Постанова

від 14.11.2024 по справі 386/1090/24

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

14 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 386/1090/24

провадження № 22-ц/4809/1503/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М.,Мурашка С.І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02вересня 2024 року у складі судді Гута Ю.О.,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заявидо ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації.

В обґрунтуваннязаяви посилаласяна те,щовона має намір звернутись до Голованівського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації. Вказувала, що 07 вересня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за її позовом про розірвання шлюбу. 15 травня 2023 року було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 3521482300:02:000:0592, площею 3,9904 га, вартістю 640000 грн, посвідчений приватним нотаріусом Голованівського нотаріального округу Захаренком В.В., зареєстрований у реєстрі за №1031. 04 липня 2023 року було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є земельна ділянка, кадастровий номер 3521482300:02:000:2661, площею 3,9688 га, вартістю 122430 грн, посвідчений приватним нотаріусом Голованівського нотаріального округу Захаренком В.В., зареєстрований у реєстрі за №1534. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 від 06 серпня 2024 року №389869693 зазначені земельні ділянки на праві приватної власності зареєстровані за ОСОБА_2 , однак були придбані під час перебування сторін у шлюбі. Тобто, предметом спору є дві земельні ділянки, які підлягають поділу між подружжям із наступним виділом та компенсацією позивачу грошових коштів. Позов майнового характеру, із ціною позову 381215,00 грн. Вважала, що існує висока імовірність того, що ОСОБА_2 після отримання позовної заяви, під час судового розгляду та до набрання рішення суду законної сили відчужить вказані земельні ділянки чи розпорядиться ними у будь-який спосіб на власний розсуд, хоча вказані земельні ділянки є спільним майном подружжя.

Посилаючись на зазначені обставини просила судвжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровим номером 3521482300:02:000:0592, площею 3,9904 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 708577635214, та з кадастровим номером 3521482300:02:000:2661, площею 3,9688 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335782835214, які знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, с/рада Капітанська, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав, у тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районній у м. Києві державним реєстраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3521482300:02:000:0592, площею 3,9904 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 708577635214, та земельної ділянки з кадастровим номером 3521482300:02:000:2661, площею 3,9688 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1335782835214, які знаходяться за адресою: Кіровоградська область, Голованівський район, с/рада Капітанська, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ; накласти арешт на грошові кошти у розмірі 381215 грн, що належать ОСОБА_2 .

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації повернуто заявнику.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просила вказану ухвалу скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення її заяви.

Відзиву наапеляційну скаргуне надходило.

Відповідно до вимог ч.2ст.369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.1 ч.1ст.353 ЦПК України).

У зв`язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

30 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації (а.с.1-3).

Ухвалою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2024 року вказану заяву повернуто заявнику (а.с.98-101).

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст.151 ЦПК України, а саме, оскільки заявник просив суд застосувати забезпечення позову на два об`єкти та один вид забезпечення позову на грошові кошти, а також судовий збір за подання заяви про забезпечення позову не сплачено в повному обсязі.

Колегія суду не погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 151 ЦПК України).

Зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

Як убачається з поданої ОСОБА_3 заяви пропозиції щодо зустрічного забезпечення відсутні й недоцільні, оскільки відповідачу збитки завдані бути не можуть і не виникають негативні наслідки внаслідок застосування судом заходів забезпечення позову (а.с.2).

Згідно зі ст.154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Випадки, у яких суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення передбачено частиною третьою статті 154 ЦПК України, однак зміст оскаржуваної ухвали не містить відомостей про те, що такі обставини були встановлені судом.

Наведене вище свідчить про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що в заяві про забезпечення позову відсутні пропозиції щодо зустрічного забезпечення, та дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для повернення вказаної вище заяви з підстав, викладених в оскаржуваній ухвалі.

Крім того,колегія суддіввважає,що самапо собівідсутність узаяві прозабезпечення позовупропозиції заявникащодо зустрічногозабезпечення таневирішення судомпитання зустрічногозабезпечення неє підставоюдля поверненнязаяви прозабезпечення позову,оскільки непозбавляє відповідачаправа звернутисяз клопотаннямпро зустрічнезабезпечення окремоу встановленомузаконом порядку.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 грудня 2020 року по справі №487/5726/19, від 30 червня 2021 року по справі №752/2342/19, від 23 грудня 2022 року по справі №760/34352/21, від 02 березня 2023 року по справі №643/14180/21.

Помилковими є також висновки суду першої інстанції про те, що заявник просить накласти арешт на дві земельні ділянки, вартість яких становить в загальному розмірі складає 762430 грн та на грошові кошти ОСОБА_2 у розмірі 381215 грн, а оскільки ціна позову складає 381215 грн, тому заходи забезпечення позову не співмірні із ціною позову.

Згідно з ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абз.1 ч.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову є вирішенням заяви по суті, тобто задоволення заяви про забезпечення позову повністю або частково чи відмови у задоволенні заяви, однак не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову через невідповідність вимогам ст.151 ЦПК України.

Передчасними є також висновки місцевого суду про те, що накладення арешту на зазначене майно, забороняє вчиняти будь-які дії з майном, у тому числі і вчиняти реєстраційні дії (про відчуження та інші).

Накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв`язок з предметом позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову. Оскільки фактично предметом спору є нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є і заборона вчиняти відносно спірного нерухомого майна і будь-які дії, пов`язані з його державною реєстрацією.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №904/2641/19.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції також і про те, що ОСОБА_3 не сплатила судового збору за подання заяви про забезпечення позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Пунктом 4 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду: заяви у справах окремого провадження; заяви про забезпечення доказів або позову; заяви про перегляд заочного рішення; заяви про скасування рішення третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на третейського суду (міжнародного комерційного примусове виконання рішення арбітражу); заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду: заяви про роз`яснення судового рішення, які подано; заяви про сприяння третейському суду (міжнародному комерційному арбітражу) в отриманні доказів - фізичного особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тобто, Законом України «Про судовий збір» визначено ставку судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову в цілому, а не за кожну вимогу окремо.

Із квитанції №7035-0707-9929-6406 від 26 серпня 2024 року убачається, що ОСОБА_3 сплатила на рахунок Голованівського районного суду Кіровоградської області судовий збір у розмірі 605,60 грн (а.с.4). Тому, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 правильно сплатила судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01 січня 2024 року складає 605,60 грн.

На зазначене вище суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для повернення заяви про забезпечення позову з вказаних підстав, а тому оскаржувана ухвала Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02вересня 2024 року підлягає скасуванню.

Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.

Нормами ЦПК України визначено порядок вирішення судом питання забезпечення позову.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову після відкриття провадження у справі подається до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 7 статті 153 ЦПК України).

З огляду на положення статті 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції, встановивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, повинен направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а не вирішувати питання забезпечення позову по суті, до вирішення цього питання місцевим судом.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 234/604/16-ц.

Відповідно до ч.1 п.6ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного вище апеляційний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушення норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.374,379,381,382,389,390ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області від 02вересня 2024 рокускасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді Л.М.Дьомич

С.І. Мурашко