Рішення

від 15.11.2024 по справі 343/982/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/982/24

Провадження №: 2/343/388/24

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2024 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Тураша В. А.,

секретаря - Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувшись 07.05.2024 в Долинський районний суд Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно, просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме: на 1/4 частку торгового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - право власності на яке зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_2 . Вирішити питання про судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим , що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син, ОСОБА_5 .

Після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Ананевич О.М. із заявою про прийняття спадщини за законом.

Мати спадкодавця ОСОБА_5 - ОСОБА_4 подала до цього ж нотаріуса заяву про відмову від спадщини в користь позивача.

Окрім позивача ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_4 , спадкоємцями першої черги також являються: дружина спадкодавця ОСОБА_2 та неповнолітній син спадкодавця, ОСОБА_3 - відповідачі по справі.

На те майно, яке на час смерті спадкодавця було за ним зареєстровано, позивачу видано свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме: на приміщення « Свинарник », яке знаходиться по АДРЕСА_1 - видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 15.05.2023 на 1/2 частку, а також на: транспортний засіб Мерседес-Бенц 280, 1999р.в., р.н. НОМЕР_1 ; квадроцикл Аутлендер, 2016р.в., р.н. НОМЕР_2 ; всюдихід Поляріс, 2019р.в., р.н. НОМЕР_3 - видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 11.07.2023 на 1/2 частку.

В той же час спадкодавцем ОСОБА_5 у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_2 набуто і інше нерухоме майно, зокрема: торгове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Це торгове приміщення являється спільною сумісною власністю спадкодавця та ОСОБА_2 , як таке, що набуто у шлюбі.

З приводу оформлення спадкових прав на торгове приміщення (як і щодо іншого майна) позивач 08.05.2023 звернувся із відповідною заявою до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Ананевич О.М.

Однак, на звернення позивача, нотаріус Ананевич О.М. у листі від 15.05.2023 зазначила, що для видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця - необхідно подати правовстановлюючий документ, виданий за померлим.

Через такі обставини, позивач не має можливості оформити спадкові права на частку у торговому приміщенні, так як у нього відсутні правовстановлюючі документи на це майно та вказаний об`єкт нерухомості зареєстрований за відповідачкою.

Добровільно із відповідачами вирішити питання спадкування торгового приміщення теж неможливо.

З огляду на вищевказані обставини та норми права, спадкодавцеві на час смерті належало право власності на 1/2 частку торгового приміщення.

Оскільки позивач скористався своїм правом на спадкування, та у встановлений законом строк не відмовлявся від спадщини, а тому з врахуванням тієї обставини, що третя особа відмовилась від прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_5 на користь позивача, тому останній має право на спадкування 1/2 частки всього майна, яке належало спадкодавцю на час смерті. Інші спадкоємці, а саме відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - успадковують по 1/4 частці спадкового майна (а.с.1-5).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2024 цивільна справа № 343/982/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майнопередана на розгляд судді Турашу В.А. (а.с.56).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/982/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно. Призначено підготовче судове засідання на 05.06.2024(а.с.58).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2024 заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Іваніва Олега Богдановича про забезпечення позову - задоволено.

Вжито заходи забезпечення позову в цивільній справі № 343/982/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача: ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, а саме:

накладено арешт на:

1/4 частку торгового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65-66).

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.06.2024 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.73).

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Іванів О.Б. (ордер серії АТ №1040115 а.с.54) в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, зіславшись на викладені в позовній заяві обставини. Просили позов задоволити. Адвокат Іванів О.Б. повідомив суд, що ними буде подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 в судові засідання не з`явились, хоч про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому Законом порядку про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.69-70,75).

Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Молень Р.Б. (ордер серії ВО №1057921 а.с.77) в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, позовні вимоги не визнав з тих підстав, що спірне нерухоме майно - торгове приміщення АДРЕСА_1 , є особистою власністю відповідачки ОСОБА_2 і не являється спільним майном подружжя ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_5 . Оскільки вказане приміщення є особистою власністю відповідачки , яка придбала його як фізична особа , воно не входить в склад спадкового майна. Враховуючи вказане, відсутнє порушення прав позивача по справі ОСОБА_1 . Просив відмовити у позові.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_4 , в судові засідання не з`явилася , хоч про час та місце їх проведення була належним чином повідомлена судом,подала заяву в якій просить розгляд у справі здійснювати без її участі. Заявлений ОСОБА_1 позов вона визнає та не заперечує проти його задоволення (а.с.112).

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Ст. 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Конструкція норми ст.60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.

Крім того, слід зазначити, що Верховний Суд в постановах від 27.01.2020 по справі № 442/8047/16-ц та від 29.01.2021 по справі № 161/14048/19 зробив правовий висновок, що якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Ч.1 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17.

Належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст. 61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Норма ч.3 ст.61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

При укладенні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України).

За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

За вимогами ч.1, ч.2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Ст.1261 ЦК України, передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до положень ст. 1268 ЦК України, спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з ч.1 ст.1274 ЦК України, спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Відповідно до положень ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Судом встановлено, що 13 серпня 2009 року ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_2 . Після реєстрації шлюбу відповідачці було присвоєно прізвище « ОСОБА_2 ». Ці обставини підтверджуються копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 13 серпня 2009 року (а.с.9).

10 березня 2010 року ОСОБА_2 , яка діє за згодою свого чоловіка, ОСОБА_5 , уклала з суб`єктом ПДФО ОСОБА_9 інвестиційний договір №19 на виконання робіт з реконструкції приміщення у торгово-офісне та його передачі інвестору (а.с.34-35).

12 квітня 2012 року ОСОБА_2 та ПДФО ОСОБА_9 склали акт приймання-передачі торгового приміщення № НОМЕР_5 , загальною площею 25,6кв.м., по АДРЕСА_1 (а.с.38).

Рішенням №118 виконавчого комітету Долинської міської ради від 30.05.2012 оформлено право власності на об`єкт нерухомого майна-торгове приміщення №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 , загальною площею 25,6 кв.м. за ОСОБА_2 (а.с.26).

Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки: 360042879 від 26 грудня 2023 року, вбачається, що 15 серпня 2012 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на торгове приміщення №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 (а.с.24).

Зазначене майно придбане відповідачкою ОСОБА_2 в період часу, протягом якого вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_5 .

З огляду на це суд вважає, що з метою забезпечення юридичної визначеності торгове приміщення №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 належить визнати об`єктами спільної сумісної власності ОСОБА_5 та відповідачки ОСОБА_2 .

Натомість представник відповідачки ОСОБА_2 -адвокат Молень Р.Б. вказав, що спірне нерухоме майно - торгове приміщення АДРЕСА_1 , є особистою власністю відповідачки ОСОБА_2 та не являється спільним майном подружжя ОСОБА_2 та померлого ОСОБА_5 , а тому воно не входить в склад спадкового майна.

Суд вважає такі твердження безпідставними, оскільки належність майна до об`єктів права спільної сумісної власності визначено ст.61 СК України, згідно з частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 65 СК України, для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Згода - це одностороннє волевиявлення суб`єкта права.

Вчинення згоди - односторонній правочин, оскільки особа тим самим реалізує своє право та робить можливим для інших осіб здійснити своє право.

Згода може бути: а) передумовою для встановлення правовідносин між особою, яка надала цю згоду, та адресатом згоди або між останнім та іншими особами; б) юридичним фактом у вже існуючих правовідносинах, що дозволяє або обумовлює ті чи інші етапи їх існування; в) дією, спрямованою на припинення правовідносин.

Згода іншого з подружжя має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору.

Однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17).

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (постанова Верховного Суду від 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19 (провадження № 61-4745св21)).

