Постанова

від 05.11.2024 по справі 926/2137/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа №926/2137/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

секретар судового засідання Олех М.

за участю представників учасників процесу:

представник позивача Марач В.В.;

представник відповідача Лелюк Х.М.

від третьої особи на стороні позивача не з`явився;

від третьої особи на стороні відповідача не з`явився;

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» від 20.09.24 (вх. № ЗАГС 01-05/2649/24 від 23.09.24)

на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2024 (повний текст ухвали складено та підписано 12.09.2024, суддя Ніколаєв М.І.)

у справі № 926/2137/24

за позовом:Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»

до відповідача: Чернівецької міської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «БРБ ФУД»

про: визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур» та Товариство з обмеженою відповідальністю «БРБ ФУД» участі уповноважених представників в судове засідання 05.11.2024 не забезпечили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, заяву скаржника про розгляд справи без участі його представника висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представників третіх осіб.

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Дочірнє підприємство «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування пунктів 6 та 6.1 рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024 року «Про повторний розгляд звернень юридичних осіб щодо оренди та постійного користування, які були зняті на доопрацювання під час засідань міської ради VIII скликання».

Одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Чернівецькій міській раді чи іншим особам вчиняти дії на виконання пунктів 6 та 6.1 Рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024 року «Про повторний розгляд звернень юридичних осіб щодо оренди та постійного користування, які були зняті на доопрацювання під час засідань міської ради VIII скликання».

Необхідність забезпечення позову обґрунтована тим, що вищевказаними пунктами рішення обмежено право позивача у користуванні земельною ділянкою, що перешкоджає законній діяльності товариства. Крім того, оскаржуване рішення містить зобов`язальний характер для інших осіб, а саме обов`язок отримати спірну земельну ділянку в оренду.

Позивач вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2024 у справі №926/2137/24 у задоволенні заяви Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано тим, що позивач не надав доказів того, що на виконання спірного рішення Чернівецька міська рада вживає заходів щодо обмеження користування земельною ділянкою та не обґрунтував, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Висловивши припущення стосовно можливості надання спірної земельної ділянки в оренду іншим особам, позивач не навів будь-яких доводів щодо їх обґрунтованості та не надав доказів на підтвердження даних обставин.

Суд також врахував, що позивач не заперечує власність осіб, перелік яких міститься в п.6.1 оспорюваного рішення, на нерухоме майно, що розташоване на спірній земельній ділянці, проте без належного правового обґрунтування просить заборонити відповідачу вживати заходів щодо надання даним особам частини земельної ділянки в оренду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.

Дочірнім підприємством «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2024 у справі № 926/2137/24 про відмову у забезпеченні позову та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд у оскаржуваній Ухвалі приходить до висновку, що відповідач не вживає заходів на виконання оскаржуваного рішення, однак у судовому засіданні 12.09.2024 року під час розгляду заяви про забезпечення позову представник відповідача вказала, що відповідач вчиняє такі дії. Зокрема, відповідач звернувся до державного реєстратора про скасування права користування земельною ділянкою позивачем.

Крім того, пунктом 6.1 оскаржуваного рішення вирішено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «БРБ ФУД», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПрАТ «Укрпрофтур» отримати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0048) в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08). Отже, вказане рішення має зобов`язальний характер для вказаних осіб, а отримання спірної земельної ділянки в оренду без погодження з іншими землекористувачами та без врахування права користування позивача, що може бути відновлене за рішенням суду, унеможливить його виконання.

Чернівецька міська рада подала відзив на апеляційну скаргу, в якому, спростовуючи доводи апеляційної скарги, просить ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив мотивовано тим, що, як вбачається із заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги, необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач пов`язує з тим, що Чернівецька міська рада обмежує його права користування земельною ділянкою під частиною нерухомого майна, яке йому не належить, оскільки він не є власником будь-якого майна за вказаною адресою.

Крім того, зазначає, що дії на виконання оскаржуваного рішення Чернівецькою міською радою були вжиті ще до подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, зокрема, 12.07.2024 внесено до ДРРПНМ інформацію про припинення іншого речового права (права постійного користування земельною ділянкою). Проте, вказані дії жодним чином не порушують права Позивача, а лише приводять у актуальний і достовірний стан відомості, що наявні у реєстрі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, а представник відповідача висловив свої заперечення щодо поданої апеляційної скарги.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024, вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Желіка М.Б. та Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» від 20.09.24 (вх. № ЗАГС 01-05/2649/24 від 23.09.24) залишено без руху.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» від 20.09.24 (вх. № ЗАГС 01-05/2649/24 від 23.09.24) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2024 у справі № 926/2137/24, розгляд справи призначено на 05.11.2024.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2024 та 30.10.2024 задоволено заяви представника позивача Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» Марача Владислава Вікторовича від 08.10.2024 (вх. №01-04/6674/24 від 08.10.2024) та представника відповідача Чернівецької міської ради Лелюк Христини Миколаївни (вх. № 01-04/6833/24 від 15.10.2024) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 05.11.2024 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази про наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Тобто, крім того, що суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 11.10.2019 у справі № 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі № 906/20/20, від 30.09.2020 у справі № 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі № 910/217/20, від 17.12.2020 у справі № 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову скаржник зазначає, що Дочірнє підприємство «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування пунктів 6 та 6.1 рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024 року «Про повторний розгляд звернень юридичних осіб щодо оренди та постійного користування, які були зняті на доопрацювання під час засідань міської ради VIII скликання».

