Рішення

від 08.11.2024 по справі 552/9770/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/9770/22

Провадження № 2/552/53/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2024 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Кузіної Ж.В.

секретаря судового засідання Кумир О.О.

за участю позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛУР ПЛАСТ» про стягнення коштів за договором поворотної фінансової допомоги та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛУР ПЛАСТ» до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» з позовом про стягнення коштів за договором поворотної фінансової допомоги посилаючись на те, що між сторонами були укладені договори поворотної фінансової допомоги від 01.11.2019 року на суму 5 065,64 грн., від 01.11.2019 року на суму 11 550,00 грн., від 01.11.2019 року на суму 294 584,00 грн., від 02.07.2019 року на суму 50 119,88 грн., від 03.11.2020 року на суму 7 820,00 грн., від 04.03.2020 року на суму 5 100,00 грн., від 05.08.2020 року на суму 10 100 грн., від 05.10.2019 року на суму 259 710,29 грн., від 08.08.2019 року на суму 19 950,05 грн.,від 10.11.2020 року на суму 700,00 грн., від 10.12.2019 року в розмірі 9 200 грн., від 11.02.2021 року в розмірі 2 000,00 грн., від 12.11.2019 року в розмірі 30 000,00 грн., від 14.08.2020 року в розмірі 8 000,00 грн., від 15.03.2019 року в розмірі 95 000,00 грн., від 15.12.2020 року в розмірі 5 500 грн., від 17 02.2020 року в розмірі 131,06 грн., від 17.02.2021 року в розмірі 4 000 грн., від 17.02.2021 року в розмірі 131,06 грн., від 18.12.2020 року в розмірі 4 003,00 грн., від 21.07 .2020 року в розмірі 2 906,73 грн., від 02.03.2021 року на суму 1 000,00 грн., від 24.07.2020 року на суму 2 320 грн., від 25.05.2020 року на суму 2 500 грн., від 26.01.2021 року на суму 3 000,00 грн., від 26.06.2019 року на суму 74 273,00 грн., від 26.11.2019 року на суму 77 970,53 грн., від 27.06.2019 року на суму 131 338,66 грн., від 01.08.2020 року на суму 6 000,00 грн., від 30.07.2020 року на суму 10 500,00 грн., від 30.07.2020 року на суму 120 000,00 грн., від 31.03.2021 року на суму 165 300,00 грн., від 31.08.2020 року на суму 3 550,00 грн., від 12.10.2020 року на суму 125 100,00 грн., від 01.05.2021 року на суму 1 200,00 грн., від 15.04.2021 року на суму 500 грн., від 02.04.2021 року на суму 3 000 грн., від 01.04.2021 року на суму 2 600,00 грн., від 31.10.2019 року на суму 117 565,00 грн., від 21.04.2021 року на суму 4 570 грн. Усі кошти позивачем згідно п. 2.2 Договорів поворотної фінансової допомоги передані підприємству та були зараховані на розрахунковий рахунок ТОВ "СІЛУР ПЛАСТ1».

Відповідно до умов вищезазначених Договорів, позивач звернувся до відповідача щодо повернення коштів, проте відповідач відмовився виконувати свої зобов`язання. Просив стягнути з відповідача на його користь 1 512 593 грн. 68 коп. коштів та судові витрати.

Відповідач ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» звернувся з зустрічним позовом про визнання договорів недійсними, де зазначив, що спірні договори укладались між позивачем, який на той час працював директором підприємства, є одним із його засновників та ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» інтереси якого представляла головний бухгалтер підприємства та була звільнена 09.09.2022 року. 12.08.2022 року на підставі рішення загальних зборів учасників, позивач звільнений з посади директора товариства. Спірні договори про поворотну фінансову допомогу підписані ОСОБА_3 , яка не мала повноважень представника для укладення договорів, оскільки особою, яка мала право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі і підписувати договори був директор підприємства ОСОБА_1 , а отже ОСОБА_3 не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності. Через відсутність договірних відносин між сторонами, відсутні підстави для задоволення первісного позову.

Просив визнати недійсними договори поворотної фінансової допомоги між ОСОБА_1 та ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог та стягнути з ОСОБА_1 на користь підприємства судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 21 грудня 2022 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 02 лютого 2023 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 16 березня 2023 року прийнята зустрічна позовна заява ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» та об`єднана з первісним позовом.