По своїй сутності згода є одностороннім правочином (постанови Верховного Суду від: 23 червня 2021 року в справі № 537/3100/17; 10 листопада 2021 року в справі № 756/2312/18; 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18; 26 січня 2022 року в справі № 754/5554/16-ц; 06 липня 2022 року в справі № 303/2983/19).

Отже, вчинення згоди іншим з подружжя є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника), яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.

Згода іншого з подружжя (співвласника) має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2024 року у справі № 712/3590/22 (провадження № 61-14297сво23) зроблено висновок, що «вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном має значення на стадії укладення договору та є необхідним юридичним фактом для укладення відповідного договору іншим з подружжя, який є стороною договору, з його контрагентом. Сторона договору (інший з подружжя) представляє у відносинах з своїм контрагентом права та інтереси того з подружжя, який надав згоду. Сприйняття волевиявлення іншого з подружжя на розпорядження спільним майном відбувається шляхом відображення такої згоди у відповідному договорі. У такому випадку регулюючий ефект договору поширюється як на сторони договору, так і на іншого з подружжя (співвласника), який надав згоду на розпорядження спільним майном. Згода одного з подружжя на вчинення другим з подружжя договору з розпорядження спільним майном як односторонній правочин є одним із правомірних обмежень свободи договору, оскільки визначена законодавцем необхідність одержання згоди обмежує як того з подружжя, хто укладає договір з розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і контрагента за договором, оскільки він має переконатися, що особа, з якою укладається договір, перебуваючи в шлюбі, має згоду на укладення такого договору. Згода іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя поширюється як на випадки відчуження майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, так і на випадки набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності. Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя. Наявність письмової згоди одного з подружжя на укладення іншим із подружжя договору купівлі-продажу майна, зафіксованої у такому договорі, свідчить про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність, оскільки згода іншого подружжя на набуття майна підтверджує придбання такого майна за спільні кошти подружжя. У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність».

Тобто, відповідачка ОСОБА_2 знала, чи повинна була знати, що придбане нею під час перебування у шлюбі майно ( торгове приміщення АДРЕСА_1 ) за згоди її чоловіка ОСОБА_5 , стане спільною сумісною власністю. Однак, придбаваючи вказане майно не обумовила в договорі те, що вказане що майно є її особистою власністю, навпаки, отримала згоду чоловіка на придбання такого. Тому не можна вважати, що спірне майно є особистою приватною власністю позивачки.

Копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 04.05.2022 підтверджує, що ОСОБА_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).

У зв`язку зі смертю ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на торгове приміщення №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 припинилось. За правилом ч.1 ст.70 СК України у відповідачки ОСОБА_2 , виникло право власності на 1/2 частку в цьому об`єкті нерухомого майна, право власності на іншу 1/2 частку ввійшло до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина за Законом.

Сторони по справі: позивач ОСОБА_1 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , як батьки спадкодавця; відповідачка ОСОБА_2 , як дружина спадкодавця та ОСОБА_3 , як дитина спадкодавця, у першу чергу мають право на спадкування за законом.

Родинні відносини між померлим ОСОБА_5 , та сторонами по справі, підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , НОМЕР_7 від 11.11.1985, де в графі батько записаний ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_4 (а.с.8) копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 від 13.08.2009 (а.с.9) та копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_9 від 03.06.2014 , де в графі батько записаний ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_2 (а.с.10).

Після смерті ОСОБА_5 , сторони по справі позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 від свого імені та від імені малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 звернулися до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М. із заявою про прийняття спадщини за законом (а.с. 11,12).

Третя особа ОСОБА_4 відмовилися в установленому законом порядку від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 , подавши 22.02.2023 приватному нотаріусу Калуського нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М. відповідну заяву про відмову від спадщини за Законом, зареєстровану в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за №39/02-14 (а.с.13).

Виходячи з вищенаведеного, суд має всі підстави вважати, що частка позивача у спадковому майні, що складається з частки спірного майна, а саме: торгового приміщення №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 , становить 1/2 частку спадкового майна (1/4 частка ОСОБА_1 +1/4 частка ОСОБА_4 =1/2 частка) , що відповідно становить 1/4 частку цілого торгове приміщення №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 .

