Ухвала

від 14.11.2024 по справі 199/2213/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 199/2213/20

провадження № 61-18404св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про зупинення виконання судових рішеньу справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени Вячеславівни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової Ольги Валеріївни про визнання протиправними дій, скасування рішень органу місцевого самоврядування, рішень про державну реєстрацію, записів про право власності, державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права на завершення процедури приватизації землі,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2023 року адвокат Хандога В. В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у вказаній справі.

Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2024 року відкрив касаційне провадження, витребував матеріали справи із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в обґрунтування якої посилається на те, що у разі невжиття такого процесуального заходу є ризик зникнення належної їй на праві власності земельної ділянки як об`єкта цивільного права. На підставі наведеного просить зупинити виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Також у жовтні 2024 року до суду надійшли заперечення ОСОБА_2 проти заяви про зупинення виконання судового рішення, в обґрунтування якої позивач посилається на те, що оскаржувані судові рішення не підлягають примусовому виконанню, а тому у задоволенні заяви просить відмовити.

Відповідно до частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.

Відповідно до вимог частини першої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28 жовтня 20019 року у справі № 904/94/19 роз`яснила, що заява про зупинення виконання судових рішень повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов`язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин.

Колегія суддів надає оцінку доводам заявника, водночас зауважує, що відповідно до приписів статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. До заяви не додано доказів на підтвердження наявності об`єктивних підстав для застосування цивільно-процесуального інструментарію зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, зокрема доказів примусового виконання цих судових рішень. Доводи заявника зводяться до незгоди з результатом розгляду судами попередніх інстанцій позовних вимог по суті, водночас такі доводи не є безумовною підставою для застосування такого процесуального заходу.

Крім того, аналіз приписів частини першої статті 436 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що процесуальний інструментарій зазначеної статті дозволяє суду касаційної інстанції зупинити виконання судового рішення виключно за умови, якщо таке судове рішення підлягає примусовому виконанню.

Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 201/12569/16 роз`яснив, що за змістом частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється Розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження». До рішеннями немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті 64, 64? Закону України «Про виконавче провадження»); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону України «Про виконавче провадження»); про виселення божника (стаття 66 Закону України «Про виконавче провадження»); про вселення стягувача (стаття 67 Закону України «Про виконавче провадження»); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

Так судові рішення у цій справі, ухвалені за результатами розгляду немайнових позовних вимог, не підлягають примусовому виконанню з огляду на те, що не зобов`язують саме боржника вчинити певні дії чи утриматися від вчинення таких дій.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що метою вирішення питання про зупинення виконання (дії) судового рішення є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та подала касаційну скаргу на ці судові рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для застосуванням приписів статті 436 ЦПК України, а також відсутність доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до суду з касаційною скаргою на судові рішення, виконання яких просить зупинити, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 261, 436 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2023 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2023 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Державного реєстратора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Одринської Олени Вячеславівни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Щетілової Ольги Валеріївни про визнання протиправними дій, скасування рішень органу місцевого самоврядування, рішень про державну реєстрацію, записів про право власності, державної реєстрації земельної ділянки, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права на завершення процедури приватизації землі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров