПС в Полтавській області № 00113400701 від 11.12.2023 залишено без змін.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення ГУ ДПС в Полтавській області № 00113410701 від 11.12.2023 року в повному обсязі.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ГУ ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне та неповне встановлення судом обставин у справі та помилкове застосування норм матеріального та процесуального права, просило його скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Джалон" протягом перевіряємого періоду, що призвело до заниження податків на прибуток та на додану вартість, з підстав та обставин встановлених і зафіксованих в акті перевірки.

Зазначає, що в підтвердження реальності господарської операції позивачем не надано документів документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості, а надані містять недоліки, зокрема ТТН не містять графи про вантажовідправника .

Просить також врахувати, що згідно номенклатури поставлених товарів ТОВ «Джалон», податковим органом встановлено відсутність ланцюгу постачання та походження абсорбенту (КДПГ).

Контрагенту позивача ТОВ «Джалон» анульовано свідоцтво платника ПДВ 18.12.2020 по причині відсутності поставок та ненадання декларацій, крім того, він є учасником кримінального провадження № 42019040000000314 від 22.05.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що основним видом діяльності ПП «Меркурій-С» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

ГУ ДПС у Полтавській області в період з 24.10.2023 до 06.11.2023 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Меркурій-С» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2019 по 30.06.2023, валютного законодавства за період з 01.04.2019 по 30.06.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.06.2023, іншого законодавства за період з 01.04.2019 по 30.06.2023, за наслідками якої складено акт від 20.11.2023 №11641/16-31-07-01-02/32174578 (т. 1, а.с. 25-56).

За висновками акту перевірки позивачем порушено:

- п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, ст. 46, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПК України, п. 18 НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 5 П(с)БО 11 "Зобов`язання", п. 7 П(с)БО 15 "Дохід", п. 6, 7 НП(С)БО 16 "Витрати", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2, 2.13, 3.1, 3.5, 3.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності" - встановлено заниження податку на прибуток у сумі 895 996 грн. в т.ч. за 2019 850 935 грн., 2020 - 1 800 грн., 2021 43 261 грн;

- пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за №88, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 - встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 851 915 грн., в т.ч. за вересень 2019 382 871 грн., жовтень 2019 93 448 грн., листопад 2019 70 298 грн., лютий 2020 47 181 грн., березень 2020 157 989 грн. квітень 2020 100 128 грн.

- п. 185.1 ст. 185 п. 187.1 ст. 187 ст. 188 ПК України в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) всього в сумі 37 565 грн, в т.ч. за червень 2023 - 37 565 грн.

11.12.2023 податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення:

- № 00113400701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 1 108 729,75 грн, з них 895 996 грн за основним платежем, 212 733,75 грн за штрафними санкціями;

- № 00113410701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1 064 893,75 грн, з них 851 915 грн за основним платежем, 212 978,75 штрафних санкцій на суму 212 978,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 24, 26).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту та податкового зобов`язання за господарськими операціями з ТОВ «Джалон» з огляду на підтвердження їх належними первинними документами.

Також за висновками суду першої інстанції, у позивача не було обов`язку декларувати різниці, які виникають відповідно до вимог п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПК України внаслідок нарахування штрафів чи пені державним органом, що свідчить про безпідставне донарахування податковим органом податку на прибуток.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість позивача перед ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Альянс-Енерджі" на суму 250 338,00 грн є безнадійною, а отже підлягала списанню та відображенню у податковому обліку як прибутку, як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 11.12.2023 №00113400701 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 45 061,00 грн суд визнав правомірним.

Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.

Щодо взаємовідносин з ТОВ"Джалон".

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу. Резерв сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) визначено нормами ст. 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Разом з цим згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. При цьому, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Джалон».

27.08.2019 між ТОВ "Джалон" (постачальник) та ПП "Меркурій-С" (покупець) укладено договір №2708/19-1, за умовами якого постачальник зобов`язувався передати в погодженні терміни, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі і додатках до нього, вуглеводні (абсорбент КДПГ, вуглеводнева сировина, ЗВПГ мазут паливний 100 зольний малосірчистий) (т. 1, а.с. 77-79).

Асортимент, кількість Товару, його ціна, встановлюються Сторонами за погодженням додатках до цього договору на підставі заявки Покупця і вказуються в розрахункових документах (рахунках-фактурах) та/або у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, додатки до договору є специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України і складають невід`ємну частину цього Договору (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що поставка товару підтверджується первинними документами (видатковими накладними та/чи актами приймання передачі, ТТН), які підписані представниками обох сторін та/або іншими особами згідно чинного законодавства (перевізником, уповноваженими особами покупця тощо).

Відповідно до п. 2.3 Договору поставка товару, в рамках цього договору здійснюється на наступному базисі поставки EXW пункт паливу на складі постачальника, м. Павлоград. Сторони можуть погоджувати і інші базиси поставки партії товару. Базис поставки кожної окремої партії товару погоджується сторонами і указується у відповідних заявках покупця, а також у відповідних Додатках.

Згідно п. 2.4 Договору товар вважається передами постачальником і прийнятим покупцем за якістю згідно з технічними умовами та іншими нормативно-технічними актами (паспорт якості, сертифікат заводу виробника) згідно Інструкції по контролю якості нафти, нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива і енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання і споживчої політики № 271/121 від 04.06.2007.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що покупець здійснює приймання товару по кількості і якості відповідно до умов Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 згідно чинного законодавства України, умов даного Договору, Додаткових угод і додатків до нього.

Проведення приймання кожної окремої партії товару по кількості за ініціативою покупця може здійснюватися за участю експерта регіональної Торговельно-промислової палати із складанням відповідного акту.

Відповідно до п. 3.2. Договору покупець зобов`язується сплатити повну вартість кожної партії товару на умовах 100% оплати по факту завантаження товару у транспортний засіб (автоцистерну).

На підтвердження поставки товару позивачем як до податкового органу, так і до суду надано договори поставки, товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів, видаткові накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, платіжні доручення (т.1 а.с. 80-178).

Так, на виконання умов Договору, ТОВ «Джалон» в період з 27.08.2019 до 31.12.2020 поставлено ПП «Меркурій-С» сировину вуглеводневу та абсорбент (КДПГ) на загальну суму 5111489,42 грн, що підтверджується видатковими накладними.

Перевезення нафтопродуктів здійснювалось вантажним автомобільним транспортом (автоцистернами) з пункту налива м. Павлоград, вул. Заводська, 44 до Київської області та м. Полтава, про що вказано у товарно-транспортних накладних.

Позивачем сплачено кошти за придбаний товар, що підтверджується платіжними інструкціями.

За твердженням позивача придбані нафтопродукти реалізовані (за попередньо укладеними договорами) третім особам, а саме: ТОВ "Вано-Трейд Груп" СП та ПП "КТ Сервіс".

Вартістьотриманого товару віднесено позивачем до складу витрат, що в бухгалтерському обліку відображено записами 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 281 «Товари на складі», «Податковий кредит», 902 «Собівартість реалізованих товарів».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи є належними та достатніми в підтвердження реальності спірних господарських операцій.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував особливості реалізації товару, відсутність у позивача документів, наявність яких обумовлена умовами договору та діючим законодавством.

Так, предметом поставки за договором від 27.08.2019 з ТОВ «Джалон» є специфічний товар - нафтопродукти.

Відповідно, до правовідносин з постачання, перевезення, прийняття, обліку нафтопродуктів має застосовуватись порядок приймання та транспортування нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом, що врегульований Інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затверджена спільним наказом Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281/171/578/155).

Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Відповідно до підпункту 5.1.1 пункту 5.1 Інструкції №281/171/578/155 приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо.

У підпунктах 5.4.1, 5.4.2, 5.4.3 пункту 5.4 Інструкції №281/171/578/155 визначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об`ємно-масовим методом.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Згідно з пунктом 6.1 Інструкції №281/171/578/155 на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 куб.м, ведення обліку для кожного резервуара не є обов`язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

З наведеного слідує, що до документального забезпечення господарських операцій з нафтопродуктами існують додаткові вимоги, передбачені вищенаведеною інструкцією.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній постановах від 25 березня 2020 року у справі №804/5947/15, від 31 серпня 2021 року у справі №820/4373/16, від 06 жовтня 2021 року у справі № 640/3223/20, від 17 вересня 2024 року у справі № 816/1091/15-а.

Умовами договору поставки (п. 2.5) між позивачем та ТОВ «Джалон» також передбачено, що покупець здійснює приймання товару по кількості і якості відповідно до умов Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 згідно чинного законодавства України, умов даного Договору, Додаткових угод і додатків до нього.

За твердженням позивача переміщення товару, його придбання та подальший продаж відбувався за допомогою автоцистерн.

Проте, жодного документу на підтвердження приймання товару по кількості і якості з урахуванням вимог Інструкції № 281/171/578/155, зокрема журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів, актів приймання товару позивачем ні податковому органу, ні судам першої та апеляційної інстанції не надано.

Твердження позивача, що придбане пальне у нього не зберігалось, не розвантажувалось, а відразу реалізовувалось і транспортувалось покупцям колегія суддів вважає такими, що не звільняли ПП «Меркурій-С» від прийняття придбаного товару за кількістю та якістю згідно умов Договору. Крім того, за відсутності документів прийняття нафтопродуктів, не встановлено який саме товар позивачем придбано та який в подальшому реалізовано.

Надаючи оцінку наявним в справі товарно-транспортним накладним, колегія суддів зазначає, що в останніх місцем навантаження товару зазначено м. Павлоград, вул. Заводська, 44.

У договорі від 27.08.2019 зазначено, що товар поставляється з пункту наливу на складі постачальника ТОВ «Джалон».

Разом з тим, документів на підтвердження наявності у постачальника ТОВ «Джалон» спеціально облаштованих приміщень в м. Павлоград для зберігання нафтопродуктів, місцезнаходження яких зазначено в товарно-транспортних накладних, не надано.

Крім того, з товарно-транспортних накладних вбачається, що перевізником нафтопродуктів були ТОВ «Авангард-2014», ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «Полтрансоіл».

Водночас, до суду не надано документів в підтвердження наявності у перевізників повноважень здійснювати відвантаження та отримання товару, належного ПП «Меркурій-С» як і не обґрунтовано на підставі яких документів здійснювалось транспортування нафтопродуктів саме вищевказаними перевізниками та яким чином вони відображені в бухгалтерському обліку.

Натомість, колегія суддів зазначає, що формальна наявність договорів, податкових накладних та товарно-транспортних документів не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій. Первинні документи, зокрема податкові накладні, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість такої поставки між суб`єктами.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про недостатність наданих позивачем доказів для підтвердження фактів та результатів реального виконання здійснених ним з контрагентом господарських операцій.

Водночас, доводи апелянта щодо наявності недоліків у товарно-транспортних накладних, а саме відсутність графи про вантажовідправника, колегія суддів вважає такими, що беззаперечно не свідчать про безтоварність господарської операції з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 25 та 26 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568 (далі Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Колегія суддів зазначає, що питання відсутності товарно-транспортної накладної або недоліки у її оформленні, як одного із документів, що супроводжує операцію з поставки товару, як обставини, що свідчить взагалі про відсутність такої операції вже неодноразово розглядалося Верховним Судом (зокрема постанови від 5 січня 2021 року у справі № 820/1124/17, від 29 липня 2021 року у справі №580/2317/19, від 18 квітня 2022 року у справі № 280/5061/19, від 11 квітня 2022 року у справі № 440/1393/20, від 3 лютого 2022 року у справі № 300/1091/20,).

Правова позиція у наведених вище рішеннях зводиться до наступного: товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні можуть ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

Водночас, колегія суддів зауважує, що предметом спірних господарських операцій є придбання товару, а не перевезення, отже не зазначення в товарно - транспортних накладних певної інформації не може свідчити про відсутність самого факту перевезення придбаних позивачем ТМЦ.

Крім того, згідно з податковою інформацією контролюючого органу, отриманою з інформаційної системи «Податковий блок» та даних з ЄРПН, податковим органом встановлено, що на адресу ТОВ «Джалон» контрагентами постачальниками за серпень 2019, задекларовано операції та реалізації - газовий конденсат, конденсат газовий стабілізований природний, нафта сира, деетанпропанбутанізований конденсат, запчастини для бензоінструмента, ручка газу вузька для мотокоси (ВМД 006240 від 07.05.2019), запчастини для бензоінструмента, стартер ручний (ВМД 006240 від 07.05.2019), частини електроприладів для запалювання, пуску двигунів внутрішнього згоряння, запасні частини до коробки передач, невійськового призначення для цивільного транспорту, запасні частини до автотранспортних засобів, частини зчеплення, тощо. В свою чергу ТОВ «Джалон» задекларовано операції та реалізації товару/послуг - Абсорбент (КДПГ), Мазут паливний 100 зольний, мало сірчистий, Сировина вуглеводнева за серпень 2019 р..

Згідно проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІКС «Податковий блок»; Архів електронної звітності (ЄРПН); підсистема 2.19 АС «Аудит» та ін.), підприємствами-покупцями вищезазначені товари по ланцюгу постачання не реалізуються (обрив ланцюга). Тобто, асортимент придбаної номенклатури не відповідає реалізованій, що свідчить про обґрунтований сумнів відповідача з приводу реальності господарської операції.

Доводи скаржника про наявність кримінального провадження № 42019040000000314 відносно посадових осіб ТОВ «Джалон», що свідчить про безтоварність господарських операцій колегія суддів відхиляє, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Доказів наявності вироків відносно позивача та його контрагента апелянтом не надано, із встановлених обставин справи фактів протиправності дій саме позивача або недійсності укладених договорів, судом не виявлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту на суму 37 565,00 грн, заниження податку на прибуток в сумі 766 723,00 грн та ПДВ в сумі 851 915,00 грн по операціям з ТОВ «Джалон».

Враховуючи встановлені обставини справи, а також умови укладених договорів та специфіку придбаного товару, відсутність належно оформлених первинних документів, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, колегія суддів приходить до висновку, що доводи контролюючого органу знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Натомість, висновок суду першої інстанції щодо незаконності спірних рішень в частині донарахування податковим органом грошових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток ґрунтується виключно на аргументах позивача, без урахування усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ст. 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи не спростовують висновків податкового органу про наявність виявлених під час перевірки порушень.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами податкового органу, що господарські операції позивача з ТОВ «Джалон» не підтверджені належними доказами.

Як наслідок податкове повідомлення-рішення № 00113400701 в частині донарахування грошових зобов`язань на суму 1 003 464,75 грн та податкове повідомлення рішення № 00113410701 на суму 1 064 893,75 грн є правомірними та не підлягають скасуванню.

Натомість суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову, а тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в задоволені позову.

Щодо висновків податкового органу про порушення ПП «Меркурій-С» пп. 140.5.11 п.140.5 ст. 140 ПК України у формі завищення платником позитивного значення рядку 03 "Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України (+,-)" Звіту про фінансові результати у розмірі 467,8 тисяч за 2019 рік.

Так, в ході проведення перевірки відображених показників у р.03 Декларації «Різниці які виникають відповідно до податкового кодексу України (+,-)» відповідачем встановлено заниження ПП «Меркурій-С» задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 03 декларації з податку на прибуток на загальну суму 467 843 грн, в т.ч. за 2019 рік на суму 467 843 грн.

Таким чином, на думку відповідача, у порушення п.п.140.5.11 п.140.5 ст. 140 ПК України, ПП "Меркурій-С" занижено різниці, які відповідно до вимог ПК України збільшують фінансовий результат до оподаткування на загальну суму 467 843,00 грн.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

23.05.2020 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 №466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" (далі Закон №466-IX), яким пп. 140.5.11 п.140.5 ст. 140 ПК України викладено в новій редакції: фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язок платників податків збільшувати фінансовий результат податкового (звітного) періоду на суму витрат від визнаних штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади, виникла у тільки з 23.05.2020 - з дати набрання чинності Законом №466-IX.

Таким чином, до 23.05.2020 ПП "Меркурій-С" не мало обов`язку декларувати різниці, які виникають відповідно до вимог п.п.140.5.11 п.140.5 ст.140 ПК України внаслідок нарахування штрафів чи пені державним органом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що твердження податкового органу про заниження позивачем задекларованих показників у рядку 03 декларації з податку на прибуток за 2019 рік на суму 467 843,00 грн, є безпідставними та необґрунтованими.

Вказане свідчить про протиправність податкового повідомлення рішення № 00113400701 від 11.12.2023 в частині донарахування грошових зобов`язань на суму 105 265,00 грн (з яких сума основного зобов`язання 84 212,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 21 053,00 грн) та наявність підстав для його скасування.

За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині задоволення позову не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги частково спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення , він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи, позивач поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 32 604,37 грн, що підтверджується платіжною інструкцією (т. 1 а.с. 18, 19).

Разом з тим, за наслідками апеляційного перегляду позов задоволено частково та скасовано податкове повідомлення рішення на суму 105 265,00 грн.

Враховуючи наведене, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в сумі 1 578,98 грн (1,5% від 105 265,00 грн).

Відповідно, судове рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні, шляхом викладення абзацу п`ятого резолютивної частини в іншій редакції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 по справі № 440/18345/23 скасувати в частині задоволення позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Меркурій - С" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області № 00113400701 від 11.12.2023 на загальну суму 105 265,00 грн (з яких сума основного зобов`язання 84 212,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 21 053,00 грн).

В іншій частині в задоволенні позову Приватного підприємства "Меркурій - С" - відмовити.

Змінити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі № 440/18345/23 в частині розподілу судових витрат, виклавши абзац п`ятий резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути на користь Приватного підприємства "Меркурій - С" (ЄДРПОУ 32174578, вул. Соборності 66 офіс 607 м. Полтава) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області (ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська 4 м. Полтава) витрати зі сплати судового збору у сумі 1 578,98 грн (одна тисяча п`ятсот сімдесят вісім гривень 98 копійок).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 08.11.2024 року