У зв`язку зі зверненням спадкоємців до нотаріуса була зареєстрована спадкова справа, на що вказують витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 69359738 (а.с.14) та інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), № 69359672 від 01.07.2022 (а.с. 15) , № 69359664 від 01.07.2022 (а.с.16).

ОСОБА_1 приватним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку приміщення "Свинарник", що в АДРЕСА_1 (а.с. 18) та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку транспортного засобу марки Mercedes-Benz 280, 1999 року випуску р.н. НОМЕР_1 , 1/2 частку транспортного засобу квадроцикл CAN-AM OUTLANDER 1000XMR 2016 року випуску, р.н. НОМЕР_3 , 1/2 частку транспортного засобу всюдихід Поляріс, 2019р.в., р.н. НОМЕР_3 (а.с.21).

Крім того ОСОБА_1 звертався до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину у спільній сумісній власності, у тому числі на торгове приміщення АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Проте приватний нотаріус повідомила, що для видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане майно після смерті ОСОБА_5 потрібно подати правовстановлюючий документ, виданий за померлим (а.с. 23).

Таким чином, судом встановлено, що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , право власності на яке оформлено за відповідачкою ОСОБА_2 , правовстановлюючі документи на спадкодавця ОСОБА_5 відсутні.

Зміст правовідносин в даній справі полягає у тому, що частка у спірному майні ( торговому приміщенні №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 ) після смерті ОСОБА_5 успадковується позивачем ОСОБА_1 , у порядку спадкування за законом. Однак, відсутність документів, що засвідчують право власності померлого ОСОБА_5 , на нерухоме майно та відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позбавляють позивача можливості оформити належне йому право на частку в спадщині в нотаріальному порядку. Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Таким чином, враховуючи, що спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його батько, ОСОБА_1 , спадкоємці першої черги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , також прийняли спадщину після смерті чоловіка та відповідно батька , надавши протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України відповідні заяви про прийняття спадщини нотаріусу , спадкоємець першої черги ОСОБА_4 відмовилася від прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , подавши з протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України,до нотаріуса відповідну заяву, інші спадкоємці які б мали право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , відсутні, а сам факт відсутності державної реєстрації права власності на спадкове майно за померлим , не позбавляє спадкодавця власності на спірне майно, вимоги позивача як спадкоємця першої черги про визнання права власності на частку торгового приміщенні №39 в торгово-офісному центрі по АДРЕСА_1 в порядку спадкування є обґрунтованими.

Іншого способу захисту свого права , окрім як звернення до суду з даним позовом у позивача ОСОБА_1 немає.

Копія технічного паспорту на громадський будинок по АДРЕСА_1 (а.с.30-33) свідчить про те, що будинок складається з: торгово-офісного приміщення загальною площею 25,6 кв.м., (літ.А) і його вартість становить 1208433.82 грн (а.с.47-48).

За таких підстав, враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відсутність у спадкодавця правовстановлюючих документів на спадкове майно унеможливлює оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

На підставі ст. ст. 57, 60, 65, 70 СК України, ст.ст. 331, 376, 369, 392, 1261, 1268, 1270, 1274, 1297 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 258, 259,264, 265, 268, 352,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме: на частку торгового приміщення №39 в торгово-офісному центрі , що знаходиться по АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності подружжя, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після набрання рішенням законної сили , скасувати заходи забезпечення позову, а саме: зняти арешт з 1/4 частки торгового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.05.2024 в справі №343/982/24, провадження №: 2-з/343/8/24.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_10 , житель АДРЕСА_5 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_11 , жителька АДРЕСА_6 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_12 , житель АДРЕСА_6 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_11 , жителька АДРЕСА_6 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_12 , жителька АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення виготовлено 18.11.2024

Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш