Постанова

від 07.11.2024 по справі 524/9036/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/9036/23 Номер провадження 22-ц/814/2672/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Браташа Юрія Павловича на ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області із вказаним позовом.

Під час розгляду справи на вирішення учасникам процесу було поставлено запитання щодо підсудності спору Автозаводському районному суду м.Кременчука.

Представник позивача зазначив, що на момент звернення до суду позивач не мала зареєстрованого місця проживання на території Автозаводського району м.Кременчука та позов було подано за останнім відомим зареєстрованим місцем її проживання. Звертав увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України позов про стягнення пені може бути поданий за місцем перебування позивача.

Представник відповідача вказав, що спір підсудний Глобинському районному суду Полтавської області за зареєстрованим місцем проживання відповідача, оскільки конструкція ч. 1 ст. 28 ЦПК України передбачає, що місце перебування особи також має бути зареєстрованим.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 травня 2024 року справу передано на розгляд до Глобинського районного суду Полтавської області за підсудністю.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не було надано відомостей про зареєстроване місце проживання на території Автозаводського району м.Кременчука на момент подання позову та з огляду на те, що місце проживання відповідача зареєстровано в с.Пироги Кременчуцького (Глобиського) району, суд прийшов до висновку, що підстави для застосування положень про альтернативну підсудність відсутні.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Браташ Юрій Павлович, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що ухвалою Автозаводського районного суду міста Кременчука від 07.12.2023 р. по даній справі було постановлено відкрити провадження по справі та призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також вказаною ухвалою встановлено, що позовна заява відповідає вимогам ст. 175 і 177 ЦПК України. Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення або відмови у відкритті провадження відсутні. Позов підсудний Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області.

Вказував, що оскільки відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа повинна бути розглянута судом який прийняв її до свого провадження, вказане унеможливлює передачу справи до іншого суду.

Вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм ч. 2 ст. 31 ЦПК України передаючи справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів до Глобинського районного суду Полтавської області

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції з наступних підстав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам ухвала суду відповідає.

Передаючи справу до Глобинського районного суду Полтавської області суд першої інстанції виходив з того, що дана справа не підсудна Автозаводському районному суду м. Кременчука Полтавської області, оскільки, на момент подання позовної заяви позивач не мала зареєстрованого місця проживання, місце проживання відповідача на момент подання позову було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , що не відноситься до території Автозаводського району м. Кременчука.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та в межах доводів апеляційної скарги приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з ЄДДР з 11.10.2021 позивач ОСОБА_1 значиться знятою з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представник позивача підтвердив те, що на момент подання позовної заяви позивач не мала зареєстрованого місця проживання.

Встановлено, що місце проживання відповідача на момент подання позову було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За ст.125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами, як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України).

За загальним правилом, встановленим у ч.1 ст.27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Разом з тим, згідно ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

У разі, якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи (ч.6 ст.187 ЦПК України).

Приписами ч.8 ст.187 ЦПК України передбачено, що суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

У відповідності до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст. 31 цього Кодексу.

01.12.2021 року набрав чинності Закон України від 05.11.2021 року №1871-IX «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», (далі Закон № 1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

З метою реалізації положень Закону №1871-IX, 07.02.2022 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» (набрання чинності 14.03.2022 року), якою затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), Порядок створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, Порядок електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру.

В контексті вищезгаданих нормативних актів документом, що підтверджує відомості про місце проживання (перебування) особи або інформацію про відсутність таких відомостей на дату та час його формування, є витяг із реєстру територіальної громади, який видається органом реєстрації або центром надання адміністративних послуг у паперовій формі за зверненням особи, яка декларує/реєструє місце проживання (перебування), власника (співвласників) житла, законного представника (представника) особи або власника (співвласника) житла, уповноваженої особи житла, іпотекодержателя або довірчого власника.

Суб`єкт звернення для отримання витягу може також звернутися через Єдиний державний вебпортал електронних послуг після проходження ним електронної ідентифікації та автентифікації.

Таким чином, можна дійти висновку, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання / перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення.

Реєстрація (декларування) місця проживання / перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Положення ч.1 ст.27, ч.1 ст.28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи сторони у справі, якщо інше не передбачено законом.

Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 23 січня 2018 року у справі №489/4826/16-ц, позови про стягнення аліментів охоплюють всі вимоги, пов`язані з невиконанням обов`язку по утриманню, та можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання позивача у випадку звернення з відповідними позовними вимогами лише одержувача аліментів.

Так, матеріали справи не містять відомостей про зареєстроване або фактичне місце проживання позивача, при цьому у матеріалах справи міститься довідка про місце проживання відповідача на момент подання позову, яке зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що справа відноситься до територіальної юрисдикції Глобинського районного суду Полтавської області.

Таким чином, позивачем не доведено фактичного проживання чи реєстрації на території Автозаводського району м.Кременчука, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про необхідність розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Щодо доводів апеляційної скарги, що по даній справі було постановлено ухвалу про відкриття провадження та призначено до розгляду, що є порушенням судом першої інстанції норм ч. 2 ст. 31 ЦПК України, колегія суддів зазначає наступне.

У ч.2 ст.31 ЦПК прописано, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності.

З ухвали про відкриття провадження у справі від 07 грудня 2023 року вбачається, що у зазначеній справі відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 11:00 год. 13 лютого 2024 року. (т.1 а.с.143)

Відповідно до Протоколу судового засідання від 13 лютого 2024 року судове засідання відкладено на 09:30 14 травня 2024 року. (т.1 а.с.157-158)

Відповідно до витягу з ЄДДР від 14 лютого 2024 року ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

14 травня 2024 року у судовому засіданні на вирішення учасникам процесу було поставлено запитання щодо підсудності спору Автозаводському районному суду м.Кременчука

Таким чином, відомості, які надані суду щодо місця реєстрації позивача не відповідають фактичним даним та про це суду стало відомо 14 лютого 2024 року (т.1 а.с.161) на підставі запиту, зробленого суддею Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області.

Зазначені обставини стали відомі суду після відкриття провадження у справі та свідчать про порушення правил підсудності.

Отже, безпідставними є доводи апеляційної скарги про порушення судом норм ч.2 ст.31 ЦПК, оскільки звертаючись до суду з позовом, позивачем було порушено правила підсудності і про це стало відомо суду після відкриття провадження.

Суд першої інстанції належним чином перевірив обставини справи та дійшов правильного висновку про необхідність передачі справи за належною територіальною підсудністю, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Браташа Юрія Павловича - залишити без задоволення.

Ухвалу Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 14 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2024 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль