Ухвала

від 11.11.2024 по справі 452/296/24

САМБІРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №452/296/24

Провадження №1-кс/452/952/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2024 року м. Самбір

Слідчий суддя Самбірського міськрайонного суду Львівської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 (далі - старший дізнавач) про вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12023141290000451 від 30 травня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 Кримінального кодексу України (далі - КК України),-

В С Т А Н О В И В :

Клопотання складено слідчим 08 листопада 2024 року та того ж дня погоджено із прокурором Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 (далі - прокурор).

08 листопада 2024 року клопотання надійшло до суду.

В клопотанні дізнавача ставиться питання про вирішення долі речових доказів, а саме земельних ділянок, що розташовані на території Лютовиської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, які згідно постанови слідчого від 04 вересня 2017 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12016140290000469 від 21 квітня 2016 року та на які згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 14 листопада 2017 року накладено арешт. В обґрунтування клопотання старший дізнавач послався на те, що в провадженні Самбірського РВП ГУНП у Львівській області перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023141290000451 від 30 травня 2023 року, за ст.356 КК України, яке було виділене з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12016140290000469 від 21 квітня 2016 року, оскільки останнє було закрите 21 вересня 2023 року. В свою чергу, 04 жовтня 2024 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023141290000451 від 30 травня 2023 року, постановою начальника сектору дізнання Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_4 закрито за відсутності складу кримінального правопорушення. У зв`язку із наведеним старший дізнавач просить відповідно до ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) вирішити долю речових доказів, а саме повернути власникам земельні ділянки, на які накладено арешт.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вважаю, що його слід повернути, виходячи з наступного.

Так, нормами ч.3 ст.26 КПК України, визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Порядок зберігання речових доказів і документів та вирішення питання про спеціальну конфіскацію, передбачені ст.100 КПК України, яке не містить норм щодо порядку розгляду клопотань дізнавача щодо повернення речових доказів у кримінальному провадженні, а також повноважень слідчого судді щодо розгляду таких клопотань.

Частиною першою статті 100 КПК України, встановлено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166,170,174 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту частин 6 та 7 статті 100 КПК України, слідчий суддя здійснює розгляд клопотань щодо долі речових доказів у випадках, передбачених пунктами 2,4 та абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК України. Так, за рішенням слідчого судді речові докази можуть передаватись для реалізації, їх технологічної переробки або знищуються.

Тобто, вимогами КПК України передбачений конкретний перелік випадків, коли долю речових доказів вирішує слідчий суддя, і питання повернення вже арештованого майна до таких випадків не відноситься.

Таким чином, вимога, яка заявлена у клопотанні, не віднесена до компетенції слідчого судді.

З урахуванням вищевикладеного, обставин, за яких слідчий суддя під час досудового розслідування не уповноважений вирішувати питання щодо повернення арештованого майна, таке клопотання окремо слідчим суддею не може бути розглянуте та підлягає поверненню ініціатору.

Крім цього слід зауважити, що імперативні приписи ч.4 ст.132 КПК України, є нормами, за якими в КПК України встановлено порядок припинення арешту майна після закриття кримінального провадження і застосування яких у взаємозв`язку з положеннями ч.1 ст.170 цього Кодексу скасовує обмеження, застосовані під час досудового розслідування.

Таким чином, у разі закриття кримінального провадження постановою слідчого або прокурора ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно (речові докази) припиняє свою дію, з огляду на що припиняє свою дію і застосоване слідчим суддею позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування відповідним майном. Після закриття слідчим кримінального провадження в порядку, передбаченому законом, речовий доказ перебуває у володінні органу досудового розслідування за відсутності процесуального рішення про арешт майна.

На підставі викладеного, керуючись стст.2,7,9,26,100,131-132,174,369,371-372 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Самбірського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 про вирішення долі речових доказів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141290000451 від 30 травня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.356 Кримінального кодексу України, - повернути особі, яка його подала, без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її оголошення, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1