Позов обґрунтований тим, що позивач відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 09.07.1996р. № 0600 є постійним користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0048). Вказаний державний Акт виданий у відповідності до Рішення Чернівецької міської ради народних депутатів № 935/28 від 26.12.1995 року.

В матеріалах справи наявна копія рішення Чернівецької міської ради від 27.06.2024 №1868, яким:

пунктом 6 вирішено вважати припиненим право постійного користування Чернівецького обласного дочірнього колективного підприємства «Чернівцітурист» Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» земельною ділянкою площею 1,2857 га кадастровий номер 7310136300:11:001:0048 для надання туристичних послуг, у зв`язку із переходом права власності на нерухоме майно до фізичних та юридичних осіб.

пунктом 6.1 вирішено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «БРБ ФУД», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПрАТ «Укрпрофтур» отримати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857 га кадастровий номер 7310136300:11:001:0048 в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08).

Таким чином, скаржник вважає вищевказані пункти спірного рішення незаконними, оскільки вони прийняті Чернівецькою міською радою з перевищенням повноважень та в порушення законного речового права позивача, відтак, одночасно з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити Чернівецькій міській раді чи іншим особам вчиняти дії на виконання пунктів 6 та 6.1 Рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024.

Отже, на думку заявника, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Скаржник вважає, що між обраним ним заходом забезпечення позову і предметом позову наявний прямий зв`язок, а через невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення за його позовом може бути утруднене або порушене його право отримати ефективний захист.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів оскарження ухвали, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі, предметом якого є:

·визнання незаконним та скасування пунктів 6 та 6.1 рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024 року «Про повторний розгляд звернень юридичних осіб щодо оренди та постійного користування, які були зняті на доопрацювання під час засідань міської ради VIII скликання».

Зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів вбачається, що позивач відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 09.07.1996р. № 0600 є постійним користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0048).

Метою забезпечення позову, за змістом заяви, є недопущення обмеження прав позивача у користуванні земельною ділянкою, що перешкоджає законній діяльності товариства.

Враховуючи предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, а також мету забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість заяви Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» та відсутність необхідності забезпечення позову шляхом заборони Чернівецькій міській раді чи іншим особам вчиняти дії на виконання пунктів 6 та 6.1 Рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024.

Як зазначено Чернівецькою міською радою у відзиві на апеляційну скаргу дії на виконання оскаржуваного рішення Чернівецькою міською радою були вжиті ще до подання позовної заяви (20.08.2024) та заяви про забезпечення позову, зокрема, 12.07.2024 внесено до ДРРПНМ інформацію про припинення іншого речового права (права постійного користування земельною ділянкою). Враховуючи наведене пункт 6 Рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024 фактично виконано шляхом внесення змін інформацію про припинення іншого речового права в ДРРПНМ.

Щодо п. 6.1 Рішення Чернівецької міської ради № 1868 від 27.06.2024 яким, вирішено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «БРБ ФУД», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ПрАТ «Укрпрофтур» отримати земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , площею 1,2857 га кадастровий номер 7310136300:11:001:0048 в оренду для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08).

Так, в додаткових поясненнях, скаржник зазначає, що у випадку прийняття рішення відповідачем про передачу спірної земельної ділянки в оренду, позивач у разі задоволення позову не відновить своє порушене право на постійне користування земельною ділянкою, оскільки вона перебуватиме в оренді в інших осіб, що на думку заявника, унеможливить виконання рішення суду.

Однак, колегія суддів зазначає, що даним пунктом рішення Чернівецької міської ради вирішено питання про права та обов`язки третіх осіб, які на момент розгляду заяви про забезпечення позову не залучені до участі у даній справі, відтак, суд не може втручатись у їх права та обов`язки, оскільки в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Так, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 917/453/23).

Встановивши зазначені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення позову, які наведені позивачем у Заяві.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а ухвала прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення ухвали Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2024 у справі №926/2137/24 без змін.

Оскільки апеляційна скарга до задоволення не підлягає, тому понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст. ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.В задоволенні апеляційної скарги Дочірнього підприємства «Чернівцітурист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» від 20.09.24 (вх. № ЗАГС 01-05/2649/24 від 23.09.24) відмовити.

2.Ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 12.09.2024 у справі №926/2137/24 залишити без змін.

3.Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

5.Справу повернути до Господарського суду Чернівецької області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови складено 18.11.2024.

Головуючий суддяГалушко Н.А.

суддяЖелік М.Б.

суддяОрищин Г.В.