Постанова

від 13.11.2024 по справі 560/22224/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 560/22224/23

адміністративне провадження № К/990/22622/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

Судді - доповідача - Бевзенка В.М.,

суддів: Чиркіна С.М., Шарапи В.М.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року (постановлену у складі судді Михайлова О.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року (прийняту у складі головуючого судді: Гонтарука В.М., суддів: Білої Л.М. та Матохнюка Д.Б.) у справі №560/22224/23 за позовом керівника Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНДЕН" про визнання протиправними та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2023 року керівник Летичівської окружної прокуратури в інтересах держави (далі - керівник прокуратури, позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра, відповідач 1), Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ України, відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНДЕН" (далі - ТОВ "ФІНДЕН", відповідач 3) про визнання протиправними та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, зобов`язання вчинити дії.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 3 січня 2024 року позовну заяву керівника прокуратури залишив без руху та надав позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 15 січня 2024 року поновив керівнику прокуратури строк звернення до суду, визнавши причини пропуску строку звернення до суду поважними, та відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Разом з тим, ухвалою від 6 лютого 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву керівника прокуратури повторно залишив без руху, надавши позивачу триденний строк з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої відповідно до статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)/або обґрунтувань, за яких позивач вважає, що строк звернення до суду не пропущений; надання доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду.

На виконання вимог ухвали суду від 6 лютого 2024 року керівник прокуратури подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначив, що суд своєю ухвалою від 15 січня 2024 року вже поновив строк на звернення та визнав причини пропуску звернення до суду поважними.

Ухвалою від 15 лютого 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду та продовжив позивачу процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на три дні з моменту отримання копії цієї ухвали.

На виконання вимог ухвали суду від 15 лютого 2024 року керівник прокуратури подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, зазначивши, що підстави для подання цього позову виникли після ознайомлення працівника Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора 13 жовтня 2023 року з повним пакетом матеріалів, які стали підставою для реєстрації робіт з геологічного вивчення надр та подальшої видачі спірного дозволу ТОВ "ФІНДЕН".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 22 лютого 2024 року адміністративний позов залишив без розгляду, визнавши неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції з`ясував, що твердження керівника прокуратури про те, що він дізнався про порушене право тільки після ознайомлення працівників Офісу Генерального прокурора з матеріалами, що стали підставою видачі спеціального дозволу ТОВ "ФІНДЕН", 13 жовтня 2023 року, не відповідають дійсним обставинам справи.

Разом з тим, за висновком суду першої інстанції, прокуратура Хмельницької області з липня 2019 року була обізнана про факт отримання ТОВ "ФІНДЕН" спеціального дозволу на користування надрами № 6302 від 5 грудня 2018 року, так і про те, що такий дозвіл було надано без проведення аукціону, оскільки Хмельницька обласна прокуратура вказувала про ці обставини у запиті, а тому звернення до суду лише 28 грудня 2023 року здійснено з пропущенням строку, визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 квітня 2024 року залишив без задоволення апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками Хмельницького окружного адміністративного суду про те, що прокуратура Хмельницької області з липня 2019 року була обізнана про факт отримання ТОВ "ФІНДЕН" спеціального дозволу на користування надрами № 6302 від 5 грудня 2018 року без проведення аукціону.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У червні 2024 року перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - прокурор, скаржник) подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі № 560/22224/23, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.

5. Прокурор у касаційній скарзі посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме - статті 129 та 1311 Конституції України, статті 23 та 24 Закону України "Про прокуратуру", а також порушили норми процесуального права, зокрема статті 5, 8, 9, 53-54, 121-123, пункт 8 частини першої статті 240 та статтю 242 КАС України, що призвело, на думку скаржника, до необґрунтованих висновків суду про відсутність підстав для поновлення прокурору строку звернення до суду з цим позовом.

Скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних судових рішень про залишення позову без розгляду, не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22.