Ухвалою суду від 30.05.2023 року закрито підготовче засідання , справа призначена до розгляду. Задоволено клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі пославшись на викладені в позовній заяві обставини. Надання поворотної фінансової допомоги надавалось з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, оскільки на той час були відсутні кошти. У 2019 році була пандемія, 8 місяців підприємство працювало зі збитками. Необхідні були кошти для виплати заробітної плати, податків, придбання паливно-мастильних матеріалів, без цих коштів підприємство не могло б далі функціонувати. Позивач отримував кошти від доходу інших своїх підприємств, брав кредити, позичав та вносив кошти на рахунок ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ», щоб підприємство працювало. Інші засновники відмовились від надання коштів для продовження роботи товариства. Зустрічний позов не визнали за його безпідставністю та просили відмовити в його задоволенні, а первісний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, підтримав наданий відзив, згідно якого ОСОБА_3 як представник товариства при підписанні спірних договорів не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності. Крім того, згідно наданих суду банківських документів кошти ОСОБА_1 повернуті . Просив відмовити у задоволені первісного позову. Зустрічний позов підтримав з підстав, що у ньому викладені та просив задовольнити. У судове засідання 07.11.2024 року не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, вчергове надав заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за первісним позовом представника позивача за зустрічним позовом осіб, що в судове засідання не з`явився.

Суд, заслухавши пояснення сторін, які надавали свої пояснення протягом часу розгляду справи, свідків, дослідивши докази по справі, дійшов до наступного висновку.

Судом установлено, що Статутом ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» ( далі Статут) визначено, що засновниками ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» є ОСОБА_5 з часткою 33.3 % , ОСОБА_6 з часткою 33,3 %, ОСОБА_1 з часткою 33,4 %.

Пунктом 4.2.4 Статуту визначено, що учасники товариства зобов`язані сприяти товариству в його діяльності шляхом особистої (або через представника) участі в управлінні товариства. Утримуватися від будь-якої діяльності , яка може заподіяти шкоду товариству ( п. 4.2.6 Статуту).

Відповідно до п. 4.4.14 товариство має право отримувати позику від учасників та інших фізичних чи юридичних осіб у встановленому законодавством України порядку. Надавати безвідсоткові позики працівникам Товариства, фізичним та юридичним особам.

Згідно протоколу № 1 зборів учасників ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» від 24 квітня 2008 року директором товариства призначено ОСОБА_1 .

Згідно п. 8.11 Статуту директор здійснює керівництво поточною діяльністю товариства на основі єдиноначальності в межах своєї компетенції і прав , визначених цим Статутом та рішенням зборів учасників.

Директор товариства, серед іншого, від імені товариства підписує Договори, довіреності та інші документи; розпоряджається грошовими коштами товариства і відповідає за їх доцільне використання ( п. 8.13 Статуту).

Директор має право здійснювати інші дії для виконання завдань і досягнення мети товариства в межах своєї компетенції , за винятком тих, що відноситься до компетенції загальних зборів ( п. 8.14 Статуту).

Загальні збори учасників товариства можуть сформувати орган, який буде здійснювати контроль за фінансово-господарською діяльністю директора товариства - ревізійну комісію ( п. 8.16 Статуту) та для здійснення контролю за фінансовою діяльністю товариства за рішенням загальних зборів або на вимогу будь-кого з учасників товариства може бути проведено аудиторську перевірку ( п. 8.17 Статуту).

Згідно наказу № 12/04 від 10 квітня 2019 року «Про прийняття на роботу» ОСОБА_3 прийнято на посаду головного бухгалтера з 11 квітня 2019 року ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ».

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» від 12 серпня 2022 року призначено директором товариства ОСОБА_5 , виключено ОСОБА_1 з числа осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи.

Наказом № 4/09 від 09 вересня 2022 року ОСОБА_3 звільнена з займаної посади.

15 березня 2019 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 95 000 грн. Згідно п. 1.2 даного договору поворотна фінансова допомога не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсації у вигляді плати за користування такими коштами та є обов`язковою до повернення (п. 14.1.257 Податкового кодексу України). Термін надання не повинен перевищувати 12 календарних місяців з дати підписання договору. Перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем шляхом банківського переказу коштів на рахунок позичальника за реквізитами, що зазначені в договорі ( п. 2.2. Договору). Пунктом 2.5 визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на строк, не більший ніж 365 календарних днів. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку визначено п. 2.5 даного Договору ( п.3.1. Договору). Пунктами 4.1 - 4.4 визначено, що позичальник має право достроково повернути фінансову допомогу підприємству. Позичальник зобов`язаний повернути поворотну фінансову допомогу до закінчення строку визначено в п. 2.5 цього Договору або після отримання письмової вимоги позикодавця про дострокове повернення. Сторони зобов'язуються виконувати умови договору. Згідно меморіального ордеру № @PL870733 від 15 березня 2019 року кошти зараховані на рахунок ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» як зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 .

Аналогічні договори з однаковим змістом були укладені між сторонами , а саме:

26 червня 2019 року в сумі 74 273 грн., кошти за договором внесені згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № Р24А629069738А23621 в сумі 74 273 грн. та зараховані на рахунок підприємства, призначення: переказ власних коштів, платник ОСОБА_1 (а.с.139 т.2);

27 червня 2019 року в сумі 131 338,66 грн., кошти за договором внесені згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1394750667.1 в сумі 131 338,66 грн., зараховані на рахунок підприємства, призначення : зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 (а.с.131 т.2);

02 липня 2019 року на суму 50 119, 88 грн., кошти за договором внесені згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1398104955.1 в сумі 50 119,88 грн., зараховані на рахунок підприємства, призначення : зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 (а.с.141 т.2);

08 серпня 2019 року в сумі 19 950,05 грн., кошти за договором внесені згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.14304399994.1 в сумі 19 950,05 грн., зараховані на рахунок підприємства, призначення : зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 (а.с.138 т.2);

05 жовтня 2019 року на суму 259 710, 29 грн., кошти за договором внесені згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1484617020.1 в сумі 259 710,29 грн., зараховані на рахунок підприємства, призначення : зворотня фінансова допомога ОСОБА_7 (а.с.145 т.2);

31 жовтня 2019 року на суму 117 565 грн., кошти за договором внесені згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1509891657.1 в сумі 117 565 грн., зараховані на рахунок підприємства, призначення : зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 (а.с.146 т.2);

01 листопада 2019 року на суму 294 584 грн.; відомості згідно банківських документів про зарахування коштів на рахунок підприємства відсутні;

01 листопада 2019 року на суму 5 065 грн. 64 коп., згідно виписки по рахунку ТОВ «Сілур Пласт» кошти зараховані на рахунок № НОМЕР_1 (а.с.186 т.2 );

01 листопада 2019 року на суму 11 550 грн., згідно звіту по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року зараховані на рахунок № НОМЕР_2 (а.с.25 т.3);

12 листопада 2019 року в сумі 30 000 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1519608705.1 кошти в сумі 30 000 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: зворотня фінансова допомога ОСОБА_1 (а.с.143 т.2);

10 грудня 2019 року на суму 9 200 грн.; згідно виписки по рахунку ТОВ «Сілур Пласт» надійшли на рахунок № НОМЕР_1 (а.с.187 т.2),

17 лютого 2020 року на суму 131,06 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1618859913.1 кошти в сумі 131,06 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: зворотне фінансування від засновника ОСОБА_1 ; ( а.с. 142 т.2);

04 березня 2020 року на суму 5 100 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1638713533.1 кошти в сумі 5 100 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: членські внески прийняті через касу підприємства (а.с.137 т.2);

25 травня 2020 року в сумі 2 500 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1717103370.1 кошти в сумі 2 500 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: готівкові надходження власних коштів, платник ОСОБА_1 (а.с.142 т.2);

21 липня 2020 року в сумі 2 906,73 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1777318859.1 кошти в сумі 2 906,73 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: зворотня фінансова допомога від засновника ОСОБА_1 (а.с.137 т.2);

24 липня 2020 року в сумі 2 320 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1781166019.1 кошти в сумі 2 320 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: зворотня фінансова допомога засновника ОСОБА_1 (а.с.146 т.2);

30 липня 2020 року в сумі 10 500 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1786371854.1 кошти в сумі 10 500 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: готівкові надходження власних коштів через ТСО1 платник ОСОБА_1 (а.с.144 т.2) ;

30 липня 2020 року в сумі 120 000 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1786300554.1 кошти в сумі 120 000 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: готівкові надходження власних коштів через касу 30.07.2020 року згідно договору № 01/07 від 01.07.2020 року (а.с.138 т.2);

01 серпня 2020 року в сумі 6 000 грн., підтвердження щодо внесення коштів на банківський рахунок відсутнє;

05 серпня 2020 року на суму 10 100 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1791317715.1 кошти в сумі 10 100 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення: готівкові надходження власних коштів через ТСО1 згідно договору № 1 від 01.08.20 ( а.с. 140 т.2);

14 серпня 2020 року в сумі 8 000 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1800897018.1 кошти в сумі 8000 грн. зараховані на рахунок підприємства, призначення : готівкові надходження власних коштів через ТСО1 касу договір №1/08 01.08.2020 ( а.с. 140 т.2);

31 серпня 2020 року в сумі 3 550 грн. згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 0.0.1820202539.1 кошти в сумі 3 550 грн. зараховані на рахунок підприємства, платник ОСОБА_1 призначення : погашення заборгованості по кредитному договору( а.с. 139 т.2);

12 жовтня 2020 року на суму 125 100 грн.; згідно звіту по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року зараховані на рахунок № НОМЕР_2 (а.с.30 т.3);

03 листопада 2020 року на суму 7 820 грн., згідно виписки по рахунку ТОВ «Сілур Пласт» зараховані на рахунок № НОМЕР_1 (а.с.193 т.2);

10 листопада 2020 року в сумі 700 грн.; згідно звіту по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року зараховані на рахунок № НОМЕР_2 ( а.с. 31 т.3);

15 грудня 2020 року в сумі 5 500 грн.; згідно звіту по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року зараховані на рахунок № НОМЕР_2 ( а.с. 31 т.3);

18 грудня 2020 року на суму 4 003 грн., згідно звіту по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року зараховані на рахунок № НОМЕР_2 ( а.с. 31 т.3) ;

31 березня 2021 року в сумі 165 300 грн.; згідно звіту по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року призначення платежу надходження від інших видів послуг ( а.с. 31 т.3) ;

01 квітня 2021 року на суму 2 600 грн., відсутні докази зарахування на рахунок товариства;

02 квітня 2021 року на суму 3 000 грн., відсутні докази зарахування на рахунок товариства;

15 квітня 2021 року на суму 500 грн., згідно звіту по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року зараховані на рахунок № НОМЕР_3 ( а.с.31 т.3);

21 квітня 2021 року на суму 4 570 грн. , згідно по платежам за період з 01.01.2019 по 30.04.2022 року зараховано на рахунок № НОМЕР_3 ,( а.с. 31 т.3);

01 травня 2021 року на суму 1200 грн. згідно виписки з рахунку зараховано на рахунок № НОМЕР_3 .

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» не погоджується зданими договорами та звернувся з позовними вимогами про визнання даних договорів недійсними.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є:

1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою;

2) наявність підстав для оспорення правочину;

3) встановлення, чи порушує (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. Таке розуміння визначення правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається лише за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований

на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частиною третьою статті 238 ЦК України передбачено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

Відповідно до статей 1003, 1004 та 1006 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності чітко визначаються юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. До обов`язків повіреного відноситься: повідомлення довірителю на його вимогу всіх відомостей про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання повірений зобов`язаний негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» у зустрічній позовній заяві вважає, що ОСОБА_3 не мала обсягу цивільної дієздатності на укладення спірних договорів , як представник юридичної особи.

Всі спірні договори підписані позивачем та з боку відповідача - ОСОБА_3 , яка діяла на підставі довіреностей № 1 від 03 січня 2019 року, № 2 від 03 січня 2020 року, № 3 від 03 січня 2021 року.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що працювала на посаді головного бухгалтера ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ». На підприємстві склалась ситуація, що кошти оплати від замовників надходили через три місяці. Не було коштів для виплати заробітної плати, податків. Гроші директором ОСОБА_1 вносились через банк. При підписанні Договорів поворотної фінансової допомоги діяла від імені товариства, мала відповідну довіреність. Кошти, які директор знімав з рахунку, він зразу ж повертав на підприємство та які використовувались на потреби товариства.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦКУ правочин, що здійснюється юридичною особою, підписується особами, уповноваженими на це його статутними документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Директор має право підписувати договори в силу закону.

Таким чином, то юридична особа може уповноважити будь-яку особу на підписання від свого імені договору за допомогою: довіреності; статутних документів.

Довіреність засвідчується нотаріально, тільки якщо сам договір теж буде нотаріально посвідчений (ч. 1 ст. 245 ЦК України).

Згідно п. 8.13 Статуту директор товариства від імені товариства підписує договори, довіреності та інші документи .

Пунктом 8.14 Статуту визначено, що директор товариства має право, серед іншого, здійснювати інші дії для виконання завдань і досягнення мети Товариства в межах своєї компетенції, за винятком тих, що відноситься до компетенції загальних зборів.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» діяв у межах наданих повноважень видаючи довіреність на ім`я працівника товариства - головного бухгалтера ОСОБА_8 щодо представництва інтересів ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» при укладенні договорів про надання поворотної фінансової позики.

На підтвердження заявлених зустрічних позовних вимог, представником відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом не надано суду примірники зазначених довіреностей на ім`я ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу, що зазначені договори укладались протягом 2019 - 2021 років.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , який на даний час є директором товариства та одним із засновників суду пояснив, що підприємство не потребувало фінансової допомоги, договорів про надання поворотної фінансової допомоги не бачив. На підприємстві товарно - матеріальні цінності закуплялись безготівково, іноді за готівку. У 2019 році на підприємстві були фінансові проблеми, до штату працівників входило 54 особи, заборгованість по зарплаті складала 2-3 місяці, був накладений штраф за несвоєчасну сплату податків. З кінця року стан покращився. Відповідно до статуту товариства загальні збори мали скликатися двічі на рік, про те їх не проводили.

Як установлено в ході судового розгляду, з дня створення товариства та до 12 серпня 2022 року (час звільнення ОСОБА_1 з посади директора) орган, який би здійснював контроль за фінансово-господарською діяльністю директора товариства - ревізійна комісія не був створений, як і не проводилась аудиторську перевірка підприємства за зазначений період.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що інші засновники були обізнані про зазначені договори, схвалювали їх, оскільки не вчинили жодних дій щодо перевірки фінансово-господарської діяльністю директора товариства чи проведення аудиторської перевірки.

Наданий суду звіт аудитора про узгодження процедури щодо перевірки бухгалтерського та податкового обліку за період 2019-2022 рр; інформації про наявність заборгованості з поворотної фінансової допомоги від засновників, виявлення фактів внесення та повернення її у період 2019-2022 років не є інформативним, оскільки аудиторська компанія послалась на не отримання договорів поворотної фінансової допомоги, первинні документи щодо її оплати та регістри бухгалтерського обліку, в яких обліковується заборгованість за поворотною фінансовою допомогою на ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ».

Проте даний звіт взагалі не містить ані підтвердження, ані спростування надходження на рахунки підприємства коштів як поворотної фінансової позики від ОСОБА_1 , а тому взагалі не приймається судом до уваги.

Таким чином, у ході судового розгляду не встановлено підстави для визнання договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики) недійсними, а отже відсутні підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ`СІЛУР ПЛАСТ».

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 359/9825/17-ц (провадження № 61-7151св19) про стягнення коштів за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не надав доказів наявності між сторонами правовідносин, які виникли із договорів позики, первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій на виконання цих договорів фінансової допомоги, ні самих договорів, а встановити факт зобов`язальних правовідносин між сторонами на підставі дублікату договору, який не має самостійного значення і сили правочину без оригіналу договору неможливо. Верховний Суд зробив висновок про те, що апеляційний суд не надав належної правової оцінки тому, що одночасно із дублікатами договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги були надані виписки із банківських рахунків відповідача та акт звіряння взаєморозрахунків, що відповідачем не спростовується, а тому посилання на недоведеність позикових відносин є передчасними. З наведених підстав Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд звернув увагу на те, що під час нового розгляду апеляційний суд має надати оцінку доказам та дослідити, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджують надання фінансової допомоги.

У постанові Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі № 359/9825/17 (провадження № 61-15627св19) зазначено, що апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про доведеність факту укладення договорів про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та наявності непогашеного боргу, який підлягає стягненню з урахуванням правил статті 625 ЦК України. Верховний Суд встановив, що в апеляційній скарзі відповідач посилався на необхідність врахування висновків експерта, згідно з якими суми заборгованості товариства за договорами поворотної безвідсоткової фінансової допомоги документально не підтверджені; на те, що банківські виписки про рух коштів товариства, які позивач надав на підтвердження факту передання позикодавцем коштів поворотної фінансової допомоги, не містять відомостей про позикодавця, а саме про те, що такі кошти були внесені саме ним, у зв`язку з чим такі виписки не можуть бути належними доказами; а також на те, що кредиторська заборгованість у звітах підприємства не обліковувалася. Верховний Суд виснував, що суд апеляційної інстанції на порушення норм процесуального права не встановив усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, не перевірив факт передання саме позивачем грошових коштів товариству, укладення договорів про надання поворотної фінансової безвідсоткової допомоги саме між позивачем та відповідачем, не надав належної оцінки наявним у справі доказам, не навів мотивів відхилення чи прийняття аргументів апеляційної скарги та клопотань про призначення судової експертизи, не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 05 червня 2019 року, внаслідок чого передчасно зробив висновок про часткове задоволення позову. З наведених підстав Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У наведеній постанові Верховний Суд зробив висновки про те, що обов`язок із доказування потрібно розуміти як врегульовану в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування "вірогідності доказів", передбачений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд акцентував, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

У частині третій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Також згідно з частиною третьою статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Верховний Суд неодноразово формулював висновки щодо доказової бази на підтвердження факту сплати коштів, якими є належно оформлені первинні документи, а саме: прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення/повернення особою коштів у готівковій формі та банківська виписка у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі. Такі висновки, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) та від 02 червня 2020 року у справі № 902/672/16. Крім того, в останній постанові Верховний Суд зробив висновок про застосування частини третьої статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", тому доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми права не підтвердилися.

Таким чином, у ході судового розгляду встановлено, що на рахунок підприємства, відповідно до укладених між сторонами договорів про надання поворотної фінансової допомоги (позики), як зворотня фінансова допомога від ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 796 347 гривень 31 коп., що підтверджується належними доказами, а саме виписками по рахункам ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ», платіжними інструкціями, меморіальним ордером про перерахування коштів позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 на рахунки ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» зазначених коштів.

Що стосується інших коштів, то відсутні належні докази про надходження останніх на рахунки підприємства, а саме грошові кошти , що внесені 04 березня 2020 року на суму 5 100 грн., згідно платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» зараховані на рахунок підприємства згідно призначення як членські внески прийняті через касу підприємства; грошові кошти, що надійшли 31 березня 2021 року в сумі 165 300 грн. мають призначення платежу надходження від інших видів послуг, а тому не можуть бути зараховані як поворотна фінансова допомога, що надходила від ОСОБА_1 згідно договору.

Ухвалами Київського районного суду м. Полтави від 03 лютого 2023 року , 30 травня 2023 року задоволені клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 щодо витребування з АТ КБ «Приватбанк» відомостей щодо внесення коштів ОСОБА_1 на рахунку ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ», а також виписки з розрахункових рахунків ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» .

На виконання ухвали суду, АТ КБ «Приватбанк» надав суду витребувану інформацію, у тому числі і виписки з розрахункового рахунку ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» за період з 01 січня 2019 року по 11 травня 2021 року , проте відсутні відомості щодо наявності у зазначеного товариства рахунку № НОМЕР_2, а тому кошти, що перераховувались на даний рахунок також не можуть бути враховані як поворотна фінансова допомога, що надавалась ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Таким чином, у ході судового розгляду представником відповідача за первісним позовом та позивача за первісним позовом не надано суду доказів у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України щодо наявності підстав для визнання спірних договорів недійсними, як і доказів, що підприємство повернуло позивачу за первісним позовом ОСОБА_1 внесені ним кошти як поворотну фінансову допомогу.

Згідно меморіальних ордерів АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за період з 12 січня 2022 року по 02 серпня 2022 року та виписок з АТ КБ «Приватбанк» за період з 12 червня 2018 року по 31 грудня 2019 року позивачем ОСОБА_1 з рахунку підприємства знято грошові кошти в розмірі 1 690 800 грн.

Проте у зазначених меморіальних ордерах АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за період з 12 січня 2022 року по 02 серпня 2022 року та виписок з АТ КБ «Приватбанк» за період з 12 червня 2018 року по 31 грудня 2019 року щодо отримання позивачем ОСОБА_1 з рахунку підприємства грошових коштів в розмірі 1 690 800 грн., у призначенні відсутні посилання що зазначені кошти є повернення поворотної фінансової допомоги, а тому виплата даних коштів не може бути судом врахована як виконання відповідачем за первісним позовом зобов`язань за зазначеними Договорами.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за первісним позовом при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 12 405 грн.

Суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме в сумі 796 347 гривень 31 коп., що складає 53 %, тому з відповідача ТОВ «СІЛУР ПЛАСТ» на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 6 574 грн. 65 коп. ( 12405: 53х100).

Керуючись ст..ст.10,12,81, 141, 259, 263-365 ЦПК України,суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛУР ПЛАСТ» про стягнення коштів за договором поворотної фінансової допомоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛУР ПЛАСТ» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 796 347 гривень 31 коп., судові витрати у розмірі 6 574 грн. 65 коп., а всього 802 921 грн. 96 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛУР ПЛАСТ» до ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛУР ПЛАСТ», місце знаходження м. Полтава, вул. Федора Моргуна,6А, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 35926516.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 листопада 2024 року.

Головуючий Ж.В. Кузіна