Ухвала

від 06.11.2024 по справі 953/12146/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/12146/23 (1-кс/953/7443/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/818/1178/24 Суддя доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

захисника - адвоката ОСОБА_7 ,

підозрюваного - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2024 року, якою задоволено клопотанняпро обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42023222010000163 від 05.06.2023 за ч. 4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування до 01 грудня 2024 року включно.

Також цією ухвалою визначено ОСОБА_8 заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), до сплину терміну тримання під вартою. При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_8 з-під варти звільнити. У разі внесення застави покладено на ОСОБА_8 наступні обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, де він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

На зазначену ухвалу слідчого судді прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати в частині визначення розміру застави та в цій частині постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та визначити розмір застави в розмірі 499433 грн.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор посилався на те, що зроблені судом висновки не відповідають дійсності і суперечить фактичним обставинам справи. Вказував, що достатній розмір застави, має відповідати сумі, що завдана кримінальним правопорушенням шкода, а саме 499433 грн., оскільки саме зазначений розмір застави забезпечить належну, процесуальну поведінку підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а також пояснення ОСОБА_8 та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та вважали ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023222010000163 від 06.06.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України.

03.10.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

08.10.2024 року начальник відділення СВ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 , звернулася до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому злочинів, передбачених ч.2 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, яка підтверджується зібраними по кримінальному провадженні доказами.

Враховуючи, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні, в тому числі, умисного тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю на строк до трьох років, слідчий вважав, що у підозрюваного ОСОБА_8 можуть виникнути передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ст.177 КПК України ризики, а саме можливість підозрюваним: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий вважав, що стосовно підозрюваного має бути обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, оскільки жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти вищезазначеним ризикам.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 , слідчий суддя суду першої інстанції вважав обґрунтованою підозру у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України.

Слідчий суддя суду першої інстанції враховував наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, який обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання, оскільки ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину; можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, який полягає в тому, що ОСОБА_8 обізнаний про особи свідків та потерпілих, та можуть опізнати його, а тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний зможе впливати на вказаних учасників кримінального провадження.

Крім того, відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням викладених обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, його віку, ризиків, передбачених п. п.1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також стану його здоров`я, слідчий суддя дійшов висновку за необхідне визначити ОСОБА_8 заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 грн та вважав її достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками слідчого судді з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно зі ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 3561/06 від 13.11.2007 р. Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання". (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Слідчий суддя суду першої інстанції, перевіряючи законність та обґрунтованість клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у відповідності до вимог ст.ст. 193,194 КПК України заслухав доводи учасників судового провадження, належним чином дослідив фактичні обставини, вказані у клопотанні слідчого, і дійшов вмотивованого висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України, а наявність обґрунтованої підозри підтверджується письмовими доказами, зібраними під час досудового розслідування.

Поряд з цим, Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення терміну «обґрунтована підозра» і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «IlgarMammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. theUnitedKingdom".

При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому дій, передбачених ч.4 ст.191, ч.2 ст. 366 КК України, підтверджується відомостями, які містяться у матеріалах кримінального провадження, а саме: договорі № 1 з «Проведення ремонту частини будівлі № 86 ДП «НТЦ «Берилій» НАН Україна» в вісях «Б-В» - «1-3№, кімнати 308, та 407. Яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Академічна, 1», що укладений № 1 від 123.12.2022, що укладений між ДП «НТЦ «Берилій» НАН України» та ФОП ОСОБА_8 та актом б/н приймання виконання будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2023 року від 078.02.2023, щодо виконання робіт загальною вартістю 1500295,46 грн. з ПДВ; показаннях свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 12.02.2024; висновках судово товарознавчих експертиз.

Враховуючи такий обсяг відомостей судового провадження, який об`єктивно свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, як вжиття запобіжних заходів у зв`язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, так як наявні у матеріалах провадження докази, формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.

Перевіряючи доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою та наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3 ч.1ст.177 КПК України, а саме, можливість підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваного.

Згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні, в тому числі, тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 8 з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, на що обґрунтовано послався суд першої інстанції у своєму рішенні.

Згідно відомостей про особу підозрюваного вбачається, що він є фізичною особою підприємцем, розлучений, малолітніх, неповнолітніх дітей, осіб похилого віку, непрацездатних осіб на утриманні не має, не є інвалідом, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання.

Усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваному, а саме заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах, в умовах воєнного стану, а також внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, що спричинило тяжкі наслідки, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні є наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, зокрема права власності населення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

Зазначене вказує на неможливість в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваного іншого менш суворого запобіжного заходу.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, положення КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчим суддею було належним чином перевірено та досліджено докази, надані слідчим та стороною захисту, враховані відомості, які вказують на обґрунтованість підозри, а також відомості, які характеризують особу підозрюваного, його вік та його сімейний стан. При цьому, висновки слідчого судді належним чином мотивовані та наведені обґрунтовані підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.

Враховуючи такі відомості, а також те, що підозрюваний раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, підозрюється у вчиненні, у тому числі, у вчиненні злочину, який, згідно вимог ст. 12 КК України, є тяжким, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновків та рішення слідчого судді суду першої інстанції щодо розмір застави, що обумовлює відмову в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів дійшла висновку про можливість у цьому кримінальному провадженні визначити максимально можливий згідно КПК України розмір застави щодо ОСОБА_8 , що становить 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який є пропорційним, виходячи з ризиків, які доведені прокурором та встановлених нормами п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України, тобто буде достатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 , як підозрюваним, покладених на нього обов`язків, таким, що забезпечить виконання завдань кримінального провадження.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що з урахуванням стадії судового розгляду та відомостей про особу підозрюваного, застосування до ОСОБА_8 саме такого розміру альтернативного виду запобіжного заходу, буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному іншого запобіжного заходу, колегія суддів - не вбачає.

Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2024 залишити без задоволення

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді :