Постанова

від 14.11.2024 по справі 552/4374/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 552/4374/22

Номер провадження 22-ц/818/2458/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представника позивача прокурора відділу Харківської обласної прокуратури Пескової Ю.В.,

представника відповідачі Харківської міської ради Руденко Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року в складі судді Вікторова В.В. у справі № 552/4374/22 за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області звернулась до суду з позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що пунктом 7 додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» від 14 липня 2021 року № 153/21 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Вирішено надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оренду строком до 01 серпня 2026 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 .

Позивач вважає, що вказане рішення є неправомірним, оскільки Харківська міська рада в порушення вимог ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України прийняла рішення про передачу в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказану земельну ділянку комунальної форми власності на позаконкурентних засадах без проведення аукціону (земельних торгів).

В межах переданої земельної ділянки перебуває нежитлова будівля, що належить відповідачам на праві спільної власності, площа якої становить 14,29 % від площі переданої земельної ділянки, що не відповідає площі, яку безпосередньо займає відповідний об`єкт нерухомого майна. Також прокурор вказував на необґрунтованість проекту землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова Харківської області просила:

визнати незаконним та скасувати пункт 7 Додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» від 14 липня 2021 року № 153/21 ;

визнати недійсним договір оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року щодо оренди земельної ділянки, загальною площею 0,2081 га, з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013, по АДРЕСА_1 , укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 площею 0,2081 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , з одночасним приведенням її у попередній придатний для використання стан, який існував до укладання договору оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року.

У листопаді 2023 року Харківської міської ради подано відзив, в якому міська рада просила позовні вимоги залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що відповідно до ч. 2 ст. 134 ЗК України розташування на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать на праві власності фізичним чи юридичним особам виключає передачу земельної ділянки в користування на конкурентних засадах. На час прийняття Харківською міською радою оскаржуваного рішення від 14 липня 2021 року № 153/21 відповідачам належала нежитлова будівлю літ. «Д-1» за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказувала, що державні будівельні норми 360-92 не встановлюють залежність площі земельної ділянки від площі нерухомого майна, яке на ній розміщене.

Прокурором не доведено необхідності використання відповідачами земельної ділянки у меншому розмірі, наявності недоліків або неточностей у розробленій документації, невідповідності такої документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

10 січня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав відзив на позов, в якому заперечував проти позовних вимог.

Відзив мотивовано тим, що він та ОСОБА_2 є співвласниками об`єкту нерухомого майна у складі нежитлової будівлі літ. «Д-1» площею 297,4 кв.м., яка розташована на спірній земельній ділянці, а тому підстав для проведення земельних торгів для набуття права оренди на вказане майно відсутні.

Частина 2 ст. 134 ЗК України не містить жодних застережень щодо її застосування виключно у разі передачі земельної ділянки у користування з метою обслуговування об`єктів нерухомого майна, а тому Доводи прокурора про надмірний розмір земельної ділянки площею 0,2081 га є необґрунтованим.

Прокурором не доведено невідповідність законодавству документації землеустрою, не спростовано правильність формування земельної ділянки 631013720001:009:0013 з урахуванням специфіки місцевості, розташування існуючого на праві власності об`єкту нерухомості, логістичних параметрів та інших чинників.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року позов Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком експерта встановлено, що розмір земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 загальною площею, яку займає нежитлова будівля літ. «Д-1» з урахуванням охоронних зон займає 100 % земельної ділянки, а тому підстави для її відчуження на конкурсній основі відсутні. Зважаючи, що спірна земельна ділянка правомірно передана відповідачам, підстави для визнання незаконним та скасування пункту 7 додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» від 13 липня 2021 року № 153/21 відсутні. Інші позовні вимоги не підлягають задоволенню як похідні.

13 травня 2024 року засобами поштового зв`язку Харківською обласною прокуратурою на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набувши у власність нежитлову будівлю літ. «Д-1» отримали право на отримання у користування тільки лише земельної ділянки, на якій розміщене зазначене нерухоме майно.