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про те, що про факт неправомірного, на думку прокурора, надання ТОВ "ФІНДЕН" спеціального дозволу на користування надрами, позивач міг дізнатися у липні 2019 року, оскільки суди не звернули уваги на те, що прокурор не є учасником правовідносин з оформлення та надання дозволу на спеціальне користування надрами, а тому початок перебігу строку звернення до адміністративного суду має визначатися з дати ознайомлення працівником Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора 13 жовтня 2023 року з матеріалами, що стали підставою видачі спірного дозволу ТОВ "ФІНДЕН".

Позиція інших учасників справи

6. ДКЗ України та ТОВ "ФІНДЕН" подали, відповідно, 27 та 28 червня 2024 року відзиви на касаційну скаргу прокурора, в яких просять залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.

6.1. ДКЗ України у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що у позовній заяві керівник прокуратури сам визнає про те, що міг дізнатися про факт видачі ТОВ "ФІНДЕН" спеціального дозволу на користування надрами з порушеннями ще у 2018 році. Зокрема, ДКЗ України посилається на те, що керівник прокуратури у позові зазначає, що протокол від 15 серпня 2018 року № 4471 був оприлюднений на сайті, про що правильно зазначили суди у своїх рішеннях.

Крім того, ДКЗ України зазначає, що на виконання Указу Президента України від 25 березня 2021 року № 122/2021, яким затверджено Рішення Ради національної безпеки та оборони України "Щодо стану справ у сфері надрокористування" від 19 березня 2021 року Офіс Генерального прокурора у 2021 році витребував у Держгеонадра інформацію про суб`єктів господарювання, яким спеціальний дозвіл надавався без проведення аукціону за результатом апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами, яку належало подати до 17 червня 2021 року. Відповідач 2 зазначає, що така інформація надавалася Держгеонадра із вказівкою, зокрема, на ТОВ "ФІНДЕН", що, за висновком ДКЗ України, свідчить про те, що керівник прокуратури мав дізнатися про видачу ТОВ "ФІНДЕН" спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону та без наявності чинного дозволу, принаймні, з 17 червня 2021 року.

6.2. ТОВ "ФІНДЕН" наголошує, що прокуратура могла дізнатися про документи, на підставі яких було здійснено державну реєстрацію робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр (далі - РДГВН) щонайменше у 2019 році, оскільки РДГВН - це роботи і дослідження, пов`язані із геологічним вивченням надр. Державна реєстрація РДГВН - офіційне свідчення про доцільність здійснення певних видів і обсягів робіт, які спрямовані на збільшення повноти геологічної, гідрогеологічної, інженерно-геологічної, геофізичної, еколого-геологічної та геохімічної вивченості надр.

На підтвердження вказаного відповідач 3 зазначає, що прокуратура Хмельницької області зверталася із запитом від 3 червня 2019 року № 05/1-215вих-19 до Хмельницької обласної ради, в якому просила надати інформацію про погодження Хмельницькою обласною радою надання надр у користування за період 2018-2019 років.

За твердженням ТОВ "ФІНДЕН", Хмельницька обласна рада надала відповідь від 14 червня 2019 року № 1064/01-15, у якій зазначила, що за вказаний період надали погодження ТОВ "ФІНДЕН". Додали 36 документів, серед яких:

- пояснювальна записка ТОВ "ФІНДЕН";

- протокол засідання колегії ДКЗ № 4471 від 15 серпня 2018 року, що стосується розгляду матеріалів попередньої геолого-економічної оцінки запасів Ділянки № 1 Новосинявського родовища гранітів, поданих на розгляд ТОВ "ФІНДЕН" з метою розподілу раніше затверджених запасів. Номер державної реєстрації проведених робіт і досліджень У-18-249/1;

- заява ТОВ "ФІНДЕН" на отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону;

- програма робіт;

- повідомлення про планову діяльність тощо.

На цій підставі ТОВ "ФІНДЕН" вказує, що в 2019 році Хмельницька обласна рада надала Прокуратурі Хмельницької області всі документи, на підставі яких був наданий спірний спеціальний дозвіл, всі документи на підставі яких було проведено реєстрацію РДГВН.

Також у відзиві на касаційну скаргу прокурора відповідач 3 звертає увагу на звернення прокуратури Хмельницької області із запитом від 30 квітня 2020 року № 05/1-452вих-20 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про надання інформації щодо вжитих заходів з метою усунення порушень при наданні у користування надр без аукціону, зокрема, ТОВ "ФІНДЕН". У цьому запиті прокуратура вказала, що нею встановлено, що Держгеонадра упродовж 2018-2019 років без проведення аукціону видала кільком суб`єктам господарювання (зокрема, ТОВ "ФІНДЕН") спеціальні дозволи на видобування корисних копалин (граніт) на території Хмельницької області.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Суди попередніх інстанцій на підставі зібраних у справі доказів установили, що на обґрунтування наявності підстав для поновлення пропущеного строку на звернення до суду заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури зазначив, що про наявність підстави для звернення з цим позовом до суду прокурор дізнався після ознайомлення працівника Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора 13 жовтня 2023 року з матеріалами, що стали підставою видачі спірного дозволу ТОВ "ФІНДЕН" (лист Державної служби геології та надр України від 7 листопада 2023 року № 6627/03-4/2-23).

Сам наказ Держгеонадра від 31 жовтня 2018 року № 409 "Про надання спеціального дозволу на користування надрами" був опублікований на офіційному сайті суб`єкта владних повноважень у розділі архів наказів за 2018 рік.

Відповідно до змісту цього наказу ТОВ "ФІНДЕН" було надано спеціальний дозвіл на користування надрами відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).

Спеціальний дозвіл на користування надрами № 6302 надано ТОВ "ФІНДЕН" 5 грудня 2018 року, доступ до реєстру спеціальних дозволів на користування надрами був відкритий до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну.

З матеріалів справи суди також встановили, що прокуратура Хмельницької області ще в червні 2019 року та 19 серпня 2019 року зверталася до Держгеонадра із запитом № 05/1-373 вих-19 щодо підстав отримання реєстраційних документів ТОВ "ФІНДЕН" на роботи та дослідження надр Новосинявського родовища гранітів.

На вказаний запит прокуратури Хмельницької області Держгеонадра надала інформацію листом від 4 липня 2019 року № 12228/03/04-19.

Крім того, Держгеонадра листами № 12228/03/04-19 від 4 липня 2019 року, № 17779/01/04-19 від 28 серпня 2019 року, № 7788/01/08-20 від 26 травня 2020 року, № 9644/01/08-20 від 26 червня 2020 року, № 1763/01/03-22 від 16 лютого 2022 року, № 6077/034/2-23 від 13 жовтня 2023 року, № 6627/03-4/2-23 від 7 листопада 2023 року надавала прокуратурі Хмельницької області та Летичівській окружній прокуратурі Хмельницької області відповіді на запити.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.

9. Частинами другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії; процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка неминуче має настати.

Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб`єктів владних повноважень та для інших осіб. Зокрема, абзацом другим вказаної частини визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, відповідно до частини першої якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною другою статті 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Частиною четвертою статті 123 КАС України визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 17 вересня 2021 року у справі № 420/473/20 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22.

10. Законодавче закріплення строків звернення з позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17.

11. Разом з тим, Суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною шостою цієї ж статті передбачено, що про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

У постанові Верховного Суду від 19 травня 2022 року у справі № 300/863/21 зазначено, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) обставина виникла протягом строку, який встановлений законом або судом; 4) обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Правові висновки щодо критеріїв поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду викладено також у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 820/1719/15, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 813/1211/17, від 16 вересня 2019 року у справі № 120/3403/20-а, від 19 лютого 2020 року у справі № 815/5271/16, від 17 червня 2021 року у справі № 570/4516/19, від 17 лютого 2022 року у справі № 380/893/20, від 8 вересня 2022 року у справі № 380/1598/22, від 16 червня 2023 року у справі № 520/986/22 та від 4 липня 2023 року у справі № 620/4707/22.

12. Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди попередніх інстанцій зобов`язані були встановити: 1) момент виникнення у прокурора права на звернення з цим позовом до суду з урахуванням положень статті 53 КАС України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру"; 2) дату, з якої прокурор мав був дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі, а саме - про те, що реєстрація РДГВН та надання спеціального дозволу ТОВ "ФІНДЕН" здійснено без проведення аукціону та за відсутності чинного дозволу; 3) поважність причин пропуску строку звернення до суду у разі, якщо такий строк був пропущений.

У цій справі прокурор, звертаючись до суду з позовом, зазначив, що його право на звернення до суду виникло з 13 жовтня 2023 року, а тому подання позову 28 грудня 2023 року здійснено у межах встановленого статтею 122 КАС України строку.

На обґрунтування своїх доводів прокурор посилається на те, що він міг дізнатися про факт можливого порушення відповідачами законодавства у сфері надання спеціального дозволу на користування надрами лише з 13 жовтня 2023 року - дати ознайомлення працівником Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора з матеріалами, що стали підставою видачі спірного дозволу ТОВ "ФІНДЕН".

Натомість, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відлік перебігу строку звернення прокурора до суду має починатися принаймні з липня 2019 року, коли прокуратура Хмельницької області отримала відповідь від 14 червня 2019 року № 1064/01-15 на свій запит від 3 червня 2019 року №05/1-215вих-19 до Хмельницької обласної ради, з якого мала можливість встановити факт надання ТОВ "ФІНДЕН" спеціального дозволу на користування надрами та здійснення державної реєстрації РДГВН, а також ознайомитися з документами, на підставі яких проведено таку реєстрацію та надано спеціальний дозвіл.

Крім того, суди вказали на неповажність причин значного пропуску прокурором строку звернення до суду з позовом у цій справі (у грудні 2023 року), відлік якого почався у липні 2019 року, якими позивач вважав необхідність ознайомлення та ґрунтовного вивчення усіх документів, що стали підставою видачі спірного дозволу ТОВ "ФІНДЕН", отриманих працівником Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора 13 жовтня 2023 року. Суди вказали, що з відповідними документами прокурор мав можливість ознайомитися з липня 2019 року.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не наведено поважних підстав, які б унеможливили звернення його до суду у межах встановленого КАС України строку. Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про існування будь-яких об`єктивних перешкод у реалізації прокурором свого права на звернення до суду з метою представництва інтересів держави у суді.

13. Колегія суддів Верховного Суду погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій, зокрема, що, звернувшись із позовом до суду 28 грудня 2023 року в інтересах держави, прокурор пропустив строк звернення до суду з приводу визнання протиправними та скасування державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр, зобов`язання вчинити дії Держгеонадра, ДКЗ України та ТОВ "ФІНДЕН" з неповажних причин.

Суд вважає правильними такі висновки судів попередніх інстанцій також з огляду на те, що суди додатково взяли до уваги, що протокол засідання колегії ДКЗ України від 15 серпня 2018 року № 4471, з якого прокурор міг встановити відсутність на момент проведення геологічного вивчення відповідної ділянки надр у ТОВ "ФІНДЕН" чинного дозволу на користування надрами, оприлюднювався на сайті ДКЗ України.

Крім того, як установили суди попередніх інстанцій з наявних у матеріалах справи доказів, прокуратура Хмельницької області зверталася із запитом від 30 квітня 2020 року № 05/1-452вих-20 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України про надання інформації щодо вжитих заходах з метою усунення порушень при наданні у користування надр без аукціону, зокрема ТОВ "ФІНДЕН". У цьому запиті прокуратура вказала, що нею встановлено, що Держгеонадра упродовж 2018-2019 року без проведення аукціону видала кільком суб`єктам господарювання (зокрема, ТОВ "ФІНДЕН") спеціальні дозволи на видобування корисних копалин (граніт) на території Хмельницької області, що додатково підтверджує обізнаність прокурора станом на квітень 2020 року з фактичними обставинами, які стали підставою для звернення з цим позовом до суду 28 грудня 2023 року.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.

Крім того, у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у випадках звернення до суду суб`єкта владних повноважень (прокурора) відлік строку для звернення до суду цей Кодекс пов`язує з виникненням підстав, що надають йому право на таке звернення. Водночас строки покликані забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів визначеності, і сторонам слід очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Враховуючи викладене вище, початок перебігу строку, встановленого для подання до суду позову стосується всіх суб`єктів, які мають намір та право оскаржувати рішення суду, та не пов`язується із відповідними функціями та компетенцією суб`єкта, адже інше призводить до можливості держави через такі дії практично необмежено у часі реалізувати право на звернення до суду за власним волевиявленням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року у справі №380/8650/22.

Також, Суд вважає застосовним до даних правовідносин висновок, сформований у постанові від 13 лютого 2024 року у справі №340/3868/23, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що регулярні звернення прокурора з метою витребування документів для підтвердження підстав представництва інтересів держави в суді не можуть слугувати механізмом продовження встановлених законом строків звернення до суду з адміністративним позовом. Це призвело б до постійного стану невизначеності у публічно-правових відносинах та порушення стабільності у діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання ними своїх функцій.

14. Щодо посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22, колегія суддів зазначає таке.

Зокрема, у справі № 826/9772/17 прокурор звернувся з позовом до Державного агентства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Хмельницькій області, Державного управління охорони навколишнього середовища в Хмельницькій області, в якому просив визнати протиправним та скасувати погодження Товариству режиму рибогосподарської експлуатації.

Отже, обставини справи № 826/9772/17 не є релевантними до тих, що мають місце у справі, що переглядається, а тому Суд не приймає до уваги посилання прокурора на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17. До того ж у справі № 826/9772/17 Верховний Суд встановив, що суди під час визначення початку перебігу строку звернення до суду помилково посилалися на дату отримання прокурором листів, які містили лише загальну інформацію, з якої прокурор не мав можливості встановити факт порушення відповідачами встановленого порядку погодження. На відміну від цього, у справі, що розглядається, суди з`ясували зміст матеріалів (відповідей на запит прокуратури, протоколу засідання ДКЗ України), з якими ознайомлювався прокурор, та дійшли висновку, що такі містять необхідну інформацію.

Що стосується постанови Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19, то, як вбачається з її змісту, хоча обставини цієї справи та справи, що розглядається, є подібними, проте у справі № 240/3379/19 суди розглянули справу по суті, а Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у касаційному порядку, не висловлював правових висновків щодо додержання прокурором строків звернення до суду, а лише зазначив, що ухвалою суду першої інстанції, з урахуванням встановлених обставин, поновлено строк на звернення до суду та скаржником протягом розгляду справи не надані докази на їхнє спростування.

З огляду на таке, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19.

Водночас, у постанові від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22 Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно з яким у випадку звернення прокурора з позовом в інтересах держави положення частини другої статті 122 КАС України (для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення відповідних підстав) слід застосовувати з урахуванням вимог частини третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", які серед іншого, вимагають від прокурора перед зверненням до суду з позовом в інтересах держави довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює або неналежним чином здійснює захист законних інтересів держави, а також попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень; крім того лише у такій ситуації прокурор отримує право запитувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Отже, наведені висновки стосувалися правовідносин, в яких прокурор здійснює представництво інтересів держави у порядку визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" у разі наявності державного органу, який не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних законних інтересів держави, що вимагає від прокурора попереднього звернення до такого органу.

З огляду на таке, до спірних правовідносин не застосовними правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 826/9772/17, від 26 січня 2023 року у справі № 240/3379/19 та від 5 липня 2023 року у справі № 380/15396/22.

15. Таким чином, враховуючи те, що прокурор пропустив встановлений законом строк звернення до суду та будь-яких переконливих обґрунтувань обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із зазначеними позовними вимогами скаржником не наведено та не доведено, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для залишення позовної заяви прокурора без розгляду на підставі частини третьої, четвертої статті 123 КАС України.

Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У них також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Інші доводи касаційної скарги не приймаються Судом до уваги з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про недотримання прокурором під час звернення до суду встановленого статтею 122 КАС України тримісячного строку або того, що пропуск цього строку стався з поважних причин.

Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не скасовуються, оскільки суди ухвалили судові рішення при дотриманні норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 122, 123, 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі №560/22224/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В. М. Бевзенко

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа