Ухвала

від 08.11.2024 по справі 420/509/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 листопада 2024 року

м. Київ

справа №420/509/21

адміністративне провадження №К/990/40916/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/509/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень від 22 вересня 2020 року та від 15 грудня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 , в якій просив: визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 22 вересня 2020 року про порушення щодо ОСОБА_2 дисциплінарної справи за скаргою ОСОБА_3 ; визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_2 як адвоката до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців за скаргою ОСОБА_3 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 березня 2021 року скасовано.

Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області від 15 грудня 2020 року про притягнення ОСОБА_2 як адвоката до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на шість місяців за скаргою ОСОБА_3 .

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі, звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 23 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку.

У своїй касаційній скарзі скаржниця просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/509/21 і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Одночасно скаржницею заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

В обґрунтування підстав пропуску строку скаржниця зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції зробив висновки про її права та обов`язки, при цьому її не було залучено до участі у справі №420/509/21. У вересні 2024 року вона вперше ознайомилася із змістом оскаржуваної постанови, коли на її електронну пошту з електронної пошти ОСОБА_4 , з якою вона особисто незнайома, надсилалися листи із звинуваченнями у корупційній діяльності, серед яких містилося посилання на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду, яка була прийнята 13 липня 2021 року, на підтвердження чого скаржницею надано скриншот із електронної пошти.

Оцінивши наведені скаржницею обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить із наступного.

Згідно статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду була прийнята 13 липня 2021 року. Повний текст було складено 14 липня 2021 року. Разом з тим, скаржниця направила касаційну скаргу 23 жовтня 2024 року засобами поштового зв`язку, тобто з пропуском строку касаційного оскарження.

Суд звертає увагу скаржниці, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поряд з цим суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Так, твердження скаржниці про те, що їй було невідомо про оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та вона дізналася про таке рішення лише у вересні 2024 року спростовується наступним.

Суд з`ясував, що у рамках справи №420/27049/21 ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, предметом розгляду якого було рішення від 30 листопада 2021 року «Про закриття дисциплінарної справи», яким закрито дисциплінарну справу (провадження № 364/20) за скаргою ОСОБА_3 проти адвоката ОСОБА_2.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року у справі №420/27049/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2023 у справі №420/27049/21, зокрема, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 березня 2022 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №420/27049/21 скасовано.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що після ухвалення постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/509/21, члени дисциплінарної палати КДКА Одеської області 31 серпня 2021 року одноголосно вирішили призначити новий розгляд дисциплінарної справи №364/19 стосовно адвоката ОСОБА_2 і 30 листопада 2021 року КДКА Одеської області за результатами розгляду дисциплінарної справи ухвалила рішення про закриття дисциплінарної справи №364/20 за скаргою ОСОБА_3 проти адвоката ОСОБА_2. у зв`язку із закінченням строку притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, яке і було предметом оскарження у справі №420/27049/21.

Отже, після ухвалення оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції члени дисциплінарної палати КДКА Одеської області призначили новий розгляд дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_2.

Також, у постанові від 30 листопада 2023 у справі №420/27049/21 Верховий Суд вказав, що 29 листопада 2022 року КДКА Одеської області надсилало відзив на касаційну скаргу. У відзиві КДКА Одеської області стверджувало, зокрема, що сам факт того, що член КДКА Одеської області ОСОБА_1 проводила перевірку за скаргою ОСОБА_5 , який є клієнтом адвоката ОСОБА_2., жодним чином не свідчить про наявність у неї конфлікту інтересів при прийнятті рішення від 30 листопада 2021 року. Так само не підтверджують наявності конфлікту інтересів посилання позивача на те, що ним були подані скарги відносно члена дисциплінарної палати ОСОБА_1 , оскільки сама по собі подача таких скарг не має жодних негативних наслідків для вказаного члена дисциплінарної палати. За наведених мотивів відповідач уважав, що рішення дисциплінарної палати від 30 листопада 2021 року відповідало критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Отже, 30 листопада 2021 року член КДКА Одеської області ОСОБА_1 приймала повторно, після ухвалення оскаржуваної постанови, участь при прийнятті рішення «Про закриття дисциплінарної справи», яким закрито дисциплінарну справу (провадження № 364/20).

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 могла і повинна була дізнатися про оскаржуване рішення апеляційної інстанції 30 листопада 2021 року.

Крім цього, ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження покликається на те, що про існування постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року вона дізналася лише у вересні 2024 року.

Так, із скриншоту з електронної пошти, наданого скаржницею, слідує, що упродовж з 1 вересня 2024 року до 13 вересня 2024 року від ОСОБА_4 надсилалися електронні листи, зокрема, 4 вересня 2024 року лист у темі якого вказано: «надсилання рішення».

На тлі викладеного Суд вважає, що ОСОБА_1 могла і повинна була дізнатися про постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/509/21 як 30 листопада 2021 року, так і 4 вересня 2024 року, однак касаційну скаргу подала 23 жовтня 2024 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку для подання касаційної скарги.

Поряд з цим, матеріали касаційної скарги не підтверджують поважність пропуску строку касаційного оскарження. Суд не вбачає підстав для визнання обставин, наведених ОСОБА_1 у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, поважними.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Тобто, особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Водночас, наведені скаржницею доводи не можуть бути свідченням того, що скаржниця без зайвих зволікань скористалася своїм правом на подання касаційної скарги, а також належним підтвердженням поважності причин пропущення строку на касаційне оскарження.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом в ухвалах від 17 квітня 2018 року у справі № 9901/473/18, від 11 березня 2019 року у справі № 9901/95/19, від 08 квітня 2019 року у справі № 9901/138/19 та від 03 червня 2019 року у справі № 640/3940/19.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: "вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження" (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

Жодним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Відтак, оскільки концепція "поважних причин" не є чіткою, Суд повинен вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і т.д.

Одночасно, суд касаційної враховує тривалість пропущеного строку - більше ніж три роки і три місяці з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, а наведені скаржницею причини пропуску строку касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення.

ОСОБА_1 не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останньої об`єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленому законом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що вказані підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.

Отже, заявнику необхідно подати заяву із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження і надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску строку, зазначені ОСОБА_1 на касаційне оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/509/21.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 року у справі №420/509/21 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Одеської області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень від 22 вересня 2020 року та від 15 грудня 2020 року, - залишити без руху.

Надати особі, яка подала касаційну скаргу, строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.

……………………………

……………………………

……………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду