Ухвала

від 12.11.2024 по справі 460/854/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа №460/854/24

адміністративне провадження № К/990/41182/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Стародуба О.П., Кравчука В.М.

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 4560/854/24 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради, Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2024 році ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, у якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради, яка полягає у не розгляді та не прийнятті рішення по заяві позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.08.2023, зобов`язати Департамент соціальної політики Рівненської міської ради розглянути заяву позивача про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.08.2023 та прийняти рішення відповідно до чинних, на момент подання заяви, нормативно-правових актів України;

-визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради, яка полягає у не надісланні письмової відповіді про результати розгляду заяви про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам від 21.08.2023;

-визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації про те, що позивач не має права на статус внутрішньо-переміщеної особа, про що повідомлено листом від 18.12.2023 № 05-К-437;

-встановити відсутність повноважень та компетенції у Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації розглядати заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та повідомляти про результати розгляду такої заяви;

-встановити відсутність повноважень у Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації на прийняття рішення про наявність чи відсутність права на статус внутрішньо переміщеної особи та повідомляти про це;

-стягнути на користь позивача з відповідача-1 2000 грн моральної шкоди;

-стягнути на користь позивача з держави Україна 4000 грн моральної шкоди, завданої органом державної влади - Департаментом соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 позовні вимоги задоволено частково.

У частині вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 460/854/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 з Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради 2000 грн. моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовну вимогу ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 2000 грн. моральної шкоди.

В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі № 460/854/24 залишено без змін.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в розгляді позовних вимог, а саме:

-встановити відсутність повноважень та компетенції у Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації розглядати заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та повідомляти про результати розгляду такої заяви;

-встановити відсутність повноважень у Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації на прийняття рішення про наявність чи відсутність права на статус внутрішньо переміщеної особи та повідомляти про це.

Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.

Тому розв`язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з`ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.

Законодавець у КАС України встановив диференційований (розрізнений) підхід до визначення категорій справ, які належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, за критерієм їхньої складності, виокремивши з-поміж них справи незначної складності, для яких з огляду на їхні змістовні ознаки встановлений особливий порядок судового розгляду, зокрема й щодо обмеження можливості касаційного оскарження судових рішень, ухвалених в таких справах.

За приписами пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначна справа) вважається адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

У частині шостій статті 12 КАС України закріплений перелік справ, які для мети КАС України слід вважати справами незначної складності. Зокрема, положення пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України передбачають, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Спір у цій справі виник через дії Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації, а саме в частині розгляду заяви позивача, якому було повідомлено про відсутність у нього права на отримання статусу внутрішньо переміщеної особи та, як наслідок, призначення спірної допомоги на проживання.

Водночас за правилами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Буквальне тлумачення положень зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Водночас обов`язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Означені критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

У свою чергу, скаржник належним чином не обґрунтував у касаційній скарзі того, чи стосується касаційна скарга питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; чи був скаржник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, під час розгляду іншої справи; чи справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; чи суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Скаржник у касаційній скарзі визначає, що суди не встановили відсутність компетенції (повноважень) у Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації розглядати заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та повідомляти про результати розгляду такої заяви, приймати рішення про наявність чи відсутність права на статус внутрішньо переміщеної особи та повідомляти про це.

За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

За правилами пункту 3 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію, або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Компетенційні спори виникають виключно в межах реалізації функцій публічно-правового характеру суб`єктами владних повноважень. Особливість судового розгляду компетенційних спорів зумовлена необхідністю вирішення питання про те, чи належним чином реалізована компетенція відповідача та чи не порушена при реалізації повноважень відповідача компетенція позивача.

Разом з тим, судами врахована правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 820/3713/17 (провадження № 11-1257апп18). В даному випадку, позивач не є суб`єктом владних повноважень, а отже не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у Департаменту соціальної політики Рівненської обласної державної адміністрації.

Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що не має підстав відступу від вказаного висновку Великої Палати Верховного Суду.

Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №460/854/24, як у справі незначної складності, не оскаржуються у касаційному порядку.

Згідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на те, що касаційна скарга подана на судові рішення, які за законом не оскаржуються у касаційному порядку, у відкритті провадження за цією скаргою треба відмовити.

Керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі № 4560/854/24.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові через підсистему "Електронний суд".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб