Ухвала

від 08.11.2024 по справі 420/22829/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відкриття касаційного провадження

08 листопада 2024 року

м. Київ

справа №420/22829/21

адміністративне провадження №К/990/33530/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Коваленко Н.В. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область)

на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року

у справі №420/22829/21

за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті"

про застосування заходів реагування шляхом зупинення виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) звернулася до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті", в якому просила зупинити відповідачу виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів на полігоні, що розташований на території Одеського району Одеської області, на земельних ділянках з кадастровими номерами 5123783200:01:002:0634 та 5121081400:01:002:0687 (Одеський міський полігон твердих побутових відходів "Дальницькі кар`єри"), до:

1) отримання документів дозвільного характеру (позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля, дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря);

2) отримання Інспекцією повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті" про отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами з наданням підтверджуючих документів;

3) отримання Інспекцією повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті" про усунення порушень, виявлених в акті від 01 листопада 2021 року №866, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року позов задоволено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року і ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) 29 серпня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Розглядаючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі, колегія суддів виходить із наступного.

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2024 року касаційну скаргу Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) залишено без руху на підставі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з несплатою судового збору та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом.

Копія ухвали надійшла в особистий кабінет скаржника через підсистему "Електронний суд" 11 вересня 2024 року о 20:31.

У межах встановленого судом строку позивач направив заяву про усунення недоліків та документ про сплату судового збору.

Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.

Таким чином, недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, усунуто позивачем у повній мірі.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням положень частини дев`ятої статті 9, статті 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" від 23 травня 2017 року №2059-VIII (далі - Закон №2059-VIII), статті 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" 25 червня 1991 року №1264-XII (далі - Закон №1264-XII), абзацу 12 частини першої статті 35 Закону України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року №962-IV (далі - Закон №962-IV), частини п`ятої та шостої статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16 жовтня 1992 року №2707-XII (далі - Закон №2707-XII), пункту "с" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" від 05 березня 1998 року №187/98-ВР (далі - Закон №187/98-ВР), частини першої статті 167 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), пункту 4 частини першої статті 44 Водного кодексу України (далі - ВК України) та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 вересня 2022 року у справі №140/6305/21, від 31 серпня 2023 року у справі №640/20914/21.

Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті" здійснювалась з 1999 року без змін на підставі комплексного висновку №453-455 (позитивний), який був затверджений Міністерством регіонального розвитку та будівництва України, в особі Одеської обласної служби Української державної інвестиційної експертизи, що в силу приписів статті 17 Закону №2059-VIII зберігає чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля. Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті" в частині надання послуг із видалення та захоронення відходів не приймало будь-яких рішень щодо провадження іншої діяльності, яка вимагала б отримання висновку з оцінки впливу на довкілля.

На переконання позивача, відповідач повинен був отримати висновок з оцінки впливу на довкілля з метою здійснення технічного переоснащення шляхом встановлення в тілі полігону системи збору та організованого відводу біогазу, який утворюється при анаеробному розкладанні органічної складової твердих побутових відходів з тіла полігону через рухому систему газопроводів і свердловин збору біогазу на підставі договору про дегазацію полігону від 01 червня 2019 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліар Енерджі-Одеса".

Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що для функціонування та експлуатації сміттєзвалища не передбачена обов`язкова наявність такого інженерного устаткування як локальна мережа спостережувальних свердловин та оснащення системою захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження фільтрату.

Так, позивач вважає, що Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри" визначається полігоном твердих побутових відходів, а не простим звалищем відходів, що підтверджується Санітарно-технічним паспортом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз", затвердженим 17 квітня 2017 року, а також Комплексним експертним висновком №453-455 від 05 жовтня 2007 року (позитивне), яким погоджено архітектурно-будівельне рішення для подальшого застосування проєкту.

Позивач вважає, що експлуатація Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті" полігону "Дальницькі кар`єри" без оснащення його системою захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження фільтрату, здійснює негативний і екологонебезпечний вплив на земельні ділянки.

Разом з тим відсутність у відповідача спостережувальних свердловин, що прямо передбачено пунктами 5.1, 5.10 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2010 року №435, унеможливлює виконання обов`язків покладених на нього природоохоронним законодавством, що, в свою чергу, тягне за собою негативні наслідки для навколишнього природного середовища, життя та здоров`я людей.

Водночас позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що під час розгляду справи ним не надано доказів, які б достеменно підтверджували, що Одеське міське звалище "Дальницькі кар`єри" здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та що його експлуатація становить загрозу життю та здоров`ю людей, а також під час проведення позапланового заходу не здійснював відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань для з`ясування чи дійсно суб`єктом господарювання здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач вважає, що полігон твердих побутових відходів "Дальницькі кар`єри" є стаціонарним джерелом забруднення атмосферного повітря, тому відповідач повинен отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. До того ж, відповідачем не спростовано, що Інструкцією КНД 211.2.3.063-98 "Відбір проб промислових викидів" встановлено основні вимоги щодо виконання відбору проб забруднюючих речовин лише в організованих стаціонарних джерел викидів, розташування та обладнання місць відбору проб, а посилання відповідача на постанову Верховного Суду у справі №820/12120/15 є помилковими, оскільки у даній постанові надається оцінка саме стаціонарним джерелам, які здійснюються організовані викиди, однак полігон твердих побутових відходів "Дальницькі кар`єри" є стаціонарним неорганізованим джерелом, а тому припущення щодо здійснення відбору проб та проведення інструментально-лабораторних вимірювань не мають місця у даній справі.

У касаційній скарзі позивач також наводить висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 вересня 2022 року у справі №140/6305/21, у якому зазначено, що чинним законодавством не зобов`язано контролюючий орган під час проведення перевірки здійснювати вимірювання надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів. Поряд з цим, нормами чинного законодавства покладено на суб`єкта господарювання обов`язок щодо отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від додаткових стаціонарних джерел викиду. Застосування у даному конкретному випадку заходів реагування у вигляді зупинення роботи (експлуатації) звалища твердих побутових відходів до повного усунення Підприємством порушень вимог природоохоронного законодавства і вимог припису про усунення цих порушень, є обґрунтованим і переслідує головну мету таких заходів - припинити існування загрози життю та здоров`ю людей, усунути її, мінімізувати можливі негативні наслідки у зв`язку з цим і попередити (зменшити) шкоду/збитки, яких може бути завдано внаслідок забруднення довкілля.

Між тим, на думку позивача, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов необґрунтованого висновку про те, на даний час такий документ як дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами чинним законодавством не передбачено, натомість відповідно до статті 17 Закону України "Про управління відходами" суб`єкти господарювання у сфері управління відходами зобов`язані мати дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів. Крім того, в поточній редакції пункту 40 Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року №3392, вказано "Дозвіл на здійснення операцій з оброблення відходів". Таким чином у зв`язку зі зміною чинного законодавства змінився не тільки порядок отримання дозвільних документів, але й сам вид документів, необхідних для провадження діяльності у сфері управління відходами, а також на період перехідного періоду введено в дію тимчасові документи у вигляді декларації, яку товариством було подано та отримано відповідне підтвердження.

Однак позивач вважає, що відповідачем здійснюється діяльність у сфері поводження з відходами без відповідного дозволу та не вжито заходи щодо його отримання, тобто, не подано заяву до дозвільного органу (місцевої держадміністрації) щодо видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Враховуючи вищезазначене, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) вважає, що обраний ним захід реагування на порушення екологічного законодавства у вигляді зупинення виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів на полігоні є обґрунтованим.

У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31 серпня 2023 року у справі №640/20914/21, зазначено, що обраний Державною екологічною інспекцією захід реагування у вигляді зупинення виконання робіт у сфері поводження з небезпечними відходами до усунення виявлених порушень у спірних правовідносинах спрямований на зменшення ризику настання негативних наслідків від провадження господарської діяльності та є пропорційним встановленим порушенням.

У прохальній частині касаційної скарги позивач просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року і залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2023 року.

Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника, зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, а також положення статті 129 Конституції України, якою передбачено право на касаційне оскарження судового рішення, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року, з метою з`ясування правильності застосування судом апеляційної інстанції положень частини дев`ятої статті 9, статті 17 Закону №2059-VIII, статті 51 Закону №1264-XII, абзацу 12 частини першої статті 35 Закону №962-IV, частини п`ятої та шостої статті 11 Закону №2707-XII, пункту "с" частини першої статті 17 Закону №187/98-ВР, частини першої статті 167 ЗК України, пункту 4 частини першої статті 44 ВК України та перевірки необхідності врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20 вересня 2022 року у справі №140/6305/21, від 31 серпня 2023 року у справі №640/20914/21.

Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2024 року у справі №420/22829/21 за позовом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліар-Сіті" про застосування заходів реагування шляхом зупинення виконання робіт, надання послуг із видалення та захоронення відходів.

2. Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду справу №420/22829/21.

3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.

4. Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

5. Роз`яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

О.П. Стародуб