Вищезазначений об`єкт нерухомості має загальну площу забудови 0,02974 га, між тим, площа земельної ділянки, яка відводиться, становить 0,2081 га. Тобто, площа забудови нежитлових будівель становить лише 14,29 % від площі земельної ділянки, яка була відведена ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 було надано в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для нового будівництва (гуртожитку), проте всупереч вимогам земельного законодавства земельні торги не проводились.

Вказував, що висновок експертів з питань землеустрою та земельно-технічної експертизи № 1489/19564 від 15 червня 2023 року є неналежним доказом по справі, оскільки спірну земельну ділянку передано не для одночасного розташування на цій ділянці існуючої нежитлової будівлі літ.«Д-1» та нового будівництва гуртожитку чи багатоквартирного будинку, а саме для будівництва гуртожитку, з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ.«Д-1».

За умови відсутності (знесення) нежитлової будівлі літ.«Д-1», загальною площею 297,4 кв.м., на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 технічно можливо поділити вказану земельну ділянку, загальною площею 0,2081 га, на одну чи більше земельних ділянок меншою площею для передачі іншим землекористувачам для нового будівництва на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна. Водночас, у випадку знесення згаданої нежитлової будівлі, відведення земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 відповідно до встановленої законом процедури земельних торгів уможливиться й без її поділу.

01 липня 2024 року Харківська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просило залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що згідно з містобудівною документацією, земельна ділянка площею 0,2081 га, кадастровий номер 6310137200:01:009:0013, розташована в зоні багатоквартирної житлової забудови Ж-4. Вид використання земельної ділянки в повній мірі відповідає вимогам встановленим для використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Сама по собі констатація факту того, що площа відведеної земельної ділянки є більшою у математичному порівнянні з площею нерухомості, без обґрунтування належними та допустимими доказами, не є підставою для задоволення позову.

Прокурором не доведено необхідності використання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельної ділянки у меншому розмірі та не наведено жодних недоліків документації із землеустрою.

Також, позивачем не доведено і того, що оспорюване рішення порушило права чи охоронювані законом інтереси, зокрема, територіальної громади міста Харкова - власника земельної ділянки.

Під час розгляду справи № 552/4374/22 будь-яких клопотань про призначення експертизи від прокурора не надходило, як і обґрунтованих зауважень до висновку експертів Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 1489/19564 за результатами проведення експертизи з питань землеустрою та земельно технічної експертизи, складеного 15 червня 2023 року.

26 червня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шафоростов Валентин Олександрович подав відзив на апеляційну скаргу, в якому рішення суду просив залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що він разом з ОСОБА_2 є власниками будівлі літера "Д-1" загальною площею 297, 4 кв.м., як єдиного об`єкту нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної форми власності з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013, а тому спірні відносини врегульовані саме 2 статті 134 ЗК України, що виключає необхідність отримувати земельну ділянку комунальної власності в оренду на конкурентних засадах (земельних торгах).

Висновком експертизи встановлено, що нежитлова будівля відповідачів займає 100 % земельної ділянки, а не 14,28 % як зазначено прокурором.

Доводи прокуратури, що нежитлова будівля відповідачів займає 14,28 %, спростовано висновком експертизи від 15 червня 2023 року, оскілки за вказаним висновком нежитлова будівля літ. Д-1 з урахування охоронних зон у відсотковому вираженні займає 100 % площі земельної ділянки.

Відповідно до вказаного висновку на день прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради нормативи (стандарти) розміру та меж земельних ділянок, які передаються у користування в залежності від розміру площ об`єктів нерухомого майна розташованих на такій земельній ділянці не були встановлені. Також, спірна земельна ділянка не може бути поділена на земельні ділянки меншого розміру для подальшої передачі новосформованих земельних ділянок меншого розміру за для їх участі в земельних торгах (аукціоні).

Доводи прокуратури, що у всіх випадках передачі земельної ділянки для нового будівництва вимагається проведення земельних торгів (аукціону) суперечать висновкам постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі 910/5201/19.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 загальною площею 0,2081 га як в цілому, так і з урахуванням її можливого поділу (виділу) не могла бути передана іншим землекористувачам для нового будівництва на таких земельних ділянках гуртожитку та багатоквартирного будинку в силу розташування на ній нежитлової будівлі, яка належить на праві приватної власності відповідачам, а тому земельні торги щодо земельної ділянки не підлягали проведенню ані в її сформованих межах, ані у разі її поділу.

Згідно з Планом зонування території (зонінг) міста Харкова земельна ділянка 6310137200:01:009:0013 розташована в житловій зоні, підзоні Ж-4: зона багатоквартирної житлової забудови (5-9 пов.). Прийняте рішення Харківської міської ради про надання земельної ділянки в оренду відповідає вимогами Генерального плану міста Харкова та Плану зонування території (зонінг) міста Харкова.

Вказував, що прокурором не оскаржується власне саме формування земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013, тобто визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, а тому підставі для повернення земельної ділянки відсутні.

В судове засідання апеляційного суду відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 14 листопада 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_1 повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» що увідповідності допункту 3частини 8статті 128ЦПК Україниє днемвручення судовоїповістки (т. 3, а.с. 154-155);

ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , отримано 13 вересня 2024 року в електронному кабінеті (т. 3, а.с. 152);

ОСОБА_2 отримано 13 вересня 2024 року в електронному кабінеті (т. 3, а.с. 150).

14 листопада 2024 року від представника ОСОБА_1 адвоката Шафоростова В. О. надійшло клопотання про перенесення розгляду даної справи через його участь у цей день в іншій справі господарського судочинства у місті Києві.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципів) цивільного судочинства, окрім іншого, є верховенство права, розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно з частиною 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом ШафоростовимВ.О. 10липня 2024року булоподано клопотанняпро перенесеннясудового засідання,призначеного на11липня 2024року черезйого перебуванняу цейдень умісті Києві,на підтвердженнячого надавзалізничний квитокна своєім`я. В судовому засіданні 11 липня 2024 року судом апеляційної інстанції було задоволено клопотання ОСОБА_3 про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 14 листопада 2024 року. Про дату, час та місце судового розгляду справи 14 листопада 2024 року він був повідомлений належним чином з 13 вересня 2024 року та мав достатньо часу для організації своєї діяльності по виконанню представництва по даній справі.

Оскільки клопотання про відкладення судового розгляду, призначеного на 14 листопада 2024 року з належним обґрунтуванням поважних причин неявки в судове засідання ОСОБА_3 не надано, колегія суддів ухвалила відмовити у його задоволенні.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з`явилися, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача прокурора відділу Харківської обласної прокуратури Пескову Ю. В., яка підтрииала апеляційну скаргу, представника відповідача Харківської міської ради Руденко Д. Ю., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 січня 2018 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_2 набули право власності на нежитлову будівлю літ «Д-1» загальною площею 297,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , а саме по 1/2 частині кожен (том 1, а.с. 64-67, 70-73).

Рішенням 22 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 17 жовтня 2018 року № 1231/18 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,2081 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. Д-1 по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_4 , ОСОБА_2 на праві приватної власності (том 1, а. с. 38-40)

Рішенням 29сесії 7скликання Харківськоїміської радивід 19червня 2019року №1604/19надано ОСОБА_4 , ОСОБА_2 дозвіл нарозроблення проектуземлеустрою щодовідведення земельноїділянки площею0,2081га ізземель територіальноїгромади м.Харкова длябудівництва гуртожиткупо АДРЕСА_1 .Будівництво об`єктувиконати зурахуванням: Знесеннянежитлової будівліліт.«Д-1»по АДРЕСА_2 ,яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на правіспільної частковоїприватної власності; Комплексногоблагоустрою прилеглоїдо об`єктутериторії звлаштуванням дитячогомайданчику. П. 8 додатку 1 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17 жовтня 2018 року №1231/18 скасувати як невиконаний (том 1, а.с. 36, 37).

Пунктом 7 додатку 1 рішення Харківської міської ради 6 сесії 8 скликання № 153/21 від 14 липня 2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» ОСОБА_4 , ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 . Надано в оренду строком до 01 серпня 2026 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 (том 1, а.с.21-23).

17 серпня 2021 року між Харківською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено Договір оренди землі (спільної), за яким останнім передано в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ (02.04) для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 площею 0,2081 га за адерсою АДРЕСА_1 строком до 01 серпня 2026 року (том 1, а.с.128-135).

Відповідно до пункту 3 Договору оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна нежитлова будівля літ. «Д-1».

Відповідно до Висновку експертів Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 1489/19564, складеного 15 червня 2023 року за результатами проведення експертизи з питань землеустрою та земельнотехнічної експертизи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013):

за складом та правилами оформлення відповідає вимогам ст.ст. 23, 24, 25, 29, 50 Закону України «Про землеустрій», ст. 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Водночас, за змістом містить суперечливі відомості щодо інформації, зазначеної у Довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (наявність якої не передбачена ст. 50 Закону України «Про землеустрій» на момент затвердження землевпорядної документації, проте, на момент розробки - передбачена) та обмежень, а саме: наявності чи відсутності санітарно-захисної (часткової) зони у зв`язку з межуванням від В до Г з ПАТ «Швейна фабрика імені Тінякова»; погоджений та затверджений відповідно до ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 122, ч. 12 ст. 123,ч. 6 ст. 186 Земельного кодексу України, ст.30 Закону України «Про землеустрій», ч. 5 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Станом на 14 липня 2021 нормативи (стандарти) розміру та меж земельних ділянок будь-якого цільового призначення, які передаються в користування в залежності від розміру площ об`єктів нерухомого майна (нежитлових будівель, приміщень), розташованих на такій земельній ділянці, не були встановлені законодавчо. Розмір земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 загальною площею, яку займає нежитлова будівля літ. «Д-1» з урахуванням охоронних зон площа земельної ділянки у відсотковому вираженні складає 100 %. Технічно неможливо відповідно до вимог нормативно-правових актів, поділити земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 загальною площею 0,2081 га на одну чи більше земельних ділянок меншою площею для передачі іншим землекористувачам (відмінним від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) для нового будівництва на таких земельних ділянках гуртожитку чи багатоквартирного будинку відповідно до діючого Плану зонування території (зонінгу) міста Харкова за умови місця розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 297,4 кв.м., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наявними на земельній ділянці: інженерних систем, доріг (шляхів сполучення), під`їзних шляхів, специфіки місцевості, суміжних земельних ділянок з відповідним цільовим призначенням та охоронних зон (том 2, а.с160-199).

За встановлених обставин справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 не повинно набуватись відповідачами за результатами проведення земельних торгів на підставі ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України через наявність на земельній ділянці нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 297,4 кв.м., яка перебуває у власності відповідачів та у відсотковому вираженні займає 100 % земельної ділянки, яку неможливо поділити для передачі іншим землекористувачам.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 903/857/18 та від 20 серпня 2019 року у справі № 911/714/18.

Також, у постанові Верховного Суду від 14 січня 2020 року у справі № 910/21404/17 вказано, що підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до пунктів «а», «б» частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частина друга цієї статті передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні положення містяться в статті 1 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частина 2 статті 124 ЗК України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина 3 статті 124 ЗК України).

Частина 1 статті 134 ЗК України встановлює, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19, ухваленої за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення наведено висновок про те, що відповідно до вимог статей 120, 124, частин 1 та 2 статті 134 Земельного кодексу України у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно особа може набути право користування земельною ділянкою поза конкурсом лише під нерухомим майном та площею, необхідною для його обслуговування і експлуатації.

За висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі № 922/1323/20 виходячи із системного аналізу положень частини 2 статті 124 та абзацу 2 частини 2 статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належать на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання; норма частини 2 статті 120 ЗК України не застосовується у разі, якщо на дату набуття нерухомого майна у його продавця було відсутнє будь-яке право на земельну ділянку, на якій таке майно розташоване. При вирішенні спорів щодо площі земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщених на ній будівель та споруд, суд може брати до уваги площу земельної ділянки, яка надавалася попередньому власнику будівлі, але право на яку не перейшло до набувача вказаного нерухомого майна в порядку статті 120 ЗК України. У разі якщо у відповідному рішенні місцевої ради зазначено посилання на статтю 120 ЗК України, хоча фактично не відбувається автоматичного переходу прав на земельну ділянку до набувача розміщених на ній будівель та споруд, саме по собі таке посилання не може бути підставою для скасування рішення місцевої ради, оскільки в будь-якому випадку у нового власника при переході права власності на будівлю чи споруду завжди виникають права на земельну ділянку, на якій вони розташовані, та на земельну ділянку, яка необхідна для їх обслуговування, а тому незалежно від визначення у тексті відповідного рішення норми, на підставі якої здійснюється передача такої землі у користування, такі дії уповноваженого органу спрямовані на дотримання загальних засад земельних правовідносин і не можуть визнаватися незаконними виключно з підстав неправильно обраної норми або помилкового зазначення певної норми, за наявності в особи права на отримання відповідної земельної ділянки з урахуванням наявності посилань в оспорюваному рішенні на відповідні норми, якими врегульовано спірні правовідносини; відповідно до загальних засад господарського судочинства, врегульованих статтями 2, 13, 14, 74, 86, 237 ГПК України, позивач у справах зазначеної категорії повинен довести належними доказами, зокрема, але не виключно експертним висновком, ту обставину, що неналежними доказами є розроблений на замовлення відповідача проект землеустрою чи технічна документація із землеустрою, в яких власне і визначається конкретна площа земельної ділянки, необхідна орендарю для експлуатації та функціонування належної йому будівлі (ведення господарської діяльності). Таким чином, сам по собі факт перевищення площі відведеної земельної ділянки над площею, займаною об`єктами нерухомості та необхідною для їх обслуговування, не може бути самостійною підставою для визнання такої передачі землі незаконною та задоволення відповідного позову. У зв`язку з цим, оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на цій земельній ділянці, саме позивач повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого в статті 14 ГПК України.

Встановивши, що спірну земельну ділянку надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва й подальшої експлуатації та обслуговування гуртожитку, тобто для будівництва нового об`єкта, судова колегія вважає, що підстави застосування виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 134 ЗК України та надання земельної ділянки відповідачам не на конкурентних засад - відсутні.

Крім того, на момент придбання відповідачами об`єкту нерухомого майна земельна ділянка під цим нерухомим майном не була сформована, а формування спірної земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру, визначенням її площі та державної реєстрації здійснювались на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та за проектом землеустрою, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось для будівництва та експлуатації нового об`єкта нерухомості.

Доводи відповідачів щодо відсутності законодавчих обмежень щодо площі земельної ділянки суд не приймає до уваги, оскільки вказані обставини мають враховуватися лише у разі відповідності цілі використання земельної ділянки, а саме обслуговування наявних на неї споруд, а не для будівництва нових об`єктів.

Оскільки спірний Договір оренди за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 ЗК України, укладено без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частиною 3 статті 228 ЦК України має бути визнаний недійсним.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц).

Рішення міської ради про передачу спірної земельної ділянки в оренду вже було реалізоване та вичерпало дію укладенням відповідного Договору оренди. З огляду на зазначене, оспорювання вказаного Рішення міської ради не призведе до захисту інтересів держави і повернення земельної ділянки територіальній громаді. Тому в задоволенні цих вимог суд першої інстанції мав відмовити. Для ефективного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах достатньо повернути спірну земельну ділянку її власникові.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду в частині вирішення спору про визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення цих вимог. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом прокуратурою сплачено 7443 грн судового збору (том 1, а. с. 20), за подання апеляційної скарги 11164,50 грн (том 3, а.с. 28).

Зважаючи, що апеляційна скарга прокуратури задоволена частково, з відповідачів на користь прокуратури підлягає стягненню 6202,50 грн судового збору, а саме по 2067,50 грн з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року щодо оренди земельної ділянки, загальною площею 0,2081 га з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 по АДРЕСА_1 , укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 площею 0,2081 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним приведенням її у попередній придатний для використання стан, який існував до укладання договору оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Харківської міської ради (ідентифікаційний код юридичної особи 04059243, м. Харків, майдан Конституції, 7), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи 02910108, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) по 2067 (дві тисячі шістдесят сім) грн 50 коп. судового збору з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 18 листопада 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина