Рішення

від 04.11.2024 по справі 361/10467/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/10467/23

Провадження № 2-1054/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі позивач, АТ «Райффайзен Банк») звернулось до суду з позовомдо ОСОБА_3 (далі відповідач-1, ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі відповідач-2, ОСОБА_4 ), третя особа: Приватний нотаріусОбухівського нотаріальногоокругу Київськоїобласті МельникМарина Володимирівна (далі третя особа, Приватний нотаріус Мельник М.В.), в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу 21/100 частки нежилого приміщення загальною площею 564,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 17.06.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений Приватним нотаріусомМельник М.В.,зареєстрований вреєстрі за№ 868,та скасуватирішення державногореєстратора -Приватного нотаріусаМельник М.В.про державнуреєстрацію правта їхобтяжень,індексний номер:68064376від 17.06.2023року,номер записупро правовласності:50664648,а такожстягнути звідповідачів накористь позивачасудовий збіру розмірі2684,00грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.10.2022 року у справі № 910/9742/22 залишено без задоволення заяву АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_3 нерухоме майно, зокрема, на нежитлове приміщення площею 564,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарськогосуду містаКиєва від22.03.2023року усправі №910/9742/22позов задоволеночастково.Стягнуто солідарноз ТОВ«ТД «Дніпро-торг»та ОСОБА_3 на користьАТ «РайффайзенБанк» заборгованістьза кредитому розмірі12000000(дванадцятьмільйонів)грн 00коп.та заборгованістьза відсотками у розмірі 481 315 (чотириста вісімдесят одна тисяча триста п`ятнадцять) грн 06 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року у справі № 910/9742/22 рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року змінено в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» витрат по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп., виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом 5 наступного змісту: «Стягнути з Державного бюджету України на користь АТ «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.». В решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі № 910/9742/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2023 року у справі № 910/9742/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року залишено без змін.

08.08.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Мойсеєм І.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 72479789 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.07.2023 року у справі № 910/9742/22.

В ході виконавчого провадження приватний виконавець листом від 10.11.2023 року повідомив позивача, що під час перевірки інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що у 2023 році відповідач-1 відчужив нерухоме майно - 21/100 частку нежилого приміщення площею 564,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Мельник М.В. 17.06.2023 року за реєстровим № 868.

Станом на час подання цього позову до суду залишок заборгованості за виконавчим провадженням № 72479789 з урахуванням основної винагороди приватного виконавця становить 11625947,66 грн.

Після відчуження вказаного нерухомого майна жодних коштів в рахунок погашення заборгованості відповідачем-1 не здійснено.

Враховуючи, що відповідач-1 володів зазначеним нежитловим приміщенням з 2013 року, проте продав частину належного йому нерухомого майна лише після подання банком позовної заяви до суду та ухвалення судом рішення про стягнення заборгованості з відповідача-1 на користь позивача, за сімнадцять днів до прийняття постанови апеляційним судом та набрання рішенням суду законної сили, позивач вважає, що вищевказаний договір купівлі-продажу укладено відповідачем-1 з метою ухилення від виконання зобов`язань як поручителя перед банком та від звернення стягнення на вказане майно, відтак, цей договір купівлі-продажу є фраудаторним правочином та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Посилаючись на зазначені обставини, на підставі ст.ст. 3, 11, 13, 15, 16, 203, 553, 626, 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2023 року заяву АТ «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у справі № 361/10467/23 передано за підсудністю на розгляд до Обухівського районного суду Київської області разом із матеріалами цивільної справи № 361/10467/23.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24.11.2023 року позовну заяву АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Мельник М.В., про визнання договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення недійснимпередано за підсудністю на розгляд до Обухівського районного суду Київської області.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.03.2024 року прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження у даній цивільній справі та призначено у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.03.2024 року заяву представника позивача АТ «Райффайзен Банк»- адвоката Кардашевської Ганни Миколаївни про забезпечення позову у даній цивільній справі задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: 21/100 частку нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_4 .

До суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позову.

Відзив обґрунтований тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 року у справі № 910/9742/22 визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду міста Києва від 28.07.2023 року № 910/9742/22 в частині стягнення коштів у сумі 1 906 500 (один мільйон дев`ятсот шість тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., оскільки відповідачем-2 у добровільному порядку здійснено погашення заборгованості, підтвердженої вищенаведеним рішенням господарського суму міста Києва від 22.03.2023 року в справі № 910/9742/22 та зазначеної у відповідному наказі, у загальному розмірі 1 906 500,00 грн. Крім того, відповідач-1 є поручителем, а не основним боржником за кредитним договором, заборгованість за яким стягнуто судовим рішенням у справі № 910/9742/22. У червні 2022 року відповідач-1 вийшов зі складу засновників позичальника ТОВ «ТД «Дніпро-торг». Також, у ході примусового виконання рішення приватним виконавцем встановлено, що згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру боржнику належить на праві власності нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083901:01:001:0056, площею 0,4361 га за адресою: АДРЕСА_2 ; магазин № НОМЕР_1 (перша черга) загальною площею 45,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083900:02:001:0187, площею 0,6063 га за адресою: Київська область, Іванківський район, Прибірська сільська рада; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083900:01:010:0093, площею 5,4869 га за адресою: Київська область, Іванківський район, Прибірська сільська рада; нежиле приміщення загальною площею 129,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222055100:01:005:0147, площею 0,0228 га за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3221286801:01:014:0004, площею 0,2012 га за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_6 ; житловий будинок загальною площею 355,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083900:02:002:0020, площею 0,2401 га Київська область, Іванківський район, Прибірська сільська рада. Крім того, згідно з інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС України на запит приватного виконавця, за відповідачем-1 зареєстровані 12 транспортних засобів, тому у боржника наявне майно, на яке можливо звернути стягнення та за рахунок якого можливо виконати рішення суду. Спірне нежитлове приміщення відповідач 1 продав у 2022 році у зв`язку з широкомасштабною агресією Російської Федерації щодо України та відсутністю у зв`язку з цим ефективної підприємницької діяльності. Також, у межах виконавчого провадження № 72479789 здійснюється продаж іншого належного відповідачу 1 майна, а саме, оголошено про проведення аукціонів з продажу житлового будинку загальною площею 355,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_6 та земельної ділянки, кадастровий номер: 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_6 . Крім того, виконання зобов`язань за кредитним договором перед позивачем було забезпечено предметами іпотеки на підставі іпотечного договору № 12/01-00-3-0/703 від 11.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2396, та предметами застави на підставі договору застави № 12/01-00-3-0/704, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гунько І.І., зареєстрованого в реєстрі за № 2395. Відтак, відповідач-1, укладаючи спірний договір купівлі-продажу, не мав на меті ухилення від виконання зобов`язань як поручитель за кредитним договором. Також, боржник здійснює часткове погашення боргу (платіжні документи: від 14.03.2023 року на суму 220000,00 грн; від 21.03.2023 року на суму 191500,00 грн; від 03.03.2023 року на суму 200000,00 грн; від 22.03.2023 року на суму 35000,00 грн; від 24.03.2023 року на суму 395000,00 грн; від 31.03.2023 року на суму 247000,00 грн; від 12.04.2023 року на суму 230 000,00 грн; від 02.05.2023 року на суму 165000,00 грн; від 06.06.2023 року на суму 223000,00 грн). На час укладення спірного договору купівлі-продажу були відсутні судові спори щодо нерухомого майна, що є предметом договору.

До суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій зазначено, що позивач вважає, що сума заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню за судовим рішенням, не є спірною. Крім того, відповідач-1 є також боржником в інших судових справах за позовами про стягнення грошових коштів. Також, починаючи з 24.02.2022 року і до часу звернення позивача з позовом до суду відповідач-1 не виходив на зв`язок з позивачем. За рахунок заставного майна було погашено частину боргу в розмірі 1906500,00 грн, інше заставне майно відповідач-1 передав на потреби ЗСУ. Крім зазначеного, відповідач-1 створює перепони під час реалізації виставленого на торги майна. Крім того, боржник відчужив спірне майно без погодження з позивачем усупереч вимогам укладеного сторонами договору поруки.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 05.06.2024 рокузакрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Мельник М.В., про визнання договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення недійснимта призначено цивільну справу до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов.

Відповідач-2 у судове засідання не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа у судове засідання не з`явилась; про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином; подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено,що на підставі договору купівлі-продажу частини нежилого приміщення від 16.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 951, ОСОБА_3 належала на праві власності 21/100 частина нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з копією договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення від 17.06.2023 року, посвідченого Приватним нотаріусом Мельник М.В. 17.06.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за № 868, ОСОБА_3 передав (продав) у власність, а ОСОБА_4 прийняв (купив) у власність 21/100 частку нежилого приміщення загальною площею 564,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі № 910/9742/22 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТОВ «ТД «Дніпро-торг» та ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 12000000,00 грн та заборгованість за відсотками у розмірі 481315,06 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року у справі № 910/9742/22 рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі № 910/9742/22 змінено в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» витрат по сплаті судового збору в розмірі 93609,86 грн, виключивши з резолютивної частини рішення абзац 5. Доповнено резолютивну частину рішення абзацом 5 наступного змісту: «Стягнути з Державного бюджету України на користь АТ «Райффайзен Банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 609 грн 86 коп.». В решті рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі № 910/9742/22 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 19.10.2023 року у справі № 910/9742/22 постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року залишено без змін.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М. від 08.08.2023 року відкрито виконавче провадження № 72479789 про примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва № 910/9742/22, виданого 28.07.2023 року, про стягнення солідарно з ТОВ «ТД «Дніпро-торг» та ОСОБА_3 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитом у розмірі 12000000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 481315,06 грн. Згідно з копією листа приватного виконавця виконавчого округу Київської області Мойсея І.М. від 10.11.2023 року станом на 10.11.2023 року залишок заборгованості за виконавчим провадженням № 72479789 з урахуванням основної винагороди приватного виконавця становить 11625947,66 грн.

За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом ч. 5ст. 203 ЦК Україниправочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За положеннями ст. 234 ЦК Українифіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням ч.ч. 1, 5ст. 203 ЦК України, що за правиламист. 215 цього Кодексує підставою для визнання його недійсним відповідно дост. 234 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі № 405/1820/17.

При цьому, Верховний Суд погодився із висновками судів щодо відмінностей фактичних обставин у розглядуваних справах, втім, сама відмінність фактичних обставин у справі не виключає того факту, щоукладення особою договору дарування майна зі своїм родичем відбулась з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу за невиконаним зобов`язанням.

У постанові від 03.07.2019 року у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказував, що Верховним Судом вже неодноразово застосовувалися принцип добросовісності та конструкція недопустимості зловживання цивільними правами для забезпечення прав та інтересів кредитора. Наприклад:

- у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК Українивипливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.02.2019 року у справі № 646/3972/16-ц зазначено, що, укладаючи 01.04.2015 року оспорюваний договір дарування, сторони були обізнані про наявність спору щодо квартири та про існування рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16.03.2015 року, яким було припинено право власності ОСОБА_5 на 1/6 частку спірного майна, отже, могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку набрання цим рішенням законної сили. […] Пунктом 6ч. 1 ст. 3 ЦК Українидо засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до ч.ч. 2-4ст. 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Приздійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи первісний позов в частині визнання недійсним договору дарування, суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на встановлення ОСОБА_6 перешкод у розпорядженні спірною квартирою. Тобто дії відповідача свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав;

- у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 року у справі № 317/3272/16-ц зроблено висновок, що згідно із ч. 3ст. 13 ЦК Українине допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ майна спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсними правочинів внаслідок укладення договорів, зміст яких суперечить ЦК України, суд враховує, що: 1) відповідач відчужив майно після настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника (поручителя, який зобов`язався відповідати солідарно з боржником за зобов`язаннями за кредитним договором).

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в законодавстві України регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (ст. 20 Закону України від 14.05.1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (ст. 38 Закону України від 23.02.2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (ч. 4 ст. 9 Закону України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Водночас, за висновками Верховного Суду, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Щодо оплатних договорів Верховний Суд неодноразово зазначав, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання їх недійсним (зазвичай це стосується договорів купівлі-продажу), крім підстав наведених для безоплатних договорів, враховують таке: момент укладення договору; контрагента, з яким боржник укладає оспорюваний договір (родич боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціну (ринкова/неринкова); наявність/відсутність плати за продане майно; чи після відчуження спірного майна в боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначив підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу те, що він укладений після виникнення у відповідача-1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором та договором поруки, пред`явлення позивачем до суду позову про стягнення з відповідача-1 цієї заборгованості та за сімнадцять днів до набрання рішенням суду про стягнення вказаної заборгованості законної сили, тобто, на момент укладення спірного договору купівлі-продажу відповідач-1 мав метою уникнення виконання грошового зобов`язання, покладеного на нього на підставі кредитного договору та договору поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 17.06.2023року міжвідповідачем-1та відповідачем-2укладено договіркупівлі-продажу частки нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Мельник М.В. 17.06.2023 року, зареєстрований за реєстровим № 868, за яким ОСОБА_3 передав (продав) у власність, а ОСОБА_4 прийняв (купив) у власність 21/100 частку нежилого приміщення загальною площею 564,9 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним спірного правочину, укладеного між відповідачами, суд враховує, що зазначений договір купівлі-продажу укладено після настання строку виконання відповідачем-1 зобов`язання за договором поруки № 12/150-2/2924 від 29.04.2020 року, укладеним з метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Генеральним договором на здійснення кредитних операцій № 01/01-00-3-0/322 від 09.12.2014 року, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «ТД «Дніпро», а також після відкриття Господарськимсудом містаКиєва провадженняу справі«№ 910/9742/22про стягненнясолідарно зТОВ «ТД «Дніпро» та відповідача-1 на користь позивача заборгованості за цими договорами, до набрання законної сили рішенням цього суду у вказаній справі.

Разом з тим, доказів на підтвердження відсутності майна у відповідача-1, за рахунок якого він міг відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем на момент відчуження спірного нерухомого майна за оскаржуваним договором купівлі-продажу, суду не надано.

У матеріалах справи відсутні докази, що в межах виконавчого провадження № 72479789, відкритого приватним виконавцемвиконавчого округуКиївської областіМойсеєм І.М.08.08.2023року, виявлено відсутність майна, за рахунок якого відповідач-1 може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що в ході примусового виконання рішення приватним виконавцем встановлено, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру боржнику належить на праві власності нерухоме майно, а саме: земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083901:01:001:0056, площею 0,4361 га за адресою: АДРЕСА_2 ; магазин № НОМЕР_1 (перша черга) загальною площею 45,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083900:02:001:0187, площею 0,6063 га за адресою: Київська область, Іванківський район, Прибірська сільська рада; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083900:01:010:0093, площею 5,4869 га за адресою: Київська область, Іванківський район, Прибірська сільська рада; нежиле приміщення загальною площею 129,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222055100:01:005:0147, площею 0,0228 га за адресою: АДРЕСА_4 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3221286801:01:014:0004, площею 0,2012 га за адресою: АДРЕСА_5 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_6 ; житловий будинок загальною площею 355,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ; земельна ділянка, кадастровий номер: 3222083900:02:002:0020, площею 0,2401 га Київська область, Іванківський район, Прибірська сільська рада. Крім того, згідно з інформацією, наданою Головним сервісним центром МВС України на запит приватного виконавця, за відповідачем-1 зареєстровані 12 транспортних засобів, тому у боржника наявне майно, на яке можливо звернути стягнення та за рахунок якого можливо виконати рішення суду.

Також, на сайті Державного підприємства «Сетам» (https://setam.net.ua) наявна інформація про продаж на аукціоні належного відповідачу-1 майна: житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 355,3 кв. м та земельної ділянки, К/Н 3221286401:01:046:0073, площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_6 (номер лоту:547452, початкова ціна:10 292487,65грн).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що внаслідок вчинення відповідачем-1 спірного договору купівлі-продажу у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед позивачем, боржник не перестав бути платоспроможним, отже, відсутні підстави для ставлення під сумнів цього правочину в частині його добросовісності та відсутні ознаки фраудаторного правочину.

Крім зазначеного, з доданих до відзиву на позовну заяву копій платіжних документів вбачається, що відповідач-1 здійснював часткове погашення боргу (платіжні документи: від 14.03.2023 року на суму 220000,00 грн; від 21.03.2023 року на суму 191500,00 грн; від 03.03.2023 року на суму 200000,00 грн; від 22.03.2023 року на суму 35000,00 грн; від 24.03.2023 року на суму 395000,00 грн; від 31.03.2023 року на суму 247000,00 грн; від 12.04.2023 року на суму 230 000,00 грн; від 02.05.2023 року на суму 165000,00 грн; від 06.06.2023 року на суму 223000,00 грн).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 року у справі № 910/9742/22 визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ господарського суду міста Києва від 28.07.2023 року № 910/9742/22 в частині стягнення коштів у сумі 1 906500,00 грн, оскільки відповідачем-2 у добровільному порядку здійснено погашення заборгованості, підтвердженої вищенаведеним рішенням Господарського суму міста Києва від 22.03.2023 року в справі № 910/9742/22 та зазначеної у відповідному наказі, у загальному розмірі 1 906 500,00 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідач-1 відчужив частину нежилого приміщення на підставі відплатного договору.

Так, згідно з п. 3 договору купівлі-продажу від 17.06.2023року продаж 21/100 частки нежилого приміщення вчиняється за ціною 902617,00 грн. Зазначену суму покупець повністю сплатив продавцю до підписання цього договору у визначеній законодавством формі. Підписання продавцем цього договору свідчить про проведення з ним розрахунку за продану 21/100 частку нежилого приміщення в повному обсязі і відсутність з його боку будь-яких претензій фінансового характеру до покупця.

Відповідно до п. 4 цього договору купівлі-продажу ринкова вартість 21/100 частки нежилого приміщення згідно з Висновком про вартість об`єкта оцінки, складеним 14.06.2023 року ТОВ «Центр незалежної експертної оцінки», становить 902616, 16 грн.

Отже, вказаний правочин є реально виконаним.

Суд також враховує, що частина нежилого приміщення продана відповідачем-1 за ціною 902617,00 грн, тобто, за ринковою ціною, визначеною оцінювачем на час відчуження нерухомого майна, отже, ціна цього майна за оплатним договором не є заниженою.

З матеріалів справи суд також не вбачає обставин, що свідчать про те, що відповідач-1 та відповідач-2 є родичами чи іншими пов`язаними особами.

За положеннями ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач-1 відчужив спірне майно після настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором та договором поруки, проте майно відчужене на підставі відплатного та фактично виконаного договору; відсутні докази, що майно відчужене на користь близького родича чи іншої пов`язаної особи; після відчуження спірного майна у відповідача-1 наявне інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед позивачем; відсутні докази, що внаслідок укладення спірного правочину боржник перестав бути платоспроможним.

З огляду на зазначене, суд вважає, що сукупність наведених обставин не доводить фактів недобросовісності відповідача-1 під час укладення спірного договору купівлі-продажу, зловживання своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, відчуження належного відповідачу-1 майна з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника, а відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання цього договору недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та обтяжень на спірне майно, отже, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати несе позивач відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 3, 13, 15, 16, 202, 203, 215, 234 Цивільного кодексу України,ст.ст.3-5,7-13,17,43,49,76-81,141,258, 259,263-265,352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник Марина Володимирівна, про визнання договору купівлі-продажу частки нежилого приміщення недійсним - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяТ.Г. Сташків